Міжнародні відносини Азербайджану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Держави, які мають дипломатичні відносини з Азербайджаном
   Азербайджан
   Посольство

Зовнішня політика Азербайджану — сукупність відносин Азербайджанської Республіки з іншими державами та міжнародними структурами.

Азербайджан є членом таких організацій як ООН, Рух неприєднання, СНД, ОБСЄ, Партнерство НАТО з питань миру, РЄАП, Всесвітньої організації охорони здоров'я, Азіатського банку розвитку, Азіатського банку інфраструктурних інвестицій, Європейського банку реконструкції та розвитку, Ради Європи, ДЗЗСЄ, МВФ і Світового банку.

Двосторонні відносини[ред.ред. код]

Вірменія[ред.ред. код]

Тристороння зустріч Володимира Путіна, Гейдара Алієва і Роберта Кочаряна в 2001 році в Москві.

Напружені відносини між сучасними Азербайджаном і Вірменією мають глибокі історичні корені. В кінці 1980-х років вірменське більшість населення Нагірно-Карабаської автономної області Азербайджанської РСР виступило з вимогами про передачу області до складу Вірменської РСР. Ці вимоги були підтримані керівництвом Вірменії. Розростається етнополітичний конфлікт привів до етнічних чисток з обох сторін і збройних зіткнень, які після розпаду СРСР переросли в повномасштабну війну, в ході якої під контроль вірмен перейшли деякі райони Азербайджану, прилеглі до території колишньої НКАО. Ще з кінця 1980-х азербайджанське керівництво ввело економічну блокаду НКАО та Вірменії, припинивши транспортне сполучення з Вірменією.

Президенти Азербайджану, Росії та Вірменії — Ільхам Алієв, Дмитро Медведєв і Серж Саргсян під час підписання декларації щодо Нагірного Карабаху. Замок Майєндорф (Підмосков'я), 2008 рік.

У 1994 році за посередництва Росії, Азербайджан, Вірменія і невизнана Нагірно-Карабаська Республіка підписали тристоронню угоду про припинення вогню[1], яке в останні 3-4 роки періодично порушується зі взаємними звинуваченнями[2][3]. Сторони займають позиції, що відповідають їхньому положенню на момент підписання угоди. Велика частина Нагірного Карабаху, а також ряд прилеглих до нього територій контролюється Нагірно-Карабаської Республікою, підтримуючої тісні зв'язки з Республікою Вірменія, зокрема, використовує її національну валюту — драм.

Азербайджан та інші держави-члени ООН вважають Нагірний Карабах частиною Азербайджану. Керівництво Азербайджану не раз підкреслювало, що у випадку, якщо вірменська сторона не звільнить окуповані території і в нагірно-карабаському переговорному процесі не відбудеться зрушень, то це буде означати, що всі мирні можливості вирішення конфлікту вичерпані і Азербайджан буде змушений вдатися до силових методів його дозволу[4][5][6][7][8][9]. Про необхідність нової війни в Карабасі говорять і багато депутатів парламенту республіки[10]. Азербайджан нарощує військову міць, що викликає негативну реакцію з боку ряду проармянскіх конгресменів США, і заявляє про необхідність ізолювати Вірменію від регіональних проектів[11][12][13][14][15].

Γражданам Вірменії та інших держав, які мають вірменське походження, буде відмовлено у в'їзді в Азербайджан[16][17].

2 листопада 2008 президентами Азербайджану, Вірменії та Росії була підписана декларація, що стосується Карабаського конфлікту. Лідери трьох держав домовилися спільно працювати над оздоровленням ситуації на Кавказі. «Президенти, предметно і змістовно обговоривши стан і перспективи врегулювання нагірно-карабаського конфлікту політичними засобами шляхом продовження прямого діалогу між Азербайджаном і Вірменією за посередництва Росії, США і Франції, заявляють, що сприятимуть оздоровленню ситуації в Південному Кавказі та забезпеченню встановлення в регіоні обстановки стабільності , безпеки шляхом політичного врегулювання конфлікту », йдеться в декларації.

Див. також[ред.ред. код]

Грузія[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Росія[ред.ред. код]

Гейдар Алієв з Володимиром Путіним на церемонії підписання спільних російсько-азербайджанських документів. Баку, 2001 рік.

Дипломатичні відносини між Азербайджанською Республікою та Російською Федерацією були встановлені 4 квітня 1992 року. Основоположним документом договірно-правової бази двосторонніх відносин є Договір про дружбу, співпрацю і взаємну безпеку між Російською Федерацією та Азербайджанською Республікою (підписаний 3 липня 1997).

Росія бере активну участь у процесі політичного врегулювання Карабаського конфлікту.

Розвивається торгово-економічне співробітництво. У 2008 р зовнішньоторговельний оборот між Азербайджаном і Росією склав 2,403 млрд доларів. У зв'язку з припиненням з 1 січня 2007 р поставок російського газу в Азербайджан в структурі товарообігу збільшилася частка несировинних товарів.

