Мінське відділення Білоруської залізниці
 | |
  | |
| Статус | діюча |
|---|---|
| Повна назва | Транспортне республіканське унітарне підприємство «Мінське відділення Білоруської залізниці» |
| Штаб-квартира |
220030, Мінськ, вул. Свердлова, 28 |
| Роки функціонування | 23 вересня 1946 (77 років) — понині |
| Країна |
 БілорусьМінська область |
| Телеграфний код | Бел |
| Залізничний код приписки (Чисельний код) | 013[1] |
| Експлуатаційна довжина колій | 2790,7 км |
| Ширина колії | 1520 мм |
| Кількість станцій | 72 |
| Материнська компанія | Білоруська залізниця |
| Сайт | www.minsk.rw.by |
Мінське відділення Білоруської залізниці (біл. Мінскае аддзяленне Беларускай чыгункі) — одне з найбільших підприємств Білоруської залізниці, найважливіша ланка в системі забезпечення міжнародного перевезення вантажів. Розташоване на перетині двох загальноєвропейських транспортних коридорів: II (Захід — Схід) і IX (Північ — Південь) з відгалуженням IXB (Жлобин — Мінськ — Гудогай і далі до портів Балтійського моря: Клайпеди та Калінінграда).
Загальна характеристика[ред. | ред. код]
Відділення залізниці розташовується в межах 3 областей Республіки Білорусь: Мінської, Вітебської та Гродненської, які за своїм географічним положенням межують з Росією та Литвою. Має два стикових прикордонних пунктів пропуску з суміжними залізницями: Московська залізниця — Осинівка (Красне), Литовська залізниця — Гудогай (Кяна).
У зоні обслуговування Мінського відділення Білоруської залізниці розташовані такі великі підприємства, як ВАТ «МАЗ» — керуюча компанія холдингу «Белавтомаз», РУП «Мінський тракторний завод», ЗАТ «Атлант», ВАТ «Керамін», ВАТ «БелАЗ» — керуюча компанія холдингу «Белаз-Холдинг», ВАТ «Амкодор», ВАТ «Завод будівельних матеріалів» тощо.
Мінське відділення виконує приблизно третину всіх вантажних перевезень Білоруської залізниці. Більше половини з них транзитні: нафта, чорні метали, лісоматеріали, добрива, вугілля, будівельні матеріали тощо
Межує з Барановицьким, Вітебським, Могильовським відділеннями Білоруської залізниці, Смоленським відділенням Московської залізниці та Литовською залізницею.
Основні напрямки діяльності: перевезення вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу залізничним транспортом загального користування.
Щодоби зі станцій та зупинних пунктів Мінського відділення відправляється понад 112 тисяч осіб. Саме тут здійснюється понад 40 % усіх пасажирських перевезень Білоруської залізниці.
Історія[ред. | ред. код]
Вперше в Мінську гудок паровоза пролунав в листопаді 1871 року, коли була відкрита ділянка залізниці напрямку Смоленськ — Мінськ —Берестя. Всього лише за півтора року були прокладені 650 км залізничних колій. В цей же час в межах Мінського відділення з'явилися і перші 13 лінійних станцій. Всі вони діють і досі, деякі тільки змінили назви. Сама ж станція Мінськ перебувала за межами міста і для свого часу була добре обладнана, до складу якої входили пасажирська будівля, житлові будинки, майстерні, стрілочні будки, паровозне депо на 12 паровозів і багато іншого. Мала станція і дві платформи — пасажирську та міжколійну.
Вже через 2 роки, у січні 1873 року було відкрито регулярний рух на ділянці Мінськ — Вільно, і нинішня станція Мінськ-Пасажирський стала першим залізничним вузлом. В Мінську, саме там, де нині розташований сучасний залізничний вокзал, з'явився перший його попередник — тоді всього лише пасажирська будівля. Мінський залізничний вузол був утворений 1873 року. З введенням в експлуатацію Лібаво-Роменської залізниці, були побудовані і основні споруди Віленського вокзалу. На площі, яка прилегла до перону, були зведені дерев'яні павільйони. В одному з павільйонів був побудований вокзал, в інших — управління станції, поліклініка, ремісниче училище та інші об'єкти, що пов'язані з будівництвом станції.
Відразу після закінчення Другої світової війни, у 1946 році було утворено Мінське відділення Білоруської залізниці.
