Міжнародний жіночий день

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міжнародний жіночий день
Міжнародний жіночий день
Німецький плакат «Жіночий день» (1914): «Дайте нам, жінкам, виборче право. Жіночий день, 8 березня 1914. До цього часу забобони та реакційні погляди не мають повного цивільного права для жінок, які, як робітниці, матері та громадянки повністю виконують свій обов'язок, за яким повинні платити податки державі, а також муніципалітету. Боротьба за це природне право людини повинна бути непохитним наміром кожної жінки, кожної працівниці. У цьому ніякої паузи для відпочинку, ніякого перепочинку не допускається. Приходьте всі, жінки і дівчатка, 9-е громадське жіноче зібрання у неділю, 8 березня 1914, о 3 годині дня».
Ким святкується Світ
Засновано 28 лютого 1909, 1922, 1949 і 8 березня 1917
Тип Міжнародний
Значення
  • День громадянської обізнаности
  • День жінок та дівчат
  • Антисексистський день
  • День боротьби з дискримінацією
Дата 8 березня
Пов'язаний з
CMNS: Міжнародний жіночий день у Вікісховищі

Міжнаро́дний жіно́чий день (МЖД) (англ. International Women's Day, IWD), повна назва Міжнаро́дний де́нь боротьби́ за права́ жіно́к і міжнаро́дний мир (рішенням ООН від 1977 року) — міжнародна дата, яка щорічно відзначається 8 березня на згадку про культурні, політичні та соціально-економічні досягнення жінок.[1] Темою цієї дати також є рух за права людини для права жінок, привертаючи увагу до таких питань, як гендерна рівність, сексизм, репродуктивні права та насильство щодо жінок.[2] Найзначніше з феміністичних свят.

Уперше відзначався 28 лютого 1909 року в США з ініціативи Соціалістичної партії Америки як «Національний день жінки»[3]. Наступного року, натхненні американським прикладом, учасниці Другої міжнародної соціалістичної жіночої конференції[en] в Копенгагені вирішили щороку за зразком Міжнародного дня праці відзначати «День жінок», присвячений у першу чергу боротьбі за здобуття жінками виборчих прав[4]. 19 березня 1911 року в Австро-Угорщині, Данії, Німеччині й Швейцарії уперше відбувся Міжнародний жіночий день, який протягом наступних кількох років відзначався в різні дні наприкінці лютого чи на початку березня[⇨]. З початку 1920-х років у Радянському Союзі затвердилась дата 8 березня, оскільки саме в цей день 1917 року з демонстрації робітниць почалась Лютнева революція. Відтоді день відзначався переважно в країнах колишнього «радянського блоку»[5], доки його у 1967 році не взяли на озброєння феміністки другої хвилі[6]. У 1977 році Генеральна Асамблея ООН запропонувала відзначати 8 березня «Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир».[7]

Міжнародний жіночий день у всьому світі відзначається різними способами: може бути державним святом, щоправда, у декількох країнах, і в інших країнах може спостерігатися соціально чи місцево. ООН відзначає дату у зв'язку з певним питанням, кампанією чи темою прав жінок.[8] У деяких частинах світу МЖД досі відбиває своє політичне походження, відзначаючись протестами та закликами до радикальних змін; в інших областях, особливо на Заході, воно в основному соціокультурне і зосереджене на святкуванні жіночости.[9]

Історія[ред. | ред. код]

Передумови та датування[ред. | ред. код]

Імовірно, дата 8 березня пристосована до однієї або декількох подій:

