Мікропластик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мікропластик — тверді частинки синтетичних полімерів, розміром менше 5 мм[1]. Термін «мікропластик» був введений у 2004 році професором Річардом Томпсоном, морським біологом університету Плімута у Великій Британії[2].

Мікропластики в морському середовищі зазвичай зустрічаються у вигляді гранул, уламків або волокон і складаються з різноманітних полімерів, дещо щільніших за морську воду. До них належать поліамід, поліестер, полівінілхлорид (ПВХ) та акрил. Інші легші за морську воду і часто зустрічаються плаваючими на поверхні: поліетилен, поліпропілен та полістирол[3].

У звіті ООН за 2016 рік було зафіксовано понад 800 видів тварин, що потерпають від забруднення пластиком при поглинанні або заплутані — на 69 % більше, ніж у звіті 1977 року, в якому від забруднення потерпало 247 видів тварин[3][4].

Класифікація мікропластику[ред. | ред. код]

Зразки мікропластику

Мікропластик сьогодні поширений у нашому світі. У 2014 році було підраховано, що в Світовому океані є від 15 до 51 трлн окремих частинок мікропластику, який, за оцінками, важить від 93 000 до 236 000 тонн[5][6][7].

Первинний мікропластик — мікрогранули, які спеціально виробляють маленькими за розміром. Їх використовують в засобах гігієни, вони потрапляють в море і навколишнє середовище зі стічними водами[1].

Вторинний мікропластик — мікрогранули, які утворюються в результаті розпаду пластикових відходів під впливом води і ультрафіолетових променів. Джерелами такого мікропластику можуть бути: побутове сміття, втрачені рибальські сітки, частки корабельної фарби і автомобільних шин, мікроволокна тканини, що утворюються при пранні синтетичного одягу[1].

Нанопластик. Залежно від визначення, нанопластики мають розмір менше 1 мкм (тобто 1000 нм) або менше 100 нм[8]. Про існування нанопластів у навколишньому середовищі йде дискусія, оскільки виявлення та кількісне визначення в екологічних матрицях залишається проблемою.

Поширення[ред. | ред. код]

Існування мікропластиків у навколишньому середовищі часто встановлюється за допомогою водних досліджень. Сюди входить відбір зразків планктону, аналіз піщаних та мулистих опадів, спостереження за споживанням хребетних та безхребетних, а також оцінка взаємодії хімічних забруднювачів[9].

Як показали дослідження, в організмах морської фауни знаходиться велика кількість частинок мікропластику. Крім того, мікропластик міститься в 83 % пробах водопровідної води по всьому світу (в США — 94 %[10][11][12]. Частинки пластику виявлені в упакованій морській солі, пиві[13][14].

a) Футбольне поле зі штучного дерну з ґрунтованою гумою (GTR) б) Частинки мікропластику з того ж поля, вимиті дощем, виявлені в природі поблизу річки

Австрійські вчені виявили частинки мікропластику в фекаліях жителів восьми країн[15] (Фінляндії, Італії, Японії, Нідерландів, Польщі, Росії, Великій Британії та Австрії). У досліджених зразках було виявлено в середньому 20 частинок пластику на десять грам біоматеріалу.

Мікропластик виявлений в рибі, дощових черв'яках інших видах тварин[14][16][17].

Щорічно в Світовий океан потрапляє близько восьми мільйонів тонн пластикового сміття. 67 % пластикового сміття, що потрапляє в океан, приносять з собою 20 річок, в основному — азіатських[13][18]. Згідно з даними гідроекологів з Helmholtz Center for Environmental Research в Лейпцигу, 90 відсотків всього пластику в Світовому океані протікає всього через 10 річок. Всі вони проходять через густонаселені райони; вісім з них — в Азії і дві в Африці. Найбільше пластику в океан потрапляє з річки Янцзи в Китаї[19].

Мікроволокна пластику становлять від 15 % до 31 % від загальної кількості забруднювальної океан пластмаси, що становить близько 9,5 млн тонн мікропластику на рік[20].

Шкода здоров'ю[ред. | ред. код]

В середньому річне споживання мікропластику американцем коливається від 39 тис. до 52 тис. частинок залежно від віку та статі. Ці оцінки збільшуються до 74 тис. та 121 тис. при урахуванні дихання[21]. Крім того, люди, які постійно споживають бутильовану воду, можуть споживати додатково 90 тис. частинок мікропластику щорічно, порівняно з 4 тис. частинок мікропластику для тих, хто споживає тільки водопровідну фільтровану воду[21].

Невідомо, чи здатні частинки мікропластику проникати в кровотік, лімфатичну систему і вражати органи. Дослідження на тваринах свідчать, що мікропластик може пошкоджувати кишечник і печінку[22][23][24]. Теоретично частинки розміром менше 150 мікрон (а особливо менше 50 мікрон) здатні проникати через стінку кишечника в клітини крові і внутрішні органи[25][16].

