Перейти до вмісту

Мікейла Шиффрін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мікейла Шиффрін
Загальна інформація
Громадянство США Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження13 березня 1995(1995-03-13) (31 рік)
Вейл, Колорадо
Зріст170 см
Вага66 кг Редагувати інформацію у Вікіданих
Спорт
КраїнаСША
Вид спортугірськолижний спорт
Дисциплінаслалом, гігантський слалом
КлубBurke Mountain Academy
Нагороди
Олімпійські ігри
Золото Сочі 2014 Слалом
Золото Пхьончхан 2018 Гігантський слалом
Золото Мілан-Кортіна 2026 Слалом
Срібло Пхьончхан 2018 Комбінація
Чемпіонати світу
Золото Шладмінг 2013 Слалом
Золото Бівер-Крик 2015 Слалом
Золото Санкт-Моріц 2017 Слалом
Золото Оре 2019 Слалом
Золото Оре 2019 Супергігант
Золото Кортіна д'Ампеццо 2021 Комбінація
Золото Мерібель 2023 Гігантський слалом
Золото Зальбах 2025 Командна комбінація
Срібло Санкт-Моріц 2017 Гігантський слалом
Срібло Кортіна д'Ампеццо 2021 Гігантський слалом
Срібло Мерібель 2023 Слалом
Срібло Мерібель 2023 Супергігант
Бронза Оре 2019 Гігантський слалом
Бронза Кортіна д'Ампеццо 2021 Супергігант
Бронза Кортіна д'Ампеццо 2021 Слалом
Чемпіонат світу серед юніорів
Бронза Кран-Монтана 2011 Слалом
CMNS: Мікейла Шиффрін у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Мікейла Полін Шиффрін[1] (англ. Mikaela Pauline Shiffrin, 13 березня 1995) — американська гірськолижниця, дворазова олімпійська чемпіонка, яку вважають найвидатнішою спортсменкою в історії гірськолижного спорту. Вона має найбільшу кількість перемог на етапах Кубка світу серед усіх гірськолижників — що чоловіків, що жінок, і є єдиною, хто досяг позначки у 100 перемог. П'ятиразова володарка Великого кришталевого глобуса, чотириразова чемпіонка світу в слаломі та дев'ятиразова переможниця заліку Кубка світу в цій дисципліні[2][3]. У 18 років і 345 днів Шиффрін стала наймолодшою в історії олімпійською чемпіонкою в слаломі[4][5][6][7].

11 лютого 2025 року Шиффрін здобула свою восьму золоту медаль чемпіонатів світу з гірськолижного спорту, довівши загальну кількість нагород на світових першостях до 15 у 18 стартах за кар'єру, що зробило її найуспішнішою лижницею сучасности[8]. 2023 року журнал Тайм заніс її до списку 100 найвпливовіших людей світу[9].

Передумови та ранні роки

[ред. | ред. код]

Народилася у Вейлі (штат Колорадо)[10]. Мікейла — друга дитина в родині Айлін (до шлюбу Кондрон) та Джеффа Шиффріна, які походять із Північного Сходу США й у минулому займалися гірськолижним спортом[11][12]; її мати стала відомою на національному рівні спортсменкою категорії masters[13]. Дід по батькові був євреєм[14]. Батько Мікаели, Джефф, виріс у Нью-Джерсі й у вихідні регулярно катався на лижах у Вермонті разом із родиною. Під час навчання в коледжі він виступав за Дармутський коледж у Нью-Гемпширі[15]. Її мати Айлін змагалася ще у старших класах школи на північному заході Массачусетсу в Беркширах[12], а брат Тейлор (нар. 1992) виступав за Університет Денвера[en][16].

2003 року, коли Мікаелі було вісім років, родина переїхала до сільської місцевості Нью-Гемпширу поблизу Лайма[17], де її батько, лікар-анестезіолог, працював у медичному центрі Дартмут—Гічкок[en]. Через п'ять років він одержав нову роботу в Денвері[18]; старший брат Тейлор на той час навчався в старшій школі при гірськолижній академії Burke Mountain Academy на північному сході Вермонту й залишився на сході США. Мікейла також відвідувала середню школу при Burke, однак разом із батьками переїхала до Колорадо, а згодом повернулася до Burke[15][19].

Змалку Мікейла показувала високі результати на престижних змаганнях. У березні 2010 року, у 14 років, вона виграла слалом і гігантський слалом на турнірі Topolino Games в Італії, випередивши спортсменів із 40 країн[20]. Наступного сезону, вже досягнувши мінімального віку FIS у 15 років, вона в грудні 2010 року перемогла в суперкомбінації Кубка Nor-Am у Панорамі[en] (Британська Колумбія) — лише у восьмому старті рівня FIS у своїй кар'єрі. Після цього Шиффрін здобула три подіуми в наступних трьох стартах Nor-Am: друге місце в супергіганті, третє — у гігантському слаломі та перемогу в слаломі. Через кілька тижнів вона виграла два слаломні старти Nor-Am у Санді-Рівері[en] (штат Мен). Ще через місяць Шиффрін виборола бронзову медаль у слаломі на юніорському чемпіонаті світу FIS у Кран-Монтані Швейцарія) (попереднього дня вона перенесла шлунковий вірус)[21]. У січні 2015 року Шиффрін назвала своїми спортивними кумирами колишню хорватську лижницю Яницю Костелич і американця Боде Міллера.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

З 2021 року Шиффрін перебуває у стосунках із норвезьким гірськолижником, учасником Кубка світу Александером Омодтом Кільде[22]. 4 квітня 2024 року пара оголосила про заручини[23].

У травні 2025 року Шиффрін увійшла до групи співвласників клубу Denver Summit FC — команди розширення Національної жіночої футбольної ліги[24].

Кар'єра в гірськолижному спорті

[ред. | ред. код]

Шиффрін дебютувала на етапах Кубка світу 11 березня 2011 року в гігантському слаломі у Шпіндлерув-Млині[en] (Чехія). На початку квітня, лише за кілька тижнів після свого 16-річчя, вона виграла титул у слаломі на національному чемпіонаті США у Вінтер-Парку[en] (штат Колорадо)[25] і стала наймолодшою американською гірськолижницею, яка здобула національний титул[26].

Сезон 2012

[ред. | ред. код]
Шиффрін 2012 року

У сезоні 2012 року шістнадцятирічна Шиффрін уперше піднялася на подіум Кубка світу. Сталося це 29 грудня 2011 року в Лієнці (Австрія) в змаганнях зі слалому. Вона стартувала 40-ю, на середині дистанції втратила захист лівої гомілки, проте завершила перший спуск на 12-му місці. У другому спуску Шиффрін показала найкращий час і в підсумку посіла третє місце[27][28][29].

Сезон 2013

[ред. | ред. код]

У грудні 2012 року сімнадцятирічна Шиффрін здобула свою першу перемогу на етапі Кубка світу — у вечірньому слаломі в Оре[en] (Швеція)[30]. Вона стала другою наймолодшою американкою, яка виграла етап Кубка світу з гірськолижного спорту, поступаючись лише Джуді Нейґел[en] (17 років і 5 місяців)[31]. Друга перемога Шиффрін відбулася за два тижні — у вечірньому слаломі в Загребі (Хорватія)[32], а третя — ще через 11 днів у вечірньому слаломі у Флахау (Австрія)[33]. Після перемоги в слаломі у фіналі Кубка світу в Ленцергайде вона забезпечила собі титул сезону 2013 в цій дисципліні[2]. Хоча більшу частину двох останніх років навчання у старшій школі вона провела в Європі, беручи участь у Кубку світу, у червні Шиффрін вчасно закінчила Burke Mountain Academy[34][35].

Сезон 2014

[ред. | ред. код]
Шиффрін із золотою медаллю в слаломі на зимових Олімпійських іграх 2014

Сезон 2014 Шиффрін відкрила в жовтні 2013 року в Зельдені (Австрія), показавши найкращий на той момент результат в гігантському слаломі у кар'єрі — шосте місце, менш ніж за пів секунди від подіуму. Наступні змагання — слалом у Леві[en] (Фінляндія) — вона виграла, покращивши торішній фініш на подіумі і здобувши п'яту перемогу на етапах Кубка світу. У Бівер-Крік Шиффрін посіла друге місце в гігантському слаломі — це був її перший подіум Кубка світу в цій дисципліні. 5 січня вона здобула перше місце у двоспусковому слаломі в Борміо (Італія); змагання відбулися там замість Загреба через несприятливі снігові та погодні умови. Крім того, вона виграла слаломні етапи Кубка світу у Флахау, Оре та Ленцергайде, забезпечивши собі другий поспіль титул Кубка світу в слаломі. 21 лютого Шиффрін перемогла в слаломі на Олімпійських іграх у Сочі, ставши наймолодшою переможницею в цій олімпійській дисципліні. Сезон вона завершила як чинна олімпійська чемпіонка, володарка Кубка світу та чемпіонка світу в слаломі. Того року її занесли до списку ESPNW Impact 25[36].

Сезон 2015

[ред. | ред. код]

Сезон 2015 Шиффрін розпочала в жовтні 2014 року в Зельдені, здобувши свою першу перемогу на етапі Кубка світу в гігантському слаломі. В слаломі ж на початку сезону їй не все вдавалося, і в перших трьох слаломних етапах Кубка світу вона залишалася поза подіумом, однак згодом перемогла в Кютаї[en], Загребі, Мариборі, Оре та Мерібелі[en][37][38][39][40]. У підсумку Шиффрін знову виграла слаломний залік Кубка світу[3]. Крім того, вона здобула титул чемпіонки світу в слаломі на чемпіонаті світу з гірськолижного спорту, що відбувся в Бівер-Крік поблизу її рідного міста Вейл (штат Колорадо), США[41].

