Мінога морська
| Мінога морська | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Petromyzon marinus Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||||||||||
|
Мінога морська (Petromyzon marinus) — єдиний вид роду Petromyzon. Веде паразитичний спосіб життя.
Опис[ред. | ред. код]
Сягає довжини 120 см і ваги 2,3 кг. Тулуб голий, вугреподібний. Рот у формі присмоктувальних дисків з численними роговими зубами. Парні плавці відсутні, два спинних плавці розділені проміжком. З кожного боку голови 7 зябрових отворів. Забарвлення коричнево-сіре.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
У морі присмоктується до риб, перш за все, оселедця, сьомги, скумбрії, форелі, тріски, камбали.
Це моногамна риба. Нереститься в червні-початку липня. Самець будує кубло діаметром близько 50 см і його охороняє. Кубло розташовується на галечниково-піщаному ґрунті на глибині 40-60 см. Після нересту батьки гинуть. Діаметр яєць — 1,1 мм. При 15ºС личинки вилуплюються через 11 днів після нересту, 3-4 дні залишаються у кублі, потім розселяються вниз за течією. Піскорийки (личинки) живуть у ґрунті 5-6 років, метаморфоз починається наприкінці літа — восени, коли вони завдовжки 14-15 см, і триває усю зиму. Після виходу з ґрунту молоді міноги скочуються в море, морський період — близько 3 років.
Ареал[ред. | ред. код]
Європейські прибережні води від Білого моря та Ісландії до Гібралтару. Західне Середземномор'я та Адріатика. Зустрічається на східному узбережжі Північної Америки.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з іхтіології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |