Милош Раонич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Мілос Раонік)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Милош Раонич
Raonic2011AO.png
Громадянство Канада
Місце проживання Монте-Карло, Монако
Дата народження 27 грудня 1990(1990-12-27) (27 років)
Місце народження Подгориця, Чорногорія, СФРЮ
Зріст 196 см
Початок кар'єри 2008
Робоча рука права
Бекхенд дворучний
Призові, USD 12 384 308

Одиночний розряд

Матчів в/п 250-115
Титулів 8
Найвища позиція 4 (11 квітня 2015)
Поточна позиція 6
Турніри Великого шолома
Австралія ПФ
Ролан Гаррос ЧФ
Вімблдон Ф
США
Інші турніри
Олімпіада

Парний розряд

Матчів в/п 22-26
Титулів 0
Найвища позиція 103 (10 червня 2013)
Картка була оновлена востаннє: 31 серпня 2016

Ми́лош Ра́онич (англ. Milos Raonic, серб. Милош Раонић/Miloš Raonić;[1] народився 27 грудня 1990) — канадський тенісист сербського походження, який зараз мешкає у Монте-Карло. 10 ракетка світу і перша ракетка Канади на 14 серпня 2013.

Раонич — найбільш рейтинговий канадський тенісист з моменту запровадження рейтингу у 1973 році. Він вперше кваліфікувався на турнір Великого шолому на US Open 2010. Після виходу у четверте коло Australian Open 2011 та перемоги на своєму першому турнірі ATP на SAP Open він піднявся зі 152 місця рейтингу на 37. Раонич найкраще грає на хардових покриттях. Він має сильну і точну подачу.

За статистикою, його подача є однією з найкращих у Турі. Станом на 26 червня 2012 року, він зробив найбільше ейсів та виграв найбільший відсоток геймів на своїй подачі серед усіх гравців Туру за 2012 рік.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Раонич народився у Подгориці, але його сім'я переїхала до Канади, коли йому було лише 3 роки. Вільно володіє сербською та англійською мовами. Вболіває за Барселону, Торонто Репторз і Торонто Мейпл-Ліфс.

На відміну від Грега Руседскі — одного з найкращих канадських тенісистів в історії, який закінчував кар'єру під прапором Великої Британії, Раонич планує виступати тільки за Канаду. З 2010 року його трененом є колишній іспанський гравець Гало Бланко.

З 2014 року зустрічається з канадською моделлю Деніелл Кнадсон[2]

Тенісна кар'єра[ред. | ред. код]

2007[ред. | ред. код]

У березні Раонич отримав wildcard на два Ф'ючерси в Канаді. Там він виграв свій перший матч на рівні професіоналів. Проте поступився у другому матчі. На другому і третьому тижні Канадського Ф'ючерсу Раонич поступався у першому колі в одиночному розряді і в парному (разом з Васеком Поспішилом). На другому Ф'ючерсі він знову програв у другому колі — своєму співвітчизнику, партнеру за збірною і майбутньому тренеру Фреду Ніємеєру.

2008[ред. | ред. код]

Раонич знову отримав вайлдкард на турнір Banque Nationale Futures у Квебеку, де виграв парний титул разом з Міланом Покраячем. В одиночному розряді він програв № 457 рейтингу Майклу Яні у чвертьфіналі. Наступного тижня він вийшов у фінал парних змагань, але вилетів у другому колі одиночних. На третьому тижні Ф'ючерса Раонич вперше вийшов у фінал.

У липні він отримав запрошення на Челенджер у Канаді, де вилетів у першому колі в одиночному розряді і у другому — в парному разом із Вашеком Поспішилом. Наступного тижня він отримав wild card на кваліфікацію Rogers Cup, але програв у першому раунді № 203 рейтингу Олександру Кудрявцеву.

На Men's Rimouski Challenger він вилетів у першому колі, проте здобув титул у парному розряді разом із Поспішилом.

Раонич завершив рік на 915 місці в одиночному рейтингу і на 513 — у парному.