Згідно з деякими дослідженнями, проковтнуті частки мікропластику ушкоджують внутрішні органи, а також виділяють всередині організму небезпечні хімічні речовини — від бісфенолу А (БФA), що негативно впливає на ендокринні органи, до пестицидів. Це порушує захисні функції організму і зупиняє ріст і розмноження клітин[14][26]. Частинки мікропластику можуть призводити до утворення тромбів[14][26].

Багато компонентів пластика негативно впливають на ендокринну систему[25][16].

З іншого боку, Всесвітня організація охорони здоров'я не вважає мікропластик в питній воді загрозою здоров'ю[27][28].

Боротьба з мікропластиком[ред. | ред. код]

Мікропластик в осаді річок

На початку 2019 року уряд Євросоюзу заборонив додавати в продукти всі види пластику. В першу чергу це відноситься до косметичної індустрії. Виробникам доведеться замінити пластик на біологічну альтернативу[29].

Для боротьбі вже з існуючим океанічним забрудненням створюються системи очищення. Комп'ютерне моделювання, здійснене нідерландським фондом The Ocean Cleanup, припустило, що збиральні пристрої біля берегів, можуть видалити близько 31 % частинок мікропластику у навколишньому районі[30]. Крім того, деякі бактерії еволюціонували, щоб їсти пластик, а деякі види бактерій були генетично модифіковані для поїдання (певних видів) пластиків[31].

9 вересня 2018 року The Ocean Cleanup запустила першу в світі систему очищення океану, 001 aka «Wilson», яка діє в Великій тихоокеанській сміттєвій плямі[32]. Система 001 завдовжки 600 метрів виконує функцію П-подібного уловлювача, який використовує природні океанічні течії для концентрування пластику та інших уламків на поверхні океану в обмеженій зоні для видалення суднами[33]. Проект зіткнувся з критикою з боку океанографів та експертів із пластикового забруднення, хоча зустрів широку громадську підтримку[34][35][36].

