Мінеральні води

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мінеральна вода
Пляшка знаменитої "Borjomi"

[1]Мінера́льні во́ди (рос. минеральные воды, англ. mineral water, нім. Mineralwasser n pl) — підземні (іноді поверхневі) води з підвищеним вмістом деяких хімічних елементів і сполук, а також газів, із специфічними фізико-хімічними властивостями (температура, радіоактивність та ін.), що справляють цілющий вплив на організм людини. Межею прісних і мінеральних вод вважають мінералізацію 1 г/дм3. Мінеральні води часто володіють цілющими властивостями. Зловживання мінеральною водою, особливо для хворих, може призвести до важких наслідків для здоров’я, тому вживати її рекомендується тільки за рекомендацією лікаря та в обумовлених ним кількостях.

Генезис[ред.ред. код]

М.в. утворюються за рахунок вадозних вод, морських вод, похованих у процесі нагромадження осадів, вивільнення конституційної води в умовах регіонального та контактового метаморфізму гірських порід Ці води збагачуються солями і газами порід, з якими вони контактують. Хімічний склад і закономірності поширення мінеральних вод зумовлено особливостями геологічної будови, рельєфу, клімату та гідрології певних ділянок.

Класифікація[ред.ред. код]

Докладніше: Класифікація вод за В.В.Івановим та Г.А.Невраєвим

За мінералізацією[ред.ред. код]

За мінералізацією вирізняють мінеральні води:

  • слабкомінералізовані (1—2 ‰),
  • малої мінералізації (2—5 ‰),
  • середньої мінералізації (5—15 ‰),
  • високої мінералізації (15—30 ‰) ,
  • розсольні (35—150 ‰)
  • міцнорозсольні (150 ‰ і більше).

За йонним складом[ред.ред. код]

Мінеральні води поділяються на хлоридні (Cl-), гідрокарбонатні (HCO-3), сульфатні (SO2-4), натрієві (Na+), кальцієві (Са2+), магнієві (Mg2+) тощо.

За газовим складом та специфічними елементами вирізняють: вуглекислі, сульфідні (сірководневі), азотні, бромисті, йодисті, залізисті, арсенисті, кремнієві, радонові та інші.

За температурою мінеральні води поділяються на холодні (до 20 °C), теплі, або субтермальні й термальні води; залежно від наявності газів і специфічних елементів та за бальнеологічним значенням — на вуглекислі, сульфідні, залізисті, стибіїсті, радонові, бромисті, йодисті, мінеральні без специфічних компонентів та ін., а також за рН та радіоактивністю.

Поширення[ред.ред. код]

На поверхні Землі виділяються провінції М.в., кожна з яких характерна своїми гідрогеологічними умовами, геол. розвитком, походженням і фіз.-хім. характеристиками М.в. Ізольовані пластові системи артезіанських басейнів — це провінції солоних вод і розсолів з мінералізацією до 300—400 (600) г/дм3. Складчасті регіони і області омолоджених платформ відповідають провінціям вуглекислих М.в., а області з проявами новітніх тектонічних рухів — провінціям азотних слабкомінералізованих лужних, кременистих вод.

Склад[ред.ред. код]

Склад мінеральних вод вказують за формулою, запропонованою радянськими вченими М. Г. Курловим і Е. Е. Карстенсом. Це псевдоформула, що наочно відображає основні властивості хімічного складу води. У чисельнику дробу пишуть аніони, в знаменнику – катіони, присутні в кількості більш 25%-еквівалентів (з розрахунку, що аніони і катіони складають по 100 %). Поряд з символом іона указують вміст його в відсоткових еквівалентах. Попереду дробу скорочено указують величину мінералізації М (у г/л) і недиссоційовані частини або гази (у мг/л) і радіоактивність (у еманах[2]), якщо вони додають воді специфічні властивості, а в кінці дробу – температуру T (у °С), рН води і дебіт свердловини Д (у м³/добу). Наприклад, формула кисловодського нарзану (однієї зі свердловин):

Проте рекомендується вписувати другий (тобто третій) аніон і катіон, навіть якщо його зміст дуже незначний (понад 5%-екв.);
...розшифровується вона таким чином: вуглекисла (2,2 г/л CO2) гідрокарбонатно-сульфатна кальцієво-магнієва вода з мінералізацією 2,3 г/л, та температурою 14 °C і pH 6,2.

Мінеральні води України[ред.ред. код]

На території України виявлено понад 500 (?) джерел різноманітних мінеральних вод, головним чином у межах Українських Карпат (Нафтуся, Свалява, Поляна Квасова та ін.), Українського щита (Хмільник, Миронівка та ін.), Дніпровсько-Донецької западини (Миргород). Основні родовища Мінвод в Україні:
Вінниччина: Хмільницьке (радонові джерела), Тульчинське, «Регіна» (Муровані Курилівці), «Подольска» (Вінниця), «Шумилівська» (Томашпільський р-н);

Основні родовища мінеральних вод в Україні: Степанське, Данишівське, Полонське, Березівське, Миргородське, Новопсковське, Білоцерківське, Миронівське, Хмільницьке, Лиманське, Старобільське, Моршинське, Збручанське, Трускавецьке, Солуки, Конопківське, Новозбручанське, Слов'яногірське, Плосківське, Новополянське, Звенигородське, Полянське, Сойминське, Знам'янське, Луганське, Синяцьке, Голубинське, Брусницьке, Гірськотисенське, Лазурне, Куяльник, Кирилівське, Одеське, Сергіївське, Колодязне, Феодосійське, Євпаторійське, Шаян.

Мінеральні води використовують у медицині (бальнеологія, бальнеотерапія), деякі — в теплоенергетиці. У ширшому розумінні до М.в. відносять також природні промислові води, з яких видобувають йод, бром, бор та інші компоненти, і термальні води, які використовуються з енергетичною метою. Порогом між прісними і М.в. звичайно вважають мінералізацію 1 г/дм3. Понад 80 джерел мінеральних вод України використовуються для 50 курортів, 20 бальнеолікарень, 40 заводів лікувально-столових вод. Найпоширеніші мінеральні води: вуглекислі, сірководневі, залізисті, йодобромні, бромні, радонові (радіоактивні).

Бутильована природна мінеральна вода[ред.ред. код]

Основна стаття: Бутильована природна мінеральна вода


Галерея обраних фото[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Мінеральні води. Вікіпедія (uk). 2016-03-28. Процитовано 2016-05-24. 
  2. Одиниця радіоактивності. 1 Еман = 10−10 кюрі/літр рідини або газу. Застосовують при визначенні слабкої радіоактивності, наприклад, мін. вод.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Chem template.svg Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.