2009[ред. | ред. код]

На початку року Раонич брав участь у Ф'ючерсах в Америці та Європі, будучи уже сіяним у кваліфікації. Тоді ж він виграв свій перший одиночний титул на Ф'ючерсі[3] у Монреалі. У парному розряді, він разом із Васеком Поспішилом, будучи першою сіяною парою, вилетіли у другому колі.

У липні він виступав на F2 у Словенії, вперше отримавши місце в основній сітці за рахунок рейтингу, проте програв уже в першому колі першому сіяному Паволу Червенаку. На F3 Раонич програв у першому колі Денису Молчанову, проте у парі із ним виграв тут титул.

Раонич отримав wild card на кваліфікацію до Rogers Cup, де переміг № 77 рейтингу Теймураза Габашвілі і № 113 рейтингу Мікаеля Ллодра[4]. В основній сітці Раонич програв № 10 рейтингу Фернандо Гонсалесу, при цьому вигравши більше розіграшів, ніж його суперник (112 проти 107)[5].

Восени Раонич грав Челенджери в США, але з меншим успіхом, ніж улітку. Він закінчив рік на 373 місці в одиночному рейтингу і на 425 — у парному.

2010[ред. | ред. код]

Раонич почав 2010 рік із новим тренером, колишнім партнером по команді, Фредериком Ніємеєром. Він дійшов до півфіналів на трьох перших Ф'ючерсах року у парному розряді, а також виграв свій парний матч у Кубку Девіса в парі з першою ракеткою світу Даніелем Нестором[6] проти Колумбії, проте програв обидва одиночних матча.

Наприкінці весни він виграв два титула у Кореї — на F2 i F4. Наступного тижяня він програв у першому колі Busan Open Challenger восьмому сіяному Татсума Іто. Після цих успіхів у червні він досягнув 276 місця рейтингу.

У липні Раонич вийшов у фінал Challenger Banque Nationale de Granby, але програв першому сіяному Тобіасу Камке. Після цього він піднявся на 209 місце рейтингу. Отримавши wild card на Rogers Cup, Раонич постипився у першому колі Віктору Ханеску. У парному розряді він та Васек Поспішил здолали пару Новак Джокович/Рафаель Надаль. Це був перший випадок, коли дві перші ракетки світу зіграли у команді в парному розряді з 1976 ркоу, коли це зробили Джиммі Коннорс та Артур Еш. Втім, Раонич і Поспішил програли вже в другому колі.

Раонич на US Open 2010

Раонич кваліфікувався на US Open, але програв у першому колі власнику wild card і третій ракетці Австралії Карстену Боллу. За два тижні Раонич виграв свою гру у матчі Кубка Девіса проти Домініканської республіки, допомігши збірній Канаді залишитись у Першій групі Американської Зони.

Наступного тижня він кваліфікувався на Proton Malaysian Open, де програв у чвертьфіналі Ігорю Андреєву. Потім він пробився в основну сітку Japan Open Tennis Championships, де програв у другому колі Рафаелю Надалю[7].

Несіяний, Раонич дійшов до чвертьфіналу Tashkent Challenger, перемігши другого сіяного індійця Сомдева Даввермана.

Згодом він програв у другому раунді кваліфікації до Valencia Open 500 другому сіяному Пабло Куевасу.

Раонич завершив 2010 рік на 156 місці одиночного рейтингу та на 349 місці парного.

2011[ред. | ред. код]

Раонич почав рік з кваліфікації до Chennai Open, де програв Едуарду Роже-Васлену. Потім він кваліфікувався на Australian Open, де виграв свій перший матч в основних сітках турнірів Великого шолома[8] проти німця Бйорна Фау. У другому колі він переміг 22-го сіяного Мікаеля Ллодра, ставши першим канадцем за 10 років у третьому раунді ТВШ[9]. Потім він переміг 10 ракетку світу росіянина Михайла Южного, ставши першим кваліфаєром, який пробився до четвертого кола ТВШ з 1999 року. Наступний матч він програв 7 ракетці світу Давиду Ферреру у чотирьох сетах, вигравши перший і програвши три наступні[10].

