Мінкус Михайло Адольфович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мінкус.
Мінкус Михайло Адольфович
Народження 12 (25) грудня 1905
Смерть 31 серпня 1963(1963-08-31)[1] (57 років)
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна
(підданство)		  Російська імперія
 УНР
 СРСР
Навчання Вищий художньо-технічний інститут (1930)
Вчителі Сабсай Пінхос Володимирович, Замечек Мойсей Вікторович, Бенуа Леонтій Миколайович, Білогруд Андрій Євгенович, Серафімов Сергій Савич, Фомін Іван Олександрович, Щуко Володимир Олексійович і Гельфрейх Володимир Георгійовичd
Діяльність архітектор
Праця в містах Москва
Архітектурний стиль сталінський ампір і неокласицизм
Нагороди
Сталінська премія 1-го ступеня
Батько Мінкус Адольф Борисович
Брати, сестри Мінкус Борис Адольфовичd
CMNS: Мінкус Михайло Адольфович у Вікісховищі

Михайло (Моїсей) Адольфович Мі́нкус (рос. Михаил Адольфович Минкус; 25 грудня 1905, Одеса — 31 серпня 1963, Турку) — радянський архітектор єврейського походження[2]. Лауреат Сталінської премії I ступеня за 1949 рік.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 12 [25] грудня 1905 в місті Одесі (нині Україна) в сім'ї архітектора Адольфа Борисовича Мінкуса. Молодший брат Бориса Мінкуса. У дитинстві здобув добру домашню освіту. Малюнок йому викладав Пінхос Сабсай[3]. Протягом 1915—1919 років навчався в Одеському першому реальному училищі; середню освіту закінчив у 1923 році у Будпрофшколі[4]. У 1923—1925 роках навчався на архітектурному факультеті Одеського інституту образотворчих мистецтв у майстерні професора Мойсея Замечека[5], а протягом 1925—1930 років — у Вищому художньо-технічному інституті у Ленінграді, де його викладачами були Леонтій Бенуа, Андрій Білогруд, Сергій Серафимов, Іван Фомін, Володимир Щуко[6], Володимир Гельфрейх. Отримав звання архітектора-художника[7].

Після закінчення навчання у 1930 році направлений до Москви, де працював у різних проєктних організаціях. Під час німецько-радянської війни 10 вересня 1941 року був мобілізований до Червоної армії[8] і після проходження курсів удосконалення командного складу Воєнно-інженерної академії імені Валеріана Куйбишева направлений у військову частину для проходження служби. Працював на будівництві оборонних рубежів навколо Москви, командував саперним підрозділом. Демобілізований навесні 1944 року[9].

Після війни продовжив працювати у Москві. Раптово помер 31 серпня 1963 у місті Турку, під час поїздки групи архітекторів по Фінляндії. Похований у Москві на Новодівичому цвинтарі (ділянка № 5). Надгробок на його могилі виконаний архітектором Соломоном Левітаном[10].

Творчість[ред. | ред. код]

Архітектурна діяльність[ред. | ред. код]

Проєкти[ред. | ред. код]

