Мінойська мова
| Мінойська | |
|---|---|
 Табличка із надписом Лінійним письмом А | |
| Поширена в | Східне середземномор’я |
| Регіон | Крит |
| Носії | мертва мова |
| Писемність | критські ієрогліфи, лінійне письмо А |
| Класифікація | некласифікована |
| Офіційний статус | |
| Офіційна | Мінойська цивілізація |
| Коди мови | |
| ISO 639-3 | omn, lab, Minoan |
Мінойська мова — мова (чи мови) давньої Мінойської цивілізації острова Крит, записана критськими ієрогліфами і пізніше лінійним письмом А. Була в офіційному використанні близько 1800—1450 до н. е. Оскільки критські ієрогліфи не розшифровані, а лінійне письмо А розшифроване лише частково, Мінойська мова лишається невідомою і некласифіковною. За знайденими натепер зразками неможливо впевнено говорити, що ці дві системи письма використовувались для тої самої мови, чи навіть що одна мова використовувала ці дві системи.
Еокритська мова, відома з декількох надписів зі східного Криту грецькою абеткою, що однозначно не грецькі, на 1000 років пізніше, можливо походила від Мінойської, але вона також некласифікована.
Традиція[ред. | ред. код]
Мінойська мова головним чином відома з написів Лінійним письмом А, що значно відрізняються від лінійного письма Б. Перші ієрогліфи датуються першою половиною 2-го тисячоліття до н. е. Тексти лінійного письма А, переважно написані на глиняних табличках, знайшли по всьому Криту у більш ніж 40 місцях.
Єгипетські тексти[ред. | ред. код]
З 18-й династії Єгипту відомі 4 тексти, що містять імена і фрази мовою Кефтіу[de]. Вони написані єгипетськими ієрогліфами, що дозволяє уточнити вимову.
- Великий Папірус Харріса (лат. Papyrus magicus Harris XII, 1-5); Початок 18-й династії: фраза мовою Кефтіу[1].
- Дошка для письма (B.M. 5647); рання 18-та династія: шкільна дошка з іменем мовою Кефтіу[2].
- Лондонський медичний папірус (B. M., 10059); кінець 18-ї династії: Два заговори проти хвороб (# 32-33)
- Список Егейських місць[de]: Деякі критські місцеві назви.
На базі цих текстів можна відтворити фонетичну систему мінойської мови. Можна вважати, що вона містила такі приголосні фонеми[3]:
| Губно-губні | Зубні | Ясенні | Середньопіднебінні | Задньопіднебінні | Язичкові | Глотальні | |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Носові | m | n | |||||
| Проривні | p b | t d | k | q | |||
| Щілинні (фрикативні) | s | h | |||||
| Дрижачі | r | ||||||
| Апроксиманти | j | w |
Класифікація[ред. | ред. код]
Мінойська мова є некласифікованою; чи можливо кількома мовами, писаними тим самим письмом. Без якихось висновків були спроби порівняти її з індо-європейською, а також із семітською групами мов[4].
Гарет Овенс (Gareth Alun Owens) розглядає мінойську мову як відгалуження індо-європейських мов, що сталося близько 8 тис. р. до н. е. під час міграції з АнатоліЇ на Крит[5].
Можливий зв'язок із гіпотетичною Тірренською групою мов, що були до-індоєвропейським субстратом європейського Середземномор'я, висунув італійський вчений Джуліо Фачетті (Giulio M. Facchetti)[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ H. Lange: Der Magische Papyrus Harris; Kopenhagen (1927)
- ↑ T. E. Peet: The Egyptian Writing-Board B.M. 5647 bearing Keftiu Names; Oxford 1927
- ↑ Evangelos Kyriakidis: Indications on the Nature of the Language of the Keftiw from Egyptian Sources. In: Ägypten und Levante / Egypt and the Levant Band 12 (2002), S. 211—219.
- ↑ Stephanie Lynn Budin; John M. Weeks (2004). The Ancient Greeks: New Perspectives. ABC-CLIO. с. 26. ISBN 9781576078143. OCLC 249196051. Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 25 травня 2019.
- ↑ The Language of the Minoans. Crete Gazette. 2006. Архів оригіналу за 9 липня 2020. Процитовано 9 липня 2020.
- ↑ Facchetti та Negri, 2003.
Література[ред. | ред. код]
- Duhoux, Yves. Pre-Hellenic languages of Crete [Архівовано 9 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Giulio. Facchetti, «Qualche osservazione sulla lingua minoica», Kadmos 40, pp. 1–38.
- Giulio M. Facchetti, «Appendice sulla questione delle affinità genetiche dell'Etrusco», in 'Appunti di morfologia etrusca pp. 111– 150, Leo S. Olschki Editore, 2002. ISBN 88-222-5138-5.
- L R Palmer, Mycenaeans and Minoans, Second ed. New York: Alfred A. Knopf. 1965.
