Мілютенко Дмитро Омелянович
| Дмитро Омелянович Мілютенко | ||||
|---|---|---|---|---|
![]() | ||||
| у фільмі «Зигмунд Колосовський». 1945 рік. | ||||
| Народився | 9 (21) лютого 1899 Слов’янськ, Ізюмський повіт, Харківська губернія, Російська імперія[1] | |||
| Помер | 25 січня 1966 (66 років) Ташкент, Узбецька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР[1] | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Громадянство | ||||
| Діяльність | актор, театральний педагог | |||
| Заклад | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
| Роки діяльності | з 1934 | |||
| Партія | КПРС | |||
| Дружина | Наталка Міщенко | |||
| IMDb | nm0590753 | |||
| Нагороди та премії | ||||
Дмитро Омелянович Мілютенко (нар. 9 (21) лютого 1899, Слов'янськ — пом. 25 січня 1966, Ташкент) — український радянський драматичний актор театру і кіно, педагог. Народний артист Узбецької РСР (1945). Народний артист УРСР (1946). Народний артист СРСР (1960).
Народився 9 (21 лютого) 1899 року у місті Слов'янську Ізюмського повіту Харківської губернії (нині Донецької області) в багатодітній родині слюсаря. В 1916 році закінчив Слов'янську чоловічу гімназію.
Після Лютневої революції, навесні 1917 року був одним із організаторів слов'янської міської «Просвіти»[2].
На сцені — з 1919 року: перша роль була зіграна ним в документальній драмі О. Суходольського «Хмара» (Андрій). У 1920–1923 роках — актор Першої Української театральної трупи при Слов'янській Наросвіті та художній керівник драматичної студії при Содовому заводі. З 1923 року — актор Драматичного театру імені І. Франка (Юзівка, Харків), в 1927–1936 роках — Харківського українського театру імені Т. Г. Шевченка (до 1934 року називався «Березіль»), в 1936–1966 роках — Українського театру імені І. Франка. Зіграв понад 200 ролей, багато з них відзначені преміями, театральними нагородами.
У 1943–1945 роках — художній керівник фронтової театральної бригади, яка обслуговувала Третій Український фронт. Театральна фронтова бригада, очолювана Дмитром Мілютенком, разом з військовими підрозділами побувала в Болгарії, Румунії, Угорщині, Німеччині, показуючи солдатам і офіцерам виставу «Наталка Полтавка» за п'єсою І. Котляревського, «Бувальщина» за одноактівкою А. Велисовського. Кошти були передані у фонд оборони, а Мілютенко удостоєний високої військової нагороди.
У 1946–1966 роках викладав у Київському театральному інституті імені І. Карпенка-Карого.
Нагороджений орденом Леніна.
Жив у Києві на вулиці Маяковського, 2/1 (нині Ольгинська). Помер 25 січня 1966 року в Ташкенті під час зйомок фільму. Похований в Києві на Байковому кладовищі (центральна алея, ділянка № 2; надгробок — скульптор Н. М. Дерегус, архітектор В. В. Штокмар; встановлений у 1969 році)[3].
- «Велика гра» (1934)
- «Том Соєр» (1936)
- «Кармелюк» (1938)
- «Стожари» (1939, проводжаючий)
- «Кубанці» (1939)
- «Щорс» (1939, Володимир Винниченко)
- «Богдан Хмельницький» (1941, гетьман Потоцький)
- «Зигмунд Колосовський» (1945)
- «Подвиг розвідника» (1947, Бережний)
- «Тарас Шевченко» (1951, Усков)
- «В степах України» (1952, фільм-спектакль; Селівон Іванович Часник, голова колгоспу «Смерть капіталізму»)
- «Калиновий гай» (1953, Архип Герасимович Вакуленко, заступник голови колгоспу)
- «Мартин Боруля» (1953, Протасій)
- «„Богатир“ йде в Марто» (1954, Хознін)
- «Над Черемошем» (1954, ігумен)
- «Багаття безсмертя» (1955, сановник церкви)
- «Мати» (1955)
- «Іван Франко» (1956)
- «Павло Корчагін» (1956, Токарєв)
- «Головний проспект» (1956, Лобода, директор цегельного заводу)
- «Кінець Чирви-Козиря» (1957, Макар Митрофанович Півень, кулак)
- «Сто тисяч» (1958, фільм-спектакль; Герасим Никодимович Калитка)
- «Зелений фургон» (1959)
- «Олекса Довбуш» (1959, Пшеремський)
- «Таврія» (1959, Кілігей)
- «У мертвій петлі» (1962, Дирін)
- «Іванове дитинство» (1962, старий)
- «Сорок хвилин до світанку» (1963, Демид Антонович)
- «Зірка балету» (1964, швейцар)
- «Наш чесний хліб» (1964, голова колгоспу Макар Задорожний)
- «Сон» (1964, дядько Іван)
- «До уваги громадян та організацій» (1965, шкільний сторож)
- «Немає невідомих солдатів» (1965, Бімба, двірник)
- «Криниця для спраглих» (1965, Левко Сердюк)
- «Ескадра повертає на захід» (1965, Мілютенко Дмитро Омелянович)

У 1966 році на честь Мілютенка у Києві названо вулицю. 15 листопада 1985 року в Києві на будинку по вулиці Маяковського, 2/1, де з 1944 по 1966 рік жив актор, встановлено меморіальну дошку (бронза, граніт; барельєф; скульптор Н. М. Дерегус, архітектор М. В. Дерегус)[4].
І. Драч присвятив пам'яті Дмитра Мілютенка мікропоему «Сизий птах із гніздов'я Курбаса» (1986), яка увійшла до збірки «Соняшник» (1987)[5].
- ↑ а б Милютенко Дмитрий Емельянович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ ОЛЕКСАНДР ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ. «ПРОСВІТА» ПІД БАГНЕТОМ. lozovahistoricclub.narod.ru. Архів оригіналу за 10 жовтня 2021. Процитовано 10 червня 2022.
- ↑ Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
- ↑ Захоплюючий Київ[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Сайт Інституту історії НАНУ
- Мілютенко Дмитро Омелянович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 237-238.
- Дмитрий Милютенко (рос.)
- ВЕК — Мілютенко Дмитро Омелянович (укр.)
- Народились 21 лютого
- Народились 1899
- Уродженці Слов'янська
- Померли 25 січня
- Померли 1966
- Померли в Ташкенті
- Поховані на Байковому кладовищі
- Викладачі Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
- Члени КПРС
- Кавалери ордена Леніна
- Нагороджені медаллю «За трудову відзнаку»
- Нагороджені медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Народні артисти СРСР
- Народні артисти УРСР
- Народні артисти Узбецької РСР
- Актори XX століття
- Радянські актори
- Українські актори
- Актори театру «Березіль»
- Радянські театральні педагоги
- Українські театральні педагоги
- Актори Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка
- Актори Харківського драматичного театру імені Тараса Шевченка
- Люди, на честь яких названо вулиці
