Міжфіліальний оборот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Міжфіліальний обіг — система безготівкових розрахунків між філіями фінансових установ для проведення власних операцій та операцій з центральним банком, що застосовувалась для ведення банківських операцій в Ощадбанку СРСР. Працювала на основі надсилання повідомлень про виконання розрахункових операцій - авізо, акредитивів, меморіальних ордерів та платіжних доручень. За своєю суттю є еквівалентом міжбанківського клірингу. Кожній філії банку присвоювався окремий код — МФО код[1].

Банківська система України успадкувала цю систему ідентифікації установ. НБУ присвоює банкам так званий код банку (іноді його, за звичкою, називають МФО), який застосовується як ідентифікатор у платіжній системі[2].

Дивись також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. roman (12.04.2016). Розшифрування скорочення МФО банку. Компанія «Вікторія». Архів оригіналу за 10 жовтня 2018. Процитовано 30 липня 2019.
  2. Код банку // Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. — Київ : Центр наукових досліджень Національного банку України : Знання, 2011. — 504 с. — (Інституційні засади розвитку банківської системи України). — ISBN 978-966-346-923-2.