Мінорний тризвук

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мінорний (малий) тризвуктризвук, що складається з малої терції внизу і великої — угорі, між крайніми звуками якого утворюється інтервал чистої квінти.[1] Мінорним тризвуком представлена тоніка (основна ладова функція) мінорного ладу.

Обернення[ред. | ред. код]

Приклад тризвуку від тоніки «до»
Звернення Назва акорду Склад Позначення
\new Staff \with {\remove "Time_signature_engraver"} {
< c' es' g' >1
< es' g' c' ' >1
< g' c'' es'' >1 }
Основний акорд Мінорний тризвук м. 3 + в. 3 = 5 ч. C53
Перше Мінорний секстакорд в. 3 + 4 ч. = в. 6 C6
Друге Мінорний квартсекстакорд ч. 4 + м. 3 = м. 6 C64

Першим оберненням мінорного тризвуку є мінорний секстакорд, де нижнім звуком є терція. Другим оберненням є мінорний квартсекстакорд із квінтою як нижній звук.[2]

До складу мінорного тризвуку і його обернень входять мала і велика терція, а також чиста кварта, що є оберненням чистої квінти.

Термінологія[ред. | ред. код]

Термін мінорний тризвук часто вживається для позначення будь-яких вертикальних структур описаного типу, незалежно від історичної епохи і складу музики. На думку деяких музикознавців (напр. Ю. Холопова, Лебедева[3]) це не зовсім коректно, натомість слід вживати термін конкорд терцквінти - для музики середньовіччя (співзвуччя, яке мислилося складеним з 2 інтервалів), а в багатоголосній музиці епохи Відродження, де формується уявлення про акорди, але ще немає мінорного ладу (наприклад, у месах Жоскена Депре), правильніше говорити про малий (а не про мінорний) тризвук.

Загальна інформація[ред. | ред. код]

Мінорний тризвук є одним з мінорних акордів, до складу яких входять звуки, що віддалені від основного тону на малу терцію і чисту квінту. Також мінорними є великий і малий мінорний септакорди.

Мінорний тризвук є диатонічним акордом і будується на I, IV та V ступенях натурального мінору. Ці три тризвуки найкраще виражають ладові функції, завдяки чому називаються головними тризвуками і позначаються як і головні ступені: t, s, d. У натуральному мажорі також три мажорні тризвуки, які не перебувають на головних ступенях ладу, і тому називаються побічними. У гармонічному мажорі чи мінорі — усього два мінорних тризвуки.

Скороченим позначенням мінорного тризвуку[4] є мін. 53, що відповідає виду акорду і інтервалам, що входять у його склад. Згідно системі буквено-цифрових позначень акордів, мінорний тризвук позначається за допомогою великої латинської літери і приставки m, що визначають лад акорду[5]: наприклад, ля-мінорний тризвук позначається як Am.

Мінорний тризвук є консонантним, оскільки виникає в результаті поділу досконалого консонансу (квінти) згідно відношень гармонійних пропорцій (10:12:15, мала терція + велика терція)[6]. Тому в музиці, починаючи з епохи Відродження, він трактується як стійке і не вимагає розв’язання в досконаліший консонанс.[7]

Мінорний тризвук є одним з основних акордів у тональній системі Нового часу. При цьому в музичній естетиці з часів Царліно малий тризвук розцінюється як «похмурий», «сумний», «приглушений», порівняно зі «світлим», «яскравим», «веселим» великим тризвуком.

Необернений мінорний тризвук включає малу терцію, утворену між основним тоном і третім ступенем, і велику терцію, побудовану від третього ступеня.

Таблиця мінорних тризвуків[ред. | ред. код]

Аккорд Основний тон Мала терція Чиста квінта
Cm C E♭ G
C♯m C♯ E G♯
D♭m D♭ F♭ (E) A♭
Dm D F A
D♯m D♯ F♯ A♯
E♭m E♭ G♭ B♭
Em E G B
E♯m E♯ G♯ B♯ (C)
Fm F A♭ C
F♯m F♯ A C♯
G♭m G♭ Bdouble flat (A) D♭
Gm G B♭ D
G♯m G♯ B D♯
A♭m A♭ C♭ (B) E♭
Am A C E
A♯m A♯ C♯ E♯ (F)
B♭m B♭ D♭ F
Bm B D F♯

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В. А. Вахромеев. {{{Заголовок}}}. — 25 000 прим. — ISBN 978-5-7140-0962-4.
  2. Г. Фридкин. {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-7140-0592-7.
  3. Лебедев С. Н. О модальной гармонии XIV века // История гармонических стилей. М., 1987, сс.5-32. Холопов пользуется «конкордом» в книге «Гармонический анализ» (Москва, 1996, с. 14). См. также: Гармония. Практический курс. Кн.2. М., 2003, с.11, сн.1.
  4. Татьяна Алексеевна Вахромеева. АККОРД. ТРЕЗВУЧИЯ. СЕПТАККОРДЫ. Сообщество вокалистов StartVocal. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 26 червня 2018. 
  5. Урок #5. Музыкальная теория. Буквенно цифровые обозначения аккордов (БЦО) (Синтаксис и правила чтения). Accords.Ru. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 26 червня 2018. 
  6. Ю. H. Холопов. Трезвучие. Belcanto.Ru. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 26 червня 2018. 
  7. В середньовічній гармонії таке співзвуччя потребувало розв’язання у більш досконалий консонанс, наприклад квінту.