Міранда Фрікер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міранда Фрікер
Miranda Fricker
Фрікер у 2016 р.
Фрікер у 2016 р.
Фрікер у 2016 р.
Народилася 12 березня 1966(1966-03-12) (58 років)
Місце проживання Нью-Йорк (з 2016)
Країна Велика Британія Велика Британія
Національність Англія
Діяльність філософиня, викладачка університету
Alma mater Оксфордський університет
Галузь епістемологія
Заклад Біркбекd
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор філософських наук
Членство Американська академія мистецтв і наук
Відома завдяки: Епістемічна несправедливість, епістемологія чеснот, феміністична епістемологія, феміністична філософія
Нагороди
CMNS: Міранда Фрікер у Вікісховищі

Міранда Фрікер (англ. Miranda Fricker; нар. 12 березня 1966) — англомовна вчена, філософ, заслужений професор філософії в Graduate Center Міського університету Нью-Йорка. Фрікер запропонувала поняття епістемічної несправедливості про неналежний рівень довіри до слів людини. Цю концепцію Фрікер описала в 2007 році в праці «Епістемічна несправедливість» («Epistemic Injustice»).[1]

Освіта та карʼєра[ред. | ред. код]

Здобула звання Доктора філософії в Оксфордському університеті. Викладала в Birkbeck College в Лондоні та Шефілдському університеті (Англія) перед тим, як перейшла до Graduate Center в 2016. Залишається Почесним професором філософії в Шефілдському університеті.[2]

Обрана членом Британської академії у 2016 році[3] та членом Американської академії мистецтв і наук у 2020 році.[4]

Основні ідеї[ред. | ред. код]

Епістемічна несправедливість[ред. | ред. код]

Цей розділ потребує доповнення. (червень 2022)

Фрікер ввела термін «епістемічна несправедливість» на позначення тих форм несправедливості, які раніше рідко сприймалися всерйоз – несправедливість, яка виникає, коли становище дієвця як знавця не отримує жодного визнання через соціальний статус. Фрікер звернула увагу на явища «свідкової несправедливості» (testimonial injustice): коли ваші свідчення не вважаються достовірними, тому що дієвець належить до групи, до якої ставляться з упередженням (наприклад, через стать, сексуальну або етнічну приналежність тощо); і «герменевтичної несправедливості» (hermeneutical injustice): коли дієвець не має інтерпретаційних ресурсів для осмислення аспектів свого власного досвіду через домінуючі припущення та значення.[5]

Вибрані праці[ред. | ред. код]

Книжки[ред. | ред. код]

  • The Epistemic Life of Groups: Essays in the Epistemology of Collectives, eds. Brady & Fricker (Oxford University Press, 2016)
  • Epistemic Injustice: Power and the Ethics of Knowing (Oxford University Press, 2007)
  • The Cambridge Companion to Feminism in Philosophy, co-edited with Jennifer Hornsby (Cambridge University Press, 2000)

Наукові статті[ред. | ред. код]

