Мірна Лой

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мірна Лой
Зображення
Народилася 2 серпня 1905(1905-08-02)
Гелена, Льюїс-енд-Кларк, Монтана, США[1][2][3]
Померла 14 вересня 1993(1993-09-14) (88 років)
Нью-Йорк, США
Поховання: Гелена
Громадянство: США
Рід діяльності: акторка
У шлюбі з: John Hertz, Jr.[d], Howland H. Sargeant[d], Arthur Hornblow, Jr.[d] і Gene Markey[d]
Нагороди:
IMDb: ID 0001485
Commons-logo.svg [1] у Вікісховищі

Мірна Лой (англ. Myrna Loy, уроджена Мірна Адель Вільямс (англ. Myrna Adele Williams), 2 серпня 1905 — 14 вересня 1993) — американська актриса 1930-х років.

Біографія[ред.ред. код]

Майбутня актриса народилася 2 серпня 1905 року в маленькому місті Радерсбург, штат Монтана, США, в родині ранчеро Девіда Франкліна Вільямса, родом з Уельсу, і його дружини Делли Мае. Мати Мірни здобула освіту в Американській музичної консерваторії в Чикаго і добре грала на піаніно. Батько у віці двадцяти трьох років захопився політикою, був одним з наймолодших членів законодавчої ради штату Монтана.

Дитинство Мірни пройшло на ранчо батька, далі її сім'я переїхала в місто Хелена неподалік, де Мірна у віці дванадцяти років дебютувала на сцені театру, виконавши танець у постановці «Синій птах». Після смерті батька в листопаді 1918 року Мірна з матір'ю і братом Девідом перебралися в Лос-Анджелес. До п'ятнадцяти років Мірна почала з'являтися в невеликих ролях в місцевих театральних постановках.

Початок кар'єри[ред.ред. код]

У 1923 році Мірна закінчила школу і приступила до роботи танцівниці в кінотеатрі Egyptian Movie House — в епоху німого кіно перед початком сеансу танцюристи нерідко розігрували сцену з майбутнього фільму. Там на неї звернула увагу Наташа Рамбова, друга дружина Рудольфа Валентіно. У 1925 році вона організувала для Мірни кінопроби, які та провалила, але тим не менш в тому ж році за протекцією Наташі дебютувала на кіноекрані в німому фільмі «Чого варті краси?», виконавши там епізодичну роль вампірші.

Потім кіностудія «Warner Bros.» запропонувала актрисі, яка на той час взяла псевдонім, контракт терміном на сім років з гонораром в 75 доларів на тиждень. У 1926 році Мірна виконала свою першу помітну роль в пригодницькому фільмі «За Тихому океану» і на протязі наступних восьми років активно знімалася, з'явившись в вісімдесяти фільмах. В основному Мірні пропонували ролі фатальних, східних або екзотичних жінок, і довгий час вона не могла вийти за рамки цього амплуа.

Біржовий крах 1929 привів до кризи не тільки в економіці, але і в кіноіндустрії, і тому Warner Bros. анулювала контракт Мірни і відпустили її. Вона почала співпрацювати з декількома кінокомпаніями як позаштатної актриси, і в 1931 році зіграла свою першу комедійну роль у фільмі Рубена Мамуляна «Люби мене сьогодні ввечері».

Визнання[ред.ред. код]

Перша значна популярність прийшла до актриси в 1934 році після двох важливих в її кар'єрі картин: фільму «Манхеттенського мелодрама» з Кларком Гейблом і Вільямом Пауеллом — історії про двох друзів дитинства, які, подорослішавши, опинилися по різні боки закону і стали суперниками в боротьбі за любов героїні Мірни, — і детективної комедії «Тонка людина» за романом Дашіелла Хаммета, де її партнером знову опинився Пауелл. Роль Нори Чарльз, подружжя відійшов від справ детектива Ніка Чарльза, стала поворотною в кар'єрі актриси — глядачі із захопленням прийняли цей дотепний і легкий фільм і полюбили його головних героїв.

Лой і Пауелл склали один з найвиразніших кінодует тих років, з'явившись разом в чотирнадцяти картинах, в тому числі в п'яти фільмах-продовженнях «Тонкого людини» — «За тонким людиною» (1936), «Інший тонкий людина» (1939), «Тінь тонкого людини»(1941), «Тонка людина їде додому» (1945) і «Пісня тонкого людини» (1947). Крім того завдяки ролі ідеальної дружини Нори актриса знайшла нове амплуа, в якому протрималася до кінця своєї кар'єри.

На той час вона почала зустрічатися з продюсером Артуром Хорнблоу, але деякий час пара не могла оформити свої стосунки офіційно, так як Хорнблоу був одружений. Поки він займався розлученням, у його коханої трапився конфлікт з MGM — Мірна і керівники кіностудії не зійшлися в думці щодо суми її гонорарів. Щоб утримати популярну актрису Луї Майер в результаті був змушений виплатити їй премію в розмірі 25 тисяч доларів. У 1936 році Хорнблоу нарешті став вільний, і 27 червня пара одружилася в Мехіко.

У тому ж році на екрани вийшли ще дві вдалі картини актриси — комедійна мелодрама «Дружина проти секретарки» і музична романтична комедія «Великий Зігфільд», в яких партнерами Мірни стали відповідно Кларк Гейбл і Вільям Пауелл. У 1937 році перед прем'єрою драми «Парнелл», де Лой знову знялася в парі з Гейблом, в п'ятдесяти трьох американських газетах було проведено опитування громадської думки, за результатами якого Кларк Гейбл і Мірна Лой були визнані Королем та Королевою Голлівуду. У 1939 році з актрисою стався нещасний випадок — на зйомках пригодницької мелодрами «Сезон дощів» вона зірвалася з коня і ледь не загинула.

Війна[ред.ред. код]

Влітку 1939 року Мірна і Артур поїхали на три тижні в Європу, де стали свідками насування фашистської загрози. Після початку Другої світової війни актриса стала однією з активісток руху зі збору коштів на військові потреби і в допомогу Червоному хресту. Приблизно в той же час її відносини з досить деспотичним в побуті Хорнблоу зіпсувалися, і в березні 1942 року подружжя розлучилося. Через п'ять днів після розлучення Мірна, піддавшись настрою, вийшла заміж вдруге — за свого старого знайомого, рекламного магната Джона Герца. У воєнний час вона перестала зніматися, повністю присвятивши себе громадській діяльності і нових відносин. Проте шлюб з Герцем виявився недовговічним, і в серпні 1944 року з ініціативи актриси подружжя розлучилося, а після перемоги Мірна повернулася в Голлівуд.

Примітки[ред.ред. код]