Мінська губернія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мінська губернія
Coat of Arms of Minsk Governorate.png
Герб
Мінська губернія.jpg
Центр Мінськ
Існувала 1793
Площа 91 213
Населення 2 539 100 осіб (1897)
Густота 27.8 осіб / км²
Попередники Мінське воєводство
Наступники Мінська область

Мінська губе́рнія — історична адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії в 1793—1921 рр.

Разом з Віленською, Ковенською, Гродненською, Могильовською та Вітебською губерніями утворювала Північно-Західний край. На початку XX століття площа її території становила 91 213 км², а чисельність населення — 2 539 100 чоловік.

Мінська губернія знаходилась між 51°, 24, і 55°, 7' північної широти, і 42°, 52' і 48° 18' довготи. Губернія займала до 79.709 верст²[1].

Сусідні губернії – Віленська, Гродненська, Волинська, Київська, Чернігівська, Могилівська,Вітебська[2].


Адміністративно-територіальний поділ[ред.ред. код]

У складі губернії дев'ять міст, одне губернське ˗ Мінськ, вісім — повітових. Містечок – 118, селищ – 15.121, сіл – 2.983, околиць – 2.162[3].

Кожен із цих повітів, не рахуючи Бобруйського та Новогрудського, поділялися на три стани; Бобруйський же на чотири, а Новогрудський на пять[4].


  • Вілейський повіт, 1795 р. (пізніше територія увійшла в Мінський повіт та в Вілейський повіт, Віленської губернії)
  • Давид-Городокський повіт, 1795 р. (пізніше територія увійшла в Пінський та Мозирський повіти)
  • Докшицький повіт, 1795 р. (пізніше територія увійшла в Борисівський повіт та в Вілейський повіт Віленської губернії)
  • Несвижський повіт, 1795 р. (пізніше територія увійшла в Слуцький та частково в Мінський повіт)
  • Поставський повіт, 1795 р. (пізніше територія увійшла в Дісненський та Вілейський повіти Віленської губернії)
  • Дісненський повіт, 1795 р. (пізніше Віленської губернії)

Населення[ред.ред. код]

Розподіл населення в містах губернії за мовою
(перепис 1897 року)
Місто Білоруська Російська Їдиш Польська Інша
Мінськ 9.0 % 25.5 % 51.2 % 11.4 % 2.9 %
Бобруйськ 4.9 % 28.3 % 60.2 % 3.1 % 3.5 %
Борисов 22.3 % 16.8 % 51.3 % 4.8 % 4.8 %
Докшиці 20.2 % 0.9 % 75.9 % 0.7 % 2.3 %
Ігумен 30.2 % 5.2 % 61.5 % 1.2 % 1.9 %
Мозир 16.9 % 10.0 % 69.2 % 3.3 % 0.6 %
Новогрудок 21.3 % 4.0 % 63.3 % 5.1 % 6.3 %
Пінськ 5.0 % 12.8 % 73.9 % 6.8 % 1.5 %
Річиця 31.2 % 9.1 % 57.4 % 2.1 % 0.2 %
Слуцьк 16.8 % 7.7 % 71.3 % 3.6 % 0.6 %
Несвіж 18.6 % 15.9 % 55.1 % 6.8 % 3.6 %
По губернії 11.9 % 19.5 % 58.8 % 7.2 % 2.6 %

Селяни, переважно, жили бідно як вказує джерело, причиною цьому є «свойственная крестьянамъ западныхъ губерній лѣности и наклонности къ пьянству»[5].

Євреї, через заборону в 1846 році шинкарства по селам та селищам[6], перебиралися в міста та містечка, де займалися торгівлею та різного роду ремеслами; багато поселялося на державних та поміщицьких землях для землеробства.

Татари жили в окремих слободах і виключно займались землеробством. Значна кількість їх слобод знаходились в Мінському та Новогрудському повітах.

Цигани до 40-х років 19 ст. кочували по губернії, торгуючи кіньми. Але на 1848 рік вони осіли та займались переважно землеробством[7].

Окрім перерахованих національностей в Мінській губ. Проживали Вюртембергскі колоністи, на 1848 рік їх кількість нараховувала 83 особи[8], які також займались землеробством.

По статистичним даним на 1887 рік, в багатьох місцевостях на території губернії зустрічалися курні хати, в яких люди, особливо зимою, жили разом з телятами, домашньою птицею, ягнятами[9].

Кількість населення губернії на 1845 рік – 1.001.210[10]; на 1879 рік — 1.451.938, із них селян 939.105[11]; на 1896 рік — 2.007.235[12]; на 1898 рік — 1.120.638[13].

Промисловість[ред.ред. код]

Мінська губернія має в більшості болотисту місцевість та глиняний ґрунт але клімат сприятливий для землеробства[14]. Посіви льону та коноплі проводились для домашнього вжитку.

