Ольгимонт Гольшанський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Міндовг Гольшанський)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ольгимонт Гольшанський (лит. Algimantas Alšėniškis; рус. Олгимонтъ, Олкимонт, Овгимонт) — литовський князь, починальник Гольшанських[1]. За характеристикою історика Олега Ліцкевича, був русинізованим балтом[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Певно, саме він є тим «великим вельможею», згаданим у хроніці Германа Вартберзького, чий «двір» понад рікою Невяжею в Орвістовській землі сплюндрували лівонські війська наприкінці серпня 1371 року (deinde Nevese flumen descendendo ab utraque parte usque ad curiam Algeminnen in terra Arvisten, ubi Algeminne, magnus satrapa, suam habitacionem elegit). Співпадіння назви обійстя з іменем власника може свідчити про його вотчинний характер, а розташування коло Трок — про орієнтацію Ольгимонта на Кейстута. Проте центр володінь нобіля згідно з Вегеберіхтами становили саме Гольшани (Von dannen in Ongemundes hoff Galschan ij mile rum weg)[1][3][4][5].

1383 р. Ольгимонт (Angemunt) у почті великого князя Ягайла брав участь в переговорах з послами великого магістра, в кінці 1384 разом з Скиргайлом і, ймовірно, Борисом Коріатовичем (Sgergelo, Olgemont et Borizszo duces) їздив до Кракова, де 18 січня 1385 від імені великого князя попросив руки королеви Ядвіги. Схоже, саме він на початку 1389 їздив до Новгорода укупі з Братошею, щоб вести переговори про прийняття «на пригороди» кн. Лугвена Ольгердовича — брата Ягайли. Свого часу Юзеф Вольф, а слідом і інші дослідники, віднесли ці згадки до його сина Івана, який нібито назвався поганським ім'ям батька. Однак немає підстав сумніватись в особистій участі Ольгимонта[6][7].

Надалі він зринає серед поручителів за боярина Братошу Койлутовича (1387–94) і кн. Івана Жедивіда Ходоровича (1393). Помер не пізніш жовтня 1393, коли Іван Ольгимонтович отримав київське намісництво від Вітовта[8].

В легендарній частині Хроніки Биховця, що склалась у колах, безпосередньо пов'язаних із родиною Гольшанських, згадується міфічний великий князь гольшанський Ольгимонт Міндовгович, якого Гедимін нібито посадив на Київ та Переяслав. Ці події датовані початком 1320-их років, тим часом як джерела XIV століття під 1331 р. називають київським князем якогось Федора[9].

У пом'янникові Києво-Печерської лаври (кінець XV — поч. XVI ст.) міститься згадка про князя Ольгимонта, «нареченного в святом крещении Михаила, а в иноцех Евфимия», однак вона вважається ненадійною[10].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Rowell, Stephen C. (1994). Pious Princesses or Daughters of Belial: Pagan Lithuanian Dynastic Diplomacy, 1279—1423. Medieval Prosopography. 15: 26—27.
  2. Лицкевич О. Поручительство литовско-русской знати за Братошу Койлутовича 1387–1394 // Беларуская даўніна. — 2014. — Вип. 1. — С. 34-35, 58.
  3. Polechow та Butyrski, 2018, с. 450.
  4. Дашкевич Н. П. Заметки по истории Литовско-Русского государства. — Киев : тип. имп. ун-та св. Владимира, 1885. — С. 61.
  5. Almonaitis, Vytenis (2000). Kur pražuvo Ariškių pilis?. Darbai ir dienos. 21: 286.
  6. Polechow та Butyrski, 2018, с. 451-452.
  7. Гулевич В.П. Поділля в середині XIII ст. — 1400 р. // Сугдейський збірник. Вип. 3–4 (VIIII). — 2021. — С. 109. — ISSN 2708-4914.
  8. Polechow та Butyrski, 2018, с. 452.
  9. Русина О. Київська виправа Ґедиміна (текстологічний аспект проблеми) // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — 1996. — Т. ССХХX. — С. 156.
  10. Насевіч В. Гальшанскія // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. — 2005. — Т. 1. — С. 491.

Джерела[ред. | ред. код]