Мілтон Фрідман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Мілтон Фрідман
англ. Milton Friedman
Portrait of Milton Friedman.jpg
Народився 31 липня 1912(1912-07-31)
Нью-Йорк
Помер 16 листопада 2006(2006-11-16) (94 роки)
Сан-Франциско
·гострий інфаркт міокарда і Серцево-судинні захворювання
Місце проживання Rahway[d], Бруклін і Нью-Йорк
Громадянство Flag of the United States.svg США
Національність Ашкеназі і єврейські американці[d]
Діяльність економіст, письменник, статистик, викладач університету, есеїст, дослідник, педагог, науковець
Alma mater Рутджерський університет
Галузь економіка
Заклад Рутджерський університет, Чиказький університет.
Вчене звання професор Чиказького університету
Науковий керівник Саймон Кузнець
Член Національна академія наук США, Американська академія мистецтв і наук, Національна академія деї Лінчеї, Mont Pèlerin Society[d] і Американське філософське товариство[d][1]
Відомий завдяки: дослідження історії економіки, макро та мікроекономіки
У шлюбі з Роуз Фрідман
Діти David D. Friedman[d]
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з економіки (1976)
Медаль Джона Бейтса Кларка
Автограф Milton friedman signature.svg

Мілтон Фрідман у Вікісховищі?

Мі́лтон Фрі́дман (англ. Milton Friedman; 31 липня 1912, Нью-Йорк — 16 листопада 2006) — американський економіст, відомий своїми роботами з макроекономіки, мікроекономіки, економічної історії, статистики та своєю позицією захисту вільного капіталізму.

У 1976 році він став лауреатом премії пам'яті Альфреда Нобеля за досягнення у дослідженні споживчого аналізу, розробці грошово-кредитної теорії та демонстрації складності стабілізаційної політики.

Був президентом Американської економічної асоціації з 1967 року.

Фрідман помер 16 листопада 2006 року від серцевого нападу. Його вдова Роуз теж відомий економіст, донька Джот — юрист, син Девід — професор економіки Чиказького університету.

Дитинство і юність[ред.ред. код]

Народився 31 липня 1912 року в Брукліні, Нью-Йорк.

Він був четвертою дитиною і єдиним сином у бідній родині єврейських емігрантів зі Східної Європи Джено Саул та Сари Етель Фрідман, вихідців з містечка Береґсас, Угорщина (нині — містечко Берегове в Закарпатській області, Україна). Через рік після народження Мілтона родина переїхала у невелике місто Ровей[en] в 20 милях від Нью-Йорка (штат Нью-Джерсі). Коли Мілтону виповнилося 15 років і він вчився в останньому класі середньої школи, батько помер, і клопіт забезпечувати його родину поліг на плечі матері та старших сестер.

Освіта[ред.ред. код]

Ще в школі Фрідман мав глибокий інтерес до математики. У 1928 році він вступив до Ратджерського університету (штат Нью-Джерсі) із правом одержання стипендії і по його закінченні здобув ступінь бакалавра економіки та математики. Інтерес до економічної теорії розбудили в ньому викладачі університету А. Ф. Берні, майбутній директор Федеральної резервної системи США, і Г. Джонс, що став згодом великим авторитетом в області теорії процентної ставки. За рекомендацією Джонса Фрідмену запропоновано стипендію від економічного факультету Чиказького університету. Одночасно йому пропонували стипендію з прикладної математики від Браунівского університету. Після серйозних вагань Фрідман обрав Чиказький університет і з цього часу цілком присвятив себе заняттям в області економічної теорії.

Трудова діяльність[ред.ред. код]

Улітку 1935 року Фрідман взяв участь у масштабному проекті емпіричного дослідження споживчого бюджету, проведеного Національним комітетом із природних ресурсів у Вашингтоні (округ Колумбія). Наприкінці 1937 року він перейшов на роботу до Національноого бюро економічних досліджень (NBER) у Нью-Йорку, де під керівництвом іншого майбутнього Нобелівського лауреата, Саймона Кузнеця, зайнявся дослідженням структури доходів від приватної практики. Результати цієї роботи втілилися в їхній спільній праці «Доходи від незалежної приватної практики» («Income from Independent Professional Practice», 1940). Він ліг в основу дисертації, за якої Фрідман у 1946 році було визнано гідним ступеня доктори економіки в Колумбійському університеті. Публікацію цієї роботи була на 5 років затримали суперечки, що викликав висновок авторів про те, що професія медика має монопольний характер і це дозволяє піднімати доходи лікарів вище за середній рівень, встановлюваного конкуренцією. Тут таки утримувалися перші висновки Фрідмана з теорії «людського капіталу» й теорії розподілу доходу. Фрідман уперше ввів розрізнення між постійним і тимчасовим доходом, що складає один з важливих компонентів його теорії споживання.

З 1941 по 1943 роки Фрідман працював економістом у міністерстві фінансів, беручи участь у розробці податкової політики на час війни, а з 1943 по 1945 рік брав участь у роботі дослідницької групи з математичної статистики в Колумбійському університеті, що на замовлення міністерства оборони США збирала статистичні дані по широкому колу проектів. Заняття Фрідмана в роки 2-й світової війни багато важили для його наукової праці і деякою мірою сприяли формуванню його поглядів на природу і задачі наукового дослідження. Вони дали йому змогу на досить високому рівні брати участь у виробленні економічної політики уряду, що в істотно допомогло йому надалі.

