Міненко Любов Павлівна
| Міненко Любов Павлівна | |
|---|---|
| Народилася |
5 травня 1950 (73 роки) Канів, Київська область, Українська РСР, СРСР |
| Діяльність | художниця |
Любов Павлівна Міненко (народилася 5 травня 1950 року в Каневі на Черкащині[1]) — українська художниця. Член Національної спілки художників України, Національної спілки театральних діячів України.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася в сім'ї робітників.
У 1973 вийшла заміж за Миколу Міненка, інженера, художника.[1]
1976 року закінчила Київський державний художній інститут, факультет живопису, театральне відділення (майстерня Данила Лідера).
По закінченні інституту за розподілом разом з чоловіком поїхала до Хмельницького, де протягом двох років працювала художником-постановником вистав у Хмельницькому музично-драматичному театрі ім. Г. Петровського.[1]
З 1980 працювала в Києві.
З 2000 — член Національної спілки художників України, Національної спілки театральних діячів України.
З 2003 працює в Каневі в училищі культури та мистецтв викладачем композиції.
Творчість[ред. | ред. код]
У творчому доробку має більше 1000 акварелей, 300 полотен олією й темперою, понад 100 авторських аплікацій, 20 пастелей.[1]
Студенткою V курсу оформила виставу «Не просте, а золоте» Ю. Чаповецького в Київському театрі юного глядача.
Здійснила художньо-монументальне оформлення Будинку шлюбу по вулиці Червоноармійській в Києві, художнє оформлення книг Т. Ніколаєвої: «Украинская народная одежда», «Київ та Київщина», «Історія національного одягу».
З 1979 — постійна учасниця Всеукраїнських та Міжнародних художніх виставок. У творчому доробку художниці десятки персональних виставок у Національному музеї Т. Шевченка, музеї Павла Тичини, Національному музеї літератури, Національному художньому музеї, Українському Домі (Київ), Національному заповіднику Т.Г. Шевченка (Канів), у Києво-Могилянській академії, Державному музеї театру і кіно України (Київ), Львівському Палаці мистецтв, Київському Будинку вчителя, Національній науковій бібліотеці ім. В.І. Вернадського, Київському Будинку актора, галереї «Крок назустріч» (Київ), Києво-Могилянській академії, Канівському музеї декоративно-прикладного мистецтва.[2]
Відзнаки[ред. | ред. код]
Лауреат Премії імені Василя Стуса (2013).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Сергій Корнелюк (29 травня 2015). 20 робіт із своєї персональної виставки художниця Любов Міненко подарувала музею. Новини Черкас. Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 30 травня 2015.
- ↑ Любов Міненко. Незупинені "прекрасні миттєвості". 18 вересня 2011. Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 30 травня 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
- http://www.minenko.com.ua Персональний вебсайт
- Лариса Варда-Просятківська. Канівський код. Газета «День»: №117, (2010).