1951 року, після реформування Західної залізниці, Оршанське відділення увійшло до складу Калінінської залізниці. Його кордони були розширені до Медведки (на станції Вітебськ) і Унечі. Ділянка Ліда — Молодечно залишилася в складі Барановицького відділення Брест-Литовської залізниці, а з 1953 року ділянка увійшла до складу Білоруської залізниці. Наприкінці 1955 року до Мінського відділення були приєднані ділянки Молодечно — Гудогай та Мінськ-Південний — Верейці — Гродзянка. Оршанське відділення з 1957 року було передано Білоруській залізниці, його північна межа проходила по станції Можєївка.
9 липня 1955 року відкрита Мінська дитяча залізниця.
10 березня 1961 року до складу Мінського відділення були включені ділянки і підприємства Оршанської дирекції залізничних перевезень. Так було створено єдине Мінське відділення. З його складу були виключені станція Верейці і ділянку Верейці — Гродзянка.
Впродовж 1959—1979 років вантажний та пасажирський рух було переведено на тепловозну тягу, впроваджений потоковий метод ремонту вантажних вагонів у вагонних депо, здійснений суцільний переклад проміжних станцій на електричну централізацію стрілок, сигналів і ділянок — на числове кодове автоматичне блокування, переведено приміський рух в Мінському вузлі на електричну тягу, приведення корисних довжин проміжних станцій до норми. Здійснено реконструкцію станцій Мінськ-Сортувальний, Орша-Центральна, Орша-Західна і запроваджена на цих станціях маршрутно-релейна електрична централізація стрілок і сигналів, бурхливими темпами розвивалося вантажне господарство.
У 1979—1983 роках почалося впровадження ЕОМ для планування експлуатаційної роботи, приділялася велика увага вдосконаленню організації роботи всіх галузей дирекції залізничних перевезень. Здійснено переведення руху пасажирських і вантажних потягів на електричну тягу, електрифікований рух на ділянках Борисов — Орша, Орша — Красне і на Оршанськом залізничному вузлі. Тривало інтенсивне впровадження електронно-обчислювальної техніки, були модернізовані пристрої зв'язку, підвищилися допустимі швидкості руху потягів.
30 грудня 2000 року введена в експлуатацію перша черга нового вокзалу станції Мінськ-Пасажирський.
2 липня 2001 року, напередодні Дня Незалежності Білорусі, в лівому крилі вокзалу відкрилися нові квиткові каси далекого сполучення. 2003 року будівництво вокзалу було завершено і він почав функціонувати на повну виробничу потужність.
Історія розвитку колійного господарства представлена в кімнаті бойової і трудової слави Мінської дистанції колії. Особливо цінним є те, що тут відображені багато сторін суміжних галузей транспорту. Про героїчні та трудові звершення найгероїчнішого підприємства — локомотивного депо Орша розповідають експонати музею, який розташований в одній будівлі з цехом ремонту дизель-потягів.
У будівлі колишнього клубу залізничників в Мінську розташований Музей локомотивного депо «Мінськ». На стендах і експонатах наочно простежується внесок залізничників в розвиток дирекції залізничних перевезень і локомотивної галузі, відображені їх трудові і бойові подвиги.
Кімната бойової і трудової слави Мінського вагонного депо яскраво показує історію розвитку і роль вагонного господарства в єдиному перевізному процесі, розповідає про кращих людей галузі.
Музей Оршанської дистанції колії представлений справами колектива, його керівників, передових працівників на різних історичних етапах. У музеї дирекції залізничних перевезень, який був відкритий 1998 року, відображені всі етапи розвитку відділення, історія підприємств, роль колективів і передовиків виробництва.
Сучасний стан[ред. | ред. код]
З 2000 року — Транспортне республіканське унітарне підприємство «Мінське відділення Білоруської залізниці».
Нині на території Мінського відділення розташовані 69 станцій, з яких 62 станції здійснють перевезення пасажирів, 126 зупинних пунктів, тоді як станції Орша та Молодечно у 1993 році отримали статус міждержавних трансферних станцій. На станції Гудогай Мінське відділення межує з Литовською залізницею.
Структура[ред. | ред. код]
Основними залізничними вузлами на відділенні є: Мінськ-Пасажирський, Мінськ-Сортувальний, Молодечно, Орша-Центральна.
