Мінський метрополітен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мінський метрополітен
Minsk metro logo.gif
Pkolosa 15.jpg
Опис
Країна Прапор Білорусі Білорусь
Місто Герб Мінська Мінськ
Дата відкриття 30 червня 1984
Щоденний пасажиропотік 1,014 тис. (2017)[1]
Річний пасажиропотік 305,3 млн. (2015)[1]
Сайт metropoliten.by
Маршрутна мережа
Кількість ліній 3
Кількість станцій 33
Довжина мережі 41,8 км
Основні типи рухомого складу 81-717/714 і Stadler M110/M111d
Ширина колії 1524 mm track gauged
Електрифікація Контактна рейка
Схема маршрутів

Minsk Metro Map.svg

CMNS: Мінський метрополітен у Вікісховищі
Московська лінія
Мінський метрополітен
Уруччя
Борисовський тракт
Схід
Московська +ав
Парк Челюскінців
Академія наук
Площа Якуба Коласа
Площа Перемоги
Жовтнева  ↔  Купалівська
Площа Леніна   ↔   Вокзальна +зал; +ав
Інститут культури    +зал
ТЧ-1 «Московське»
Грушівка
Міхалово
Петрівщина
Малинівка
Автозаводська лінія
Мінський метрополітен
Доступ для осіб з інвалідністю Кам'яна Гірка
Доступ для осіб з інвалідністю Кунцевщина
Доступ для осіб з інвалідністю Спортивна
Пушкінська
Молодіжна  +зал
Фрунзенська  ↔  Фрунзенська
Неміга
Купаловська  ↔  Купалівська
Першотравнева
Пролетарська  +зал
Тракторний завод
Партизанська
Автозаводська
Доступ для осіб з інвалідністю Могильовська
Шабани
Зеленолузька лінія
Мінський метрополітен
Лусково
Бітцевський парк
Лагойська
Зелений Луг
Івана Мележа
Парк Дружби народів
Комаровська
Переспа
Профсоюзна
Ювілейна площа
Площа Франтишка Богушевича
Вокзальна
Ковальська Слобода
Аеродромна
Неморшанський Сад
Слуцький Гостинець
ТЧ-3 «Слуцьке»
Minsk metro construction 1000 200.gif
Схема Мінського метрополітену, (2016)

Мінський метрополітен (біл. Менскі мэтрапалітэн) — один із видів міського транспорту в Мінську. Метро в Білорусі є тільки в столиці.

Історія[ред. | ред. код]

План побудови Мінського метрополітену був затверджений Радою Міністрів БРСР 4 лютого 1974 року. 3 травня 1977 року під Мінськом почалися роботи з побудови нового виду транспорту, а 30 червня 1984 року був відкритий регулярний рух потягів від станції «Маскоўская» до станції «Інстытут Культуры» Московської лінії. 1985 року почалися роботи з побудови 2-ї лінії метро від станції «Фрунзенская» до станції «Трактарны завод». В 1990 році цією лінією почали свій рух потяги.

Московська лінія[ред. | ред. код]

Докладніше: Московська лінія

Будівництво першої лінії Мінського Метрополітену почалося 3 травня 1977 року, коли в районі майбутньої станції були розпочаті роботи. Перша черга будівництва включала в себе 8 станцій: «Маскоўская», «Парк Чалюскінцаў», «Акадэмія Навук», «Плошча Якуба Коласа», «Плошча Перамогі», «Кастрычніцкая», «Плошча Леніна» і «Інстытут Культуры». Регулярний рух потягів по цій дільниці був відкритий 30 червня 1984 року.

За два роки, 31 грудня 1986 року, була відкрита станція «Усход», після чого на першій лінії нічого не будувалося більш ніж 20 років.

7 листопада 2007 року відкриті дві станції Московської лінії — «Уручча» і «Барысаўскі тракт».

7 листопада 2012 року відкриті три станції Московської лінії — «Грушаўка», «Міхалова» і «Пятроўшчына».

3 червня 2014 року відкрита станція «Малінаўка».

Автозаводська лінія[ред. | ред. код]

Проектування другої лінії мінського метро розпочалося на початку 1980-х. Планувалося побудувати 15 станцій, які повинні були зв'язати Заводський район з «Чырвоным Борам». Будівництво першої черги Автозаводської лінії розпочалося у 1984 році. 31 грудня 1990 ця дільниця була відкрита. В його склад увійшли «Фрунзенская», «Няміга», «Купалаўская», «Пралетарская» і «Трактарны Завод». У березні 1991 року, на три місяці пізніше решти станцій була відкрита станція «Першамайская».

3 липня 1995 року лінія була подовжена на захід дільницею з двох станцій: «Маладзёжная» і «Пушкінская».