В 2019-2021рр. у боротьбу з пластиковим забрудненням вступило друге та третє покоління бар'єрних перехоплювачів The Ocean Cleanup.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Микропластик — невидимая проблема — Coalition Clean Baltic
  2. Microplastic waste: This massive (tiny) threat to sea life is now in every ocean. The Independent (en). 2014-07-13. Процитовано 2020-02-01. 
  3. а б Smith, Madeleine; Love, David C.; Rochman, Chelsea M.; Neff, Roni A. (2018). Microplastics in Seafood and the Implications for Human Health. Current Environmental Health Reports 5 (3). с. 375–386. ISSN 2196-5412. PMC 6132564. PMID 30116998. doi:10.1007/s40572-018-0206-z. Процитовано 2020-02-02. 
  4. Secretariat of the Convention on Biological Diversity. Marine debris: understanding, preventing and mitigating the significant adverse impacts on marine and coastal. UNEP 2016. Biodiversity. Technical Series No. 83
  5. Ioakeimidis, C.; Fotopoulou, K. N.; Karapanagioti, H. K.; Geraga, M.; Zeri, C.; Papathanassiou, E.; Galgani, F.; Papatheodorou, G. (2016-03-22). The degradation potential of PET bottles in the marine environment: An ATR-FTIR based approach. Scientific Reports (en) 6 (1). с. 1–8. ISSN 2045-2322. doi:10.1038/srep23501. Процитовано 2020-02-01. 
  6. Ocean Life Eats Tons of Plastic—Here’s Why That Matters. National Geographic News (en). 2017-08-16. Процитовано 2020-02-01. 
  7. Sebille, Erik van; Law, Kara Lavender. Far more microplastics floating in oceans than thought. The Conversation (en). Процитовано 2020-02-01. 
  8. Harrison, R. M.; Hester, R. E. (2018-11-20). Plastics and the Environment (en). Royal Society of Chemistry. ISBN 978-1-78801-241-6. 
  9. Ivar do Sul, Juliana A.; Costa, Monica F. (2014-02-01). The present and future of microplastic pollution in the marine environment. Environmental Pollution (en) 185. с. 352–364. ISSN 0269-7491. doi:10.1016/j.envpol.2013.10.036. Процитовано 2020-02-01. 
  10. Plain, Charlie (2018-05-02). Plastic particles common in tap water, beer, and salt. School of Public Health (en-US). Процитовано 2020-02-01. 
  11. Invisibles. orbmedia.org. Процитовано 2020-02-01. 
  12. editor, Damian Carrington Environment (2017-09-05). Plastic fibres found in tap water around the world, study reveals. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 2020-02-01. 
  13. а б Объединенных, Продовольственная и сельскохозяйственная организация (2018-07-10). 2018 СОСТОЯНИЕ МИРОВОГО РЫБОЛОВСТВА И АКВАКУЛЬТУРЫ: ДОСТИЖЕНИЕ ЦЕЛЕЙ УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ (ru). Food & Agriculture Org. ISBN 978-92-5-130690-1. 
  14. а б в г Тихий убийца: как микропластик вызывает болезни и останавливает репродукцию живых организмов. hightech.fm (ru). 2018-09-24. Процитовано 2020-02-01. 
  15. Cat, Linh Anh. Microplastics Hurt Gut Health. Forbes (en). Процитовано 2020-02-01. 
  16. а б в Thompson, Andrea. From Fish to Humans, A Microplastic Invasion May Be Taking a Toll. Scientific American (en). Процитовано 2020-02-01. 
  17. Patel, Prachi. Stemming the Plastic Tide: 10 Rivers Contribute Most of the Plastic in the Oceans. Scientific American (en). Процитовано 2020-02-01. 
  18. Lebreton, Laurent C. M.; van der Zwet, Joost; Damsteeg, Jan-Willem; Slat, Boyan; Andrady, Anthony; Reisser, Julia (2017-06-07). River plastic emissions to the world’s oceans. Nature Communications (en) 8 (1). с. 1–10. ISSN 2041-1723. doi:10.1038/ncomms15611. Процитовано 2020-02-01. 
  19. Southeast Asia Ripe For New Approaches to Microplastic Glut, Climate Change. Radio Free Asia (en). Процитовано 2020-02-01. 
  20. Ученые: микропластик в океане стал частью пищевой цепи. BBC News Русская служба (ru). 2017-02-22. Процитовано 2020-02-01. 
  21. а б Cox, Kieran D.; Covernton, Garth A.; Davies, Hailey L.; Dower, John F.; Juanes, Francis; Dudas, Sarah E. (2019-06-18). Human Consumption of Microplastics. Environmental Science & Technology 53 (12). с. 7068–7074. ISSN 0013-936X. doi:10.1021/acs.est.9b01517. Процитовано 2020-02-02. 
  22. Gallo, Frederic; Fossi, Cristina; Weber, Roland; Santillo, David; Sousa, Joao; Ingram, Imogen; Nadal, Angel; Romano, Dolores (2018). Marine litter plastics and microplastics and their toxic chemicals components: the need for urgent preventive measures. Environmental Sciences Europe 30 (1). ISSN 2190-4707. PMC 5918521. PMID 29721401. doi:10.1186/s12302-018-0139-z. Процитовано 2020-02-01. 
  23. Wan, Zhiqin; Wang, Caiyun; Zhou, Jiajie; Shen, Manlu; Wang, Xiaoyu; Fu, Zhengwei; Jin, Yuanxiang (2019-02-01). Effects of polystyrene microplastics on the composition of the microbiome and metabolism in larval zebrafish. Chemosphere (en) 217. с. 646–658. ISSN 0045-6535. doi:10.1016/j.chemosphere.2018.11.070. Процитовано 2020-02-01. 
  24. Qiao, Ruxia; Sheng, Cheng; Lu, Yifeng; Zhang, Yan; Ren, Hongqiang; Lemos, Bernardo (2019-04-20). Microplastics induce intestinal inflammation, oxidative stress, and disorders of metabolome and microbiome in zebrafish. Science of The Total Environment (en) 662. с. 246–253. ISSN 0048-9697. doi:10.1016/j.scitotenv.2019.01.245. Процитовано 2020-02-01. 
  25. а б Предвестник рака: в кале землян нашли микропластик. Газета.Ru (ru). Процитовано 2020-02-01. 
  26. а б Anna Kärrman, Christine Schönlau, Magnus Engwall. Exposure and Effects of Microplastics on Wildlife. naturvardsverket.se. y Swedish Environmental Protection Agency.
  27. Welle (www.dw.com), Deutsche. ВОЗ не считает микропластик в питьевой воде угрозой здоровью | DW | 22.08.2019. DW.COM (ru-RU). Процитовано 2020-02-01. 
  28. World Health Organization. Microplastics in drinking-water. https://www.who.int.
  29. Микропластик: чем он опасен и как уменьшить его количество. Recycle (ru-RU). Процитовано 2020-02-02. 
  30. How scientists plan to clean up plastic waste in the oceans. The Independent (en). 2016-01-19. Процитовано 2020-02-02. 
  31. Eating Away the World’s Plastic Waste Problem. AABGU (en-US). Процитовано 2020-02-02. 
  32. System 001 has launched into the Pacific | Updates. The Ocean Cleanup (en-US). 2018-09-09. Процитовано 2020-02-02. 
  33. Oceans. The Ocean Cleanup (en-US). Процитовано 2020-02-02. 
  34. Martini, Dr (2014-07-14). The Ocean Cleanup, Part 2: Technical review of the feasibility study. Deep Sea News (en-US). Процитовано 2020-02-02. 
  35. Shiffman, David (2018-06-13). I asked 15 ocean plastic pollution experts about the Ocean Cleanup project, and they have concerns. Southern Fried Science (en-US). Процитовано 2020-02-02. 
  36. Kratochwill, Lindsey (2016-03-26). Too good to be true? The Ocean Cleanup Project faces feasibility questions. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 2020-02-02.