Сезон 2016

[ред. | ред. код]

У перших двох змаганнях зі слалому сезону 2016, які обидва відбулися в Аспені[en], Шиффрін перемогла з великим відривом; у першій з них вона встановила новий рекорд переваги в жіночому слаломі — 3,07 секунди над срібною призеркою. 12 грудня 2015 року під час розминки перед гігантським слаломом в Оре вона впала й травмувала коліно. Після двох місяців перерви Шиффрін успішно повернулася до змагань, і 15 лютого 2016 року в Кран-Монтані здобула свою 18-ту перемогу. Ще п'ять змагань зі слалому вона пропустила через травми, а також вирішила не брати участі в паралельному слаломі в Стокгольмі[42].

Сезон 2017

[ред. | ред. код]

Сезон 2017 Шиффрін розпочала другим місцем у гігантському слаломі в Зельдені в жовтні 2016 року[43]. 12 листопада, вона здобула перемогу в слаломі в Леві[en][44]. 26 листопада 2016 року Шиффрін посіла п'яте місце в гігантському слаломі в Кіллінгтоні[en] — це був її перший старт Кубка світу у Вермонті[45], однак уже наступного дня вона виграла слалом[46]. 11 грудня 2016 року в Сестрієре (Італія) Шиффрін здобула свою 11-ту поспіль перемогу в слаломі на етапах Кубка світу[47]. 27 грудня вона виграла гігантський слалом у Земмерінгу[en] (Австрія), здобувши другу в кар'єрі перемогу в цій дисципліні та першу індивідуальну перемогу в гігантському слаломі[48]. Наступного дня Шиффрін повторила успіх, оформивши третю в кар'єрі перемогу в гігантському слаломі та 25-ту перемогу на етапах Кубка світу загалом[49]. 29 грудня 2016 року вона виграла й останній старт у Земмерінгу — слалом, довівши кількість своїх перемог у Кубку світу до 26 і вигравши всі три змагання на цьому курорті[50]. Отож Шиффрін стала першою жінкою, яка здобула три перемоги за три поспіль дні в технічних дисциплінах, починаючи з січня 1989 року, коли Френі Шнайдер виграла два гігантські слаломи в Шварценбергу і слалом у Меллау[51][52]. Втім, Шиффрін не змогла повторити рекорд із восьми поспіль перемог у слаломі, який спільно утримують Шнайдер і Яниця Костелич, після того як 3 січня на етапі Snow Queen Trophy в Загребі не фінішувала в першій спробі — це був її перший схід у слаломі починаючи зі змагань 2012 року в Земмерінгу[53]. 29 січня в Кортіні-д'Ампеццо (Італія) вона показала найкращий у кар'єрі результат у швидкісній дисципліні, фінішувавши четвертою в супергіганті, лише за 0,03 секунди від подіуму[54]. 31 січня у Стокгольмі (Швеція) Шиффрін виграла свій перший паралельний слалом[55].

На чемпіонаті світу 2017 у Санкт-Моріці в лютому вона здобула золоту медаль у слаломі та срібну — в гігантському слаломі[56]. Це золото стало для неї третім поспіль у слаломі на чемпіонатах світу; Шиффрін стала першою жінкою, якій це вдалося в епоху Кубка світу, і першою з часів німкені Крістль Кранц у 1939 році, коли чемпіонати світу проводилися щороку[57][58].

26 лютого в Кран-Монтані Шиффрін виграла свої перші змагання в суперкомбінації[59]. У Скво-Веллі, де вперше з 1969 року відбулися змагання на Кубок світу, вона 10 березня виграла гігантський слалом, а наступного дня — слалом, довівши кількість перемог у Кубку світу до 31, з яких 11 припали на цей сезон[60]. Це забезпечило їй четвертий титул у слаломі в заліку Кубка світу. Фінали Кубка світу того сезону відбулися в Аспені. Шиффрін уперше в кар'єрі виграла загальний залік Кубка світу, хоча трофей у гігантському слаломі того року їй не підкорився. Вона завершила сезон, маючи більше перемог у Кубку світу до 22-річного віку, ніж Інґемар Стенмарк — рекордсмен за загальною кількістю перемог у Кубку світу[61]. Після завершення сезону Шиффрін відзначили нагородою «Skieur d'Or» («Золотий лижник»), яку Міжнародна асоціація журналістів з лижних видів спорту присуджує найкращому гірськолижникові року (одна нагорода для обох статей)[62].

Сезон 2018

[ред. | ред. код]

Сезон 2018 Шиффрін розпочала з п'ятого місця в гігантському слаломі в Зельдені. На початку грудня 2017 року вона виступила в швидкісному спуску в Лейк-Луїзі[en], де вперше в кар'єрі піднялася на подіум у цій дисципліні (третє місце), а вже наступного дня виграла свій перший старт у швидкісному спуску — усього в четвертому виступі в цій дисципліні[джерело?].

Гіганський слалом, Пхьончхан 2018: Раґнгільд Мовінкель (срібло), Шиффрін (золото) та Федеріка Бріньйоне (бронза)

У період із 19 грудня до 9 січня Шиффрін виграла 8 із 9 стартів на трасах Кубка світу (4 — у слаломі, 2 — у гігантському слаломі та 2 — у паралельному слаломі). Вона увійшла в історію, ставши переможницею першого в історії паралельного слалому під егідою FIS, здобувши перемогу в Куршевелі (Франція). На завершення 2017 року вона виграла слалом у Лієнці (Австрія). 2018 рік Шиффрін розпочала з перемоги в паралельному слаломі в Осло (Норвегія), ставши першою жінкою, яка здобула дві перемоги в цій дисципліні. Через два дні вона виграла слалом у Загребі (Хорватія). Перемоги в гігантському слаломі та слаломі в Кранській Горі (Словенія) стали для Шиффрін 39-ю та 40-ю в кар'єрі на етапах Кубка світу — у 22-річному віці. Далі вона виграла слалом у Флахау (Австрія), зрівнявшись із рекордом Аннемарі Мозер-Прелль — 41 перемога в Кубку світу до 23-річного віку. Крім того, Шиффрін стала першою жінкою в історії, яка виграла перші п'ять стартів Кубка світу в межах одного календарного року, а також першою за 20 років (від часів Каті Зайцінґер), хто здобув п'ять перемог поспіль на етапах Кубка світу. Після третього місця в швидкісному спуску серія успіхів перервалася: решта січня принесла два сьомі місця та три сходи з дистанції[джерело?].

На зимових Олімпійських іграх 2018 у Пхьончхані (Південна Корея) — після кількох днів погодних перенесень, через які перші три та два заключні старти відбувалися впродовж п'яти поспіль днів, — Шиффрін здобула золоту медаль у гігантському слаломі та срібну — у суперкомбінації. У гігантському слаломі після першої спроби вона посідала друге місце, поступаючись італійці Мануелі Моельґґ, однак у другій спробі Моельґґ припустилася помилок, що дозволило Шиффрін вибороти золото. Через погодні затримки слалом відбувався наступного дня після гігантського слалому. Шиффрін стартувала в ньому головною фавориткою — як чинна олімпійська чемпіонка, триразова поспіль чемпіонка світу, чинна володарка Кубка світу та лідерка сезону в цій дисципліні. Вона завершила першу спробу четвертою й не змогла покращити позицію в другій, залишившись поза подіумом уперше після того, як раніше вигравала всі великі слаломні титули, у яких брала участь. Хоча спершу Шиффрін планувала стартувати щонайменше в чотирьох дисциплінах, вона знялася із супергіганта, оскільки він проводився наступного дня після слалому, вважаючи, що не зможе показати найкращий результат у трьох стартах за три дні. Через погодні умови швидкісний спуск і суперкомбінацію також проводили впродовж двох днів поспіль, тож вона обрала лише одну дисципліну. Вважаючи, що має кращі шанси на медаль у суперкомбінації, Шиффрін відмовилася від участі в швидкісному спуску, попри те що пройшла всі три тренувальні заїзди; її найкращим результатом там було п'яте місце в третьому, завершальному тренуванні. У суперкомбінації — останньому індивідуальному гірськолижному старті олімпійської програми — після швидкісного спуску вона йшла шостою, відстаючи від лідерки, своєї співвітчизниці Ліндсі Вонн, на 1,98 секунди. Однак завдяки третьому за швидкістю часу в слаломі та помилкам багатьох лідерок першої частини вона піднялася на друге місце й здобула срібну медаль, поступившись лише швейцарці Мішель Ґізін. Олімпійські золото й срібло зробили Шиффрін найтитулованішою американською олімпійкою, найтитулованішою жінкою в історії гірськолижного спорту та другою за кількістю олімпійських нагород серед усіх гірськолижників, поступаючись лише австрійцю Марселю Гіршеру, який здобув два золота[джерело?].

9 березня 2018 року Шиффрін достроково, за п'ять стартів до завершення сезону, забезпечила собі другий поспіль титул у загальному заліку Кубка світу. У фіналах Кубка світу в Оре (Швеція) вона виграла слалом, випередивши Венді Гольденер зі Швейцарії на 1,58 секунди. Це була її 12-та перемога в сезоні. За цим показником вона зрівнялася зі своєю співвітчизницею Ліндсі Вонн, яка була на другому місці за кількістю перемог у Кубку світу за один сезон серед жінок; рекорд — 14 перемог — і далі належав швейцарці Френі Шнайдер[джерело?].

Сезон 2019

[ред. | ред. код]

2 грудня 2018 року вона виграла старт у супергіганті в Лейк-Луїзі, ставши єдиною гірськолижницею в історії — незалежно від статі, — якій підкорилися всі шість теперішніх олімпійських і кубкових дисциплін. До них належать слалом, гігантський слалом, швидкісний спуск, супергігант, комбінація, а також найновіша дисципліна — паралельний слалом. Ні Тіна Мазе, ні Ліндсі Вонн не здобували перемог у паралельному слаломі від моменту його запровадження до програми Кубка світу. Завдяки першій у кар'єрі перемозі в супергіганті на етапі в Лейк-Луїзі Шиффрін стала сьомою жінкою, яка вигравала змагання в п'яти «класичних» дисциплінах (без урахування паралельного слалому). Вона приєдналася до Ліндсі Вонн, Тіни Мазе, Яниці Костелич, Ані Персон, Пернілли Віберґ та Петри Кронберґер[джерело?].

