Міжнародний жіночий день

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Німецький плакат «Жіночий день», присвячений 8 березня (1914).
червоний — вихідний день, жовтогарячий — вихідний для жінок, жовтий — неофіційне свято

Міжнаро́дний жіно́чий де́нь (англ. International Women's Day) — свято жіноцтва, що відзначається 8 березня. Започатковане як пролетарське феміністське свято Міжнаро́дний де́нь жіно́к-робітни́ць. Вперше святкувався 1909 року в США з ініціативи Соціалістичної партії Америки. Протягом 20 століття відзначався в СРСР та країнах соцтабору як державне свято. 1977 року, за радянської ініціативи, отримав статус міжнародного дня за рішенням Організацією Об'єднаних Націй. Повна назва: Міжнаро́дний де́нь боротьби́ за права́ жіно́к і міжнаро́дний мир. Став символом фемінізму й антисексизму. З кінця 20 — на початку 21 століття залишається державним святом у ряді пострадянських та соціалістичних країн: Азербайджані, Анголі, Білорусі, Буркіна-Фасо, В'єтнамі, Грузії, Північній Кореї, Казахстані, Камбоджі, Киргизстані, Комуністичному Китаї, Республіці Конго, Лаосі, Македонії, Молдові, Монголії, Непалі, Таджикистані, Туркменістані, Росії, Уганді, Україні[1]. В деяких країнах відмічається подібно до західноєвропейських свят — Дня матері й Дня Валентина. Окремі діячі православної церкви і деяких інших релігійних спільнот світу не визнають свято 8 березня з огляду на його політичне походження.

Історія виникнення свята[ред.ред. код]

Початково Міжнародний жіночий день був днем протесту проти дискримінації жінок. Існує традиція прив'язувати виникнення Міжнародного жіночого дня до демонстрації, яку провели 8 березня 1857 року в Нью-Йорку робітниці-текстильниці з вимогами рівної з чоловіками зарплати, поліпшення умов праці, 10-годинного робочого дня (марш порожніх каструль).[2] Останніми роками поширилася версія, що то нібито була демонстрація повій.[3] В останню неділю лютого 1908 року тисячі жінок знову вийшли на вулиці Нью-Йорку. Демонстрація була приурочена до «Жіночого дня» 1857 року. Жінки вимагали виборчого права, виступили проти важких умов праці та проти праці дітей. У 19091910 рр. у США в останні тижні лютого відбулися марші та страйки жінок, очолені Соціалістичною партією Америки.[4],[5]

Під впливом дій американських жінок і на пропозицію німецької соціалістки Клари Цеткін, учасниці II Міжнародної конференції жінок-соціалісток (Копенгаген, серпень 1910 р., понад 100 учасниць із 17 країн) вирішили щороку в березні відзначати Міжнародний жіночий день — день солідарності жінок у боротьбі за повні політичні, економічні і соціальні права.[6]

У резолюції, запропонованій Кларою Цеткін, зокрема, зазначалось:

« У повній відповідності з класово-свідомими політичними профспілковими організаціями пролетаріату в кожній країні соціалістки всіх країн щорічно проводять Жіночий день, який в першу чергу слугує агітації за надання жінкам виборчого права. Ця вимога має бути висунена як складова частина всього жіночого питання в цілому і в повній відповідності з соціалістичними поглядами. Жіночому дню слід повсюдно надавати міжнародний характер, і він всюди має бути старанно підготовлений  »

Точну дату МЖД на тій конференції так і не було визначено.

Вперше Міжнародний жіночий день провели 19 березня 1911 року в Німеччині, Австро-Угорщині, Швейцарії та Данії. Цю дату обрали жінки Німеччини, бо саме 19 березня 1848 року король Пруссії перед загрозою збройного повстання пообіцяв (але згодом не виконав обіцянки) провести реформи — включно з введенням виборчого права для жінок. 1912 року МЖД відзначили 12 травня. І лише з 1914 року дату МЖД зафіксували на 8 березня (можливо, через початок Першої світової війни, яка відсунула вбік щорічно визначення дати Міжнародного жіночого дня).[7]

У СРСР свято втратило своє політичне забарвлення і перетворилося на одне з небагатьох неполітичних свят[Коли?][Джерело?]. З 1966 року, відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року, Міжнародний жіночий день став неробочим днем.

ООН почала відзначати Міжнародний жіночий день 1975 року.

16 грудня 1977 року Генеральна Асамблея ООН у своїй резолюції 32/142 закликала всі держави проголосити відповідно до їхніх історичних і національних традицій будь-який день року Міжнародним днем прав жінок і миру, створювати сприятливі умови для викорінення дискримінації жінок і для їхнього повного й рівноправного залучення до соціального розвитку. Це рішення ухвалили після закінчення Міжнародного року жінки (1975) і Десятиріччя жінок ООН (19761985), які раніше були проголошені Генеральною Асамблеєю.

Аналоги жіночого свята в давніші часи[ред.ред. код]

Аналоги свята у дохристиянські часи[ред.ред. код]

Своїм корінням жіночий день сягає в багатовікову боротьбу жінок за участь у житті суспільства нарівні з чоловіками. У Древній Греції Лісистрата заради припинення війни організувала сексуальний страйк проти чоловіків (Лісістрата («Та, що розпускає військо») — п'єса Арістофана де вона й усі грекині заприсяглися не спати з чоловіками, поки ті не укладуть мир), під час Французької Революції паризькі жінки, що виступали за «свободу, рівність та братерство», організували марш на Версаль, щоб вимагати надання жінкам виборчого права.