У 19451946 році Фрідман викладав у Мінесотському університеті. У тожу ж 1946  році він повертається до Чиказького університету на посаду асистента-професора економіки. У 1962 році він став професором економіки Чиказького університету, в якому працював до свого офіційного відходу у відставку 1977 року.

У 1947 році Фрідман брав участь в організованій Фрідріхом фон Гайєком зустрічі в містечку Мон-Пелерин (Швейцарія), на якій зібралися представники ліберальної школи політичної економії, журналісти та політики з усього світу. Створене на цій зустрічі товариство «Мон-Пелерин» мало на меті поширення основних принципів вільного ринку і вільних інститутів. Фрідман був президентом цього товариство в 1970—1972 роках

1950 року Фрідман перебував у Парижі як консультант уряду Сполучених Штатів у справі реалізації плану Маршалла, яким передбалося відновлення зруйнованою війною економіки країн Західної Європи. Він одним із перших економістів виступив активним прихильником запровадження системи гнучких валютних курсів («курсів, які плавають»). У нарисі «Доводи на користь гнучких валютних курсів» («The Case for Flexible Exchange Rates») Фрідман пророкував, що на введені Бретон-Вудською угодою в 1944 році задля забезпечення стійкості міжнародних валютних відносин фіксовані валютні курси в кінцевому рахунку чекає провал. Це передбачення Фрідмана, як і його пророкування неминучості ліквідації системи золотого стандарту, фактично здійснилося в 70-і роки.

Кар'єра і досягнення[ред.ред. код]

Мілтон Фрідман є провідним представником Чиказької школи. Його ім'я асоціюється головним чином з монетаристською доктриною, що принесла йому значну популярність і вплинула на перегляд у 70—80-і рр. монетарної політики, що проводиться центральними банками, головним чином у Сполучених Штатах. Досягнення Фрідмана в області теорії грошей так чи інакше зв'язані з аналізом теорії Дж. М. Кейнса і його послідовників, що виходили з положення про несуттєвий вплив грошей на загальні витрати, споживання і ціни і переконаності в нездатності ринкової економіки автоматично домогтися належній зайнятості і стабільності цін. Критику цих положень Фрідман виклав у статті «Відносна стабільність швидкості обігу грошей і мультиплікатор інвестицій у Сполучених Штатах, 18971958 р.» («The Relative Stability of Money Velocity and the Investment Multiplier in the United States, 18971958»), яка написана в співавторстві з Д.Мейселменом. У ній показано, що номінальні споживчі витрати визначаються скоріше грошовою масою, ніж окремими статтями державного бюджету. Виходячи з визначальної ролі грошей стосовно цін і доходів, Фрідман доводив, що зміни інтенсивності зростання номінальних доходів переважно обумовлені змінами в росту грошової маси. Стаття Фрідмана і Д.Мейселмена поклала початок полеміці з кейнсіанцями з питань монетарно-фіскальної політики, що розгорнулася в 60—70-і рр. і результатом якої став визначений перегляд монетарної політики в США.

У 1951 році нагороджений медаллю Джона Бейтса Кларка.

У 1971 отримав премію імені Джона Комонса.

Професійна позиція[ред.ред. код]

На відміну від кейнсіанської доктрини, ключовим пунктом кількісної теорії грошей Фрідмана є положення, що попит на гроші (хоча і не обов'язково стабільний у номінальному вирахуванні) є стабільною функцією незначного числа змінних. Проведений ним аналіз історії розвитку грошової системи США через призму співвідношення між зміною грошової маси і цінами, а також змін у номінальному доході дозволив сформулювати чотири теоретичних постулати, що зводяться до такого:

  1. Щоб домогтися стабільності цін, важливий неінфляційний ріст кількості грошей.
  2. Економічний ріст досяжний як при зростаючих, так і при падаючих цінах за умови, що їхній ріст помірний та передбачуваний.
  3. Відносини між змінами в кількості грошей і змінами перемінних величин, що впливають на них, залишаються незмінними, незважаючи на розходження в наслідках, що викликав ріст кількості грошей.
  4. Головний канал впливу проходить через зміни в грошах до змін у доході, а не навпаки. Зміни росту грошової маси визначають зміни інтенсивності зростання номінальних доходів.

В області міжнародних відносин Фрідман виступає проти економічної допомоги США іншим країнам, вважаючи, що подібна допомога веде до посилення позицій уряду в порівнянні з приватним бізнесом і встановленню централізованого контролю з боку уряду над економікою, що скоріше заважає, ніж сприяє економічному розвиткові.

Публікації[ред.ред. код]

Книги та статті для широкої аудиторії[ред.ред. код]

Наукові видання[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. NNDB — 2002.

Література[ред.ред. код]

  • Віталій Абліцов «Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті» – К.: КИТ, 2007. - 436 с.

Посилання[ред.ред. код]