Міома матки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Міома матки
Uterine fibroids.jpg
Міома матки
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 D25
OMIM 150699
DiseasesDB 4806
MedlinePlus 000914
eMedicine radio/777
MeSH D007889

Міома матки (фіброма, лейоміома, фіброміома) — доброякісне м'язове новоутворення в стінці матки (доброякісна пухлина, вузол).

Залежно від співвідношення м'язової та сполучної тканини вузли підрозділяють на міоми, фіброми і фіброміоми.

В залежності від локалізації і зростання вузлів виділяють субмукозні (підслизові), що ростуть в порожнину матки і деформують її, і субсерозні (підбрюшинні) вузли, що ростуть у бік черевної порожнини. Якщо по мірі зростання вузол розшаровує листки широкої маткової зв'язки, його називають інтралігаментарним (міжзв’язочним) міоматозним вузлом, а вузли із середнього шару міометрія - міжм'язові. Останнім часом все частіше вузли характеризуються різним розташуванням і розміром.

Міома — захворювання, що найчастіше зустрічається у віці від 30 до 45 років, за різними джерелами від 30% до 50% і в останні роки частота виявлення міоми матки збільшується, проте навряд чи це пов'язано із зростанням захворюваності, швидше, це наслідок поліпшення діагностичної техніки і широкого розповсюдження таких методів, як УЗД, МРТ, КТ. Сучасні досягнення діагностичної техніки дозволяють виявляти вузли діаметром кілька міліметрів. Так само останнім часом це захворювання зустрічається і в молодому віці у жінок що не народжували.

Симптоми міоми матки[ред.ред. код]

Клініка залежить від місця розташування, стадії розвитку даного захворювання, супутнього фону.

  • Тривалі, сильні, болючі менструації
  • Відчуття повноти і тиску внизу живота
  • Болі в попереку
  • Болі під час сексу
  • Часті позиви до сечовипускання
  • Зниження настрою і слабкість
  • Анемія

Діагностика міоми матки[ред.ред. код]

Діагноз міома матки ставиться після збору скарг, анамнезу, огляду і результатів обстеження. Більш точно визначити розміри, кількість і локалізацію вузлів дозволяє УЗД малого тазу і перевага віддається вагінальному датчику. При виникненні труднощів в діагностиці та дифдіагностиці точно оцінити розмір і локалізацію будь-якого вузла дозволяють магніторезонансна та комп'ютерна томографії.

Лікування міоми матки[ред.ред. код]

На сьогоднішній день в розвиненій державі діагноз міома матки не має на увазі обов'язкову операцію з втратою органу. В даний час органозберігаюче лікування міоми матки стає одним з пріоритетних напрямів. В цілому це цілком закономірний процес, зумовлений як розвитком сучасних лікувальних технологій, так і зростаючою потребою жінок у вирішенні репродуктивних проблем. На сучасному етапі розвитку медицини в 95% випадків міоми матки можна вилікувати без втрати органу. І якщо є хоч один шанс зберегти орган, треба його використовувати. Останнім часом змінюється портрет сучасної жінки плануючої завагітніти після 30 років і відповідно що намагаються зберегти свою репродуктивну функцію.

Види лікування[ред.ред. код]

  • Медикаментозна терапія (гормональна терапія, система «Мірена»)
  • Мініінвазивні методи (емболізація маткових артерій, лапароскопічна міомектомія)
  • Хірургічні методи — видалення вузлів

Емболізація маткових артерій (ЕМА)[ред.ред. код]

Емболізація маткових артерій] може виконуватися при будь-яких розмірах міоматозних вузлів. Виняток становлять міоми на ніжці і підозра на злоякісний процес в геніталіях. Це унікальна операція при своїй відносній простоті дозволяє повноцінно вирішити питання міоми матки практично всіх видів і розмірів, через 2 міліметровий розріз.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]