Азербайджан здійснює через територію Російської Федерації транспортування нафти за маршрутом Баку-Новоросійськ. З 2007 р у зв'язку з введенням в експлуатацію нового маршруту транспортування нафти «Баку-Тбілісі-Джейхан» і перерозподілом експортних потоків азербайджанської нафти транзит через російську територію істотно скоротився.

Росія бере участь в нафтогазових проектах Азербайджану, має свою частку в міжнародних консорціумах. Компанії «Лукойл» належить 10% — у розробці родовища «Шахденіз» і 80% в проекті D-222. У той же час це єдина велика російська компанія, що працює тут, і обсяг російських інвестицій в азербайджанську економіку досить скромний порівняно із західними капіталовкладеннями.

Проблема зайнятості в Азербайджані в основному вирішується за рахунок міграції в Росію. Чисельність азербайджанців, що працюють в Росії, оцінюється приблизно в 2 млн. За різними підрахунками, вони щорічно надсилають в Азербайджан до двох з половиною мільярдів доларів. У зв'язку з цим в Азербайджані уважно стежать за проявами антимусульманських настроїв у Росії (див. Масові заворушення в Кондопозі). У Баку не забувають, як у середині 1990-х російсько-азербайджанські економічні контакти були заморожені майже на три роки у зв'язку з вірмено-азербайджанським конфліктом.

Зустріч Ільхама Алієва з Володимиром Путіним у 2008 році в Ново-Огарьово.

Розвивається військово-технічне співробітництво. У 2003 р було підписано міжурядову угоду про військово-технічне співробітництво, а в 2006 р — міжурядову угоду про взаємну охорону прав на результати інтелектуальної діяльності, що використовуються та отримані в ході двостороннього військово-технічного співробітництва.

Росія до 2012 року орендувала в Азербайджані Габалінську РЛС — одну із складових частин російської системи стеження за пусками балістичних ракет. Габалинська РЛС була побудована за радянських часів як один з найважливіших елементів системи протиракетної оборони СРСР. Після отримання Азербайджаном незалежності та переходу РЛС в його власність Росія продовжувала її використання, незважаючи на всі перипетії внутрішньополітичного життя Азербайджану.

Лише в 2002 р було підписано угоду про статус, принципи та умови використання Росією Габалінської радіолокаційної станції (РЛС «Дарьял»), а в 2007 р — міжурядовий протокол про статус уповноважених представників Росії та Азербайджану, призначених для виконання цієї угоди.

У 2007 р російську пропозицію про використання Габалінської РЛС в розробляється США системі ПРО отримало підтримку азербайджанського керівництва.

Питання про роботу Габалінської РЛС неодноразово ставав предметом внутрішньополітичних дебатів, в тому числі в парламенті Азербайджану.

10 грудня 2012 Росія призупинила експлуатацію Габалінської РЛС огляду на те, що сторони не прийшли до домовленості щодо орендної вартості. У 2013 році РЛС була передана Азербайджану, російські військовослужбовці залишили гарнізон, а все обладнання було демонтовано і вивезено в Росію.

Зустріч Ільхама Алієва з Дмитром Медведєвим в 2010 році в Баку.

На території Азербайджану проживає чимало біженців з Чечні, в тому числі учасників збройних дій проти російських військ. Азербайджанська територія протягом тривалого часу, за повідомленнями ЗМІ, використовувалася чеченськими сепаратистами як транзитна країна і свого роду тилова база, де, зокрема, проходили відновлення поранені бойовики. Бойовикам порівняно легко вдавалося перетинати кордон між Азербайджаном і Дагестаном. 15 вересня 2004 російські влади після теракту в Беслані закрили всі прикордонні сухопутні переходи для автотранспорту та людей і відкрили їх лише через півтора місяці після переговорів між президентами, а також затримань і видачі російським властям групи колишніх бойовиків. У Баку було закрито чеченське представництво.

В даний час повідомляється про розвиток взаємодії правоохоронних та судових органів двох країн, розвитку прикордонного співробітництва, з урахуванням загальної ситуації на Кавказі та виходячи із завдань боротьби проти міжнародного тероризму.

Триває робота з делімітації державного кордону з Азербайджаном. Станом на початок 2008 р погоджена лінія кордону, оформлена робочими протоколами, картографічними і описовими документами, склала 301,1 км (з 336,5 км), тобто делімітували 90% держкордону.

Деякі інші аспекти російсько-азербайджанських відносин:

  • На початку 1990-х рр. Азербайджан висловлював стурбованість російською підтримкою збройних сил Вірменії під час Карабаської війни.
  • У середині 2000-х рр. Азербайджан висловлював занепокоєність у зв'язку з перекиданням російської військової техніки з закриваються військових баз на території Грузії в Гюмрі (Вірменія)[11] і впливом, який вона може надати на перспективи карабаського врегулювання.
  • Азербайджан неодноразово протестував проти того, що російські компанії вкладають кошти і ведуть бізнес на території НК.
  • Азербайджан стурбований закликами Росії вирішувати проблему невизнаних республік на пострадянському просторі за моделлю Косово — а також вже доконаним визнанням Росією самостійності Південної Осетії і Абхазії[12].
  • Росія висловлює невдоволення з приводу ініційованих США проектів експорту каспійської нафти на Захід в обхід Росії, вважаючи їх більш політичними, ніж економічними проектами. Слідом за будівництвом трубопроводу Баку — Тбілісі — Джейхан мова йде про проект створення нафтопроводу за маршрутом Актау-Баку для транзиту казахської нафти на Захід через територію Азербайджану - в разі його реалізації основна маса казахської нафти піде через трубопровід Баку-Джейхан і, відповідно, в обхід Росії.