  • ​​‘Institutional Vices: The Case of Inferential Inertia', In Ian J. Kidd, Heather Battaly, Quassim Cassam (eds.), Epistemic Vice (2021, Routledge)
  • ‘Bernard Williams as a Philosopher of Ethical Freedom’, Canadian Journal of Philosophy 50 (8): 919-933 (2020); and forthcoming in András Szigeti and Matthew Talbert (eds.), Morality and Agency: Themes from Bernard Williams (OUP).
  • ‘Forgiveness: An Ordered Pluralism’, Australasian Philosophical Review 3/3 (2019) (‘target article’ with commentaries by Lucy Allais, Glen Pettigrove, Luke Russell)
  • ‘Ambivalence About Forgiveness’, Royal Institute of Philosophy Supplement Vol. 84 (Nov. 2018)
  • ‘Evolving Concepts of Epistemic Injustice’, Routledge Handbook of Epistemic Injustice, eds. Ian James Kidd, José Medina, & Gaile Pohlhaus Jr. (2017)
  • ‘Epistemic Injustice, Ignorance, and Trans Experiences’, co-authored with Katharine Jenkins, Routledge Companion to Feminist Philosophy, eds. Garry, Khader, & Stone (2017)
  • ‘Epistemic Injustice and the Preservation of Ignorance’, The Epistemic Dimensions of Ignorance eds. M. Blaauw & R. Peels (Cambridge University Press, 2016)
  • ‘Fault and No-fault Responsibility for Implicit Prejudice—A Space for Epistemic Agent-regret', in Brady & Fricker (eds.), The Epistemic Life of Groups: Essays in the Epistemology of Collectives (Oxford University Press, 2016)
  • ‘Epistemic Contribution as a Central Human Capability’, in The Equal Society: Essays on Equality in Theory and Practice ed. George Hull (Lexington Books 2015)
  • ‘What’s the Point of Blame? A Paradigm Based Explanation’, Noûs 50 (1) -183; (2014)
  • ‘Styles of Moral Relativism – A Critical Family Tree’, Oxford Handbook of the History of Ethics, ed. Roger Crisp (OUP, 2013)
  • ‘Epistemic Justice as a Condition of Political Freedom’, Synthese Vol. 190, Issue 7 (2013) pp. 1317-1332
  • ‘Group Testimony? The Making of A Collective Good Informant’, Philosophy and Phenomenological Research (84) 2 (2012); 249-276
  • ‘Silence and Institutional Prejudice’, Out From the Shadows: Analytical Feminist Contributions to Traditional Philosophy, eds. Sharon Crasnow and Anita Superson (OUP, 2012) re-printed, translated into German, in Philosophie und die Potenziale der Gender Studies: Peripherie und Zentrum im Feld der Theorie eds. Kley, Landweer, Newmark, and Miller (Bielefeld: Transcript, 2012)
  • ‘The Relativism of Blame and Williams’s Relativism of Distance’, Proceedings of the Aristotelian Society Supp. Vol. LXXXIV (2010), 151-77
  • ‘Can There Be Institutional Virtues?’, Oxford Studies in Epistemology (Special Theme: Social Epistemology) Vol. 3 (2010) eds. T. S. Gendler & J. Hawthorne; 235-252
  • ‘The Value of Knowledge and The Test of Time’, Epistemology, Royal Institute of Philosophy Supplement 64, Vol. 84 (2009); 1-18; reprinted and translated into Spanish in Margarita Valdés and Miguel Àngel Fernàndez (eds.), Valores Epistémicos (Universidad Nacional Autónoma de México, 2010)
  • ‘Scepticism and The Genealogy of Knowledge: Situating Epistemology in Time’, Philosophical Papers, Vol. 37, No. 1 (March 2008); re-printed in Haddock, Millar & Pritchard (eds.) Social Epistemology (OUP, 2010)
  • ‘Powerlessness and Social Interpretation’, Episteme: A Journal of Social Epistemology Vol. 3 Issue 1-2 (2006); 96-108
  • ‘Epistemic Injustice and A Role for Virtue in the Politics of Knowing’, Metaphilosophy Vol. 34 Nos. 1/2 Jan 2003; reprinted in M. Brady and D. Pritchard eds. Moral and Epistemic Virtues (Blackwell, 2003)
  • ‘Life-Story in Beauvoir’s Memoirs’, The Cambridge Companion to Simone de Beauvoir ed. Claudia Card (CUP, 2003)
  • ‘Confidence and Irony’, Morality, Reflection, and Ideology ed. Edward Harcourt (OUP, 2000)
  • ‘Pluralism Without Postmodernism’, The Cambridge Companion to Feminism in Philosophy eds. M. Fricker and J. Hornsby (CUP, 2000); reprinted in Gender (four volume set, ‘Major Works’) ed. M. Evans (Routledge, 2010)
  • ‘Epistemic Oppression and Epistemic Privilege’, Canadian Journal of Philosophy Supplementary Volume 25, Civilization and Oppression, ed. Catherine Wilson, 1999
  • ‘Rational Authority and Social Power—Towards a Truly Social Epistemology’, Proceedings of the Aristotelian Society, Vol. XCVIII Pt.2, 1998; reprinted in Alvin Goldman & Dennis Whitcomb eds. Social Epistemology: An Anthology (OUP, 2010)
  • ‘Intuition and Reason’, The Philosophical Quarterly Vol.45 No.179, April 1995

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Feminist Social Epistemology. The Stanford Encyclopedia of Philosophy (англійською) . Metaphysics Research Lab, Stanford University. 2018. Архів оригіналу за 3 червня 2022. Процитовано 6 червня 2022.
  2. ↑ Professor Miranda Fricker | Philosophy | the University of Sheffield (англійською) . 3 грудня 2021. Архів оригіналу за 5 лютого 2017. Процитовано 6 червня 2022.
  3. ↑ Professor Miranda Fricker FBA (англійською) . Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 6 червня 2022.
  4. ↑ New Members (англійською) . Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 6 червня 2022.
  5. ↑ Вінтіадіс, Еллі. Чи є щось особливе у тому, як жінки практикують філософію?. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 6 червня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Міранда_Фрікер&oldid=40255949