8 грудня 2018 року Шиффрін здобула другу поспіль перемогу в супергіганті — цього разу в Санкт-Моріці (Швейцарія), оформивши свою першу серію з двох перемог у швидкісних дисциплінах. Наступного дня, 9 грудня, вона виграла свій четвертий у кар'єрі паралельний слалом, здобувши драматичну перемогу над головною суперницею в слаломі — словачкою Петрою Влговою. Це була її п'ята перемога в перших дев'яти стартах сезону 2018—2019. 22 грудня 2018 року Шиффрін виграла слалом у Куршевелі (Франція) й у віці 23 років і дев'яти місяців стала наймолодшою гірськолижницею — серед жінок і чоловіків — яка досягла позначки 50 перемог у Кубку світу. Крім того, ця перемога дозволила їй зрівнятися з австрійкою Марліс Шильд за кількістю перемог у жіночому слаломі — 35[63], а в загальному списку перемог Кубка світу вона піднялася на спільне сьоме місце разом з італійцем Альберто Томбою[джерело?].

За тиждень Шиффрін здобула ще одну перемогу в слаломі — в Земмерінгу[en] (Австрія), ставши першою гірськолижницею, яка виграла 15 стартів Кубка світу в межах одного календарного року. Вона випередила Марселя Гіршера, який 2018 року здобув 14 перемог; обидва перевершили попередній рекорд 1979 року Інґемара Стенмарка — 13 перемог. Цей старт став для Шиффрін 36-ю перемогою в слаломі на Кубку світу, що дозволило їй перевершити рекорд Шильд; згодом вона назвала Шильд «своїм найбільшим кумиром поруч із Боде Міллером»[64].

На початку лютого 2019 року, незадовго до чемпіонату світу 2019, Шиффрін піднялася на третє місце в списку жінок за кількістю перемог у Кубку світу. На етапі в Мариборі вона поділила перемогу в гігантському слаломі з Влговою, зрівнявшись за загальною кількістю перемог із Врені Шнайдер — 55. Наступного дня, вигравши слалом, вона випередила швейцарку й одноосібно посіла третє місце в цьому рейтингу[65].

Шиффрін на церемонії нагородження в Стокгольмі 2019 року після здобуття своєї 14-ї перемоги в сезоні, якою вона зрівнялася з рекордом Френі Шнайдер. До кінця сезону вона довела цей показник до 17 перемог.

На чемпіонаті світу Шиффрін спершу виборола золоту медаль у супергіганті[66], а потім — бронзову в гігантському слаломі за складних, вітряних і мінливих погодних умов, поступившись лише Влговій та Вікторії Ребенсбурґ[67]. Далі вона здобула друге золото — у слаломі, ставши першою гірськолижницею в історії, яка виграла чотири чемпіонати світу поспіль в одній дисципліні. І це попри легеневу інфекцію в день старту[68][69].

Після чемпіонату світу, у березні 2019 року Шиффрін стала першою гірськолижницею, яка здобула 15 перемог у Кубку світу протягом одного сезону, вигравши слалом у Шпіндлерув-Млині[en] та перевершивши рекорд, який раніше ділила з Врені Шнайдер[70]. У фіналі Кубка світу, що відбувся в Сольдеу, Шиффрін розпочала виступи зі здобуття малого кришталевого глобуса в супергіганті, фінішувавши четвертою в завершальному старті та оформивши свій десятий титул Кубка світу — і перший у швидкісній дисципліні. Загальний залік і слаломний залік вона забезпечила собі ще раніше. Отож Шиффрін стала першою гірськолижницею з часів Тіни Мазе (шість років перед тим), яка виграла Кубок світу в технічній і швидкісній дисциплінах в одному сезоні[71]. Далі вона виграла слалом. То була її 16-та перемога в сезоні та 40-ва в кар'єрі в цій дисципліні, і вона зрівнялась зі Стенмарком за кількістю перемог у слаломі на Кубку світу[72]. Наступного дня вона здобула 17-ту перемогу в сезоні та 60-ту в кар'єрі, вигравши гігантський слалом і забезпечивши собі малий кришталевий глобус у цій дисципліні. Вона стала першою гірськолижницею, яка в одному сезоні виграла загальний залік Кубка світу, а також заліки в супергіганті, гігантському слаломі та слаломі[73]. Пізніше вона здобула і свою 41-шу перемогу в слаломі, ставши рекордсменкою за кількістю перемог у цій дисципліні в історії Кубка світу[74].

Сезон 2020

[ред. | ред. код]

У першій половині сезону 2020 року Шиффрін показувала нестабільні результати в технічних дисциплінах: вона розпочала сезон із трьох перемог у слаломі, однак згодом кілька разів фінішувала другою, поступаючись Петрі Влговій. Подібні коливання спостерігалися й у гігантському слаломі. Водночас вона частіше стартувала в швидкісних дисциплінах і після етапу Кубка світу в Банско в січні 2020 року мала шість перемог за сезон: три у слаломі та по одній у гігантському слаломі, супергіганті й швидкісному спуску. Хоча ці показники поступалися її результатам попередніх років, це все одно був найкращий результат у поточному розіграші Кубка світу, і вона переконливо лідирувала в загальному заліку.

Втім 2 лютого 2020 року батько Шиффрін несподівано загинув унаслідок нещасного випадку[75], що змусило її узяти безстрокову паузу у виступах у Кубку світу та поставило під сумнів її шанси на четвертий поспіль загальний титул. Вона приїхала на фінальні змагання в Оре (Швеція), однак їх скасували через пандемію коронавірусу. У підсумку Петра Влгова очолила залік слалому після етапу Кубка світу в Словенії — вперше з 2016 року Шиффрін не лідирувала в цій дисципліні на цьому етапі сезону. Водночас Федеріка Бріньйоне скоротила її перевагу в загальному заліку з понад 400 очок до трохи більш як 100, а згодом і вийшла в лідери, чим перервала трирічну переможну серію Шиффрін.

Сезон 2021

[ред. | ред. код]

Шиффрін пропустила перший змагальний вікенд сезону в Зельдені через проблеми зі спиною[76], однак повернулася до стартів на першому з двох слаломів у Леві, де посіла друге місце[77]. Вона не змогла відразу відновити домінування, з яким залишала Кубок світу, проте стабільно фінішувала в першій шістці на кожних змаганнях, здобувши перемогу в гігантському слаломі в Куршевелі в грудні та у вечірньому слаломі у Флахау в січні, а також посівши третє місце в слаломі в Земмерінгу наприкінці грудня.

Хай там як, а на чемпіонаті світу 2021 року в Кортіні-д'Ампеццо Шиффрін вийшла на пік форми, виступивши навіть краще, ніж очікувалося, й виборовши чотири медалі — найбільше за один чемпіонат світу в її кар'єрі. Бронза в супергіганті стала для неї першим стартом у швидкісній дисципліні за понад рік, адже цього сезону вона свідомо уникала таких спусків, прагнучи поступового повернення до змагань, а також через обмеження, пов'язані з пандемією COVID-19, що ускладнювали тренування з командою зі швидкісних дисциплін. До того ж перед чемпіонатом вона тренувалася в супергіганті лише впродовж чотирьох днів[78]. Золота медаль у гірськолижній комбінації зробила її найуспішнішою американською гірськолижницею в історії чемпіонатів світу: це було її шосте золото й дев'ята медаль загалом, що дозволило перевершити рекорд Тед Ліґеті за кількістю золотих нагород, а також рекорд Ліндсі Вонн за загальною кількістю медалей[79].

У гігантському слаломі багато фавориток зазнали невдач: лідерка Кубка світу Марта Бассіно, дворазова чемпіонка світу Тесса Ворлі та чинна чемпіонка світу Петра Влгова припустилися помилок в обох спробах, а фаворитка господарів Федеріка Бріньйоне не фінішувала в першій спробі. Шиффрін у підсумку здобула срібло, лідируючи після першого заїзду з мінімальною перевагою — лише 0,02 секунди над Ніною О'Браєн і 0,08 секунди над Ларою Ґут-Бехрамі. У другій спробі помилка на початку траси коштувала їй золота: попри відіграш часу наприкінці дистанції, вона поступилася Ґут-Бехрамі лише 0,02 секунди. Австрійка Катаріна Лінсберґер піднялася на третє місце з відставанням усього 0,09 секунди, що зробило цей гігантський слалом найщільнішим за результатами в історії чемпіонатів світу. У фінальній дисципліні чемпіонату — слаломі — Шиффрін стартувала як володарка рекорду з чотирьох поспіль титулів чемпіонки світу. Однак у першій спробі вона виступила невдало й опинилася на четвертому місці з відставанням 1,30 секунди від Лінсберґер, Влгової та Венді Гольденер. У другій спробі вона змогла випередити Гольденер, але поступилася Влговій і Лінсберґер, здобувши бронзу та вперше в кар'єрі втративши титул чемпіонки світу у слаломі. Водночас ця медаль стала її одинадцятою на чемпіонатах світу — повторенням рекорду Ані Перссон за кількістю нагород після Другої світової війни. Вона здобула найбільшу кількість медалей серед усіх учасників чемпіонату 2021 року й закріпила свій статус найтитулованішої американської гірськолижниці в історії світових першостей.

Сезон 2022

[ред. | ред. код]

На зимових Олімпійських іграх 2022 Шиффрін вважали головною претенденткою на золото щонайменше в трьох із шести дисциплін, у яких вона планувала виступати, насамперед у своєму коронному слаломі та гігантському слаломі. Проте вона нетипово для себе не фінішувала в обох цих дисциплінах, зійшовши з дистанції вже після п'яти воріт у першій спробі в кожній з них[80]. У супергіганті вона посіла дев'яте місце[81][82]. В інших індивідуальних дисциплінах — швидкісному спуску та комбінації — Шиффрін також залишилася без медалей[83]. У змішаних командних змаганнях вона взяла участь уперше, виступивши в останній день турніру, і в складі збірної США посіла четверте місце[84][85].

Сезон 2023

[ред. | ред. код]
Шиффрін як переможниця загального заліку сезону 2023 зі своїм кришталевим глобусом

На чемпіонаті світу 2023 Шиффрін здобула золоту медаль у гігантському слаломі, а також виборола медалі в супергіганті та слаломі.