  • Страйк американських текстильниць у 1857–58 роках за рівну оплату праці. 8 березня 1857 року в Нью-Йорку робітниці-текстильниці виступили з вимогами рівної з чоловіками зарплати, поліпшення умов праці, 10-годинного робочого дня («марш порожніх каструль»). Дослідники часто вказують на той факт, що у 1857 році 8 березня припало на вихідний, неділю, коли текстильниці не працювали.
  • Демонстрація «соціалістичних жінок» 8 березня 1908 року в Нью-Йорку, пов'язана з текстильними страйками у 1857–58 роках. Тисячі жінок вимагали виборчого права, виступили проти важких умов праці та проти праці дітей. У 1909–1910 рр. у США в останні тижні лютого відбулися марші та страйки жінок, очолені Соціалістичною партією Америки[10][11].
  • Жіноча демонстрація за хліб і мир, 8 березня 1917, Петроград
    Жіноча демонстрація «за хліб і мир» 8 березня 1917 р. в Російській імперії (на думку ББС, дата святкуваня походить від Росії[12]). Після загибелі двох мільйонів солдатів на війні жінки в останню неділю лютого вийшли на демонстрацію з гаслом «хліб і мир», яка переросла в лютневу революцію. Ця історична неділя припадає на 23 лютого за юліанським календарем, або 8 березня за григоріанським. Через чотири дні імператор зрікся престолу, і Тимчасовий уряд Росії надав жінкам право голосу. Таким чином, уперше в Росії, і лише в єдиному місті — Петрограді — вперше був відзначений жіночий день у 1913 році[13].

Надання офіційного статусу[ред. | ред. код]

Клара Цеткін (зліва) та Роза Люксембург на шляху до конгресу соціал-демократичної партії Німеччини. Магдебург, січень 1910.

Ідея Міжнародного жіночого дня запропонована Кларою Цеткін (Соціал-демократична партія Німеччини) на великій жіночій зустрічі, організованій Соціалістичним Інтернаціоналом у Копенгагені 26 і 27 серпня 1910 року. Понад 100 учасниць із 17 країн вирішили щороку в березні відзначати Міжнародний жіночий день — день солідарності жінок у боротьбі за повні політичні, економічні та соціальні права[14]. Точну дату дня на конференції визначено не було.

У резолюції, запропонованій Кларою Цеткін, зокрема, зазначалось:

« У повній відповідності з класово-свідомими політичними профспілковими організаціями пролетаріату в кожній країні соціалістки всіх країн щорічно проводять Жіночий день, який в першу чергу слугує агітації за надання жінкам виборчого права. Ця вимога має бути висунена як складова частина всього жіночого питання в цілому і в повній відповідності з соціалістичними поглядами. Жіночому дню слід повсюдно надавати міжнародний характер, і він усюди має бути старанно підготовлений «

Перший Міжнародний жіночий день був проведений 19 березня 1911 року з вимогами жінок права голосу та займати державі посади, права на працю і припинення дискримінації на роботі. Відзначався в Німецькій імперії, Австро-Угорщині, Швейцарії та Данії в різні дні. Більше мільйона людей взяли участь у мітингах. Німкені обрали 19 березня, бо саме 19 березня 1848 року король Пруссії перед загрозою збройного повстання пообіцяв (але згодом не виконав обіцянки) провести реформи — включно з узаконенням виборчого права для жінок.

У 1912 році свято відзначалося тими ж чотирма країнами, що й попереднього року, і знову в різні дні[13].

1912 року день відзначили 12 травня.

У 1913 та 1914 роках, у рамках руху за мир напередодні Першої світової, у Європі жінки організовують у кінці лютого або на початку березня антивоєнні мітинги.

Лише 1914 року день відзначався 8 березня одночасно в шести країнах: Австро-Угорській імперії, Данії, Німецькій імперії, Нідерландах, Російській імперії та Швейцарії[13].

Частина серії
Фемінізм
Історія фемінізму
Жіноча історія
Виборче та інші права жінок
Портал Pink Venus symbol.svg Проєкт Pink Venus symbol.svg Стиль

З 1920 року[ред. | ред. код]

Дата 8 березня визначена на 2-й Комуністичній жіночій конференції в 1921 році[15].

Протягом 1920-х і 1930-х років день був найбільш помітним як соціалістичний жіночий день.

8 березня 1922 року проходило як загальнопролетарське свято з основними лозунгами — об'єднання робочого класу навколо РКП(б) і профспілок, боротьба з голодом і жіночим безробіттям[16].

