Мікоян Артем Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мікоя́н Арте́м Іва́нович
Артем Иванович Микоян.jpg
 Народився  23 липня (5 серпня) 1905(1905-08-05)
село Санаін Тифліської губернії Російської імперії (нині в межах міста Алаверді, марз (область) Лорі, Вірменія)
 Помер  9 грудня 1970(1970-12-09) (65 років)
Москва
Ім'я при народженні вірм. Արտյոմ Հովհաննեսի Միկոյան
Підданство СРСР
Походження вірменин
Партія КПРС
Генеральний конструктор дослідного конструкторського бюро «МіГ»
Похований Новодівочий цвинтар (Москва)
Нагороди

Герой Соціалістичної Праці — 1956Герой Соціалістичної Праці — 1957

Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
Сталінська премія — 1941 Сталінська премія — 1947 Сталінська премія — 1948 Сталінська премія — 1949 Сталінська премія — 1952 Сталінська премія — 1953 Ленінська премія — 1962

Мікоя́н Арте́м Іва́нович (вірм. Արտյոմ Հովհաննեսի Միկոյան нар. 23 липня (5 серпня) 1905(19050805) — пом. 9 грудня 1970) — радянський авіаконструктор. Генеральний конструктор дослідного конструкторського бюро «МіГ». Генерал-полковник інженерно-технічної служби. Двічі Герой Соціалістичної Праці. Молодший брат Анастаса Івановича Мікояна.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 23 липня (5 серпня) 1905(19050805)-го року у селі Санаін Тифліської губернії Російської імперії (нині в межах міста Алаверді, марз (область) Лорі, Вірменія) в родині бідного сільського теслі. З шести років почав випасати худобу. Читати і пистаи навчився у сільській школі.

1918-го року сім'я переїхала до Тифлісу (нині Тбілісі), де він почав учитись разом зі старшим братом Анастасом.

1923-го року переїхав до Ростова-на Дону, де вступив до технічного училища при машинобудівному заводі, працював токарем залізничної майстерні.

1924-го року під час т.зв. Ленінського призову (після смерті Леніна 21 січня 1924-го року) прийнятий кандидатом у члени РКП(б). Член ВКП(б)-КПРС з червня 1925-го року.

У листопаді 1925-го року переїхав до Москви, працював токарем на заводі «Динамо». На той час його старший брат посідав високі посади в партії і був близьким соратником Сталіна.

До 1928-го року працював на заводі, після цього був рекомендований на партійну роботу. 1928-30 служив у армії, був секретарем комітету комсомолу першого радянського танкового училища. Після повернення з армії працював у Москві на заводі «Компресор», був обраний секретарем партійного комітету заводу.

1931-го року за направленням партії почав навчання в Повітряно-військовій академії імені Жуковського. В академії зокрема вчили стрибати з парашутом і керувати літаком. 1935-го року разом з двома іншими слухачами академії збудував легкий літак «Октябрьонок» (рос. Октябрёнок, Жовтеня), що отримав схвалення Центрального аероклубу.

22 жовтня 1937-го року після захисту дипломного проекту отримав звання «військовий інженер-механік Військово-повітряних сил РСЧА».

Робота авіаконструктором[ред. | ред. код]

1937-го року після закінчення академії з червоним дипломом Мікояна призначили військовим представником на Державному авіаційному заводі імені № 1 Осоавіахіму (ГАЗ № 1, рос. Государственный авиационный завод №). 1938-го року призначений начальником бюро серійних винищувачів Конструкторського бюро Полікарпова.

У березні 1939-го року призначений начальником конструкторського бюро заводу, у грудні того ж року разом з Гуревичем очолив групу конструкторів — дослідно-конструкторське бюро заводу № 1 імені Осоавіахіму.

1940-го року Мікоян разом з Гуревичем створили «МіГ-1» — найшвидший серійний винищувач того часу, призначений для дій на великій висоті. перший політ відбувся 5 квітня 1940-го року.

Влітку 1940-го року створено «МіГ-3» (модифікацію «МіГ-1»), наприкінці року розпочато його виробництво. У 1940-41 роках «МіГ-3» будувався великими партіями і використовувався на початку німецько-радянської війни.

1940-го року Мікояна призначили головним конструктором заводу.

На початку 1941-го року Мікоян разом з групою радянських авіаконструкторів за відрядженням побував у Німеччині для ознайомлення з німецькою авіацією і авіабудівною промисловістю.

В серпні 1941-го року під час німецько-радянської війни КБ Мікояна і Гуревича було евакуйовано з Москви. У березні 1942-го року Мікояна призначили директором і головним конструктором дослідного заводу. У квітні КБ повернулось з евакуації.

Після війни в КБ було створено: «МіГ-9» — перший радянський літак з двома турбореактивними двигунами; «МіГ-15» — перший серійний радянський літак, що подолав звуковий бар'єр; «МіГ-17», що досягав швидкості звуку, «МіГ-19» — перший серійний радянський надзвуковий літак, «МіГ-12» зі швидкістю польоту, удвічі більшою за швидкість звуку.

На літаках Мікояна було встановлено 55 світових рекордів.

Артем Іванович Мікоян помер 9 грудня 1970-го року після операції на серці. Похований на Новодівочому цвинтарі у Москві.

Нагороди[ред. | ред. код]

Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]

Бронзовий бюст у селі Санаін в межах міста Алаверді, марз (область) Лорі, Вірменія.

Меморіальна дошка у Москві на будинку, в якому він жив.

Іменем Мікояна названо Московський машинобудівний завод.

Джерела[ред. | ред. код]