Міньківський Олександр Захарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Захарович Міньківський
Minkivsky O Z.jpg
Народився 13 (25) грудня 1900(1900-12-25)
Сніжна
Помер 12 квітня 1979(1979-04-12) (78 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність хоровий диригент, педагог
Alma mater Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка
Заклад Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
У шлюбі з Євгенія Андріанівна Міньківська
Нагороди
Орден ЛенінаОрден Трудового Червоного Прапора
Премії
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1969
Звання
Народний артист СРСР

Олекса́ндр Заха́рович Мінькíвський (13 (25) грудня 1900(19001225), Сніжна — 12 квітня 1979, Київ) — український хоровий диригент, педагог. Народний артист СРСР (1960).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 13 (25) грудня 1900 року в селі Сніжна Сквирського повіту Київської губернії (нині Погребищенського району Вінницької області) в родині сільського вчителя й дяка. Із шести років учився в церковно-парафіяльній школі, де брав участь у хорі, оволодів грою на скрипці. З десятирічного віку вчився в Київському духовному училищі. За недовгий час став учасником великого дитячого симфонічного оркестру. Через рік навчання йому дали перше соло в концерті з творів Д. Бортнянського. Потім батьки віддали його у двокласну вчительську школу, де з його ініціативи учні створили інструментальний ансамбль. Олександр оволодів диригуванням і коли у 1916 році вчителя співів мобілізували на фронт, очолив хор школи. Він сам поступово навчився гармонізувати революційні пісні на потребу дня і 1 травня 1917 року хор, керований О. Міньківським успішно виступив на маніфестації, виконуючи гармонізовані Олександром «Марсельєзу», «Варшав'янку» та «Сміло у ногу рушаймо».

Середню освіту здобув у Київській педагогічній школі у 1921 році. У ній в учительській семінарії він навчається співу та нотної грамоти у Кирила Стеценка, який дуже багато дав йому, як практик і методист, а О. Міньківський багато допомагав йому в керуванні семінарським хором. Згодом хором став керувати ще один відомий композитор М. Леонтович. У нього О. Міньківський був старостою колективу, вчився робити гармонізації та обробки народних пісень[1].

Після закінчення в 1930 році диригенського факультету Київського музично-драматичного інституту імені М. Лисенка (учень С. Ф. Тележинського) викладав у музичних та педагогічних закладах Києва. В 19341941 роках — художній керівник і диригент хорової капели Українського радіокомітету. Був заступником диригента Українського народного хору. У 19421944 роках — науковий співробітник АН УРСР, в 19461974 роках — художній керівник і головний диригент Капели бандуристів УРСР. Від 1951 року — викладач Київської консерваторії (від 1960 року — завідувач кафедри диригування, від 1965 року — професор).

Автор музикознавчих статей та обробок народних пісень. Укладач збірки «Українські класичні хори» (1955).

Могила Олександра Міньківського

Помер 12 квітня 1979 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Нагороди, відзнаки[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, медалями[2].

Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (1969).

Пам'ять[ред. | ред. код]

меморіальна дошка

В Києві, на вулиці Шота Руставелі, 26, де з 1959 по 1979 рік жив Олександр Міньківський, 17 березня 1981 року встановлено меморіальну дошку (бронза; барельєф; скульптор І. В. Макогон, архітектор І. Я. Жилкін)[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сайт парафії Святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів. Архів оригіналу за 19 червня 2014. Процитовано 11 лютого 2012. 
  2. Українська Радянська Енциклопедія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 лютого 2012. 
  3. Интересный Киев[недоступне посилання з липня 2019](рос.)

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]