8 березня 1923 року проходило під закликами підвищення громадсько-політичного і культурного рівня і виробничої кваліфікації робітниць[16].

8 березня 1924 року проходило під лозунгом Леніна (покійного на той момент): «Розпочата Радянською владою справа може бути посунена вперед лише тоді, коли замість сотень жінок по всій Росії в ній візьмуть участь мільйони і мільйони жінок»[17]. В ці дні лави РКП(б) поповнились більш ніж на 4 тисячі робітниць[18].

У 1927 році робітниці зустрічали цей день як своє свято, виконували прибирання в будинку, готували святкові обіди, одягались у найкраще вбрання[16]. Сімейні риси у святкуванні 8 Березня продовжували розвиватись і в наступні роки[16]. Крім зборів, мітингів, демонстрацій, на підприємствах влаштовувались сімейні вечори з іграми, піснями, танцями, частуванням.

Поштова марка СРСР 1949 р.

Так нова традиція, яка не мала аналогів раніше, ввійшла в побут робочих мас[16].

Станом на 1937 рік у Радянському Союзі на підприємствах і в організаціях уже працювали більш ніж 9 мільйонів жінок, що становило 35 % загальної кількості робітничого і службового складу[19].

Особливо важкою була робота з мусульманським Сходом. У 20-х роках для мусульманського світу стояло питання про зняття жінками покривала, яке закривало обличчя і яке шаріат (мусульманське право) підняв до закону, до принципу життя. Покривало мало різні форми, способи закривання обличчя жінками в різних народів Сходу теж відрізнялись, тому називалось по-різному: чадра, яшмак, паранджа, чадур, рубана, ферідже та ін.). Тобто боротьба проти чадри й паранджі була нерозривно пов'язана з боротьбою за соціальну рівність і права людини[16]. При боротьбі з патріархально-байськими звичаями в 1924 році Туркестанським ЦВК був затверджений до 8 Березня декрет про скасування калиму; крім того, було встановлено шлюбний вік для дівчат — 16 років (за шаріатом шлюбний вік — 9 років)[16][20].


Після Другої світової війни[ред. | ред. код]

Британський постер «7 ВИМОГ» до Дня 1974 року: «Ми вимагаємо: * Звільнення від цілодобової опіки над дітьми; * Рівної оплати праці зараз; * Анулювання законодавчого визначення жінки як залежної від чоловіка; * Рівних освітніх та робочих можливостей; * Покласти край дискримінації лесбійок; * Вільних абортів і контрацепції; * Свободи для всіх жінок від залякування погрозами чи застосуванням насильства та сексуального примусу, незалежно від шлюбного статусу; * Руйнування всіх правил, тверджень та інституцій, що підтримують чоловіче домінування та агресію щодо жінок».
Австралійки на марші в Жіночий день, 1975.
Постер маршу на день жінок, 1975, Лондон

Після Другої світової війни день не відзначався, і лише в 1974 році відновлюється рух жінок і традиція жіночого руху. 1975 року (в Міжнародний рік жінки) день був визнаний ООН як Міжнародний жіночий день.

1977 року Генеральна Асамблея ООН запропонувала державам-учасницям оголосити 8 березня Днем Організації Об'єднаних Націй для прав жінок і миру в усьому світі[21].

Інтернаціоналізація[ред. | ред. код]

16 грудня 1977 року Генеральна Асамблея ООН у резолюції 32/142 закликала всі держави проголосити відповідно до їхніх історичних і національних традицій будь-який день року Міжнародним днем прав жінок і миру, створювати сприятливі умови для викорінення дискримінації жінок і для їхнього повного й рівноправного залучення до соціального розвитку. Це рішення ухвалили після закінчення Міжнародного року жінки (1975) і Десятиріччя жінок ООН (1976⁣ — ⁣1985), які раніше були проголошені Генеральною Асамблеєю.

Тематичні дні Міжнародного комітету Червоного Хреста[ред. | ред. код]

З нагоди Міжнародного дня жінок Міжнародний комітет Червоного Хреста починаючи з 2010 року проводить заходи з привернення уваги до однієї з проблем, від котрих потерпають жінки в контексті збройних конфліктів.