Раонич подає на Australian Open 2011

Незважаючи на поразку, Раонич отримав захоплені відгуки про свій виступ на Australian Open від Джона Макінроя, Мартіни Навратілової та газети Sydney Morning Herald, які назвали Раонича «новою суперзіркою»[11][12][13][14].

За два тижні Раонич зіграв на турнірі SAP Open у Каліфорнії. Він переміг четвертого сіяного Ксав'є Малісса у першому колі, Джеймса Блейка[15] у другому і Річардаса Беранкіса у третьому. У півфіналі він здолав другого сіяного Гаеля Монфіса[16], а у фіналі — на двох тай-брейках першого сіяного Фернандо Вердаско, вигравши таким чином свій перший титул рівня ATP, і ставши першим канадцем-переможцем турніру ATP після Грега Руседскі у 1995 році (після того він почав виступати за Велику Британію[17] ).

Раонич отримав wild card на турнір ATP 500 Regions Morgan Keegan Championships, де у першому ж матчі знову виграв у Фернандо Вердаско. Потім Милош здолав Радека Штепанека[18] , Роберта Кендріка і четвертого сіяного Марді Фіша. Він програв у фіналі першому сіяному та дворазовому чемпіону турніру Енді Роддіку 6-7, 7-6, 5-7, при цьмоу Роддік виконав удар навиліт у падінні на своєму п'ятому championship-point'і у цьому матчі[19]. Після цих виступів Раонич піднявся на 37 місце рейтингу, ставши найбільш рейтинговим канадським гравцем усіх часів[20].

Раонич виграв обидва свої одиночні гри у матчі Кубка Девіса проти Мексики на ґрунті, а також парний матч разом із Васеком Поспішилом, вивівши Канаду у друге коло[21].

Він отримав wild card на Indian Wells Masters, де програв Раяну Харрісону у третьому колі після перемог над Марселем Ільханом та Марді Фішем[22].

Раонич почав ґрунтовий сезон на Monte-Carlo Masters, перемігши Мікаеля Ллодра та Ернеста Гулбіса, перед тим як програти четвертому сіяному і майбутньому фіналісту турніру Давиду Ферреру[23]. Після цього він досягнув 28-го місця в рейтингу. Він вийшов у третє коло Barcelona Open та півфінал Estoril Open, але знявся через пошкодження спини у матчі проти Фернандо Вердаско за рахунку 4-6, 0-0.

Під час трав'яного сезону Раонич вийшов у чвертьфінал Gerry Weber Open, перемігши Пабло Андухара і Тобіаса Камке, але поступився Філіпу Петцшнеру. У парному розряді разом з Робіном Хаасе Раонич вийшов у перший у кар'єрі фінал, проте там вони поступилися «Індо-пакистанському експресу» у складі Рохана Бопанни та Айсама Кюреші 9-11 у вирішальному тай-брейку. На Вімблдоні 31-й сіяний Милош дішов до другого рануду, проте знявся через травму.

Раонич повернувся в Тур після US Open, але програв свою єдину гру проти Аміра Вейнтрауба у матчі Кубка Девіса проти Ізраїля. Потім він дійшов до півфіналу на Stockholm Open, де програв Гаелю Монфісу.

2012[ред. | ред. код]

8 січня він виграв свій другий титул рівня ATP на Chennai Open в Індії, перемігши у фіналі 9 ракетку світу Янко Типсаревича на трьох тай-брейках 6-7, 7-6, 7-6. Раонич жодного разу не віддав свою подачу за турнір, ставши першим таким гравцем після Роджера Федерера на Gerry Weber Open 2008. Пізніше у січні Раонич вийшов у третє коло Australian Open, де програв Ллейтону Х'юїтту.

19 лютого Раонич виграв свій третій титул і другий титул на SAP Open підряд, перемігши у фіналі Дениса Істоміна 7-6, 6-2[24].

Наступного тижня у Мемфісі Раонич вдруге поспіль програв у фіналі Regions Morgan Keegan Championships, цього разу — Юргену Мельцеру 5-7, 6-7[25].

