Міністр внутрішньої безпеки США

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міністр внутрішньої безпеки США
Дата створення / заснування 24 січня 2003
Посадовець Кірстен Нільсен
Керована організація Департамент внутрішньої безпеки США
Держава Flag of the United States.svg США
Юрисдикція США
Заступник United States Deputy Secretary of Homeland Securityd
Ким призначений Президент США
Офіційний сайт dhs.gov/secretary(англ.)
CMNS: Міністр внутрішньої безпеки США у Вікісховищі

Міністр внутрішньої безпеки США — глава міністерства внутрішньої безпеки США, член уряду США, сімнадцятий в лінії наслідування президентських повноважень. Посада була створена відповідно до Закону про внутрішню безпеку, який був прийнятий після терористичних атак 11 вересня 2001. Нове міністерство включило в себе ряд існуючих раніше відомств і підрозділів, що відали різними аспектами національної безпеки США, таких як Берегова охорона, Федеральна служба охорони, Митна та прикордонна служба США, Секретна служба і Федеральне агентство з надзвичайних ситуацій.

20 січня 2009 Сенат за поданням президента Барака Обами затвердив третім міністром внутрішньої безпеки Джанет Наполітано, яка обіймала цю посаду до 6 вересня 2013[1].

Список міністрів внутрішньої безпеки США[ред. | ред. код]

# зображення ім'я і прізвище рідний штат термін на посаді адміністрація президента США,
в якій був на посаді
початок кінець
1 Том Рідж Том Рідж Пенсильванія 24 січня 2003 1 лютого 2005 Джордж Вокер Буш
в.о. Джеймс Лой Джеймс Лой Пенсильванія 1 лютого 2005 15 лютого 2005 Джордж Вокер Буш
2 Майкл Чертофф Майкл Чертофф Нью-Джерсі 15 лютого 2005 21 січня 2009 Джордж Вокер Буш
3 Джанет Наполітано Джанет Наполітано Аризона 21 січня 2009 6 вересня 2013 Барак Обама
в.о. Ренд Бірс Ренд Бірс Вашингтон 6 вересня 2013 16 грудня 2013 Барак Обама
4 Джей Джонсон Джей Джонсон Нью-Джерсі 23 грудня 2013 Барак Обама

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Murray, Shailagh; Kane, Paul (January 21, 2009). Obama Picks Confirmed, But Clinton Is on Hold. The Washington Post. Процитовано September 2, 2010. 

Посилання[ред. | ред. код]