Мікофенолова кислота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Мікофенолінова кислота)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Mycophenolicacid.svg
Мікофенолова кислота
Систематизована назва за IUPAC
(4E)-6-(4-Hydroxy-6-methoxy-7-methyl-3-oxo-1,3-dihydro-2-benzofuran-5-yl)-4-methylhex-4-enoic acid
Класифікація
ATC-код L04AA06
PubChem 446541
Хімічна структура
Формула C17H20O6 
Мол. маса 320,34 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 72—94% (пероральн.)
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 12 год.
Екскреція Нирки (93 %), фекалії (6 %)
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата МІФОРТИК,
«Новартіс Фарма Штейн АГ»,Швейцарія
UA/8947/01/02
09.08.2013-09/08/2018
СЕЛЛСЕПТ,
«Рош С.п.А.»/«Ф.Хоффманн-Ля Рош Лтд»/«ГП Гренцах Продукцьйонс ГмбХ»,Італія/Швейцарія/Німеччина
UA/6612/01/01
09.07.2012-09.07.2017
[1]


Мікофенолова кислота (англ. Mycophenolic acid, лат. Acidum mycophenolicum) — природий лікарський препарат, який є продуктом життєдіяльності грибків Penicillium stoloniferum та Penicillium echinulatum[2][3][4] (уперше отриманий із Penicillium brevicompactum[5]), та застосовується перорально[6][7][3] та внутрішньовенно.[8] Мікофенолова кислота застососовується як у вигляді натрієвої солі, так і у вигляді етеру мофетилу мікофенолату.[9][10]

Історія[ред. | ред. код]

Мікофенолова кислота уперше виділена в 1893 році італійським ученим Бартоломео Госіо із продуктів життєдіяльності грибка Penicillium glaucum (пізніше отримав нову назву Penicillium brevicompactum). У дослідженнях у нової хімічної сполуки виявлено антибактеріальні властивості.[5] Ця хімічна сполука стала першим антибіотиком, виділеним у чистій кристалічній формі. Проте про дане дослідження на деякий час забули[11], і дана сполука була повторно відкрита в 1912 році американськими науковцями Олсбергом і Блеком у 1912 році. які й присвоїли їй назву мікофенолова кислота. У їх дослідженнях мікофенолова кислота продемонструвала виражений антибактеріальний, протигрибковий, противірусний, протипухлинний та антипсоріатичний ефект.[12] Проте у зв'язку із численними побічними ефектами мікофенолова кислота не отримала розповсюдження як антибактеріальний препарат. Із розвитком трансплантології сполукою знову зацікавились у зв'язку із її імуносупресивними властивостями. Сполуки мікофенолової кислоти досліджувались піденноафриканським ученим Ентоні Аллісоном разом із його дружиною Елсі Югуї[13], якими підтверджено імуносупресивні властивості мікофенолової кислоти та її сполук.[14][15] Ефективність мікофенолової кислоти у профілактиці реакції відторгнення трансплантату показано в дослідженнях на лабораторних пацюках.[16][17] Мікофенолова кислота упе почала випускатись двома швейцарськими компаніями — у вигляді мікофенолату натрію компанією «Novartis» під торговою маркою «Міфортік», та у вигляді мофетилу мікофенолату компанією «Roche» під торговою маркою «Селлсепт».[18]

Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]