В Індіан-Веллсі Раонич дійшов до третього кола, де програв майбутньому чемпіону Роджеру Федереру 7-6, 2-6, 4-6.

У квітні Раонич взяв участь у Monte-Carlo Masters, але програв у першому колі Альберту Монтаньєсу. Він дійшов до півфіналу Barcelona Open, перемігши 4-у ракетку світу Енді Маррея у чвертьфіналі.

Раонич вийшов у третє коло Ролан Гаррос, де програв Хуану Монако 6-7 (5-7) 6-3 6-7 (5-7) 6-3 6-4[26]. На Вімблдоні він програв у другому колі Сему Кверрі.

На Олімпіаді у Лондоні він програв у другому колі Жо-Вілфріду Тсонга[27]. Їхній матч став рекордним за тривалістю (3 години 53 хвилин), але цей рекорд протримався всього три дні — у півфіналі Роджер Федерер і Хуан-Мартін дель Потро грали 4 години і 26 хвилин. Втім, Раонич і Тсонга утримують олімпійський рекорд за кількістю зіграних геймів у матчі (66) та за тривалістю одного сета (3 години 00 хвилин).

На домашньому Мастерсі у Торонто він вийшов до чвертьфіналу після перемоги над Віктром Троїцьким та зняття Енді Маррея, проте поступився Джону Ізнеру 7-6, 6-4. Тим не менш, після Rogers Cup він став 19-ю ракеткою світу, вперше увійшовши в топ-20 рейтингу. Після Мастерса у Цинциннаті, де він дійшов до чвертьфіналу, попутно обігравши шостого сіяного Томаша Бердиха, Раонич піднявся на 16 місце в рейтингу, що забезпечило йому 15-й номер посіву на US Open, а отже унеможливила зустріч з кимось із топ-4 раніше четвертого кола. Втім, на цьому турнірі він поступився уже у четвертому колі майбутньому переможцю Енді Маррею

У жовтні Раонич взяв участь у турнірі в Токіо, де досяг третього в кар'єрі фіналу категорії ATP World Tour 500. У другому колі він обіграв Радека Штепанека 6-4, 6-4. Наступний суперник Віктор Троїцький знявся у першому сеті. У чвертьфіналі Милош знову переміг Янко Типсаревича 6-7, 6-2, 7-6 (другий сет цього поєдинку став першим в історії протистоянь Раонича та Типсаревича, який закінчився не на тай-брейку). У півфіналі він переміг Енді Маррея, відігравши по ходу матчу два матчбола. У фіналі поступився хазяїну змагань Кеї Нішікорі 6-7, 6-3, 0-6.

Раонич закінчив рік на рекордному для себе 13 місці у рейтингу. У 2012 році він був найкращим гравцем у Турі за кількістю поданих ейсів у середньому за матч (15,4), кількістю очок, виграних на першій подачі (82 %), та кількістю виграних геймів на подачі (93 %).

2013[ред. | ред. код]

Перший турнір Раонича у 2013 році був у Брисбені. Там він поступився вже в першому своєму маті Григору Димитрову. На Відкритому чемпіонаті Австралії Раонич поступився у 4 колі півфіналісту змагань та другій ракетці світу Роджеру Федереру

Перший титул у 2013 році Раонич виграв на турнірі у Сан-Хосе, перемігши у фіналі Томмі Хааса. Цей титул став третім поспіль для Милоша на цьому турнірі. Враховуючи, що турнір вперше проводився у 2011 році, Раонич досі залишається там непереможеним та єдиним гравцем, хто здобував титули.

На початку серпня на канадському Мастерсі Раонич дійшов до фіналу, де поступився Рафаелю Надалю. Цей успіх дозволив йому вперше у кар'єрі увійти у топ-10 рейтингу.

