Мінімалізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Мінімалі́зм (від лат. minimum — найменше) — напрямок у ряді мистецтв, що виходить з мінімальної трансформації використовуваних у процесі творчості матеріалів, простоти й однаковості форм, монохромності, творчого самообмеження художника. Найбільше цей напрямок представлений у музиці, скульптурі та архітектурі.

Протилежне — максималізм.

Музика[ред.ред. код]

У музичному мистецтві термін мінімалізм стосується музики, для якої характерні або часті повторення (зазвичай повторюється коротка музичної фрази, з мінімальними варіаціями протягом довгого періоду часу) або стан спокою (зазвичай у формі гулу, басу й протяжливих звуків). При цьому характерна консонансна гармонія, стійкий ритм. Мінімалистична музика може іноді нагадувати по звучанню різні форми електронної музики (наприклад проект Basic Channel), а також текстурні композиції таких композиторів, як Лігеті; найчастіше відбувається так, що кінцеві результати схожі, але концепції реалізації різні. Термін мінімалізм був уведений незалежно композиторами-критиками Майклом Найманом і Томом Джонсоном, викликав розбіжності, але став широко використатися із середини 1970-х років. Яскравими представниками мінімалізму в музиці є Террі Райлі, Філіп Ґласс, Стівен Райх, Майкл Найман, Джон Адамс, Стів Джобс.

Скульптура[ред.ред. код]

Мінімалізм в Італії

У модерністській скульптурі мінімалізм зародився у 60—70-х рр. 20 ст. й оперує найпростішими, геометризованими, формами, один з різновидів Абстрактного мистецтва. Представники М. м. нерідко використовують у своїх творах виготовлені на промислових підприємствах елементи. Роль художника зводиться до попереднього замовлення цих елементів чи експонування їх в експозиційному просторі.

Стосунок однойменного терміна візуального мистецтва до музичного було опротестовано; однак, і скульптура, і музика в мінімалізмі використовують певну строгу простоту виразних засобів і неприйняття декоративної деталізації, до того ж багато ранніх концертів мінімалістів відбувалися одночасно в з'єднанні з виставками мінімалістичного мистецтва таких майстрів, як Сол Левітт й інших. Деякі композитори, що асоціюються з мінімалістами, відрікаються від терміна, зокрема Філіп Ґласс, який заявив, що «Це слово повинне бути викоренене!!»[1].

Мінімалізм в інтер'єрі[ред.ред. код]

Мінімалізм з'явився в 60-х роках XX століття під впливом традиційного оформлення інтер'єру в Японії, яке відрізнялося строгістю і аскетичністю. Незважаючи на уявну простоту, мінімалізм вимагає ретельного опрацювання всіх деталей, починаючи з організації простору. Чим менше в будинку буде перегородок, тим краще. Мінімалістські інтер'єри вимагають простору і великої кількості світла. Мінімалізм суворий і вимагає бездоганного почуття міри і стилю, не пробачаючи помилок і поспіху. У таких інтер'єрах все зроблено функціонально, міцно і красиво. Дизайн побудований на тонкій грі нюансів. Усі приміщення в будинку витримані в одному стилі, але при цьому яскраво індивідуальні. Сучасний інтер'єр в стилі мінімалізм можна охарактеризувати як моделювання простору і світла з використанням тільки необхідних предметів. У стилі мінімалізм найважливіше - грамотно спланований простір, в якому багато розсіяного, спокійного світла. В інтер'єрі мало декору, і, як правило, це пара незвичайних «дизайнерських» предметів. У мінімалізмі можна сміливо поєднувати натуральні й ультрасучасні матеріали. Найважливіше, щоб вони були високої якості. Мінімалізм - стан душі і не терпить дешевих речей. На фоні простих стін одразу помітна будь-яка неточність або погана якість. Кожна річ займає своє місце і виконує певну функцію. "Мало - це вже багато", вважав Міс ван дер Рое. У мінімалісткому інтер'єрі це слово відноситься до всього: мало предметів меблів, мало деталей, мало декору. Але коли предметів мало - кожен з них повинен бути досконалим, як і композиційне рішення інтер'єру. Поверхні повинні бути ідеальними, цілісними. Цей напрям долає "еклектизм" постмодерну і виходить на нові позиції конструктивної чистоти і технологічності, використання новаційних матеріалів, сучасних конструкцій і форм. Найважливішим при створенні таких інтер'єрів є грамотно сплановане простір, в якому багато розсіяного, спокійного світла, коли здається, що світяться самі стіни і стеля, багато повітря. Щоб створювалося відчуття широти і простору, приміщення по можливості звільняється від внутрішніх перегородок. Великі вікна, насичуючи простір світлом, з'єднують житло з навколишнім світом, роблячи його частиною інтерьера, використання металу в інтер'єрі надає йому гостру сучасність: металеві стільниці на кухні, ніжки стільців, стійки стелажів. А сонячне світло, відбите від скла і плоского металу створює атмосферу радості і легкості. Такі інтер'єри нагадують графіку - жанр лаконічний, що вимагає вміння обходиться небагатослівними засобами чорно-білої гами. Точніше, чорного кольору і фону, який не обов'язково повинен бути білим, але обов'язково світлим, контрастним, щоб вигідно перевести увагу на кожну лінію, проведену художником. Фахівці виділяють характерні ознаки мінімалізму: -мінімальна кількість кольорів; -гранична простота оформлення ; -геометризм фігур: коло, прямокутник, пряма, може бути м'який вигин (ніяких спіралей). Корпусні меблі підняті на тонкі металеві ніжки або повністю їх позбавлені, стіл може відокремлюватися від підлоги на п'ять сантиметрів. Площини фасадів позбавлені рельєфу, дверцята ручок. Виразність досягається за рахунок контрасту. Чорне і біле. Льон та бавовна. Бетон і натуральний камінь. Полірована деревина. Ваза з самотнім квіткою. Одна яскрава пляма живопису на стіні, один сплеск у монохромній, витриманій композиції - все це "простота" одного із самих популярних стилів кінця XX - початку XXI століть. У мінімалістичному інтер'єрі велику роль грає вікно. Чудово, якщо воно дуже велике, а за ним - красивий пейзаж. У такому випадку можна відмовитися від штор і фіранок - сама природа стане частиною інтер'єру. Якщо вигляд за вікном вас не радує, то без фіранок не обійтися. Фіранки теж повинні бути під стать всьому інтер'єру - простенькі і однотонні, зійдуть і жалюзі. У мінімалістському інтер'єрі присутні і аксесуари, правда, в дуже помірній кількості. В основному це дорогі серцю дрібнички, які привносять в будинок частинку тепла. Абстрактні картини просто створені доповнювати і прикрашати мінімалістський інтер'єр, чого не скажеш про роботи академічного живопису. Картини повинні бути вставлені в простенькі пласкі рами. Це ж відноситься до фотографій і дзеркал. Дуже важливо поєднувати мінімалізм з функціоналізмом. Меблі, якщо вже їх мало, повинні брати на себе декілька функцій. Диван або ліжко забезпечені системами зберігання речей, тайниками для постільної білизни та одягу, стіл може бути «захований» в шафу і висуватися при першій необхідності і т. д.

Джерела та посилання[ред.ред. код]