Мілош Обилич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мілош Обилич на картині епохи романтичного націоналізму.
Мілош Обилич
серб. Милош Обилић
Milos Obilic Hilandar.jpg
Народився 1350
Помер 28 червня 1389(1389-06-28)
Косово
Національність серби
Діяльність військовослужбовець
Військове звання лицар
Конфесія Сербська православна церква

Мі́лош Оби́лич або Коби́лич (серб. Милош Обилић) — відомий персонаж сербського фольклору, що заколов османського султана Мурада в його шатрі, ранком в день битви на Косовому полі (1389). Є національним героєм Сербії.

Історичні відомості про діяльність Обилича[ред. | ред. код]

Перша згадка про Мілоша Обилича пов'язана з Косовим полем — вона є у фірмані про сходження на престол султана Баязида I, виданим в збірці XVI століття. Дослідники піддають сумніву правдивість фірмана (або тієї його частини, де згадується Обилич), так як збірка була створена для великого візира (серба за походженням) Мехмеда Соколлу[1]. Ще одна згадка міститься в сербському пам'ятнику «Руварчевродослов» кінця XVI століття: «воєвода Лазарєв, Мілош Кобилич, ножем проколов Мурата на Косові»[1]. За переказом у його кінцевій формі, Мілоша закатували за наказом Баязида в той же день разом із тими сербами, які були захоплені на Косовому поле.

Легенда про орден Дракона[ред. | ред. код]

Мілошу Обиличу в народі також приписують заснування Ордену Дракона або ордену Святого Георгія. Членами ордену були дванадцять лицарів, а його символом слугував щит із зображенням сонця з дванадцятьма променями. Відмінною ознакою членів ордену був дракон, зображений на шоломі. Мілош здійснив головну ціль ордену, яка була в знищенні османського султана, під виглядом дезертира пробрався в табір турків. З лицарів ордену після битви вцілів тільки Стефан Лазаревич, якого вдалося переправити в Угорщину до короля Сигізмунду. Той згодом і відновив (насправді заснував) орден Дракона.

Пам'ять[ред. | ред. код]

На честь національного героя Сербії названі:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Алексеев С. В. Фольклор в сербській літературі середньовіччя // Знание. Понимание. Умение. — 2015. — № 3. — С. 210