1925—1930
  • Реставрація ансамблю Старого базару в Одесі (1925)[11];
  • Гараж легкових машин (1929, переддипломний)[11];
  • Басейн для плавання (1929, переддипломний з конструктивним розрахунком)[11];
  • Шкірзавод Укршкіртресту в Харкові (1929, разом з Адольфом Мінкусом)[11];
  • Забудова житлового кварталу по Ново-Георгіївській вулиці у Ленінграді (1929)[11];
  • Театр масової дії на 4 000 місць (1930, разом з В. М. Муйжелем)[11];
1931
1932
  • Гараж Москомтрансу в Москві на 345 таксі з двоповерховою стоянкою автомобілів[11];
  • Типова станція обслуговування і ремонту Авторемпостачу на 500 автомобілів[11];
  • Типова станція обслуговування і ремонту Авторемпостачу на 1 000 автомобілів[12];
  • Театр робітничої молоді в Ленінграді (разом з В'ячеславом Владимировим та Н. Б. Соколовим)[12];
  • Типова житлова секція для житлового будівництва Війскбуду в Москві[a][12];
  • Автобаза «Інтурист» на 300 автомобілів в Москві, з триповерховою стоянкою автомобілів[12];
  • Будівля Центрального архіву Жовтневої революції і Червоної армії в Москві (разом з Соломоном Левітаном)[12];
1933
  • Типова лижна станція на 1 500 пар лиж[12];
  • Автобаза Центрального виконавчого комітету СРСР і Всеросійського центрального виконавчого комітету на 300 автомобілів в Москві на місці Зачатівського монастиря, з шестиповерховою стоянкою автомобілів[12];
  • Будинок охорони шляхів сполучення СРСР у Москві (разом з Борисом Улиничем)[12];
1934
1936
  • Реконструкція комплексу будівель Московського інституту хімічного машинобудування (разом з Людмилою Варзар)[12];
  • Гараж № 5 Мосавтотрансу на 600 таксі в Москві, з п'ятиповерховою стоянкою для автомашин[12];
1937
  • Архітектурне оформлення вежі, що лишилася на площі Старого базару в Одесі[13];
  • Архітектурне оформлення фасадів будівлі комбінату Дитячої книги Дітвидаву при ЦК ВЛКСМ[13];
1938—1941
1944—1945
  • Низькі металеві грати (штахети, 9 типів) і металеві грати (12 типів) для скверів та набережних Москви[13];
  • Огорожа скверу на Театральній площі в Москві (три варіанти; разом з Володимиром Гельфрейхом)[13];
  • Реконструкція і забудова вулиці Чкалова (від Курського вокзалу до Краснохолмського мосту), річки Яузи і Таганської площі (низка варіантів протягом 1944—1947 років)[13];
1946
1947
  • Меморіальна дошка на будинку де мешкав і працював Ілля Рєпін у Москві (барельєф роботи скульптора Сергія Моргачова)[b][13];
  • Висотна адміністративна будівля на Смоленській площі в Москві (три форпроєкти і два ескізні проєкти; разом з Володимиром Гельфрейхом)[c][14];
  • Огорожа будинку відпочинку архітекторів СРСР в Гаграх (виконані робочі креслення; разом з Людмилою Варзар)[14];
1952—1956
1957—1959
  • Комплекс будівель Західно-Сибірської філії академії будівництва і архітектури СРСР у Новосибірську (разом з Н. І. Гришиним та Валерієм Жилкіним; затверджений)[14];
  • Будівля посольства СРСР у Бєлграді (два проєкти; не реалізовані)[14];
  • Телевізійна башта в Москві (металевий варіант)[14];
  • Житлові будинки готельного типу на західній стороні Смоленської площі (два варіанти; разом з Людмилою Варзар)[14];
