Мікеле Джузеппе Канале

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мікеле Джузеппе Канале
італ. Michele Giuseppe Canale
Народився 10 жовтня 1806(1806-10-10)
Генуя
Помер 4 червня 1890(1890-06-04) (83 роки)
Генуя
Поховання
Громадянство Сардинське королівство Flag of the Kingdom of Sardinia.svg, Королівство Італія Flag of Italy (1861–1946).svg
Національність Італієць
Діяльність письменник
Відомий завдяки Історія
Володіє мовами італійська[1]
Заклад Королівський технічний інститут
Посада Директор муніципальної бібліотеки в Генуї
Звання Професор
Член-кореспондент Берлінської академії наук
Член-кореспондент Петербурзької академії наук

Мікеле Джузеппе Канале (італ. Michele Giuseppe Canale, 10 жовтня 1806(18061010), Генуя — 4 червня 1890, Генуя) — італійський політичний діяч, історик, письменник. Дослідник історії Північного Причорномор'я.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 10 жовтня 1806 року в місті Генуя (на той час приєднана Наполеоном до Першої Французької імперії). Від 1828 брав участь у русі карбонаріїв, згодом — у республіканському товаристві «Молода Італія», очолюваному Джузеппе Мадзіні. У подальші роки — професор історії та географії Королівського технічного інституту й директор муніципальної бібліотеки в Генуї.

Помер у місті Генуя.

Наукова та літературна діяльність[ред. | ред. код]

Досліджував минуле Північного Причорномор'я. Результати своїх студій виклав, зокрема, у монографії «Про Крим та його господарів від витоків до Паризького трактату» (1856), а також у багатотомній «Історії Генуезької республіки», де вмістив матеріали про діяльність генуезьких колоній у Криму (див. Італійська колонізація Північного Причорномор'я). 1858 заснував «Лігурійське товариство вітчизняної історії», яке розгорнуло вивчення і публікацію генуезьких архівних документів про Тавриду доби Середньовіччя. У своїх художніх творах популяризував ідеї національно-визвольної боротьби італійського народу. Автор праць з історії мореплавства.

Праці[ред. | ред. код]

  • Della Crimea e dei suoi dominatori dalle sue origini fino al trattato di Parigi. Genova, 1856.

Звання[ред. | ред. код]

Дійсний член Одеського товариства історії та старожитностей, член-кореспондент Берлінської та Петербурзької академій наук.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.