Мікунь
| Мікунь | |
|---|---|
| |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | |
| Код ЗКАТУ: | 87244505000 |
| Код ЗКТМО: | 87644105001 |
| Основні дані | |
| Поштовий індекс | 169060 і 169061 |
| Телефонний код | +7 82134 |
| Географічні координати: | 62°21′ пн. ш. 50°04′ сх. д. / 62.350° пн. ш. 50.067° сх. д.Координати: 62°21′ пн. ш. 50°04′ сх. д. / 62.350° пн. ш. 50.067° сх. д. |
| Найближча залізнична станція | Мікунь |
| Мапа | |
  Мікунь | |
|
| |
|
| |
Мікунь (комі: і рос. Микунь) — місто (з 1959 р) в Усть-Вимському районі Республіки Комі Російської Федерації. Утворює міське поселення «Мікунь».
Географія[ред. | ред. код]
Місто розташоване за 96 км (залізницею) і 108 км (по автомобільній асфальтованій дорозі) від Сиктивкара.
Мікунь знаходиться між річками Чаю, Дозморка і Чуб (правий приплив Дозморки), в 15 км від села Айкіно (райцентр Усть-Вимського району).
Історія[ред. | ред. код]
Місто виникло в період будівництва Північної залізниці в кінці 1930-х (за даними А. В. Туркіна, 1937).
1940 р. — введена в дію електростанція.
1945 р. — при станції утворилося селище.
10 жовтня 1947 р. — Президія Верховної Ради Комі АРСР прийняла указ про віднесення нас. пункту Мікунь до категорії робітничих селищ. Президія Верховної Ради РРФСР затвердив цей указ 12 травня 1948, і Мікунь став робітничим селищем.
1947 р. — налічувалося 1823 вільнонаймані жителі, у тому числі 1046 робітників і 380 службовців; малися завод домобудівництва, 2 майстерні ширвжитку, лісопункт, електростанція, школа-семирічка, залізничне ремісниче училище, медпункт, дитячий садок, дитячі ясла, 2 столові, 3 пекарні, 3 магазини, 2 лазні, управління 9-ї дистанції колії придніпровської залізниці, 45 житлових будинків.
1948 р. — вступило в експлуатацію залізничне депо, відкрилася середня школа. При утворенні Мікуньської селищної ради до її складу увійшли радгоспи Мікунь і Шежам, залізнична станція Шежам. Передбачалося тоді ж включити до Мікуньської с/р станцію Чуб Залізничної с/р, але це сталося пізніше.
1956 р. — в Мікуньську с/р входили робітниче селище Мікунь, селище радгоспу Шежам, залізничної станції Шежам і Чуб.
Січень 1958 — січень 1961 рр. — з проведенням від Мікуні залізниць у Сиктивкар і на Удору, станція стала великим залізничним вузлом. Росло і робітниче селище. 23 березня 1959 року його було перетворено у місто районного підпорядкування.
1960 р. — міськраді підпорядковувалися селище Шежам і зал. станції Вежайка, Лісова, Пев'ю, Шежам і Яренга, в 1968 — селища Чаю і Шежам.
1992 р. — міськраді підпорядковувався селище Шежам.
Населення[ред. | ред. код]
На 1 січня 2017 року по чисельності населення місто перебувало на 934 місці з 1112 міст Російської Федерації.
Економіка[ред. | ред. код]
Підприємства залізничного транспорту. Компресорна станція (газ, нафта). НПС «Мікунь» Транснефть
Музеї, галереї, виставкові зали[ред. | ред. код]
- Музей історії Північної залізниці
Архітектура, пам'ятки[ред. | ред. код]
- Будинок культури (був побудований за проектом репресованого художника Олексія Магомедова). За даними «Народної енциклопедії», проектувальником значиться Олексій Маєвський — відомий архітектор. І згадується як проектувальник репресований Борис Старчиков.
Міста-побратими[ред. | ред. код]
Транспорт[ред. | ред. код]
В місті є станції Мікунь і Мікунь-2
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Афанасьев А. П. Топонимия Республики Коми. Сыктывкар: Коми кн. изд-во, 1996
- Жеребцов И. Л., Где ты живёшь? Сыктывкар: Коми кн. изд-во, 1994.
- Жеребцов И. Л., Мусанов А. Г. Населённые пункты Республики Коми. Электронный справочник. Гипермедиа энциклопедия. 2006
- Туркин А. И. Краткий коми топонимический словарь. Сыктывкар: Коми кн. изд-во, 1981.
- Туркин А. И. Топонимический словарь Коми АССР. Сыктывкар: Коми кн. изд-во, 1986.