До складу відділення входить 29 відокремлених структурних підрозділів (філій), 72 станції, 4 вокзала, 126 зупинних пунктів, 2790,7 км розгорнутої довжини колій, понад 16 тисяч працівників[2].
| Основні станції Мінського відділення Білоруської залізниці | |||
|---|---|---|---|
| Станція | Фото | Рік заснування | Примітки |
| Мінськ-Пасажирський |  |
1871 | [3] |
| Мінськ-Сортувальний |  |
1871 | [4] |
| Орша-Центральна |  |
1871 | [5] |
| Молодечно |  |
1873 | [6] |
| Борисов |  |
1871 | [7] |
Формат пасажирських перевезень[ред. | ред. код]
- Міжнародні лінії
- Комерційні лінії
- Міжрегіональні лінії
- Регіональні лінії
- Міські лінії
- Мінська міська електричка.
Локомотивне депо[ред. | ред. код]
- Автобаза «Мінськ»
- Локомотивне депо «Молодечно»
- Локомотивне депо «Мінськ»
- Локомотивне депо імені К. С. Заслонова (Орша)
Вагонне депо[ред. | ред. код]
На території відділення розташовані 3 вагоних депо:[8]
- Мінське вагонне депо;
- Оршанське вагонне депо;
- Рефрижераторне вагонне депо Молодечно.
Дистанції колії[ред. | ред. код]
- Мінська
- Молодечненська
- Борисовська
- Оршанська
Дистанції сигналізації та зв'язку[ред. | ред. код]
- Молодечненська
- Мінська
- Оршанська
Інші підприємства[ред. | ред. код]
- Мінська дистанція цивільних споруд
- Оршанська дистанція заповідних насаджень
- Оршанська дистанція цивільних споруд
- Дистанція електропостачання Мінська
- Дистанція електроживлення в Орші
- Мінська автомобільна секція
- Відділ логістики
- Центр інженерних послуг з будівництва інфраструктури
- Мінська база (транспорт)
- Оздоровчий центр «Талька»
- Туристичний центр «Дартур»
- Культурно-спортивний центр
Начальники Мінського відділення[ред. | ред. код]
| Роки | Прізвище, ім'я, по батькові |
|---|---|
| 1946—1955 | Петуланін Михайло Іванович |
| 1955—1959 | Сорокін Георгій Матвійович |
| 1959—1979 | Істушкін Федір Онисимович |
| 1979—1983 | Митасов Павло Васильович |
| 1983—1989 | Володько Євген Іванович |
| 1989—1990 | Ринг Володимир Йосипович |
| 1990—2002 | Гапєєв Василь Іванович |
| 2002—03.03.2016 | Шилов Ігор Сергійович |
| 20.06.2016—31.05.2019 | Дашкевич Павло Леонідович |
| 08.07.2019—понині | Хорошевич Олександр Анатолійович |
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Коди ЄСР залізниць держав СНД та Балтії. Архів оригіналу за 15 вересня 2018. Процитовано 6 грудня 2020.
- ↑ Мінське відділення Білоруської залізниці. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 6 грудня 2020.
- ↑ Мінськ-Пасажирський [Архівовано 15 серпня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Станція Мінськ-Сортувальний [Архівовано 30 вересня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Орша-Центральна[недоступне посилання] (рос.)
- ↑ Станція Молодечно [Архівовано 30 вересня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Історія станції Борисов [Архівовано 26 вересня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Вагоні депо Мінського відділення Білоруської залізниці [Архівовано 30 вересня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Гапеев В. И., Лукьянов В. А. Минское отделение Белорусской железной дороги. 1871—1996 годы: Исторический очерк — Мн.: Полымя, 1996. — 347 с. : ил. ISBN 985-07-0146-3.
- История Белорусской железной дороги из XIX века в век XXI. / В. В. Яновская и др. — Минск: «Мастацкая літаратура», 2012. — 955 с. ISBN 978-985-02-1375-4.
- Железная дорога Беларуси: История и современность. В. Г. Рахманько, А. В. Бессольнов, В. А. Шоба и др. Под общей редакцией В. Г. Рахманько. — Мн.: ОДО «Триолета», 2001. — 488 с. ISBN 985-6533-02-3.
Посилання[ред. | ред. код]
- Пасажирські перевезення Мінського відділення Білоруської залізниці [Архівовано 25 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- Вантажні перевезення Мінського відділення Білоруської залізниці [Архівовано 25 січня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- Мала Білоруська дитяча залізниця [Архівовано 25 січня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
| ||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||