7 листопада 1997 року були відкриті ще дві станції на сході лінії: «Аўтазаводская» і «Партызанская».

5 вересня 2001 року була відкрита «Магілёўская», а за два роки 1 вересня 2003 було побудоване електродепо «Магілёўскае».

7 листопада 2005 року відкрита остання на сьогодні дільниця Автозаводської лінії, станції: «Спартыўная», «Кунцаўшчына» і «Каменная Горка».

Зеленолузька лінія[ред. | ред. код]

Будівництво розпочалося ще у 2014 році. Перша черга мала відчинити свої двері у 2017 році, але згодом відкриття перенесли спочатку на 2019 рік, а згодом і на 2020 рік. 2020 року відкриття було заплановане на 9 серпня (день виборів), але воно було перенесено через невстигання, а потім ще й через народні протести. Перша черга («Ювілейна Площа», «Площа Францішка Богушевича», «Вокзальна» та «Ковальська Слобода») відкрита для обслуговування пасажирів 7 листопада 2020 року. Нею курсують потяги спільної білорусько-швейцарської компанії Stadler Rail[2].

Станція «Вокзальна» є пересадковою зі станцією «Площа Леніна». Станція «Ювілейна площа» є пересадковим вузлом зі станцією «Фрунзенською».

Друга та третя черга лінії повинні бути збудовані впродовж 2023—2026 років.

Перспективи розвитку[ред. | ред. код]

Перша лінія[ред. | ред. код]

У далекій перспективі продовження першої лінії на південь до станції «Шчомысліца». Проектується також відкриття однієї станції на північний схід від «Уруччя» — «Смаленская». Розглядається продовження лінії до Мінського інтернаціонального аеропорту у Великодворі.

Друга лінія[ред. | ред. код]

Проєктується відкриття двох станцій другої лінії на сході від станції «Магілёўская»: «Шабаны» і «Трасцянец», які обслуговуватимуть мікрорайон «Шабани», віддалений від міста. Розглядається продовження лінії до Мінського інтернаціонального аеропорту у Великодворі. Планується також відкриття станції «Чырвоный Бор» на заході міста.

Третя лінія[ред. | ред. код]

На третій лінії планується відкриття станцій другої (до кінця 2023 року) та третьої черги (не раніше 2026 року).

До другої черги входять станції: «Аеродромна», «Неморшанський Сад», «Слуцький Гостинець» та нове «ТЧ-3 Слуцьке» електродепо (нині лінію обслуговує ТЧ-2 Могильовське).

До третьої черги входитимуть станції: «Лагойська», «Зелений Луг», «Івана Мележа», «Парк Дружби Народів», «Комаровська», «Переспа» та «Профсоюзна».

Четверта лінія[ред. | ред. код]

Четверта лінія з'єднає мікрорайони Веснянка та Серебрянка у першу чергу. Лінію буде продовжено на південь до мікрорайону Чижківка, а потім сполучено з 3 лінією у Мачулищах, протягнувши лінію метро через віддалений мікрорайон Мінська — Гатово. На північному заході лінія буде проведена на захід у напрямку Ждановичів, до селища Крижівка.

Галерея[ред. | ред. код]

Мапа[ред. | ред. код]

Станції мінського метрополітену


Події[ред. | ред. код]

17 серпня 1995 року в мінському метрополітені відбувся страйк з вимогою підвищення заробітку. Впродовж 18-21 серпня 1995 року було звільнено 56 машиністів, слюсарів та електромеханіків — учасників страйку. На їхні місця було взято водіїв приміських електричок та працівники, яких терміново прислали з Москви. Через 5 днів страйк був зупинений спецназом та внутрішніми військами. Указом Олександра Лукашенка була призупинена діяльність Вільної профспілки білоруської. Звільнені машиністи пізніше були відновлені на роботі завдяки заходам Світової конфедерації праці (англ. World Confederation of Labour) і Міжнародної конфедерації вільних профспілок (англ. International Confederation of Free Trade Unions)[3].

30 травня 1999 року під час пивного фестивалю пішла злива, люди намагалися сховатися у переході станції метро. В результаті масової товкотнечі загинуло 53 особи.

11 квітня 2011 року на станції метро «Жовтнева» стався терористичний акт, в результаті якого було вбито 15 людей.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Метро_сьгодні не вказано текст
  2. Лукашенко про открытие 3-й линии метро: это показатель нашей социальной и политической устойчивости (ru). belta.by. Процитовано 7 листопада 2020. 
  3. Беларусь інспэктуе Сусьветная канфэдэрацыя працы. Навіны (by). Хартія-97. 26 лістапада 2002. Архів оригіналу за 2013-07-24. Процитовано 20 лістапада. 

Посилання[ред. | ред. код]