Статистика виступів на турнірах Великого шолома[ред. | ред. код]

Турнір 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 Титулів В-П %
перемог
Турніри Великого шолома
Australian Open A ЧФ ПФ 0 / 6 19-6 76
Ролан Гаррос A ЧФ A 0 / 5 11-5 69
Вімблдон A ПФ Ф 0 / 6 16-6 73
US Open A 0 / 6 12-6 67
Перемоги-поразки 0-1 4-3 8-4 9-4 14-4 8-3 15-4 0 / 23 58-23 72

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 2011 — Новачок року

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Video accessed via the SAP Open's official website. Retrieved February 22, 2011.
  2. Kennedy, John R. (February 9, 2015). Model Danielle Knudson confirms she’s dating Milos Raonic. Global News. Процитовано February 26, 2016. 
  3. Raonic wins Montreal Futures event. The Gazette. 2009-03-15. Архів оригіналу за 2013-07-23. Процитовано 2011-03-07. 
  4. The Milos Raonic Story (Part 2). Montreal Gazette. 2011-02-20. Архів оригіналу за 2013-07-23. Процитовано 2011-03-07. 
  5. ATP World Tour.com
  6. Canada keeps Davis Cup hopes alive. Sportsnet. 6 March 2010. Процитовано 2011–01–24. 
  7. 2–0 (Sets) Nadal Beats Raonic. TennisEarth.com. Архів оригіналу за 2013-07-23. Процитовано 2011–01–25. 
  8. Canada's Raonic Pleased with Results Down Under. TSN. 24 January 2011. Процитовано 2011–01–25. 
  9. Canadian Raonic pulls Aussie Open upset. CBC. January 19, 2011. Процитовано 2011–01–19. 
  10. Raonic's improbable run ends at Australian Open. CBC. 24 January 2011. Процитовано 2011–01–24. 
  11. Mark Zwolinski (22 January 2011). Raonic family cheers for 'the real deal' from afar. Toronto Star. Процитовано 2011–01–24. 
  12. Henson, Mike (19 January 2011). Australian Open day four as it happened. BBC. Процитовано 2011–01–24. 
  13. Australian Observations. Tennis Prose. 2011-01-20. Архів оригіналу за 2013-07-23. Процитовано 2011–01–24. 
  14. Martin Blake (25 January 2011). Departing Raonic gives crowds one hell of a serve. Sydney Morning Herald. Процитовано 2011–01–25. 
  15. Raonic powers past Blake at SAP Open. CBC News. 9 February 2011. Процитовано 2011–02–10. 
  16. Canada's Raonic advances to SAP Open final after Monfils forced to withdraw. Canadian Press. 12 February 2011. Процитовано 2011–02–12. 
  17. Canada's Raonic wins 1st ATP title. CBC Sports. 13 February 2011. Процитовано 13 February 2011. 
  18. Rising star Raonic hammers 38 aces to advance. AsiaOne News. 18 February 2011. Процитовано 19 February 2011. 
  19. Kelli DeMario (2011-02-21). Roddick wins 30th career title in Memphis. Tennistalk. Архів оригіналу за 2013-07-23. Процитовано 2011-02-24. 
  20. Andrew Wallace (2011-02-22). Milos Raonic becomes top-ranked Canadian men’s singles player ever. Toronto Life. Процитовано 2011-03-21. 
  21. Raonic clinches Canadian Davis Cup victory. National Post. 2011-03-06. Архів оригіналу за 2013-07-23. Процитовано 2011-03-06. 
  22. Canadian phenom has spot in BNP Paribas Open. The Desert Sun. 2011-02-28. Процитовано 2011-02-28.  Текст «head» проігноровано (довідка)
  23. Raonic learns about clay in loss to Ferrer at Monte Carlo. Toronto: The Canadian Press. 14 April 2011. Процитовано 14 April 2011. 
  24. Milos Raonic rides big serve to SAP Open title. The San Francisco Chronicle. 
  25. Milos Raonic rides big serve to SAP Open title. The San Francisco Chronicle. 
  26. Milos Raonic. Процитовано 2012-06-04. 
  27. Tsonga beats Raonic in longest ever Olympics tennis match. Архів оригіналу за 2013-07-23. Процитовано 31-07-2012. 

Посилання[ред. | ред. код]