Городництво поширене повсюдно, в більшості ним займаються для власних потреб. В місті Мінськ городництвом переважно займаються татари, в Бобруйську старовіри. Садівництво поширювалось повсюдно але не мало промислового характеру, є особливою приналежністю кожного господарства, починаючи з селянина закінчуючи багатим землевласником. Особливістю садівництва Мінської губ. було те, що кожен садівник намагався розвести як можна більше різних фруктових дерев. Оскільки садівництво не мало промислового характеру, фрукти завозили з Малоросії.

Бджільництво було поширено по всій губернії, хоч і не мало промислового характеру. На 1897 рік бджолярів нараховувалось 11.740.

Значної ролі досяг лісний промисел, яким займалися виключно євреї.

Скотарство в губ. займало важливе місце. Вівчарство було поширене по всій губернії.

Фабрики заводи. Ця промисловість обмежується лише потребами власної губернії. На 1860 рік фабрик та заводів нараховувалось 594; на 1879 рік – 623[15]; на 1895 рік — 378[16]; на 1912 рік — 493.

Ремісників на 1912 рік 61.485, з них в містах 20.842.

Торгівля[ред.ред. код]

Як і у більшості губерній Російської імперії, знаходилась в руках євреїв. Предметами торгів були хліб, льон, вино, худоба, дьоготь, деревина.

Освіта[ред.ред. код]

На 1848 рік в Мінську знаходилась Православна духовна семінарія, Римо-католицька семінарія, губернська гімназія, повітове училище, приходське училище, зразковий жіночий пансіон, школа для початкової освіти дівчат, єврейське училище[17].

В Новогрудку – Повітове дворянське училище, благородний жіночий пансіон, ланкастерське училище, приватний дівчачий пансіон.

В Слуцьку – повітове дворянське училище, приватний дівчачий пансіон[18].

В Ігумені – приходське училище.

В Борисові – приходське училище.

В Бобруйську – повітове дворянське училище.

В Мозирі – дворянське училище, приходське училище, пансіон благородних дівиць.

В Ричинці – приходське училище[19].

Учителів – 152. Учнів – 2.752[20].

На 1895 рік на території мінської губернії знаходилось 2.936 навчальних закладів; вчителів – 2.936, учнів – 67.404, серед яких жінок – 7.493[21]. Навчальних закладів на 1898 рік – 2.747[22]. Порівняно із 1888 р. кількість дівчат, що навчалась збільшилась з 2.776 до 8.241 в 1898 році[23].

Релігія[ред.ред. код]

Віросповідування на 1860 рік[24]:

Православних 708.457
Римо-католиків 170.837
Іудаїзм 95.149
Старовірів 3.985
магометанство 2.409
протестантів 867

Медицина[ред.ред. код]

В кожному повітовому місті знаходились лікарні. У Мінську були благодійні заклади: Дім благодійного товариства, дитячий притулок, міська лікарня, відділ невиліковних, єврейська лікарня[25].

На 1887 – 23 лікарні[26], на 1895 рік – 48, аптек на 1896 рік – 72, із яких сільських – 24[27]. Лікарів на 1896 рік – 230, із них одна жінка[28]. Один лікар приходився на 1.466 жителів Мінська, в повітових містах – на 2.399, в повітах – на 20.246 жителів[29]. На 1912 рік лікарів – 234, аптек – 97, з них 42 сільських. 1879 рік лікарів – 65, аптек – 33[30].

Ветеринарних лікарів на 1896 – 19, тобто на одного ветеринара в губернії припадало 144.928 голів худоби[31].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — Спб., 1848. — С.6
  2. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — Спб., 1848. — С.2
  3. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — Спб., 1848. — С.34
  4. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — Спб., 1848. — С.4
  5. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — Спб., 1848. — С.33
  6. Там само.
  7. Там само.
  8. Там само.
  9. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1887. — С.94
  10. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — Спб., 1848. — С.33
  11. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1881. — С.311
  12. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1897
  13. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1899. — Р.3.-С.1
  14. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — Спб., 1848. — С.35
  15. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1881. — С.317
  16. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1897
  17. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — Спб., 1848. — С.42
  18. Там само.
  19. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — Спб., 1848. — С.43
  20. Там само.
  21. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1897
  22. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1899. — Р.3. — С.98
  23. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1899. — Р.3. — С.100
  24. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1861. -С.178
  25. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — Спб., 1848. — С.43
  26. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1887. — С.112
  27. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1897
  28. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1897
  29. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1897
  30. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1913. — Р.4. — С.102
  31. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1897

Джерела[ред.ред. код]

  • Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — СПб., 1848. — 74 с. (рос.)
  • Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1861. — 392 с. (рос.)
  • Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1881. — 404 с. (рос.)
  • Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1887. — 326 с. (рос.)
  • Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1899. — 595 с. (рос.)
  • Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — минск, 1913, — 458 с. (рос.)
  • Минская губерния. Государственные, религиозные и общественные учреждения. 1793—1917 гг. — Мн., БелНИИДАД, 2006—392

Посилання[ред.ред. код]