Мінога угорська
| ?Мінога угорська | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Підцарство: | Справжні багатоклітинні (Eumetazoa) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Підтип: | Черепні (Craniata) |
| Інфратип: | Безщелепні (Agnatha) |
| Надклас: | Круглороті (Cyclostomata) |
| Клас: | Непарноніздрьові (Cephalaspidomorphi) |
| Ряд: | Міногоподібні (Petromyzontiformes) |
| Родина: | Міногові (Petromyzontidae) |
| Рід: | Зубата мінога (Eudontomyzon) |
| Вид: | Мінога угорська |
| Біноміальна назва | |
| Eudontomyzon danfordi Regan, 1911 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Eudontomyzon danfordi |
 Віківиди: | Eudontomyzon danfordi |
 EOL: | 218700 |
 ITIS: | 159734 |
 МСОП: | 8172 |
 NCBI: | 682872 |
Мінога угорська, мінога карпатська (Eudontomyzon danfordi)[1] — вид прісноводних паразитичних міног. Ендемік лівих приток Дунаю. Раритетний вид, занесений до Червоної книги України та ряду інших природоохоронних документів[2][3].
Довжина тіла до 30 см, маса тіла до 30 г. Тіло видовжене, вугреподібдне, голе. З кожного боку тіла розташовано по 7 зовнішніх зябрових отворів. У дорослих особин очі добре розвинуті, рот округлий і знаходиться на дні присмоктувальної лійки[1][2].
Ареал охоплює карпатські притоки Дунаю. Внаслідок діяльності людини (зокрема забруднення річок) чисельність виду значно скоротилась[1][2].
Мінога угорська займає проміжне положення між паразитичними та непаразитичними міногами. Дорослі форми є зовнішніми паразитами риб, живляться кров'ю риби, присмоктуючись до тіла жертви. Але на відміну від інших паразитичних міног дорослі особини не здійснюють міграції у море після перетворення з личинки, а весь час живуть у річках. Зустрічається на неглибоких ділянках річок з чистою проточною водою, придонна форма[1].
Статевої зрілості досягає на 4 році життя при довжині 16—17 см. Нерест у квітні — травні при середньодобовій температурі води близько 8 °C. Для нересту міноги підіймаються вверх по течії струмків та річок. Плодючість від 3 до 10 тисяч ікринок діаметром до 1 мм. Після нересту дорослі особини живуть ще 1 — 2 роки. Розвиток з метаморфозом. Личинки живуть занурившись у ґрунт, на глибину до 15 см, утворюють скупчення, різні за кількістю та віком особин. Живляться детритом та водоростями. Метаморфоз складний, триває декілька тижнів протягом пізньої осені або зими[1].
На значній частині ареалу стан природних популяцій виду залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронну категорію «відносно благополучний вид»[4]. Але в окремих регіонах спостерігається тенденція до зниження чисельності популяції виду. Тому вид занесений до Червоної книги України (охоронна категорія: зникаючий), Резолюції 6 Бернської конвенції, для яких Україна створює Смарагдову мережу, а також до Директиви Європейського Союзу 92/43/ЄС «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори» (Додаток II. Види рослин і тварин, що становлять особливий інтерес для Європейського Союзу, збереження яких потребує створення територій особливої охорони).[5]. На регіональному рівні в Україні занесений до Червоної книги Українських Карпат[2][3][6].
Основними факторами загрози є зміна гідрологічного режиму та забруднення водойм. Крім того, місцеве населення вважає міногу шкідливою у форелевих розплідниках і тому нещадно знищує. З метою охорони виду необхідні заходи: 1) моніторингові дослідження стану популяції; 2) моніторинг чистоти водойм; 3) заповідання місць компактного проживання виду; 4) просвітницька робота з місцевим населенням[6].
Промислового значення не має[1][2].
В європейських річках мешкає близький вид — мінога українська (Eudontomyzon mariae), яка відрізняється від міноги угорської більшими розмірами і будовою зубів[1][2].
- ↑ а б в г д е ж Мовчан Ю. В. Риби України (Визначник-довідник). — К. : Вид-во «Золоті ворота», 2011. — 444 с. (с. 28—29)
- ↑ а б в г д е Мінога угорська в Червоній книзі України
- ↑ а б Фауна України. Охоронні категорії: довідник / За ред. О. Годзевської і Г. Фесенко. — Київ, 2010. — 80 с. (с. 40)
- ↑ [1]
- ↑ Оселищна концепція збереження біорізноманіття: базові документи Європейського Союзу / За ред. : О. О. Кагала, Б. Г. Проця. — Львів: ЗУКЦ, 2012. — 278 с. (с. 52)
- ↑ а б Червона книга Українських Карпат. Тваринний світ / Заг. ред..: Мателешко О. Ю., Потіш Л. А. — Ужгород : Вид-во «Карпати», 2011. — 335 с. (с. 215)
- Мовчан Ю. В. Риби України (Визначник-довідник). — К. : Вид-во «Золоті ворота», 2011. — 444 с. (с. 28—29). — ISSBN 978-966-2246-26-1
- Мінога угорська [Архівовано 24 вересня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- Мінога угорська в Червоній книзі України [Архівовано 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з іхтіології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