  • Типові школи на 320, 480 і 960 учнів (разом з Е. С. Бєлєнькою та Т. Н. Костомаровим)[14];
1960—1963
  • Пам'ятник на могилі Володимира Щуко на Новодівичому кладовищі в Москві. Робочі креслення[15];
  • Комплекс 14-ти поверхових готелів на Смоленській площі в Москві (разом з Людмилою Варзар)[15];
  • Пам'ятник Володимиру Леніну в Усольї-Сибірському (скульптор Леонід Тазьба; затверджений до будівництва)[15];
  • Нова будівля Міністерства зовнішньої торгівлі на Бережковській набережній в Москві (низка варіантів) і реконструкція площі Київського вокзалу (не закінчений)[15];
  • Пам'ятник піонеру-герою Колі М'яготіну в Кургані (скульптор Юрій Поммер, прийнятий до будівництва)[15].
конкурсні
1922—1926
  • Палац праці у Москві (1922, разом з Адольфом Мінкусом; заохочувальна премія)[11];
  • Будівля Акціонерного товариства «Аркос» у Москві (1923—1924, разом з Адольфом Мінкусом)[11];
  • Пам'ятник Володимиру Леніну в Одесі (1924; перша рекомендація на придбання)[11];
  • Будівля Промбанку в Свердловську (1925, разом з Адольфом Мінкусом; 3-я премія)[11];
  • Пам'ятник на місці дуелі Олександра Пушкіна (1926; 4-та премія)[11];
  • Будинок Текстилю в Москві (1926, разом з Адольфом Мінкусом)[11];
1931
  • Будинок культури Союзу працівників кооперації та держторгівлі в Москві (разом з Георгієм Олтаржевським; визнаний кращим і премійований)[11];
  • Будинок культури у Вятці[11];
  • Будівля Військової академії імені Михайла Фрунзе у Москві (I тур разом з А. С. Ромовим; визнаний кращим і премійований)[11];
1932
  • Типові бензозаправочні станції Авторемпостачу (1-ша та 4-та премії)[12];
  • Автобаза Центрального виконавчого комітету СРСР і Всеросійського центрального виконавчого комітету на 250 автомобілів в Москві, з 4-поверховою стоянкою автомобілів (визнаний кращим)[12];
  • Будівля Військової академії імені Михайла Фрунзе у Москві (II тур разом з А. С. Ромовим)[12];
1934
1935
  • Великий Краснохолмський міст у Москві, варіант Стальмоста (разом з Людмилою Варзар, інженер А. П. Єрченко)[e][12];
  • Великий Кам'яний міст у Москві, варіант Стальмоста (за участю Н. С. Зарубіна, інженер В. А. Росновський)[12];
  • Великий Кам'яний міст у Москві, варіант Міськмоста (за участю Н. С. Зарубіна, інженер Н. Я. Калмиков)[f][12];
1939—1941
  • Пам'ятник на могилі Володимира Щуко в Москві (1940, I тур; подячна премія)[13];
  • Пам'ятник на могилі Володимира Щуко на Новодівичому кладовищі в Москві (1941, II тур; перша премія, почесна грамота Спілки радянських архітекторів СРСР)[13];
1944—1945
  • Пам'ятник на могилі Зої Космодем'янської на Новодівичому кладовищі у Москві (два проєкти; разом з Володимиром Гельфрейхом)[13];
  • Типова будівля райкому ВКП(б) (визнаний кращим)[13];
  • Типова будівля чотирикласної школи (разом з Адольфом Мінкусом; друга премія)[13];
  • Пасажирські будівлі на залізничній магістралі Москва—Рига (5 типів; визнані кращими і премійовані)[g][13];
1946—1956
1958—1960
Реалізовані проєкти[ред. | ред. код]
у Москві
в інших містах
Багатоповерховий гараж.
Великий Кам'яний міст.
Будівля МЗС СРСР.
Станція метро «Ботанічний сад».

Автор архітектурної частини низки надгробків у Москві та архітектурної частини низки пам'ятників:

надгробки
пам'ятники
Надгробок І. О. Фоміна.
Надгробок О. М. Скрябіна.
Пам'ятник О. С. Пушкіну.
Пам'ятник К. Марксу.

Праці [18][ред. | ред. код]

Автор праць з питань архітектури, зокрема:

опубліковані
  • «Гаражи» // «Советская архитектура», 1933, № 3;
  • «Проектирование Краснознаменной Военной академии РККА им. Фрунзе» // «Советская архитектура», 1933, № 5;
  • «Проект типовой бензинозаправочной станции» // «Советская архитектура», 1933, № 6;
  • «Проект Государственного театра в Ашхабаде» // «Архитектура СССР», 1934, № 9 (спів­автор Іван Фомін);
  • «Дом Наркомтяжпрома в Москве» // «Архитектура СССР», 1934, № 10; (спів­автори Іван Фомін, Павло Абросимов);
  • «Выставка работ академика архитектуры И. А. Фомина» // «Архитектурная газета», 1936, № 24;
  • «Проект правительственного гаража» // «Мотор», 1936, № 12 (спів­автор Л. Давидович);
  • «Ближе к творческим задачам (о работе Украинского отделения Союза советских архитекторов)» // «Архитектурная газета», 1938, № 71 (спів­автор Сергій Кожин);
  • «Дом правительства УССР в Киеве» // «Архитектурная газета», 1938, № 33, 12 червня;
  • «Решетки Большого Каменного моста в Москве» // «Творчество», 1938, № 11 (співавтори Володимир Щуко, Володимир Гельфрейх);
  • «Горьковский радиус Московского метрополитена, станция „Площадь Свердлова“» // «Архитектурная газета», приложение, 1938, № 46;
  • «Биография мастера (В. А. Щуко)» // «Архитектурная газета», приложение, 1939, № 5;
  • «Творческий путь В. А. Щуко» // «Архитектурная газета», приложение, 1939, № 12;
  • «Владимир Алексеевич Щуко (творческий путь)» // «Архитектура СССР», 1939, № 1;
  • «Многоэтажные гаражи в СССР» // «Архитектура СССР», 1940, № 1;
  • «Административное здание на Смоленской площади» // «Архитектура и строительство», 1949, № 6 (співавтор Володимир Гельфрейх);
  • «20-этажное административное здание на Смоленской площади» // «Городское хозяйство Москвы» // 1949, № 7 (співавтор Володимир Гельфрейх);
  • «20-этажное здание на Смоленской площади» // «Советское искусство», червень 1949, № 24 (співавтор Володимир Гельфрейх);
  • «20-этажное здание в Москве» // «Знание — сила», 1949, № 6 (співавтор Володимир Гельфрейх);
  • «Высотные здания в ансамбле города» // «Советское искусство», 1951, № 99 (співавтор Володимир Гельфрейх)[j];
  • «Архитектура внутренних помещений высотного здания на Смоленской площади» // «Строительство и архитектура Москвы», 1953, № 2 (співавтор Володимир Гельфрейх);
  • «И. А. Фомин» (монографія). Співавтор Нісс Пекарєва / Академия архитектуры СССР. Госстройиздат, Москва, 1953;
  • «Архитектурные железобетонные детали фасадов двух-пятиэтажных каменных жилых домов для строительства в РСФСР» / Бюлетень № 1 Московской архитектурной мастерской Министерства строительства СССР. Москва, 1955;
  • «Талантливый мастер (к 70-летию В. Г. Гельфрейха)» // «Московский строитель», 26 травня 1955 (співавтор Олександр Хряков);
  • «Реконструкция и застройка Смоленской площади (техническая информація ин-та Моспроект, № 2—3)»;
  • «На путях творческой перестройки» // «Архитектура СССР», 1958, № 4;
  • «Гостинница на Смоленской площади» // «Строительство и архитектура Москвы», 1962, № 8;
  • «Давыдково. Новый жилой массив в Киевском районе» // «Строительство и архитектура Москвы», 1963, № 5;
  • «О завершении градообразующих архитектурных комплексов» // «Строительство и архитектура Москвы», 1963, № 11;
неопубліковані
  • «Лыжные станции» (робота виконана у 1933 році в Академії комунального господарства)[k];
  • «Монография по архитектуре высотного административного здания на Смоленской площади», 1953;
  • «Владимир Александрович Щуко (1878—1939), очерк о жизни и деятельности для книги „Люди русской науки“», 1954;
  • «Иван Александрович Фомин (1872—1936), очерк о жизни и деятельности для книги „Люди русской науки“», 1954.

Образотворче мистецтво [19][ред. | ред. код]

Живопис і малюнок займали друге місце у творчості митця. Багато подорожуючи Радянським Союзом створив серії робіт з архітектури російських міст, монастирів-фортець, садибних і церковних споруд, дерев'яної архітектури російського села, російської Півночі і республік СРСР. Створював акварельні картини, малював чорним і кольоровими олівцями, вугіллям, сангіною, пастеллю, крейдою, застосовував мішані техніки. Серед робіт:

