Мілерит
| Мілерит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Mlr[2] |
| Хімічна формула | NiS |
| Nickel-Strunz 10 | 2.CC.20[3] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | тригональна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Вільям Геллоуз Міллер[3] |
| Типова місцевість | Яхимов[3] |
 Мілерит у Вікісховищі | |
Мілерит[4] — мінерал, сульфід нікелю ланцюжкової будови.
Етимологія та історія[ред. | ред. код]
Міллерит вперше був знайдений у 1845 році австрійським геологом, мінералогом Вільгельмом Ріттером фон Гайдінгером (1795 — 1871) у типовій місцевості Яхимов (Санкт Йоахімсталь) у чеській частині Рудних гір. Його назвали на честь британського мінералога Вільяма Геллоуза Міллера (1801 — 1880), який вперше досліджував мінерал.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: NiS.
Нікелевий колчедан.
Містить (%): Ni — 64,67; S — 35,33.
Домішки Fe, Co, Cu.
Сингонія тригональна.
Дитригонально-дипірамідальний вид.
Форми виділень — радіально-променисті, волосоподібні, сплутано-волокнисті, іноді зернисті агрегати, кірочки; кристали мають голчату форму (з поздовжнім штрихуванням), довжина 0,5-15 мм (до 7 см).
Спайність досконала.
Густина 5,2-5,6.
Твердість 3,5-4,5.
Колір латунно-жовтий, іноді з веселковою грою кольорів.
Риса зеленувато-чорна.
Блиск металічний.
Непрозорий.
Крихкий.
Добрий провідник електрики.
Утворюється гідротермальним шляхом, найчастіше у вигляді низькотемпературного мінералу, в порожнинах вапняків і карбонатних жилах і в бариті; продукт зміни інших мінералів нікелю; також в осадових гірських породах, пов'язаних з вугільними відкладами, рідше в серпантинах.
Асоціація: герсдорфіт, полідиміт, нікелін, галеніт, сфалерит, пірит, халькопірит, піротин, пентландит, кубаніт, кальцит, доломіт, сидерит, барит, анкерит.
Зустрічається в сульфідних жилах в асоціації з нікелевими і кобальтовими мінералами.
На родовищах мідно-нікелевих руд присутній як пізній або вторинний мінерал. Входить до складу нікелевих руд.
Збагачується аналогічно пентландиту.
Зустрічається в гідротермальних сульфідних жилах Саксонії, Саарбрюкена, Ділленбурґа, Зігена (ФРН), шт. Пенсільванія, Нью-Йорк, Айова, Міссурі, Вісконсин (США), Ґламорґан (Уельс, Велика Британія), Маларктик, Квебек, Садбері (пров. Онтаріо, Канада) та ін., а також у кам'яновугільних родовищах Кладно, Яхімов (Чехія).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б в Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 240. — ISBN 978-966-360-463-3.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Міллерит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Міллерит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1944) Dana’s system of mineralogy, (7th edition), v. I, 239–241.