Разом з тим історія свідчить, що традиція вшановувати жіноцтво існувала протягом всієї історії глобального суспільства, але в різні часи і в різних країнах світу вона набувала різних форм.

Свято весни, воскресіння і появи нового життя люди святкували з найдавніших часів. Це свято мало багато важливих суспільних функцій, зокрема слугувало початком відліку нового року, важливою віхою у сільськогосподарському календарі тощо. В цей день у багатьох народів світу традиційно важлива роль відводилась жіноцтву, підкреслювалась суспільна роль жіноцтва як дружин, матерів, подруг, коханих тощо.

Слов'яни дуже поважали жінок і щонайменше два дні щотижня (а не раз на рік!) були «жіночими». Наші предки в літні місяці святкували своєрідний «жіночий» тиждень, який завершувався святом «брикси» — у цей день жінкам було можна «брикатися», тобто висувати найнеймовірніші забаганки, які їхні лада мали виконувати. Проводилися ігри, в часі яких чоловік мав носити жінку на спині чи карку, і яка пара найдовше витримає, то визнавалася найкращою в громаді.

Від стародавніх свят весни, нового року і воскресіння ведуть своє походження зокрема такі сучасні свята глобального суспільства як Новий Рік, Різдво, Великдень, Навруз та багато інших.

Аналоги свята у християнському світі[ред.ред. код]

З народженням Христа і поширенням християнства у житті глобального суспільства відбулися значні зміни, зокрема у святкуванні свят і календарі. З'явилося багато нових свят, які перебрали на себе суспільні функції колишніх язичницьких свят, зокрема стали віхами у нових сільськогосподарських календарях в різних регіонах світу. Більшість функцій стародавнього свята весни, воскресіння, появи нового життя і нового року перебрали на себе такі християнські свята як Різдво, свято Божого втілення і Великдень, свято Божого воскресіння. Разом з тим, вищезазначені свята, у силу значеннів, які в них вкладалися, не підходили у якості святкування дня жіноцтва. Тому у християнських суспільствах світу вшанування жіноцтва відбувалося в інші дні, які були пов'язані з жінками, що прославилися своїм праведним життям і могли служити прикладом для наслідування у якості дружини, матері, громадянки суспільства чи віруючої. В різні часи ці свята могли відзначатися в різні дні, але в результаті в християнстві протягом року існувало багато свят, присвячених жінкам і їх ролі у сімейному і суспільному житті.

Аналоги свята у мусульманському світі[ред.ред. код]

У мусульманському світі до останнього часу прийнято було переважно наголошувати на ролі чоловіка у громадському житті. Неофіційно роль жінок була так само важливою, як і в інших суспільствах, просто про це не прийнято було говорити вголос. Як і в інших суспільствах, де велике значення відіграє релігія, в ісламі існують приклади жінок, які є зразком до наслідування. Чи не найбільше значення серед них традиційно прийнято надавати Айші, вірній дружині Мухамеда. Присвячені їй дні в сучасному мусульманському світі розглядають як аналоги Міжнародного дня жіноцтва.

Аналоги свята у юдаїзмі[ред.ред. код]

В юдаїзмі жіночим днем традиційно вважають свято Пурім. Цей день підкреслює роль жінок у житті єврейського народу. Свято Пурім встановлене в пам'ять про спасіння перських євреїв від знищення Аманом (Гаманом), улюбленцем персидського царя Ахашвероша (Ксеркса (V ст. до н. е.), завдяки царській дружині Естер. Його святкують на початку березня (наприкінці лютого), а часом Пурім припадає саме на 8 березня.

Єврейка Есфір, за посередництвом свого родича Мордехая довідавшись про задуми Амана, посприяла виходу царського указу, який дозволяв євреям винищити усіх, хто становить для них смертельну небезпеку. В результаті чого, за одну ніч було вбито близько 75 000 осіб неєврейського походження по всьому царству.

«І били юдеї всіх своїх ворогів, побиваючи мечем, і забиваючи та вигублюючи їх, і робили з своїми ворогами за своєю волею»
«І позабивали вони між своїми ненависниками сімдесят і п'ять тисяч»
[8]

Цікаво, що, на думку деяких людей, святкувати міжнародний день жіноцтва саме 8 березня Клара Цеткін (нібито єврейка за походженням) запропонувала саме на честь свята Пурім.

При цьому треба врахувати, що Клара Цеткін (дівоче прізвище — Ейсснер) народилася в лютеранській родині вчителя сільської парафіяльної школи та за сумісництвом органіста місцевої кірхи. А єврейське прізвище Цеткін, під яким вона ввійшла в історію, — це прізвище її чоловіка, російського єврея Осипа Цеткіна.

Громадська думка в Україні[ред.ред. код]

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у період 1-17 лютого 2012 р., абсолютна більшість опитаних громадян не підтримують (91%) ідею скасувати свято 8 березня. Підтримують — лише 5%. Ще 4% не змогли визначитися з цього питання. 86% опитаних відповіли, що будуть цього року святкувати 8 березня, не будуть — 14%.[9]

5 березня 2013 року у місті Коломия (Івано-Франківська область) рішенням міської ради скасували це свято[10]. Причину сформулювали так: «Це свято, як і День захисника Вітчизни і День перемоги, не сприяє духовному збагаченню українців»

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]