У березні 2023 року вона виграла свої 87-ші змагання в Кубку світу, перевершивши Інгемара Стенмарка (86) за кількістю перемог у Кубку світу серед усіх гірськолижників[86]. В інтерв'ю 27 лютого 2023 року Стенмарк високо оцінив її досягнення, заявивши: «Вона набагато краща, ніж був я. Порівнювати неможливо… Я ніколи не міг би бути таким сильним у всіх дисциплінах»[87].

Згодом вона здобула й 88-му перемогу в Кубку світу, а також виграла загальний залік сезону та кришталеві глобуси в гігантському слаломі й слаломі.

Виступи Шиффрін у сезоні 2023 року принесли їй номінацію на премію Laureus World Sports Award у категорії «Спортсменка року»[88].

Сезон 2024

[ред. | ред. код]

Наприкінці січня в Кортіні-д'Ампеццо (Італія) Шиффрін зазнала травми лівої ноги й зв'язок унаслідок падіння. Вона пропустила шість тижнів, проходячи реабілітацію, а після повернення виграла два слаломні змагання в Кубку світу[89].

Сезон 2025

[ред. | ред. код]

30 листопада 2024 року на етапі Кубка світу FIS у Кіллінгтоні[en] (штат Вермонт) Шиффрін зазнала колотої рани правої частини живота після падіння в гігантському слаломі, коли вона збила двоє воріт і врізалася в захисну сітку. Згодом медики не виявили значних ушкоджень[90]. 30 січня 2025 року в Куршевелі, на перших змаганнях після відновлення, вона посіла десяте місце в слаломі[91].

Разом із Брізі Джонсон вона здобула золоту медаль у дебютній командній комбінації на чемпіонаті світу 2025 у Зальбах-Гінтерглеммі. Це була її п'ятнадцята медаль чемпіонатів світу, що зрівняло її з рекордом Крістль Кранц.[92]

23 лютого в слаломі в Сестрієре Шиффрін досягла безпрецедентного результату, здобувши свою 100-ту перемогу в Кубку світу[93][94]. Ще одну перемогу вона додала на фіналі сезону в Сан-Веллі (штат Айдахо), вигравши слалом 27 березня 2025 року. Попри пропуск чотирьох з десяти етапів, Шиффрін завершила сезон четвертою в слаломному заліку, маючи чотири перемоги та ще один подіум.

Сезон 2026

[ред. | ред. код]

15 листопада 2025 року Шиффрін виграла перший слалом сезону в Леві[en] (Фінляндія). Її перевага над другою призеркою Ларою Колтурі становила 1,66 секунди. Це була її 65-та перемога в слаломних змаганнях Кубка світу та 102-га загалом у Кубку світу.

23 листопада 2025 року вона здобула перемогу в другому слаломі сезону в Зельдені (Австрія). Відрив від Лари Колтурі, яка фінішувала другою, становив 1,23 секунди. Це була 66-та перемога Шиффрін у слаломі й 103-тя загалом у Кубку світу.

30 листопада 2025 року Шиффрін виграла третій слалом сезону в Коппер-Маунтін (США). Її перевага над Леною Дюрр, що посіла друге місце, становила 1,57 секунди. Це була її 67-ма перемога в слаломі та 104-та загалом у Кубку світу.

16 грудня 2025 року Шиффрін перемогла в четвертому слаломі сезону в Куршевелі (Франція), здобувши першу перемогу на цій трасі з 2018 року. Вона випередила Камій Раст на 1,55 секунди. Це була її 68-ма перемога в слаломі та 105-та загалом у Кубку світу.

Станом на 16 грудня 2025 року Мікейла Шиффрін виграла п'ять слаломів у Кубку світу поспіль: чотири перемоги в сезоні 2025—2026 років (Леві, Гургль, Коппер-Маунтін, Куршевель) і фінальний слалом попереднього сезону, що відбувся 27 березня 2025 року в Сан-Веллі (штат Айдахо).

Статистика

[ред. | ред. код]

Здобувши свою другу олімпійську золоту медаль у гігантському слаломі на Іграх 2018 року, Шиффрін зрівнялася з Тедом Ліґеті та Андреа Мід-Лоуренс за кількістю олімпійських золотих медалей серед американських гірськолижників. Вона є однією з п'яти американок, які вигравали загальний залік Кубка світу. На чемпіонатах світу Шиффрін є найтитулованішою американською гірськолижницею в історії, здобувши найбільшу кількість медалей — 14, із них рекордні сім золотих.[95]

Шиффрін — перша й наразі єдина спортсменка, яка здобувала перемоги в усіх семи дисциплінах Кубка світу FIS з гірськолижного спорту: слаломі, паралельному слаломі, гігантському слаломі, супергіганті, швидкісному спуску, гірськолижній комбінації та міських змаганнях. Вона є наймолодшою гірськолижницею, яка досягла позначки 50 перемог у Кубку світу, зробивши це у віці 23 років і 9 місяців. Водночас Шиффрін — єдина спортсменка, незалежно від статі, яка досягла 100 перемог у Кубку світу.

Станом на грудень 2025 року вона здобула 105 перемог у змаганнях Кубка світу, перевершивши Інгемара Стенмарк за загальною кількістю перемог у Кубку світу серед усіх гірськолижників[86]. До цього доробку входять 68 перемог у слаломі — найбільше в історії серед усіх дисциплін — і 22 перемоги в гігантському слаломі, що є рекордом серед жінок[джерело?].

Шиффрін належить рекорд за кількістю подіумів Кубка світу — 160. Вона вирізняється й найвищою ефективністю реалізації подіумів у перемоги: 65,6 % її фінішів у трійці призерів завершувалися першим місцем[джерело?].

Шиффрін є єдиною спортсменкою, якій вдалося виграти 15 замагань у межах одного календарного року, перевершивши Марселя Гіршера після перемоги у фінальному слаломі сезону 2018 року в Земмерінгу. У сезоні 2019 року вона першою в історії здобула 17 перемог упродовж одного сезону Кубка світу, побивши рекорд Френі Шнайдер, який тримався 30 років. Здобувши золото в слаломі на чемпіонаті світу 2019 року, Шиффрін стала першою гірськолижницею, яка вигравала чемпіонат світу в одній і тій самій дисципліні на чотирьох чемпіонатах поспіль. Вона також утримує загальний рекорд за кількістю золотих медалей чемпіонатів світу — сім, здобутих поспіль. Свою історичну 100-ту перемогу в Кубку світу Шиффрін оформила 23 лютого 2025 року в слаломі в Сестрієре (Італія)[джерело?].

Результати в Кубку світу

[ред. | ред. код]

Титули за сезон

[ред. | ред. код]
Шиффрін в Оре, 2018 рік
Сезон
Дисципліна
2013 Слалом
2014 Слалом
2015 Слалом
2017 Загальний
Слалом
2018 Загальний
Слалом
2019 Загальний
Слалом
Гігантський слалом
Супергігант
2022 Загальний
2023    Загальний[97]
Слалом
2024
Слалом
2026
Слалом

Підсумки сезонів

[ред. | ред. код]
Сезон
Вік Загальний Слалом Гігантський слалом Супергігант Швидкісний спуск Комбінація Паралельний
2012 16 43 17 49 — — — —
2013 17 5 1 19 — — —
2014 18 6 1 7 — — —
2015 19 4 1 3 — — —
2016 20 10 4 21 39 — 23
2017 21 1 1 2 24 36 6
2018 22 1 1 3 28 5 —
2019 23 1 1 1 1 25 —
2020 24 2 2 3 7 5 — 20
2021 25 4 2 2 — — — —
2022 26 1 2 3 3 26 —
2023 27 1 1 1 7 12 —
2024 28 3 1 5 29 20
2025 29 16 4 30 — —
2026 30 1 1 4 — —
Положення в заліку станом на 25 січня 2026 року

Перемоги на етапах

[ред. | ред. код]
Загалом Слалом Гіганський слалом Швидкісний спуск Супергігант Комбінація Паралельні
Перемоги 108 71 22 4 5 1 5
Подіуми 166 97 44 7 10 1 7
Дані станом на 25 січня 2026 року[96]
Сезон
Дата Місце проведення Дисципліна
2013
4 перемоги
(4 SL)		 20 грудня 2012 Швеція Оре[en] (Швеція) Слалом
4 січня 2013 Хорватія Загреб (Хорватія) Слалом
15 січня 2013 Австрія Флахау (Австрія) Слалом
16 березня 2013  Швейцарія  Ленцергайде (Швейцарія) Слалом
2014
5 перемог
(5 SL)		 16 листопада 2013 Фінляндія Леві[en] (Фінляндія) Слалом
5 січня 2014 Італія Борміо (Італія) Слалом
14 січня 2014 Австрія Флахау (Австрія) Слалом
8 березня 2014 Швеція Оре (Швеція) Слалом
15 березня 2014  Швейцарія  Ленцергайде (Швейцарія) Слалом
2015
6 перемог
(5 SL, 1 GS)		 25 жовтня 2014 Австрія Зельден[en] (Австрія)   Гігантський слалом
29 грудня 2014 Австрія Кютай[en] (Австрія) Слалом
4 січня 2015 Хорватія Загреб (Хорватія) Слалом
22 лютого, 2015 Словенія Марибор (Словенія) Слалом
14 березня 2015 Швеція Оре (Швеція) Слалом
21 березня 2015 Франція Мерібелі[en] (Франція) Слалом
2016
5 перемог
(5 SL)		 28 листопада 2015 США Аспен[en] (США) Слалом
29 листопада 2015 Слалом
15 лютого, 2016  Швейцарія  Кран-Монтана (Швейцарія) Слалом
6 березня 2016 Словаччина Ямна[en] (Словаччина) Слалом
19 березня 2016  Швейцарія  Санкт-Моріц[en] (Швейцарія) Слалом
2017
11 перемог
(6 SL, 3 GS, 1 AC, 1 CE)		 12 листопада 2016 Фінляндія Леві (Фінляндія) Слалом
27 листопада 2016 США Кіллінгтон (США) Слалом
11 грудня 2016 Італія Сестрієре (Італія) Слалом
27 грудня 2016 Австрія Земмерінг[en] (Австрія) Гігантський слалом
28 грудня 2016 Гігантський слалом
29 грудня 2016 Слалом
8 січня 2017 Словенія Марибор (Словенія) Слалом
31 січня 2017 Швеція Стокгольм (Швеція) City event
26 лютого, 2017  Швейцарія  Кран-Монтана (Швейцарія) Комбінація
10 березня 2017 США Скво-Веллі (США) Гігантський слалом
11 березня 2017 Слалом
2018
12 перемог
(7 SL, 1 DH,
2 GS, 1 PS
1 CE) 		26 листопада 2017 США Кіллінгтон (США) Слалом
2 грудня 2017 Канада Лейк-Луїз (Канада) Швидкісний спуск
19 грудня 2017 Франція Куршевель (Франція) Гігантський слалом
20 грудня 2017 Паралельний слалом
28 грудня 2017 Австрія Лієнц[en] (Австрія) Слалом
1 січня 2018 Норвегія Осло (Норвегія) City event
3 січня 2018 Хорватія Загреб (Хорватія) Слалом
6 січня 2018 Словенія Кранська Гора (Словенія) Гігантський слалом
7 січня 2018 Слалом
9 січня 2018 Австрія Флахау (Австрія) Слалом
10 березня 2018 Німеччина Офтершванг (Німеччина) Слалом
17 березня 2018 Швеція Оре (Швеція) Слалом
2019
17 перемог
(8 SL, 4 GS, 3 SG, 1 PS
1 CE) 		17 листопада 2018 Фінляндія Леві (Фінляндія) Слалом
25 листопада 2018 США Кіллінгтон (США) Слалом
2 грудня 2018 Канада Лейк-Луїз (Канада) Супергігантський слалом
8 грудня 2018  Швейцарія  Санкт-Моріц (Швейцарія) Супергігант
9 грудня 2018 Паралельний слалом
21 грудня 2018 Франція Куршевель (Франція) Гігантський слалом
22 грудня 2018 Слалом
29 грудня 2018 Австрія Земмерінг (Австрія) Слалом
5 січня 2019 Хорватія Загреб (Хорватія) Слалом
15 січня 2019 Італія Кронплац (Італія) Гігантський слалом
20 січня 2019 Італія Кортіна д'Ампеццо (Італія) Супергігант
1 лютого, 2019 Словенія Марибор (Словенія) Гігантський слалом
2 лютого, 2019 Слалом
19 лютого, 2019 Швеція Стокгольм (Швеція) City event
9 березня 2019 Чехія Шпіндлерув-Млин[en] (Чехія) Слалом
16 березня 2019 Андорра  Сольдеу (Андорра) Слалом
17 березня 2019 Гігантський слалом
2020
6 перемог
(3 SL, 1 GS, 1 DH, 1 SG) 		23 листопада 2019 Фінляндія Леві (Фінляндія) Слалом
1 грудня 2019 США Кіллінгтон (США) Слалом
28 грудня 2019 Австрія Лієнц (Австрія) Гігантський слалом
29 грудня 2019 Слалом
24 січня 2020 Болгарія Бансько (Болгарія) Швидкісний спуск
26 січня 2020 Супергігант
2021
3 перемоги
(2 SL, 1 GS) 		14 грудня 2020 Франція Куршевель (Франція) Гігантський слалом
12 січня 2021 Австрія Флахау (Австрія) Слалом
6 березня 2021 Словаччина Ясна (Словаччина) Слалом
2022
5 перемог
(2 GS, 2 SL, 1 DH) 		23 жовтня 2021 Австрія Зельден (Австрія)   Гігантський слалом
28 листопада 2021 США Кіллінгтон (США) Слалом
21 грудня 2021 Франція Куршевель (Франція) Гігантський слалом
11 січня 2022 Австрія Шладмінг[en] (Австрія) Слалом
16 березня 2022 Франція Куршевель (Франція) Швидкісний спуск
2023
14 перемог
(6 SL, 7 GS, 1 SG) 		19 листопада 2022 Фінляндія Леві (Фінляндія) Слалом
20 листопада 2022 Слалом
18 грудня 2022  Швейцарія  Санкт-Моріц (Швейцарія) Супергігант
27 грудня 2022 Австрія Земмерінг (Австрія) Гігантський слалом
28 грудня 2022 Гігантський слалом
29 грудня 2022 Слалом
4 січня 2023 Хорватія Загреб (Хорватія) Слалом
8 січня 2023 Словенія Кранська Гора (Словенія) Гігантський слалом
24 січня 2023 Італія Kronplatz, Italy Гігантський слалом
25 січня 2023 Гігантський слалом
28 січня 2023 Чехія Шпіндлерув-Млин (Чехія) Слалом
10 березня 2023 Швеція Оре (Швеція) Гігантський слалом
11 березня 2023 Слалом
19 березня 2023 Андорра Сольдеу (Андорра) Гігантський слалом
2024
9 перемог
(7 SL, 1 GS, 1 DH) 		12 листопада 2023 Фінляндія Леві (Фінляндія) Слалом
26 листопада 2023 США Кіллінгтон (США) Слалом
9 грудня 2023  Швейцарія  Санкт-Моріц (Швейцарія) Швидкісний спуск
28 грудня 2023 Австрія Лієнц (Австрія) Гігантський слалом
29 грудня 2023 Слалом
16 січня 2024 Австрія Флахау (Австрія) Слалом
21 січня 2024 Словаччина Ясна (Словаччина) Слалом
10 березня 2024 Швеція Оре (Швеція) Слалом
16 березня 2024 Австрія Зальбах-Гінтерглемм (Австрія) Слалом
2025
4 перемоги
(4 SL)		 16 листопада 2024 Фінляндія Леві (Фінляндія) Слалом
23 листопада 2024 Австрія Гургль (Австрія) Слалом
23 лютого, 2025 Італія Сестрієре (Італія) Слалом
27 березня 2025 США Сан-Веллі (США) Слалом
2026
7 перемог
(7 SL) 		15 листопада 2025 Фінляндія Леві (Фінляндія) Слалом
23 листопада 2025 Австрія Гургль (Австрія) Слалом
30 листопада 2025 США Коппер-Маунтін (США) Слалом
16 грудня 2025 Франція Куршевель (Франція) Слалом
28 грудня 2025 Австрія Земмерінг (Австрія) Слалом
13 січня 2026 Австрія Флахау (Австрія) Слалом
25 січня 2026 Чехія Шпіндлерув-Млин (Чехія) Слалом

Перемоги (108)

[ред. | ред. код]
Сезон Подіуми
Швидкісний спуск Супергігант Гігантський слалом Слалом Паралельні[1] Комбінація Загалом
1 2 3 1 2 3 1 2 3 1 2 3 1 2 3 1 2 3 1 2 3 Σ
2012 1 1 1
2013 4 2 1 4 3 7
2014 1 1 5 1 5 2 1 8
2015 1 1 5 1 6 2 8
2016 1 5 5 1 6
2017 3 1 6 1 1 1 1 11 2 1 14
2018 1 2 2 1 2 7 1 2 12 2 4 18
2019 3 4 2 8 1 2 1 17 2 2 21
2020 1 1 1 1 1 1 2 3 1 1 6 3 4 13
2021 1 1 1 2 3 2 3 4 3 10
2022 1 2 2 2 1 1 2 3 5 6 3 14
2023 1 7 6 3 1 14 3 1 18
2024 1 1 1 3 7 1 9 2 3 14
2025 4 1 4 1 5
2026 1 7 1 7 1 1 9
Загалом 4 1 2 5 2 3 22 8 14 71 16 10 5 1 1 1 0 0 108 28 30 166
7 10 44 97 7 1 166

1 З урахуванням і паралельного слалому, і паралельного гігантського слалому.

Результати на чемпіонатах світу

[ред. | ред. код]

Шиффрін уперше взяла участь у чемпіонаті світу 2013 року в Шладмінгу (Австрія) і посіла шосте місце в гігантському слаломі на трасі Планай. Два дні потому, у слаломі, вона стала чемпіонкою світу у віці 17 років[98].

Рік
Вік Слалом Гігантський
слалом 		Супергігант Швидкісний спуск Комбінація Командна комбінація
2013 17 1 6 — — — —
2015 19 1 8 — — —
2017 21 1 2 — — —
2019 23 1 3 1 — —
2021 25 3 2 3 — 1
2023 27 2 1 2 — ДКв SL
2025 29 5 — — — — 1

Олімпійські результати

[ред. | ред. код]

На зимових Олімпійських іграх 2014 у Сочі (Росія), де Шиффрін вважали головною претенденткою на золото в слаломі, вона лідирувала після першої спроби й ледь не впала під час другої, однак утримала перевагу та здобула перемогу на трасі Роза Хутір. За три тижні до свого 19-річчя вона стала наймолодшою в історії олімпійською чемпіонкою в слаломі[5][6][7]. За три дні до цього Шиффрін фінішувала п'ятою в гігантському слаломі, який відбувався під дощем[99].

Вона виступала на зимових Олімпійських іграх 2018 у Пхьончхані, де здобула золоту медаль у гігантському слаломі та срібну — в гірськолижній комбінації[100]. У слаломі вона посіла четверте місце, попри статус фаворитки змагань[101].

Рік
Вік Слалом Гігантський
слалом 		Супергігант Швидкісний спуск Комбінація Командні змагання
2014 18 1 5 — — — —
2018 22 4 1 — — 2 —
2022 26 НФ1 НФ1 9 18 НФ2 4

Виступи в медіа та документальні фільми

[ред. | ред. код]

Через кілька днів після свого першого фіналу Кубка світу 2013 року Шиффрін дала інтерв'ю Девіду Леттерману в програмі Пізнє шоу 19 березня[102][103].

У 2014 році вона стала героїнею годинного спеціального випуску телеканалу NBC «How to Raise an Olympian», який вийшов 5 лютого. Ведучою програми була Мередіт Вієйра; у ній ішлося про спортивний шлях семи американських олімпійців і містилися інтерв'ю з батьками та тренерами, а також домашні відео й дитячі світлини спортсменів. Програму транслювали з інтерактивними компонентами в соціальних мережах[104]. Після здобуття першої золотої олімпійської медалі Шиффрін зіграла в «Catch Phrase» разом із Різ Візерспун і Ашером у шоу The Tonight Show Starring Jimmy Fallon[105]. 12 липня 2014 року вона була гостею радіопрограми National Public Radio під назвою Wait Wait... Don't Tell Me![106], де перемогла в грі Not My Job у амфітеатрі Red Rocks[107].

27 жовтня 2016 року Шиффрін, виступаючи німецькою мовою, вручила нагороду найкращому австрійському спортсменові Марселю Гіршеру на спортивному гала-вечорі в Австрії[108][109]. 2017 року вона розповідала про свої корені в лижному спорті та схильність до сну в програмі NBC Late Night with Seth Meyers[110]. 2018 року Шиффрін стала героїнею сюжету в програмі CBS News «60 хвилин»[111].

Упродовж кількох тижнів після чемпіонату світу з гірськолижного спорту 2019 року Аманда Руджері двічі публікувала матеріали про Шиффрін у Deadspin[112][113], а крім того вона з'явилася на сторінках Волл-стріт джорнел[114]. У березні 2019 року, після завершення рекордного сезону Кубка світу, Шиффрін говорила про подолання тривожності в програмі Today[115], про протидію тролінгу в соціальних мережах — на CNN[116], про рівність оплати праці — в ефірі ABC «Доброго ранку, Америко»[117] та в розважальному шоу Access[118], а також навчала ведучого Джиммі Феллона танцю shuffle в програмі NBC Tonight Show[119]. Нью-Йорк таймс назвала Шиффрін «обличчям американського гірськолижного спорту»[120] — цю думку підтримали й у профілі та відео Sports Illustrated, де вона докладно розповідала про свої стосунки з Ліндсі Вонн[121].

Шиффрін неодноразово ставала об'єктом повнометражних документальних відеопроєктів. Вона регулярно з'являлася в серії Outside In Search of Speed, зокрема у випусках 2015[122], 2017[123] і 2018 років[123]. Після матеріалу 2017 року про її тренувальний режим[124] Red Bull у 2018 році випустила 48-хвилинний документальний фільм Peak Season: The Determination of Mikaela Shiffrin[125][126]. У квітні 2019 року олімпійський канал NBC присвятив 25 годин прайм-тайму, щоб показати 20 змагань Шиффрін у сезоні 2018—2019[127]; її фан-клуб також оприлюднив добірку найяскравіших моментів того сезону[128].

У жовтні 2022 року Шиффрін дала інтерв'ю в подкасті Бумера Есайсона[129]. Під час розмови згадували есе Шиффрін про смерть батька, опубліковане в «The Players' Tribune»[130].

У грудні 2022 року Шиффрін почала публікувати документальні відео на власному YouTube-каналі, самостійно визначаючи їхню тематику та зміст[131].

Шиффрін стала лауреаткою нагороди ESPY 2023 року як найкраща спортсменка[132]. Канал ESPN оприлюднив запис її промови під час церемонії[133].

У липні 2023 року Шиффрін дала годинне інтерв'ю в подкасті Льюїса Гауса «School of Greatness». Звертаючись до молодих спортсменів, вона наголосила, що не вважає впевненість у результатах обов'язковою складовою успіху: сама вона часто має сумніви, але найважливіше — мати відвагу пробувати, навіть розуміючи, що події можуть розвинутися не так, як очікуєш[134].

Посилання

[ред. | ред. код]