Азербайджан
Emblem of Azerbaijan.svg

Ця стаття є частиною серії статей за темою:
Політична структура
Азербайджану

Білорусь[ред.ред. код]

Румунія[ред.ред. код]

США[ред.ред. код]

Україна[ред.ред. код]

Ізраїль[ред.ред. код]

Іран[ред.ред. код]

Відносини Азербайджану та Ірану по колишньому залишаються досить напруженими. Вони загострилися після карикатурного скандалу навколо публікації в урядовій газеті «Іран» образливих для азербайджанців карикатури і тексту. На карикатурі зображений хлопчик, що повторює на фарсі слово «тарган», поки тарган, що знаходиться перед ним, не запитує в нього по-азербайджанські: «Що?»

У серпні 2007 року відбувся офіційний візит президента Ірану Махмуда Ахмадінежада в Азербайджан, в ході якого були підписані важливі для двох країн угоди. Серед таких будівництво двох ГЕС на річці Араз (Ордубадського — на азербайджанські кошти і Маразадская — на іранські), спрощення візового режиму між Нахічеваньській автономії та Іраном, будівництво нового автомобільного маршруту між іранською і азербайджанської сторонами міста Джульфи і Нахічеваньській автономії[18].

Криза, що виникла навколо іранської ядерної програми і російсько-американські протиріччя з приводу розміщення ракет ПРО в разі «іранської загрози», не могли не торкнутися Азербайджан. В інтерв'ю російському телебаченню від 18 жовтня 2006 року Ільхам Алієв сказав:

« Не хотілося б припускати негативного розвитку навколо Ірану. І Азербайджану кордон з Іраном більше тисячі кілометрів, налагоджені активні транскордонні контакти, в Ірані проживає більше половини етнічних азербайджанців, а це такі ж азербайджанці, які проживають і тут. Будь-яке загострення обстановки в нашому регіоні, безумовно, матиме дуже важкі наслідки для всіх країн, оскільки сьогодні і в політичному, і в економічному, і військовому плані країни регіону досить взаємопов'язані. Дестабілізація в одній з них може мати катастрофічні наслідки, і навіть важко припустити, якими вони будуть[19].  »

Казахстан[ред.ред. код]

Туреччина[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Угода про припинення вогню з 12 травня 1994 (рос.)
  2. Азербайджан і Карабах наводять суперечливі дані про бій. Резолюція ООН щодо Нагірного Карабаху. РИА Новости. 4 березня 2008. Архів оригіналу за 2012-02-21. Процитовано 2010-09-11.  (рос.)
  3. На північному сході Нагірного Карабаху у вівторок йшли бої, є загиблі. Вірменія і Азербайджан звинувачують один одного. NEWSru.com. 4 березня 2008. Архів оригіналу за 2012-02-21. Процитовано 2010-09-11.  (рос.)
  4. Новини на Treli.ru (рос.)
  5. Московський Комсомолець (рос.)
  6. Новини — Вірменія (рос.)
  7. Кирило Зубков (28 листопада 2007). Азербайджан погрожує Вірменії. РБК daily. Архів оригіналу за 2012-09-09.  Проігноровано невідомий параметр |deadlink= (довідка) (рос.)
  8. Kavkazweb.net (рос.)
  9. Новини на Km.ru (рос.)
  10. Юрій Котенок (25 жовтня 2005). Війна в Нагірному Карабасі може повторитися (298 (2062)). Утро.ру.  (рос.)
  11. а б Kavkaz-uzel.ru (рос.)
  12. а б Polit.ru (рос.)
  13. Інформаційно-новинний портал Sav.bz (рос.)
  14. Defence Express (рос.)
  15. Інформаційний портал Вірменії Hayinfo.ru (рос.)
  16. Azerbaijan Country Page. NCSJ: Advocates on Behalf of Jews in Russia, Ukraine, the Baltic States & Eurasia. (англ.)
  17. «Azerbaijan Wins 2011 Eurovision Song Contest». Ianyan Magazine — Independent Armenian Publication. (англ.)
  18. Циганов, Олег Володимирович Доля і час Алієвих // Ільхам Алієв: відкритий світ = англ. Ilham Aliyev: Open world. — М. : Хронікер, 2008. — С. 252. — ISBN 978-5-90123852, ББК 63.3(2)6-8.
  19. Циганов, Олег Володимирович Доля і час Алієвих // Ільхам Алієв: відкритий світ = англ. Ilham Aliyev: Open world. — М. : Хронікер, 2008. — С. 253. — ISBN 978-5-90123852, ББК 63.3(2)6-8.