Мінеральне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Мінеральне
адміністративно-територіальна одиниця
В'їзд у с-ще Мінеральне з південного боку. Ліворуч — один із входів до пам'ятника природи місцевого значення Витоки Кальміусу
В'їзд у с-ще Мінеральне з південного боку. Ліворуч — один із входів до пам'ятника природи місцевого значення Витоки Кальміусу
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Донецький район
Громада Ясинуватська міська громада
Облікова картка Мінеральне 
Основні дані
Засноване
Населення 405
Поштовий індекс 86004, 86198
Телефонний код +380 6236
Географічні дані
Географічні координати 48°06′05″ пн. ш. 37°49′53″ сх. д. / 48.10139° пн. ш. 37.83139° сх. д. / 48.10139; 37.83139Координати: 48°06′05″ пн. ш. 37°49′53″ сх. д. / 48.10139° пн. ш. 37.83139° сх. д. / 48.10139; 37.83139
Середня висота
над рівнем моря
224 м
Водойми р. Кальміус
Відстань до обласного центру 11,3 км
Відстань до
районного центру
5,4 км
Найближча залізнична станція Донецьк-Північний
Відстань до
залізничної станції
4,4 км
Місцева влада
Адреса ради 86080, Донецька обл., Ясинуватський р-н, с. Спартак, вул. Центральна, 130
Голова ради Добряк Сергій Вікторович
Карта
Мінеральне. Карта розташування: Україна
Мінеральне
Мінеральне
Мінеральне. Карта розташування: Донецька область
Мінеральне
Мінеральне

Мінера́льне — селище в Україні, у Ясинуватському районі Донецької області. Населення становить 405 осіб.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Відстань до райцентру становить близько 5 км і проходить автошляхом місцевого значення.

Землі села межують на півночі з Ясинуватою, а на північному заході через E50 із територією Авдіївки Донецької області.

У селищі розташована гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення Витоки Кальміусу. На сході — Верхньокальміуське водосховище.

Історія[ред. | ред. код]

Під час німецько-радянської війни на території населеного пункту в колишніх корівниках знаходився концтабір, де загинуло близько 7 тисяч військовополонених і які були згодом поховані у двох братських могилах[1].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення селища становило 405 осіб, із них 54,81 % зазначили рідною українську мову, 44,69 % — російську, а 0,5 % — вірменську[2].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

На території селища позаду локомотивного депо є дві братські могили радянських військовополонених, які загинули під час німецько-радянської війни. На могилах у 1957 і 1960 роках встановлено пам'ятники.[3]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Міста і села України. Донеччина. 2008. Архів оригіналу за 2 жовтня 2015. Процитовано 6 травня 2015. 
  2. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 6 травня 2015. 
  3. Памятники истории и культуры Украинской ССР: каталог- справочник. — К.: Наук. думка, 1987—736 стр. — С. 155. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]