Мікофенолова кислота — природний лікарський засіб, який отримується з продуктів життєдіяльності Penicillium stoloniferum або Penicillium echinulatum. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні ферменту інозинмонофосфатдегідрогенази.[6][7][3] Це призводить до зупинки синтезу пуринових нуклеотидів, наслідком чого є пригнічення проліферації переважно T та B-лімфоцитів, оскільки вони є найбільш залежними клітинами від синтезу новоутворених пуринових нуклеотидів.[19][7] Мікофенолова кислота також пригнічує перехід фукози та манози до глікопротеїнів, які є основою селектинів, які відповідають за прикріплення лімфоцитів до ендотелію та їх транміграції в екстравазальний простір. У результаті цього пригнічення гальмується вихід лімфоцитів до вогнища запалення, а також гальмування реакції відторгнення трансплантату.[19] Мікофенолова кислота застосовується переважно як імунодепресант у складі комбінованої імуносупресивної терапії при трансплантації органів для запобігання або лікування реакції відторгення трансплантату[6][7][3], в тому числі ефективна для лікування та запобігання гострих кризів відторгнення.[20][19] Мікофенолова кислота як цитостатик може застосовуватися для лікування ревматологічних захворювань, зокрема, системних васкулітів.[21] Препарат також застосовується для лікування стероїд-резистентного нефротичного синдрому, у тому числі у дітей.[10] Описаний позитивний досвід застосування препаратів мікофенолової кислоти при апластичній анемії.[9] Мікофенолова кислота застосовується як у вигляді натрієвої солі, так і у вигляді етеру мофетилу мікофенолату[7][3], проте, згідно клінічних та фармако-економічних досліджень, ефективнішим є застосування препарату у вигляді мофетилу мікофенолату.[4]

Фармакокінетика[ред. | ред. код]

Мікофенолова кислота швидко всмоктується після перорального застосування, біодоступність препарату при пероральному застосуванні при застосуванні у вигляді натрієвої солі становить 72 %, при застосуванні у вигляді мофетилу мікофенолату 94 %. Максимальна концентрація препарату досягається протягом 1—1,5 годин після перорального застосування, та може знижуватися при прийомі жирної їжі. Мікофенолова кислота майже повністю (на 97 %) зв'язується з білками плазми крові. Метаболізується препарат у печінці із утворенням неактивних метаболітів. Виводиться мікофенолова кислота із організму переважно із сечею (на 93 %), лише 6 % препарату виводиться із фекаліями. Період напіввиведення мікофенолової кислоти становить у середньому 12 годин, даних за збільшення цього часу у хворих із порушенням функції печінки або нирок немає.[6]

Показання до застосування[ред. | ред. код]

Мікофенолова кислота застосовується у комбінації з циклоспорином та глюкокортикоїдними гормонами для профілактики реакції відторгнення трансплантату.[7][6][3]

Побічна дія[ред. | ред. код]

При застосуванні мікофенолової кислоти побічні ефекти спостерігаються досить часто.[20] Серед побічних ефектів мікофенолової кислоти найчастішими є[6][7][3]:

Протипокази[ред. | ред. код]

Мікофенолова кислота протипоказана при підвищеній чутливості до препарату та його сполук, вагітності та годуванні грудьми. З обережністю препарат застосовують при загостренні хронічних захворювань травної системи.[6][7][3]

Форми випуску[ред. | ред. код]