2010: Фокус на труднощах, що випали на долю жінок, переміщених внаслідок збройних конфліктів. Переміщені жінки часто живуть наодинці, з дітьми, часто стають жертвами сексуального насилля, дискримінації і залякування, страждають від бідності та соціальної ізоляції. Ось чому міжнародне гуманітарне право містить окремі положення на захист жінок, наприклад, вагітних або з дітьми молодшого віку.

2011: Комітет закликав держави та інших суб'єктів щорічно не послабляти зусиль із запобігання зґвалтуванням та іншим формам сексуального насильства, що впливають на життя і гідність незліченної кількості жінок у конфліктних зонах всього світу (Див. Воєнне сексуальне насильство).

2012: Заклик до акції допомоги жінкам, чиї родичі зникли безвісти у контексті збройного конфлікту (переважо це чоловіки), аби дати їм можливість відновити гідність і надію. Жінки та дівчата в подібних ситуаціях, крім страждань утрати та невідомості, часто стикаються з переважливими силами практичних труднощів. Комітет нагадав, що сторони збройного конфлікту несуть відповідальність за пошук зниклих безвісти осіб та інформування сімей.

2013: ООН вибрала тему: «Обіцянка є обіцянка, це час, аби вжити заходів, щоб покласти край насильству проти жінок».

2014: «Рівність жінок — прогрес для всіх людей».

2015: «Розширення прав і можливостей жінок — розширення прав і можливостей людства: уявіть!». Уряди, активісти по всьому світу відзначали 20-ту річницю Пекінської декларації та Платформи дій, історичної дорожньої карти, яка встановлює порядок денний для реалізації прав жінок.

2017: «Жінки в мінливому світі праці: планета 50-50 до 2030 року» (англ. Women in the Changing World of Work: Planet 50-50 by 2030).[22]

Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (травень 2019)

Статус в країнах світу[ред. | ред. код]

Статус міжнародного дня жінок у трудовому законодавстві: червоний — вихідний день, помаранчевий — вихідний для жінок, жовтий — неофіційне свято.

З 1966 року, відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року, Міжнародний жіночий день став неробочим.

Хоча свято сприймається радше як комуністичний пережиток[ким?], ніж справжній вираз феміністського руху, проте в низці пострадянських та соціалістичних країн 8 березня є державним святом[джерело?]: Азербайджані, Анголі, Білорусі, Буркіна-Фасо, В'єтнамі, Грузії, Ізраїль, Казахстані, Камбоджі, Киргизстані, Китаї, Республіці Конго, Корейська Народно-Демократична Республіка, Лаосі, Молдові, Монголії, Непалі, Таджикистані, Туркменістані, Росії, Уганді, Україні.

Святкування[ред. | ред. код]

Дудли Google[ред. | ред. код]

Google щороку присвячує дудл Міжнародному жіночому дню. Зображення різних років демонструють, як змінювалось сприйняття Дня жінок з поступом феміністської боротьби та світовим зростанням гендерної рівності і розмаїття.

Нема зображення
Ця стаття недостатньо ілюстрована. Ви можете допомогти проєкту, додавши зображення до цієї статті.

В Україні[ред. | ред. код]

Наприкінці існування СРСР міжнародний день жінок втратив своє політичне забарвлення і перетворився на одне з неполітичних свят[23].

5 березня 2013 року в місті Коломия (Івано-Франківська область) рішенням міської ради скасували свято[24] з формулюванням: «Це свято, як і День захисника Вітчизни і День перемоги, не сприяє духовному збагаченню українців».

