Міна (військова справа)
Міна (фр. mine — рудник, шахта, підкоп) — у військовій справі — вид боєприпасів, що застосовуються для влаштування наземних або морських загороджень, а також для стрільби з мінометів і гладкоствольних безвідкатних гармат.
Спочатку міною називався підкоп, здійснюваний нападниками під фортечну стіну під час облоги. З появою пороху під терміном «міна» став розумітися заряд вибухової речовини, закладений на певній глибині, для руйнування фортифікаційних споруд противника. Вважають, що вперше успішно використали мінування війська Великого князівства Литовського і Руського та Польщі при звільненні Стародуба.[1]
Наприкінці XVIII століття для боротьби проти бойових кораблів стали створюватися плавучі міни або такі, що утримувалися на якорях. З другої половини XIX століття почали застосовуватися морські «саморушні» міни. На цей час припадає й бойове використання польових, так званих самовибухових фугасів — прототипів сучасних протипіхотних мін.
Під час російсько-японської війни 1904—1905 років вперше були застосовані міни для стрільби з мінометів, у період Першої світової війни з'явилися протитанкові міни, у Другій світовій війні почали використовуватися також морські неконтактні міни (акустичні, магнітні та інші), авіаційні морські та інженерні міни, що скидаються з літаків, тощо.
Міна — боєприпас, що встановлюється під землею, на землі чи поблизу землі або іншої поверхні й призначений для вибуху, спричиненого присутністю, близькістю чи контактом людини або транспортним засобом[2].
Види мін:
- наземна міна;
- протитанкова міна (протитранспортна);
- протипіхотна міна;
- морська міна.
Саморушна міна — застаріла назва торпеди.
Мінометна міна — артилерійський снаряд для стрільби з мінометів.
- ↑ Стародубская война: осада. warspot.ru (рос.). Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 29 серпня 2020.
- ↑ Протокол «Про заборону або обмеження застосування мін, мін-пасток та інших пристроїв». Архів оригіналу за 28 вересня 2017. Процитовано 27 вересня 2017.
- Радянська військова енциклопедія. «ЛИНИЯ—ОБЪЕКТОВАЯ» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1978. — Т. 5. — С. 289. — ISBN 00101-134. (рос.)