Міньнін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Міньнін
清 佚名 《清宣宗道光皇帝朝服像》.jpg
Народився 16 вересня 1782(1782-09-16)[1]
Заборонене місто, Пекін, КНР
Помер 25 лютого 1850(1850-02-25)[1] (67 років)
Старий Літній палац, Пекін, КНР
Поховання Західні гробниці Цін[d] і Мавзолей Мулін[d]
Громадянство Flag of the Qing Dynasty (1889-1912).svg Династія Цін
Національність Маньчжури
Ім'я при народженні ᠮᡳᠨ ᠨᡳᠩ
Посада Імператор Китаю
Батько Юн'янь
Мати Імператриця Сяошужуй[d]
Рід Дім Айсінгіоро[d]
Брати, сестри
У шлюбі з Empress Xiaomucheng[d], Empress Xiaoshencheng[d], Empress Xiaoquancheng[d], Empress Xiaojingcheng[d], Imperial Noble Consort Zhuangshun[d], Noble Consort Tóng[d], Noble Consort Jia[d], Noble Consort Cheng[d], Consort He[d], Consort Xiang[d], Consort Chang[d], Imperial Concubine Zhen[d] і Imperial Concubine Tian[d]
Діти Prince Yiwei[d]
Yikang[d]
Yichi[d]
Ічжу
Yicong[d]
Айсінгіоро Їсін
Yixuan, Prince Chun[d]
Yiho[d]
Yihui[d]
State Princess Duanmin[d]
State Princess Duanshun[d]
Kurun Princess Shou'an[d]
Princess of the second rank Shou-Zang[d]
State Princess Shou-En[d]
Princess of the second rank Shou-Xi[d]
State Princess Shou-Zhuang[d]

Міньні́н (маньчж.: Minning; кит. традиц.: 旻寧спрощ.: 旻宁піньїнь: Mínníng; 16 вересня 1782 — 25 лютого 1850) — маньчжурський державний і політичний діяч. Імператор династії Цін (3 жовтня 182025 лютого 1850). Представник роду Айсін Ґьоро. Другий син Юн'яня.

Життєпис[ред.ред. код]

Вів боротьбу з контрабандистами в Південному Китаї, що призвела до Першої опіумної війни з Великою Британією у 1839-1842. Після поразки у війні змушений підписати Нанкінський договір, що скасовував ізоляціоністську політику «закритих морів». Згодом уклав угоди з імперіалістичними країнами Європи та США, які розпочали колоніальну гонку в Азії.

Посмертне ім'яІмператор Чен. Храмове ім'яСюаньцзун. Девіз правлінняДаоґуан. Інше ім'я, що походить від девізу правління, — Імпера́тор Даоґуа́н (китайська: 道光帝піньїнь: Dàoguāng-dì). До інтронізації носив ім'я Мяньні́н (китайська: 綿寧піньїнь: Miánníng).

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
  • (рос.) Непомнин О.Е. История Китая: Эпоха Цин. XVII — начало XX века. — Москва: Восточная литература, 2005.

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Міньнін

  1. а б Encyclopædia Britannica