Мілашина Олена Валеріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мілашина Олена Валеріївна
Elena Milashina IWOC award 2013.jpg
Народилася 28 жовтня 1978(1978-10-28) (42 роки)
Дальнєгорськ, Приморський край, РРФСР, СРСР
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність журналістка, правозахисниця, письменниця, репортер, редакторка
Alma mater факультет журналістики МДУ (2001)
Знання мов російська
Заклад Новая газета
Нагороди

Олена Валеріївна Мілашина (28 жовтня 1978, Дальнєгорськ, Приморський край, РРФСР) — російська журналістка, спеціальний кореспондент і редактор відділу спецпроектів «Нової газети».

Біографія[ред. | ред. код]

Олена Мілашина народилася 28 жовтня 1977 року в місті Дальнегорську Приморського краю. Вчилася в школі у місті Амурск. У 1994—1995 роках взяла участь у програмі обміну FLEX. Це допомогло їй в подальшому вступі до Московського державного університету[1].

З 1997 року Олена Мілашина почала працювати репортером і журналістом «Нової Газети», паралельно навчалася. Одним з її наставників була Ганна Політковська. У 2000 році Олена Мілашина опублікувала серію матеріалів, присвячених катастрофі АПЛ «Курськ», за що отримала нагороду Спілки журналістів Росії «Золоте перо Росії» в категорії «Журналістські розслідування». У 2001 році закінчила факультет журналістики МДУ імені М. В. Ломоносова.

Напрямками професійного інтересу Олени Мілашиної є теми корупції, порушення прав людини на Північному Кавказі і в Чечні зокрема, розслідування теракту в Беслані (2004), вбивства Ганни Політковської (2006) та Наталії Естемірової (2009), конфлікту в Південній Осетії (2008). У жовтні 2009 року Олена Мілашина стала лауреатом щорічної премії міжнародної правозахисної організації Human Rights Watch[2].

16 лютого 2006 року на Мілашину було скоєно напад у Беслані[3].

У березні 2010 року вона підписала звернення російської опозиції «Путін повинен піти».

5 квітня 2012 року Олену Мілашину побили в підмосковній Балашисі. За її словами, нападники жорстоко побили і пограбували її. Вона також повідомила, що під'їхав через півтори години поліцейський патруль й не надав їй допомоги[4].

8 березня 2013 року Олена Мілашина удостоїлася спеціальної нагороди Держдепартаменту США «Відважні жінки світу». «За безстрашну і мужню журналістську роботу та за захист прав людини в Росії і в сусідніх країнах ми визнаємо Олену Мілашину мужньою жінкою», — цими словами держсекретар США Джон Керрі представив Олену Мілашину на церемонії. Вручала нагороду дружина президента США Мішель Обама[5].

У 2015 році Олена Мілашина займалася розслідуванням резонансної справи про весілля начальника РВВС Ножай-Юртовського району та неповнолітньої дівчини. У зв'язку з цією справою вона отримувала погрози вбивства[6].

У 2017 році Олена Мілашина стала автором розслідування про масові переслідування геїв у Чечні. У зв'язку з чим отримала велику кількість погроз.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Премія Союзу журналістів Росії «Золоте перо Росії» в категорії «Журналістські розслідування» (2001) — за серію матеріалів про катастрофу АПЛ «Курськ»[7].
  • Премія Human Rights Watch ім'я Алісон Де Форджес (2009) — «за особисту мужність і боротьбу з корупцією та за дотримання прав людини в Росії»[8].
  • Премія Московської Гельсінської групи (2009) — «за журналістську діяльність з просування цінностей прав людини»[9].
  • Нагорода «Відважні жінки світу» Держдепу США (2013) — «за безстрашну і мужню журналістську роботу і за захист прав людини в Росії і в сусідніх країнах»[10].
  • Премія імені Ахмеднаби Ахмеднабиева (2015) — за матеріал «Навколо пальців», опублікований 7 листопада 2014 року[11].
  • Премія «Вільна преса Східної Європи» імені Герда Буцериуса (2016) — за внесок у підвищення рівня обізнаності про різні тактики залякування, використовуваних владою Чечні для придушення критичних голосів[12].
  • Премія «Редколегія» (2017) (спільно з Іриною Гордієнко і Оленою Костюченко) — «за серію публікацій про переслідування і вбивство геїв в Чечні»[13].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. VOA: Российские власти «закрыли» школьникам Америку // Голос Америки. — 2014. — Помилка: неправильний час.(рос.)
  2. Елена Милашина // Human Rights Watch. — 2011. — Помилка: неправильний час.(рос.)
  3. Письмо главного редактора Архівовано 4 вересень 2008 у Wayback Machine., Дмитрий Муратов, Новая газета, 25 грудня 2006 року.
  4. Би-Би-Си: «Журналистку „Новой газеты“ избили в Подмосковье»(рос.)
  5. Российский журналист Елена Милашина получила награду США за женское мужество | ИноСМИ - Все, что достойно перевода. Архів оригіналу за 2013-03-16. Процитовано 2013-03-12. (рос.)
  6. "Новая газета": Елене Милашиной угрожают убийством // Радио Свобода : радио. — 2015, июня. — Помилка: неправильний час.(рос.)
  7. ЛАУРЕАТЫ ПРЕМИЙ СОЮЗА ЖУРНАЛИСТОВ РОССИИ ЗА 2001 ГОД «ЗОЛОТОЕ ПЕРО РОССИИ» // Новая газета : газета. — М., 202. — Помилка: неправильний час.(рос.)
  8. В гостях у «Рекламы» – журналистка «Новой газеты» Елена Милашина. // Реклама : газета. — США, 2009. — Помилка: неправильний час.[недоступне посилання з квітня 2019]
  9. Люди слова и дела. — 2009. — № 143 (Помилка: неправильний час).(рос.)
  10. Ануш Аветисян. Российский журналист Елена Милашина получила награду США за женское мужество // Голос Америки : редио. — 2013. — Помилка: неправильний час.(рос.)
  11. Победителем конкурса в память об Ахмеднаби Ахмеднабиеве стала Елена Милашина // Кавказский Узел. — 2015. — Помилка: неправильний час.(рос.)
  12. Журналисты Елена Милашина и Сеймур Хази удостоены премии имени Герда Буцериуса // Московская Хельсинкская группа. — 2016. — Помилка: неправильний час.(рос.)
  13. ЛЕНА МИЛАШИНА, ИРИНА ГОРДИЕНКО: «РАСПРАВЫ НАД ЧЕЧЕНСКИМИ ГЕЯМИ (18+)» // Премия «Редколлегия». — 2017. — Помилка: неправильний час.(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]