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ В українських засобах масової інформації ім'я спортсменки часто подається в «європейській» вимові: Мікаела
  2. ↑ а б Mintz, Geoff (16 березня 2013). Shiffrin comes from behind to claim season slalom title. Ski Racing.com. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 16 березня 2013.
  3. ↑ а б Zaccardi, Nick (21 березня 2015). Mikaela Shiffrin takes third straight World Cup slalom season title. nbcsports.com. Архів оригіналу за 21 березня 2015. Процитовано 21 березня 2015.
  4. ↑ Mikaela Shiffrin wins gold in slalom. ESPN. Associated Press. 21 лютого 2014. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 24 лютого 2014.
  5. ↑ а б Dufresne, Chris (21 лютого 2014). Sochi Olympics: Mikaela Shiffrin overcomes near crash to win gold. Los Angeles Times. Процитовано 24 лютого 2014.[недоступне посилання з 01.06.2021]
  6. ↑ а б U.S. teen Mikaela Shiffrin wins historic Olympic slalom gold. CBS News. CBS/Associated Press. 21 лютого 2014. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 24 лютого 2014.
  7. ↑ а б Shiffrin becomes youngest ever Olympic slalom champion. International Ski Federation (FIS). 21 лютого 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2014. Процитовано 24 лютого 2014.
  8. ↑ Howorth, Alasdair (17 лютого 2023). Mikaela Shiffrin wins giant slalom to become most successful skier in modern era. CNN (англ.). Архів оригіналу за 17 лютого 2023. Процитовано 17 лютого 2023.
  9. ↑ Time 100. Тайм. 13 квітня 2023. Процитовано 15 квітня 2023.
  10. ↑ Mikaela Shiffrin. alpine.usskiteam.com. U.S. Ski and Snowboard Association. Архів оригіналу за 7 червня 2017. Процитовано 28 травня 2017.
  11. ↑ Megroz, Gordy (12 жовтня 2011). Groomed for success. Outside. Архів оригіналу за 11 березня 2015. Процитовано 24 лютого 2014.
  12. ↑ а б Sullivan, Brian (16 лютого 2014). Olympic skier Mikaela Shiffrin has roots in Berkshires. Berkshire Eagle. Pittsfield, MA. Архів оригіналу за 8 січня 2023. Процитовано 16 квітня 2014.
  13. ↑ Young, Gifted and Oh So Fast. Sports Illustrated Longform (англ.). Архів оригіналу за 11 квітня 2024. Процитовано 20 вересня 2023.
  14. ↑ Is Olympic skier Mikaela Shiffrin Jewish?. 12 лютого 2018. Архів оригіналу за 11 березня 2023. Процитовано 11 березня 2023.
  15. ↑ а б Layden, Tim (Лютий 2014). Young, gifted, and oh so fast. Sports Illustrated. Архів оригіналу за 17 квітня 2014. Процитовано 16 квітня 2014.
  16. ↑ Taylor Shiffrin. University of Denver Athletics. Skiing. Архів оригіналу за 2 березня 2016. Процитовано 25 листопада 2014.
  17. ↑ Pennington, Bill (9 січня 2014). Mikaela Shiffrin's swift, if unplanned, ascent to World Champion. The New York Times. Архів оригіналу за 23 січня 2014. Процитовано 16 квітня 2014.
  18. ↑ Jeff Shiffrin, MD. University of Colorado, School of Medicine. Архів оригіналу за 17 квітня 2014. Процитовано 26 квітня 2014.
  19. ↑ Svrluga, Barry (24 січня 2014). Sochi 2014: Mikaela Shiffrin, 18, is poised to be next great American skier. The Washington Post. Архів оригіналу за 26 квітня 2014. Процитовано 16 квітня 2014.
  20. ↑ Shiffrin adds second gold at Topolino. Ski Racing.com. 7 березня 2010. Архів оригіналу за 13 жовтня 2020. Процитовано 8 жовтня 2020.
  21. ↑ Shiffrin goes from sick bed to podium at Junior Worlds. Ski Racing. 3 лютого 2011. Архів оригіналу за 16 грудня 2014. Процитовано 2 березня 2014.
  22. ↑ Mikaela Shiffrin on boyfriend Kilde: 'We share each other's successes' | NBC Olympics. www.nbcolympics.com (англ.). Архів оригіналу за 25 січня 2023. Процитовано 25 січня 2023.
  23. ↑ Shiffrin engaged to fellow skier Aamodt Kilde. ESPN.com (англ.). 5 квітня 2024. Процитовано 24 лютого 2025.
  24. ↑ Mikaela Shiffrin joins Denver NWSL ownership group. DenverSummitFC.com. Denver Summit. Процитовано 4 вересня 2025.
  25. ↑ Granstrom, Shiffrin take U.S. National slalom titles; Ford, Schleper win combined. Ski Racing.com. 3 квітня 2011. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 19 лютого 2013.
  26. ↑ Alpine Young Guns: Mikaela Shiffrin [Архівовано 29 травня 2013 у Wayback Machine.], International Ski Federation, Oberhofen/Thunersee, Switzerland: International Ski Federation (FIS), 2011.
  27. ↑ FIS Results [Архівовано 14 червня 2013 у Wayback Machine.] — World Cup — women's slalom — December 29, 2011
  28. ↑ Universal Sports [Архівовано 11 січня 2012 у Wayback Machine.] — video — Mikaela Shiffrin — first World Cup podium — December 29, 2011
  29. ↑ Williams, Eric (29 грудня 2011). Shiffrin third in Lienz slalom, Schild wins again, Schleper retires. Ski Racing. Архів оригіналу за 28 лютого 2014. Процитовано 2 березня 2014.
  30. ↑ Mintz, Geoff (20 грудня 2012). Shiffrin wins first career World Cup. Ski Racing. Архів оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 2 березня 2014.
  31. ↑ Teen Mikaela Shiffrin wins. U.S. Ski Team. 20 грудня 2012. Архів оригіналу за 22 січня 2013. Процитовано 21 грудня 2012.
  32. ↑ Mintz, Geoff (4 січня 2013). Shiffrin picks up second career win at Zagreb, Croatia. Ski Racing. Архів оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 2 березня 2014.
  33. ↑ Mintz, Geoff (15 січня 2013). Shiffrin picks up third win in Flachau, as first-run leader Hoefl-Riesch clips gate. Ski Racing. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 2 березня 2014.
  34. ↑ Springer, Shira (6 лютого 2014). Mikaela Shiffrin poised to be next US Olympic star. Boston Globe. Архів оригіналу за 17 квітня 2014. Процитовано 16 квітня 2014.
  35. ↑ Whiteside, Kelly (6 лютого 2014). Mikaela Shiffrin poised to be USA's headliner in Sochi. USA Today. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 16 квітня 2014.
  36. ↑ 2014 espnW Impact 25. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2 вересня 2016.
  37. ↑ Zaccardi, Nick (29 грудня 2014). Mikaela Shiffrin wins 10th career World Cup slalom, breaks record. nbcsports.com. Архів оригіналу за 4 квітня 2015. Процитовано 21 березня 2015.
  38. ↑ Zaccardi, Nick (4 січня 2015). Snow Queen Mikaela Shiffrin dominates Zagreb slalom. nbcsports.com. Архів оригіналу за 3 березня 2015. Процитовано 21 березня 2015.
  39. ↑ Zaccardi, Nick (22 лютого 2015). Mikaela Shiffrin wins Maribor slalom, snags World Cup lead in teenage finale. nbcsports.com. Архів оригіналу за 21 березня 2015. Процитовано 21 березня 2015.
  40. ↑ Zaccardi, Nick (14 березня 2015). Mikaela Shiffrin shares podium with girl with leukemia. nbcsports.com. Архів оригіналу за 17 березня 2015. Процитовано 21 березня 2015.
  41. ↑ Meyer, John (14 лютого 2015). Mikaela Shiffrin turns up speed late to win world title in slalom. Denver Post. Архів оригіналу за 12 березня 2023. Процитовано 12 березня 2023.
  42. ↑ SHIFFRIN Mikaela – Biographie. data.fis-ski.com. Архів оригіналу за 28 листопада 2016. Процитовано 28 листопада 2016.
  43. ↑ Zaccardi, Nick (22 жовтня 2016). Mikaela Shiffrin runner-up in World Cup season opener. NBC Sports. Архів оригіналу за 12 березня 2023. Процитовано 12 березня 2023.
  44. ↑ Zaccardi, Nick (12 листопада 2016). Mikaela Shiffrin wins 12th straight slalom, second reindeer. NBC Sports. Архів оригіналу за 12 березня 2023. Процитовано 12 березня 2023.
  45. ↑ Ross, Ken (26 листопада 2016). Killington World Cup: Mikaela Shiffrin finishes 5th, Tessa Worley wins giant slalom. MassLive. Архів оригіналу за 12 березня 2023. Процитовано 12 березня 2023.
  46. ↑ Zaccardi, Nick (27 листопада 2016). Mikaela Shiffrin wins 13th straight slalom. NBC Sports. Архів оригіналу за 12 березня 2023. Процитовано 12 березня 2023.
  47. ↑ Zaccardi, Nick (11 грудня 2016). Mikaela Shiffrin, with uncharacteristic show of emotion, takes record. NBC Sports. Архів оригіналу за 12 березня 2023. Процитовано 12 березня 2023.
  48. ↑ Mikaela Shiffrin widens World Cup lead with giant slalom victory. CBC. 27 грудня 2016. Архів оригіналу за 12 березня 2023. Процитовано 12 березня 2023.
  49. ↑ Alpine Skiing – Athlete: Mikaela SHIFFRIN. FIS-SKI. Архів оригіналу за 11 лютого 2015. Процитовано 28 листопада 2016.
  50. ↑ Harkins, Courtney (29 грудня 2016). Shiffrin Sweeps in Semmering. US Ski and Snowboard. Архів оригіналу за 12 березня 2023. Процитовано 12 березня 2023.
  51. ↑ MIKAELA SHIFFRIN DA RECORD: 3 VITTORIE IN 3 GIORNI, L'ULTIMA A RIUSCIRCI VRENI SCHNEIDER, NEL 1989. EuroSport. 29 грудня 2016. Архів оригіналу за 13 березня 2023. Процитовано 12 березня 2023.
  52. ↑ Mikaela Shiffrin s trojčkom zmag ob bok Vreni Schneider [Mikaela Shiffrin with trio of victories alongside Vreni Schneider]. RTVSLO (словен.). 29 грудня 2016. Архів оригіналу за 30 грудня 2016. Процитовано 29 грудня 2016.
  53. ↑ Mikaela Shiffrin's streak ends but she's not worried about records. USA Today. 3 січня 2017. Архів оригіналу за 12 березня 2023. Процитовано 12 березня 2023.
  54. ↑ Dampf, Andrew (29 січня 2017). Lara Gut crashes, Mikaela Shiffrin happy, but Ilka Stuhec wins super-G. Durango Herald. Архів оригіналу за 12 березня 2023. Процитовано 12 березня 2023.
  55. ↑ Hackwill, Robert (31 січня 2017). Shiffrin, Strasser take Stockholm World Cup parallel slaloms. Euronews. Архів оригіналу за 12 березня 2023. Процитовано 12 березня 2023.
  56. ↑ Mikaela Shiffrin Wins Her Third Straight World Slalom Title. New York Times. 18 лютого 2017. Архів оригіналу за 12 березня 2023. Процитовано 12 березня 2023.
  57. ↑ Mikaela Shiffrin's slalom win streak snapped. Сі-Бі-Сі. 3 січня 2017. Архів оригіналу за 4 січня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  58. ↑ Scott, Roxanna (23 лютого 2017). Mikaela Shiffrin is on top of the world, chasing more gold. USA Today. Архів оригіналу за 12 березня 2023. Процитовано 12 березня 2023.
  59. ↑ Alpine skiing: Shiffrin wins Crans-Montana combined. Arab News. 26 лютого 2017. Архів оригіналу за 12 березня 2023. Процитовано 12 березня 2023.
  60. ↑ Meyer, John (11 березня 2017). Mikaela Shiffrin wins Squaw Valley slalom for a sweep of 2 World Cup races there. Denver Post. Архів оригіналу за 12 березня 2023. Процитовано 12 березня 2023.
  61. ↑ Pennington, Bill (17 березня 2017). At 22, Mikaela Shiffrin Flies to Skiing's Pinnacle. And Aims to Move It Higher. New York Times. Архів оригіналу за 12 березня 2023. Процитовано 12 березня 2023.
  62. ↑ Skieur d'Or AIJS – Serge Lang Trophy 2017 goes to Mikaela Shiffrin. FIS. 27 жовтня 2017. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 12 березня 2023.
  63. ↑ Shiffrin youngest woman to reach 50 World Cup wins with Courchevel victory | Bangkok Post: news. Bangkok Post. 3 вересня 2015. Архів оригіналу за 13 березня 2023. Процитовано 23 грудня 2018.
  64. ↑ Willemsen, Eric (29 грудня 2018). American Mikaela Shiffrin wins record 36th World Cup slalom. Ассошіейтед Прес. Архів оригіналу за 29 грудня 2018. Процитовано 29 грудня 2018.
  65. ↑ Mikaela Shiffrin dominates Maribor slalom. Olympic Channel. Архів оригіналу за 3 лютого 2019. Процитовано 2 лютого 2019.
  66. ↑ Lindsey Vonn crashes in World Championship super-G as Mikaela Shiffrin wins. BBC. 5 лютого 2019. Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 16 лютого 2019.
  67. ↑ Hodgetts, Rob (15 лютого 2019). Mikaela Shiffrin pipped to gold as Petra Vlhova wins giant slalom title. CNN. Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 16 лютого 2019.
  68. ↑ Mikaela Shiffrin makes history with fourth straight slalom gold. CNN. 16 лютого 2019. Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 16 лютого 2019.
