Мінусінськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Мінусінськ
Минусинск (рос.)
Coat of Arms of Minusinsk (1854).png Flag of Minusinsk (Krasnoyarsk kray) (2001).png
Герб міста Прапор
Минусинский краеведческий музей.JPG
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Красноярський край
Код ЗКАТУ: 04423000000
Код ЗКТМО: 04723000001
Основні дані
Час заснування: 1739
Статус міста 1822
Населення 66 432 (2010)
Площа 62 км²
Поштовий індекс 662600
Телефонний код +7 39132
Географічні координати: 53°42′00″ пн. ш. 91°41′00″ сх. д. / 53.7000000000277779577118054° пн. ш. 91.68333333336077828334964579° сх. д. / 53.7000000000277779577118054; 91.68333333336077828334964579Координати: 53°42′00″ пн. ш. 91°41′00″ сх. д. / 53.7000000000277779577118054° пн. ш. 91.68333333336077828334964579° сх. д. / 53.7000000000277779577118054; 91.68333333336077828334964579
Влада
Веб-сторінка minusinsk.info
Міський голова Соколов Олег Володимирович
Мапа
Мінусінськ (Росія)
Мінусінськ
Мінусінськ

Мінусінськ (Красноярський край)
Мінусінськ
Мінусінськ


CMNS: Мінусінськ на Вікісховищі

Мінусі́нськ — місто (з 1822 року) в Росії, адміністративний центр Мінусінського району Красноярського краю.

Населення 66,8 тис. чоловік (2008 рік).

Місто розташоване на правому березі протоки Єнісею, за 12 км від однойменної залізничної станції і за 25 км від Абакана.

Мінусінськ — одне зі старовинних міст Південного Сибіру. Лежить в центрі обширної лісостепової Мінусінської улоговини, оточеної горами. Свою назву Мінусінськ дістав від річки Мінуса — «Мін Ус», що означає "моя річка".

Історія[ред. | ред. код]

Мінусінськ заснований в 1739 році при впадінні річки Мінуси в судноплавну протоку Єнісею, як село Мінусінське. В 1797 р. село Мінусінське стає волосним центром. З 1797 до 1804 всі території басейну річки Єнісей зараховані до Тобольської губернії. Потім, до 1822 року, вони входять до складу Томської губернії.

Після утворення Єнісейської губернії в 1822 році (з центром у Красноярську), Мінусінськ отримав статус міста і окружного центру. Мінусінский округ об'єднував 4 волості: Мінусінську, Абаканську, Новоселівську та Курагінську. У 1823 році в місті мешкало 787 осіб, з них 156 засланців. Мінусінськ був здавна місцем поселення політичних засланців. З 1827 по 1861 роки в місті жили декабристи Краснокутський, брати Олександр Бєляєв і Бєляєв Петро Петрович, С. І. Кривцов та ін. У 1860 році в Мінусінську жив Буташевич-Петрашевський, з 70-х років — народники, а потiм соціал-демократи (більшовики і меншовики).

У 1898 році Мінусінськ став центром Мінусінського повіту (існував по 1925 рік) Єнісейської губернії.

З березня 1917 р. — у складі Російської республіки. У листопаді 1917 року в Мінусінську встановлена більшовицька диктатура, яку незабаром ліквідувала армія адмірала Колчака. У вересні 1919 року партизанська армія під командуванням А. Д. Кравченка і П. Є. Щетінкіна знову завела у місті комуністичні порядки.

У грудні 1925 року місто стає центром Мінусінського округу — адміністративно-територіальної одиниці Сибірського краю (крайовий центр — Новосибірськ), що існував у 1925—1930 роках. В округ входили 6 районів: Абаканський, Бейський, Єрмаковський (Ленінський), Ідрінський, Каратузький, Курагінський, Мінусінський, Усинський. 30 липня 1930 року Минусинский округ, як і більшість інших округів СРСР, був скасований. Його райони відійшли в пряме підпорядкування Західно-Сибірському краю (з центром у Новосибірську). Наприкінці 1934 року зі складу Західно-Сибірського краю виділилися міста і райони, що утворили Красноярський край. Відтоді місто Мінусінськ, як центр Мінусінського району, остаточно набув нинішній статус.

Сучасність[ред. | ред. код]

У місті понад 100 підприємств легкої, деревообробної та харчової промисловості, великі будівельні і транспортні підприємства. 10 бібліотек, 2 кінотеатри, 5 середніх спеціальних навчальних закладів.[1] У місті проживає поважна українська діаспора.

Уродженці[ред. | ред. код]

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]