Мікофенолова кислота випускається у вигляді натрію мікофенолату в таблетках по 0,18 та 0,36 г[22]; та у вигляді мофетилу мікофенолату в таблетках та желатинових капсулах по 0,25 та 0,5 г.[23]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Державний реєстр лікарських засобів України
  2. Anderson, HA; Bracewell, JM; Fraser, AR; Jones, D; Robertson, GW; Russell, JD (December 1988). 5-Hydroxymaltol and mycophenolic acid, secondary metabolites from Penicillium echinulatum (PDF). Transactions of the British Mycological Society 91 (4): 649–651. doi:10.1016/S0007-1536(88)80040-8.  (англ.)
  3. а б в г д е ж и http://www.vidal.ru/drugs/molecule/713 (рос.)
  4. а б Фармакоекономічний аналіз застосування препаратів мікофенолової кислоти у пацієнтів із трансплантацією нирки в умовах вітчизняного фармацевтичного ринку
  5. а б Silverman Kitchin, Jennifer E.; Pomeranz, Miriam Keltz; Pak, Grace; Washenik, Ken; Shupack, Jerome L. (1997). Rediscovering mycophenolic acid: A review of its mechanism, side effects, and potential uses. Journal of the American Academy of Dermatology 37 (3): 445–449. doi:10.1016/S0190-9622(97)70147-6.  (англ.)
  6. а б в г д е ж http://compendium.com.ua/akt/65/979/acidum-mycophenolicum (рос.)
  7. а б в г д е ж и http://www.vidal.ru/drugs/molecule/1361 (рос.)
  8. Jasek, W, ред. (2007). Austria-Codex (de) (вид. 62nd). Vienna: Österreichischer Apothekerverlag. с. 1484–95. ISBN 978-3-85200-181-4. 
  9. а б ПРЕПАРАТЫ МИКОФЕНОЛОВОЙ КИСЛОТЫ В ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ АПЛАСТИЧЕСКОЙ АНЕМИЕЙ (рос.)
  10. а б Лечение стероид-резистентного нефротического синдрома у детей (рос.)
  11. Zhang, Lixin; Demain, Arnold L. (2005). Natural Products: Drug Discovery and Therapeutic Medicine. Totowa, N.J.: Humana Press. с. 14. ISBN 9781592599769.  (англ.)
  12. Regueira, T. B.; Kildegaard, K. R.; Hansen, B. G.; Mortensen, U. H.; Hertweck, C.; Nielsen, J. (2011). Molecular Basis for Mycophenolic Acid Biosynthesis in Penicillium brevicompactum. Applied and Environmental Microbiology 77 (9): 3035–3043. PMC 3126426. PMID 21398490. doi:10.1128/AEM.03015-10.  (англ.)
  13. Watts, Geoff (2014). Anthony Clifford Allison. The Lancet 383 (9925): 1290. doi:10.1016/S0140-6736(14)60635-8.  (англ.)
  14. Allison, Anthony C (2000). Immunosuppressive drugs: the first 50 years and a glance forward. Immunopharmacology 47 (2-3): 63–83. PMID 10878284. doi:10.1016/S0162-3109(00)00186-7.  (англ.)
  15. Allison, AC; Kowalski, WJ; Muller, CD; Eugui, EM (1993). Mechanisms of action of mycophenolic acid.. Annals of the New York Academy of Sciences 696 (1): 63–87. PMID 7906496. doi:10.1111/j.1749-6632.1993.tb17143.x.  (англ.)
  16. Bechstein, WO; Suzuki, Y; Kawamura, T; Jaffee, B; Allison, A; Hullett, DA; Sollinger, HW (1992). Low-dose combination therapy of DUP-785 and RS-61443 prolongs cardiac allograft survival in rats. Transplant International 5 (Suppl 1): S482–3. PMID 14621853.  (англ.)
  17. Kawamura, T; Hullett, DA; Suzuki, Y; Bechstein, WO; Allison, AM; Sollinger, HW (1993). Enhancement of allograft survival by combination RS-61443 and DUP-785 therapy. Transplantation 55 (4): 691–4; обговор. 694–5. PMID 8475537. doi:10.1097/00007890-199304000-00001.  (англ.)
  18. Bentley, Ronald (2000). Mycophenolic Acid: A One Hundred Year Odyssey from Antibiotic to Immunosuppressant. Chemical Reviews 100 (10): 3801–3826. PMID 11749328. doi:10.1021/cr990097b.  (англ.)
  19. а б в Імунологія, 2006, с. 659
  20. а б Азатиоприн и микофеноловая кислота после трансплантации почки ребенку (рос.)
  21. Мофетила микофенолат при системном васкулите (рос.)
  22. http://www.vidal.ru/drugs/molecule-in/1361 (рос.)
  23. http://www.vidal.ru/drugs/molecule-in/713 (рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • Драннік Г. М. та ін. Клінічна імунологія та алергологія. — Київ : Здоров'я, 2006. — С. 659. — ISBN 5-311-01314-1.

Посилання[ред. | ред. код]