  • серія «Архітектура Старої Одеси» (1920—1925);
  • серія робіт з архітектури Таганрога, Херсона, Кременчука (1924, 1935):
    • «Старий ринок у Херсоні» (1935);
  • серія «Архітектура узбережжя Криму» (1924, 1933—1934);
    • «Стара Ялта» (1934);
  • серія «Архітектура Архітектура Москви, що минає» (1934—1941):
    • «Дзвіниця церкви Успіння у Москві» (1935);
  • серія «Архітектура старих російських міст» (1938—1943):
    • «Ярославль. Ансамбль у слободі Коровники» (1941);
  • серія «Архітектура монастирів-фортець» (1938—1944);
  • серія робіт з архітектури підмосковних та інших садибних та культових будівель (1939—1943);
  • серія «Архітектура російського села» (1941—1943);
  • серія «Архітектура міст Прибалтики» (1953—1955):
    • «Стара Рига» (1954);
    • «Вільнюс. Дворик лютеранської кірхи» (1955);
  • серія «Архітектура Грузії» (1954);
  • серія «Архітектурра Гірської Сванетї (Местія)» (1954);
  • серія «Архітектура Вірменії» (1954):
    • «Вірменія. Скельний храм Гегард»;
  • серія «Архітектура Російської Півночі» (1955):
    • «Каргополь»;
    • «Соловецький монастир»;
    • «Північне російське село»;
  • серія «Архітектура Середньої Азії» (1956):
    • «Середня Азія. Хіва»;
    • «Середня Азія. Самарканд. Шах-і-Зінда»;
    • «Середня Азія. Хіва. Куполи Палван-Дарвазу»;
  • серія «Архітектура Баку» (1957):
    • «Баку. Вулиця у фортеці»;
  • серія робіт з архітектури Китаю: Пекін, Ухань, Кантон, Шанхай (1958);
  • серія «Архітектура Дагестану» (1959):
    • «Дагестан. Аул Чох».

Автор подорожніх замальовок архітектури:

Виноски[ред. | ред. код]

  1. ↑ Здійснена при будівництві будинку Військбуду на Тишинській площі.
  2. ↑ Відлита у бронзі, не встановлена.
  3. ↑ 2-й варіант ескізного проєкту був схвалений.
  4. ↑ Взятий у будівництво, але не реалізований.
  5. ↑ Застосований для Кримського мосту.
  6. ↑ Покладений в основу подальшого проєктування.
  7. ↑ Використані Союзтранспроєктом при проєктуванні пасажирських будівель на залізницях СРСР.
  8. ↑ Розпочато будівництво у 1936—1941 роках. Збудовано на 500 автомашин.
  9. ↑ Виконаний без скульптурних елементів
  10. ↑ Ця стаття у розширеному вигляді розміщена у книзі «Проблема ансамбля в советской архитектуре». / Москва, 1952.
  11. ↑ Витяги з цієї праці у книзі: Зверинцев С. П., Нестеров С. А. «Физкультурные сооружения» / ОНТИ, Москва. 1935.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Минкус Михаил Адольфович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ Л. Л. Полевой. Русские евреи. Аналитический справочник. — Нью-Йорк — Портланд, Орегон. — 2010. Архів оригіналу за 13 травня 2012. Процитовано 6 листопада 2013.
  3. ↑ М. А. Минкус, 1982, с. 5.
  4. ↑ М. А. Минкус, 1982, с. 8.
  5. ↑ М. А. Минкус, 1982, с. 13.
  6. ↑ Енциклопедія сучасної України, 2019, Т. 21.
  7. ↑ М. А. Минкус, 1982, с. 18.
  8. ↑ Минкус Михаил Адольфович / Память народа. (рос.)
  9. ↑ М. А. Минкус, 1982, с. 51—52.
  10. ↑ М. А. Минкус, 1982, с. 106.
  11. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа М. А. Минкус, 1982, с. 128.
  12. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг М. А. Минкус, 1982, с. 129.
  13. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я М. А. Минкус, 1982, с. 130.
  14. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х М. А. Минкус, 1982, с. 131.
  15. ↑ а б в г д е ж и к л м н М. А. Минкус, 1982, с. 132.
  16. ↑ а б в г д е ж и к Искусство стран и народов мира, 1971, с. 702, Т. 3.
  17. ↑ а б Ростов-на-Дону // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
  18. ↑ М. А. Минкус, 1982, с. 133—134.
  19. ↑ М. А. Минкус, 1982, с. 107—116, 134.

Література[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мінкус_Михайло_Адольфович&oldid=41082153