  69. ↑ Mikaela Shiffrin makes history with fourth consecutive slalom title | NBC Sports. 16 лютого 2019. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 17 лютого 2022 — через YouTube.
  70. ↑ Church, Ben (9 березня 2019). Mikaela Shiffrin breaks World Cup record with slalom victory. CNN. Архів оригіналу за 10 березня 2019. Процитовано 9 березня 2019.
  71. ↑ Mikaela Shiffrin adds to dazzling season with first super-G crystal globe. Гардіан. 14 березня 2019. Архів оригіналу за 16 березня 2019. Процитовано 17 березня 2019.
  72. ↑ Hodgetts, Rob (16 березня 2019). Mikaela Shiffrin extends record run as Marcel Hirscher hints at retirement. CNN. Архів оригіналу за 16 березня 2019. Процитовано 17 березня 2019.
  73. ↑ Mikaela Shiffrin: American wins World Cup overall, slalom, giant slalom and super-G in same season. BBC. 17 березня 2019. Архів оригіналу за 18 березня 2019. Процитовано 17 березня 2019.
  74. ↑ Mikaela Shiffrin wins record 41st World Cup slalom race. king5.com. 23 листопада 2019. Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 12 грудня 2019.
  75. ↑ Macfarlane, Christina (17 квітня 2020). Grieving star grateful she saw her father in his final moments. CNN. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 20 квітня 2020.
  76. ↑ Sharland, Pete (19 жовтня 2020). Mikaela Shiffrin pulls out of Soelden due to back injury, will return to the U.S. Eurosport. Архів оригіналу за 13 березня 2023. Процитовано 19 лютого 2021.
  77. ↑ McDougall, Chrös (21 листопада 2020). Mikaela Shiffrin is second at Levi slalom in first race since January. TeamUSA.org. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 19 лютого 2021.
  78. ↑ Mikaela Shiffrin is getting back to normal: Leaving everyone behind on the slopes. The Washington Post. 15 лютого 2021. Архів оригіналу за 16 лютого 2021. Процитовано 19 лютого 2021.
  79. ↑ Alpine World Ski Championships: Mikaela Shiffrin becomes most decorated US skier. BBC. 15 лютого 2021. Архів оригіналу за 16 лютого 2021. Процитовано 19 лютого 2021.
  80. ↑ Armour, Nancy. 'I don't really understand it': Mikaela Shiffrin skis out in slalom run of combined, plans to race in team event. USA TODAY (амер.). Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  81. ↑ Opinion | Mikaela Shiffrin's candid expression of pain is a gift to viewers. The Washington Post. 10 лютого 2022. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2022.
  82. ↑ After heartbreak, Mikaela Shiffrin finds some satisfaction with ninth in super-G. Лос-Анджелес Таймс. 11 лютого 2022. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
  83. ↑ Bantock, Jack; De la Fuente, Homero (17 лютого 2022). 'I just feel like a joke': Devastated Mikaela Shiffrin left reeling after third Beijing crash. CNN. Архів оригіналу за 27 вересня 2023. Процитовано 5 січня 2024.
  84. ↑ BEIJING 2022 : ALPINE SKIING MIXED TEAM PARALLEL RESULTS. Olympics.com. Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 1 червня 2022.
  85. ↑ Results (PDF). Yanqing National Alpine Skiing Centre. 20 лютого 2022. Архів оригіналу (PDF) за 20 лютого 2022. Процитовано 20 лютого 2022.
  86. ↑ а б Mikaela Shiffrin makes history with record 83rd women's World Cup win. the Guardian. 24 січня 2023. Архів оригіналу за 25 січня 2023. Процитовано 25 січня 2023.
  87. ↑ 'Better than I was': Stenmark hails Shiffrin as she nears his World Cup record. Гардіан. Ассошіейтед Прес. 27 лютого 2023. Архів оригіналу за 11 березня 2023. Процитовано 11 березня 2023.
  88. ↑ Novak Djokovic, Iga Swiatek and Coco Gauff nominated at the 25th Laureus World Sports Awards : All you need to know. Tennis Clubhouse (англ.). 8 квітня 2024. Архів оригіналу за 9 квітня 2024. Процитовано 9 квітня 2024.
  89. ↑ Mikaela Shiffrin is Otherworldly, Exceeds All Expectations With Dominant Comeback Victory in Sweden. www.teamusa.com (англ.). 11 березня 2024. Процитовано 4 серпня 2024.
  90. ↑ Romero, Dennis (1 грудня 2024). Mikaela Shiffrin describes 'stab wound' injury after dramatic World Cup race crash. NBC News. Процитовано 8 грудня 2024.
  91. ↑ https://sport.orf.at/stories/3137398
  92. ↑ Shiffrin pairs with Johnson for 15th Worlds medal. BBC Sport. Процитовано 23 лютого 2025.
  93. ↑ Shiffrin claims historic 100th World Cup win. BBC Sport. Процитовано 23 лютого 2025.
  94. ↑ Mikaela Shiffrin grabs historic 100th World Cup win in Sestriere to add to alpine skiing legacy - 'So grateful'. Eurosport. Процитовано 23 лютого 2025.
  95. ↑ Mather, Victor (16 лютого 2023). Mikaela Shiffrin Wins Gold at the World Championships. The New York Times. Архів оригіналу за 16 лютого 2023. Процитовано 16 лютого 2023.
  96. ↑ а б Mikaela Shiffrin – World Cup results. fis-ski.com. Процитовано 15 березня 2023.
  97. ↑ Cup Standings – World Cup season 2023 women. fis-ski.com. Процитовано 15 березня 2023.
  98. ↑ Mintz, Geoff (16 лютого 2013). 17-year-old Mikaela Shiffrin, your 2013 slalom World Champion. Ski Racing. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 19 лютого 2013.
  99. ↑ Moore, David Leon (18 лютого 2014). Tina Maze wins women's giant slalom. USA Today. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 28 грудня 2019.
  100. ↑ Peter, Josh (22 лютого 2018). Mikeala Shiffrin leaves 2018 Winter Olympics with 2 medals, not 5, and she is delighted. USA Today. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 28 грудня 2019.
  101. ↑ Lewis, Aimee (16 лютого 2018). Favorite Mikeala Shiffrin misses out on slalom medal at Olympics. CNN. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 28 грудня 2019.
  102. ↑ Keppler, Justin (20 березня 2013). World Cup slalom champ Mikaela Shiffrin visits the Late Show with David Letterman. The Ski Channel. Архів оригіналу за 8 березня 2014. Процитовано 8 березня 2014.
  103. ↑ Mikaela Shiffrin on Late Show with David Letterman. (video). 19 березня 2013. Архів оригіналу за 13 березня 2023. Процитовано 19 березня 2019 — через YouTube.
  104. ↑ NBC TO PREMIERE HOW TO RAISE AN OLYMPIAN PRESENTED BY P&G WEDNESDAY AT 8 P.M. ET. Nbcsportsgrouppressbox.com. 3 лютого 2014. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
  105. ↑ Catchphrase with Reese Witherspoon, Usher and Mikaela Shiffrin. 25 лютого 2014. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022 — через YouTube.
  106. ↑ Boulder Weekly, 07-03-2014. Npaper-wehaa.com. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
  107. ↑ Not My Job: Skier Mikaela Shiffrin Gets Quizzed On Downhill Cheese Races. Npr.org. Архів оригіналу за 24 січня 2023. Процитовано 17 лютого 2022.
  108. ↑ Mikaela Shiffrin im Interview vor der Gala Nacht des Sports 2016. 27 жовтня 2016. Архів оригіналу за 13 березня 2023. Процитовано 10 лютого 2018 — через YouTube.
  109. ↑ 'Mikaela spricht so gut Deutsch wie ich Englisch': Mikaela Shiffrin machte auch abseits der Skipiste bei der Galanacht des Sports eine gute Figur. Die US-Amerikanerin überreichte Marcel Hirscher die Trophäe für Österreichs Sportler des Jahres 2016. Und das mit einer Laudatio auf Deutsch ["Mikaela speaks German as well as I speak English": Mikaela Shiffrin also looked good off the slopes at the sport gala night. The American handed Marcel Hirscher the trophy for Austria's Athlete of the Year 2016. And with a tribute in German.]. Heute. Zweites Deutsches Fernsehen. 27 жовтня 2016. Архів оригіналу за 9 січня 2017. Процитовано 15 лютого 2018.
  110. ↑ Late Night With Seth Meyers Archives. Olympics.nbcsports.com. Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 17 лютого 2022.
  111. ↑ Mikaela Shiffrin: The making of an Olympic champion. 16 лютого 2018. Архів оригіналу за 13 березня 2023. Процитовано 17 лютого 2022 — через YouTube.
  112. ↑ Mikaela Shiffrin Rules The World By Knowing What She Can't Do. Deadspin.com. 19 лютого 2019. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
  113. ↑ Mikaela Shiffrin Isn't Tired Of Winning, But She's Maybe A Little Tired Of Eggs. Deadspin.com. 8 березня 2019. Архів оригіналу за 19 серпня 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
  114. ↑ Gay, Jason (19 лютого 2019). Mikaela Shiffrin Is Moving Mountains. Wsj.com. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 17 лютого 2022.
  115. ↑ Skiing star Mikaela Shiffrin opens up about dealing with anxiety. Today.com. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 17 лютого 2022.
  116. ↑ Mikaela Shiffrin on learning to ignore social media haters – CNN Video. Cnn.com. 22 березня 2019. Архів оригіналу за 18 квітня 2020. Процитовано 17 лютого 2022.
  117. ↑ Video Mikaela Shiffrin becomes the 1st skier to earn $1 million in prize money. ABC News. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 17 лютого 2022.
  118. ↑ Mikaela Shiffrin Says Alpine Skiing Is 'Leading The Charge' With Closing The Gender Pay Gap | Access. 21 березня 2019. Архів оригіналу за 13 березня 2023. Процитовано 17 лютого 2022 — через YouTube.
  119. ↑ History-Making Ski Racer Mikaela Shiffrin Teaches Jimmy to Shuffle Dance. 23 березня 2019. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 17 лютого 2022 — через YouTube.
  120. ↑ Pennington, Bill (22 березня 2019). Mikaela Shiffrin, the Best on Skis, Gets Used to Putting a Sport on Her Shoulders. Нью-Йорк таймс. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 17 лютого 2022.
  121. ↑ Briseño, Alex. Shiffrin is embracing role as face of U.S. skiing. Sports Illustrated. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 17 лютого 2022.
  122. ↑ In Search of Speed 2015 TV Special | Road to Vail 2015. 14 вересня 2016. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022 — через YouTube.
  123. ↑ а б In Search of Speed | S.3, Ep.8 | The Golden Fox. 24 серпня 2018. Архів оригіналу за 13 березня 2023. Процитовано 17 лютого 2022 — через YouTube.
  124. ↑ Meet The Mikaela Shiffrin Nobody Sees, 09-11-2017. Redbull.com. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 31 березня 2019.
  125. ↑ Peak Season: The Determination of Mikaela Shiffrin, 03-08-2018. Redbull.com. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 17 лютого 2022.
  126. ↑ VIDEO: Red Bull Releases 'Peak Season: The Determination of Mikaela Shiffrin' Documentary. Snowbrains.com. 8 березня 2018. Архів оригіналу за 23 травня 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
  127. ↑ Azzi, Alex (5 квітня 2019). Relive Mikaela Shiffrin's record-breaking 2018–19 season on Olympic Channel: Home of Team USA. Olympics.nbcsports.com. Архів оригіналу за 26 травня 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
  128. ↑ Mikaela Shiffrin • Eternity • 2018/2019 [HD]. 24 березня 2019. Архів оригіналу за 5 грудня 2022. Процитовано 17 лютого 2022 — через YouTube.
  129. ↑ Boomer Chats With Mikaela Shiffrin. Архів оригіналу за 4 березня 2023. Процитовано 4 березня 2023 — через audacy.
  130. ↑ I Want to Remember Everything. Архів оригіналу за 4 березня 2023. Процитовано 4 березня 2023 — через theplayerstribune.
  131. ↑ Mikaela Shiffrin's Youtube Channel. Архів оригіналу за 4 березня 2023. Процитовано 4 березня 2023 — через YouTube.
  132. ↑ Speakman, Kimberlee. Record-Breaking Skier Mikaela Shiffrin Wins Best Female Athlete at 2023 ESPYS: 'It's Been a Long Journey'. Peoplemag (англ.). Процитовано 13 липня 2023.
  133. ↑ ESPY Award Speech. YouTube (англ.). 12 липня 2023. Процитовано 25 липня 2023.
  134. ↑ Lewis Howes Interviews Mikaela Shiffrin. YouTube (англ.). 19 липня 2023. Процитовано 25 липня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мікейла_Шиффрін&oldid=47723226