Міжнародний хімічний конгрес у Карлсруе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фрідріх Август Кекуле (1862)

Міжнаро́дний хімі́чний конгре́с у Ка́рлсруе — з'їзд хіміків, що проходив з 3 по 5 вересня 1860 року у місті Карлсруе. Організований за ініціативою Августа Кекуле, конгрес проводився з метою узгодження науковою спільнотою трактування основних понять хімії.

Організація[ред.ред. код]

Ідею для проведення міжнародного з'їзду хіміків першим висловив Август Кекуле, який у 1858 році вів роботу над підручником з органічної хімії і зіткнувся із труднощами при викладенні базових хімічних понять. Його пропозицію скликати зібрання підтримали й інші науковці. Так, 5 квітня 1860 року Кекуле, Карл Вельцин і Шарль Адольф Вюрц склали звернення до хімічної наукової спільноти із пропозицією провести з'їзд хіміків, на якому планувалося розглянути деякі питання, що мали важливе значення з точки зору прогресу науки. Окремим пунктом виділялася тема про необхідність більш точного формулювання понять атом, молекула й еквівалент.

Вища технічна школа в Карлсруе, де проходив конгрес

Конгрес розпочав роботу у визначену дату, 3 вересня 1860 року, та проходив у німецькому місті Карлсруе, на базі Вищої технічної школи, керівником якої був Вельцин.

Президентом з'їзду першопочатково було обрано Роберта Бунзена, але той відмовився через стан здоров'я і ця посада відійшла до Вельцина. Другого дня головував Жан Батіст Буссенго, а на третій день пізніше було обрано Жан-Батиста Дюма. Також було обрано п'ять секретарів — Кекуле, як ініціатора з'їзду, та по одному від чотирьох основних делегацій: Шарля Вюрца (Франція), Адольфа Штрекера (Німеччина), Генрі Роско (Велика Британія) і Леона Шишкова (Російська імперія).

За протоколом, що вів Вюрц, до Карлсруе прибуло 126 хіміків з 12 країн світу, серед яких зокрема були[1]:

Події на конгресі[ред.ред. код]

Таблиця атомних мас елементів до проведення Конгресу

У перший день конгресу значну увагу своїм виступом привернув до себе Станіслао Канніццаро — він відстоював позицію щодо існування молекул простих тіл. Цю думку до нього вже висловлював зокрема Шарль Жерар. Та, спираючись на гіпотези Амедео Авогадро та проведені вимірювання густини ртуті, Канніццаро пропонував подвоїти атомну масу ртуті, отриману Жераром, а також аналогічні значення для міді, цинку й олова. На думку Канніццаро лише узгодженість у атомних масах дала би змогу точно відображати хімічний склад сполук і записувати хімічні рівняння.

Другого дня відбувалося обговорення стосовно введення відмінності між поняттями атом і частинка. Частинкою була запропоновано назвати найменшу кількість тіла, що здатна реагувати (тобто еквівалент), а атомом — найменшу кількість тіла, що є у частинці. Шляхом голосування даний принцип був підтриманий.

Ввечері під головуванням Жан-Батиста Дюма були проведені обговорення щодо необхідності зміни атомних мас (паїв) для деяких елементів, в тому числі кисню і вуглецю — згідно вимірювань, аналогічних до досліджень Канніццаро, їхні значення пропонували подвоїти з 8 до 16 і з 6 до 12 відповідно. Таким чином формули сполук у новому підході набували б вигляду, що відповідає експериментальним даним. Однак досягти згоди у цьому питанні так і не вдалося.

На третій, останній день Дюма запропонував залишити в неорганічній хімії старі позначення паїв, а в органічній ввести нові, даючи можливість із часом узгодити бачення проблеми.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Account of the Sessions of the International Congress of Chemists in Karlsruhe, on 3, 4, and 5 September 1860. web.lemoyne.edu. Архів оригіналу за 7 травня 2106. Процитовано 7 травня 2016.  (англ.)

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Фигуровский Н. А. История химии. — М. : Просвещение, 1979. — С. 136—138. (рос.)
  • Соловьев Ю. И. История химии: Развитие химии с древнейших времен до конца XIX века. — Издание 2-е. — М. : Просвещение, 1983. — С. 196—198. (рос.)
  • Менделееев Д. И. Периодический закон / Под ред. Б. М. Кедрова. — М. : Издательство Академии наук СССР, 1958. — С. 660—669. (рос.)