У лютому 2017 Український інститут національної пам'яті (УІНП) розробив пропозиції щодо декомунізації календаря державних свят. Замість вихідного дня 8 березня (Міжнародний жіночий день) було запропоновано встановити вихідний Шевченківський день (9 березня). У переліку від УІНП є свято, яке заплановано як альтернатива 8 березня. Йдеться про День матері (друга неділя травня). Однак це державне свято заплановано як робочий день. Також командою В'ятровича запропоновано зробити ще одне свято, яке може виступати як заміна 8 березня. У середині вересня може з'явитися День сім'ї, який заплановано зробити державним вихідним днем.[25]

Згідно з результатами дослідження Соціологічної групи «Рейтинг», проведеного 27–28 лютого 2021 р., 68% опитаних відповіли, що будуть 2021 року відзначати 8 березня, не будуть — 29%[26]. Соціологи відзначають, що «більш значущим цей день є для мешканців Півдня та Сходу, та тих, хто перебуває в шлюбі»[27]. На Заході України 8 березня не збираються святкувати майже 40% опитаних.

Критика[ред. | ред. код]

«Я вважаю, що нам, людям медійнім, потрібно перестати популяризувати совкові рудименти». — Сергій Притула.[28]

Наталя Гоцій: «По-перше, я 10 років жила в Нью-Йорку, де не існує свята „8 Березня“. А, по-друге, я абсолютно сучасна жінка, без будь-яких гендерних забобонів. Вважаю, що у нас кожен день повинен бути святом. І не потрібно малювати на календарі червону вісімку, щоб з'явився привід купити собі квіти. Я мовчу про те, щоб чекати їх від когось. Якщо копнути глибше, то „8 Березня“ — це не просто жіночий день, це день жіночої солідарності, який був створений, щоб нагадати чоловікам про рівні права. А не для того, щоб примусити їх купити тюльпани й торт. Я емансипована жінка, яка не дотримується радянських традицій. І двох своїх синів до них, до речі, теж не привчаю.»[28]

Олена-Христина Лебідь: "Зізнаюся, у мене до свят специфічне ставлення. Я люблю тільки Новий рік — це для мене однозначно свято-свято. Ще день народження. Так склалося, що у мене з молодою людиною свято постійно. Іноді веселе, іноді химерне, іноді божевільне. Тому я не фокусуюсь: «Так-с, сьогодні „8 Березня“, ноги поголила, волосся уклала, манікюр зробила, сиджу, не рухаюсь, чекаю». Привітає з «8 Березня» — значить, привітає. Чи не привітає — то й добре. Я знаю, що ми все одно обіймемося, поцілуємося, наговоримо один одному приємностей, і більше нічого не треба! Я з тих людей, які більше люблять дарувати подарунки, ніж приймати. Для мене це окремий фетиш — вибирати, упаковувати, уявляти, як цей подарунок сприйметься. Щоб все ідеально-ідеально."[28]

Феміністичні протести[ред. | ред. код]

З кінця 2000-х років в Україні майже щороку 8 березня проходять феміністичні марші. Перший відбувся 2008 року в Києві з ініціативи анархо-феміністського колективу «Свободна». З міркувань безпеки учасниць і учасників маршу, про нього публічно не повідомляли напередодні. 2009 року різні за формою акції відбулися в Харкові, Львові та Чернівцях. 2011 року в Києві відбувся перший відкритий феміністичний марш, з ініціативи «Феміністичної Офензиви», ГО «Інсайт», Центру візуальної культури та інших організацій. З 2012 року марші, пристосовані до 8 Березня, зазнають ризиків нападу з боку праворадикалів[29][30].


Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Nations, United. International Women's Day. United Nations (англ.). Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 8 березня 2021. 
  2. ↑ About International Women's Day. International Women's Day (англ.). Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 8 березня 2021. 
  3. ↑ International Women's Day History | International Women's Day | The University of Chicago. iwd.uchicago.edu (англ.). Архів оригіналу за 8 квітня 2017. Процитовано 7 квітня 2017. 
  4. ↑ Second International Conference of Socialist Women p.21
  5. ↑ Rochelle Goldberg Ruthchild, «From West to East: International Women's Day, the First Decade», Aspasia: The International Yearbook of Central, Eastern, and Southeastern European Women's and Gender History, vol. 6 (2012): 1-24.
  6. ↑ Temma Kaplan, «On the Socialist Origins of International Women's Day», Feminist Studies, 11/1 (Spring, 1985)
  7. ↑ International Women's Day, 8 March. www.un.org (EN). Архів оригіналу за 8 березня 2020. Процитовано 7 березня 2020. 
  8. ↑ Nations, United. Background | International Women's Day. United Nations (англ.). Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 8 березня 2021. 
  9. ↑ International Women's Day – March 8, 2020. National Today (амер.). Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 6 березня 2020. 
  10. ↑ Міжнародному жіночому дню виповнилося 100 років.[недоступне посилання з липня 2019] ТСН, 8.03.2011
  11. ↑ Хто і як відзначає Жіночий день [Архівовано 24 лютого 2014 у Wayback Machine.], Марія Щур, Радіо Свобода, 7.03.2011
  12. ↑ Жіночий день 8 березня: як він з'явився і навіщо потрібен. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 8 березня 2021. 
  13. ↑ а б в Святкування Міжнародного жіночого дня [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]. Газета Житомирського національного агроекологічного університету. Березень, 2014. № 3 (134)
  14. ↑ Сайт Gender Museum. Архів оригіналу за 7 січня 2012. Процитовано 8 березня 2011. 
  15. ↑ Прищепа, Ярослав (8 березня 2021). 8 березня: як з’явився Міжнародний жіночий день і що варто про нього знати. Суспільне | Новини (укр.). Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 24 травня 2021. 
  16. ↑ а б в г д е ж Тульцева Л. А.[ru] Международный женский день 8 марта // Современные праздники и обряды народов СССР / Л. А. Тульцева ; отв. ред. Ю. В. Бромлей ; АН СССР. — М. : Наука, 1985. — (Серия «Страны и народы»). — С. 32—39.(рос.)
  17. ↑ Ленин В. И. Полн. собр. соч., т.39, с.204-205
  18. ↑ 8-е Марта. Материалы для проведения Международного женского коммунистического дня в 1928 г. М., 1928, с.21
  19. ↑ Морев Н. Старое и новое: (Очерк из быта чухарей). — В кн.: Старый и новый быт, с.54
  20. ↑ Каспарова В. Раскрепощение женщины Востока, с.15
  21. ↑ «WomenWatch: Міжнародний жіночий день». Архів оригіналу за 10 березня 2015. Процитовано 8 березня 2015. 
  22. ↑ International Women's Day 8 March. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 2 жовтня 2017. 
  23. ↑ Оксана Кісь. Украдене свято: історичні трансформації смислу 8 березня [Архівовано 4 квітня 2016 у Wayback Machine.]
  24. ↑ У Коломиї офіційно відмінили 8 березня [Архівовано 7 березня 2013 у Wayback Machine.]. 5 березня, 2013
  25. ↑ Битва за 8 березня. Чи потрібен українкам Міжнародний жіночий день. Архів оригіналу за 8 березня 2017. Процитовано 8 березня 2017. 
  26. ↑ Гендерні ролі і стереотипи. ratinggroup.ua (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 7 березня 2021. 
  27. ↑ 68% українців будуть святкувати 8 березня – опитування. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 7 березня 2021. 
  28. ↑ а б в Дарина (6 березня 2019). “Не святкую 8 Березня!”: Сергій Притула та інші зірки розповіли чому не відзначають Міжнародний жіночий день. Україна Неймовірна (укр.). Архів оригіналу за 11 березня 2021. Процитовано 9 березня 2019. 
  29. ↑ Ганна Гриценко. Марші 8 Березня: винайдення феміністичної традиції [Архівовано 26 травня 2021 у Wayback Machine.] // Гендер в деталях. — 16 березня 2018
  30. ↑ Оксана Кісь. Фемінізм в Україні: кроки назустріч собі. Ч. 3. Жіночий активізм [Архівовано 2 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Гендер в деталях. — 14 травня 2019

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Міжнародний жіночий день
Постійна дата
Змінна дата
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Міжнародний_жіночий_день&oldid=36546217