Мірошниченко Ірина Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мірошниченко Ірина Петрівна
Народився 24 липня 1942(1942-07-24)
Барнаул, РРФСР, СРСР
Помер 3 серпня 2023(2023-08-03) (81 рік)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство  СРСР
 Росія
Діяльність акторка, співачка
Alma mater Школа-студія МХАТ (1965)
Роки діяльності 19592023
IMDb nm0592510
Нагороди та премії
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня Орден Пошани (Російська Федерація) Орден Дружби (Російська Федерація) орден «Знак Пошани»
Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР

CMNS: Мірошниченко Ірина Петрівна у Вікісховищі

Ірина Петрівна Мірошниченко (24 липня 1942, Барнаул — 3 серпня 2023, Москва) — радянська і російська актриса театру і кіно, театральний педагог. Заслужена артистка РРФСР (1976). Народна артистка РРФСР (1988).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 24 липня 1942 року в Барнаулі, куди на початку Німецько-радянської війни її батько, молодший політрук Петро Ісаєвич Вайнштейн, був направлений з Москви у складі 22-го запасного стрілецького полку Сибірського військового округу. У 1944 році повернулася з матір'ю до Москви (батько був переведений до штабу Сибірського військового округу і приєднався до сім'ї після демобілізації в серпні 1945 року).

Навчаючись у школі, займалася у студії при театрі Ленінського комсомолу. Там познайомилася з драматургом Михайлом Шатровим, який був старший за неї на дев'ять років. У 1960 році вони одружилися.

У 1961 році вступила до Школи-студії МХАТ (курс В. П. Маркова). На третьому курсі дебютувала у кіно у фільмі Георгія Данелії «Я крокую по Москві».

Після закінчення школи-студії Ірину прийняли до МХАТу. Ролі актриси — Маша у виставі «Чайка», місіс Чівлі в «Ідеальному чоловікові», Женя у виставі «Валентин і Валентина», Ольга у виставі «Три сестри», Даша у «Соло для годинника з боєм», Ася у «Вдівці», Інга в «Першому дні свободи», Серафіна делла Роза в «Татуйованій троянді», Аркадіна в «Чайці», Раневська у «Вишневому саду» А. П. Чехова та багато інших.

Першою великою роботою актриси у кіно стала роль розвідниці Галини Ортинської у фільмі «Їх знали тільки в обличчя» (1966). В «Андрії Рубльові» А. А. Тарковського Ірина Мірошниченко зіграла роль Марії Магдалини. Також знялася у фільмах «Дядя Ваня», «Кремлівські куранти», «Прийшов солдат з фронту», «...та інші офіційні особи», «Вам і не снилося…», «Рудий, чесний, закоханий», «Таємниці мадам Вонг», «Зимова вишня» (2 та 3 частини), «Журавлина в цукрі».

1972 року на зйомках фільму «Це солодке слово — свобода!» познайомилася із режисером Вітаутасом Жалакявічусом, який став її другим чоловіком. Шлюб протримався кілька місяців. Через кілька років вийшла втретє заміж за колегу по театру Ігоря Васильєва. Через п'ять років вони розлучилися.

Викладала (запрошений педагог) в Академії кінематографічного і театрального мистецтва М.С. Михалкова[1].

Померла 3 серпня 2023 року у Москві в 81-річному віці[2].

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Батько — Петро Ісаєвич (Ісаакович) Вайнштейн (1915—1984, уродженець містечка Дунаївці Ушицького повіту Подільської губернії. Повернувшись після війни інвалідом, працював завгоспом у поліклініці, потім до кінця життя у Санаторії імені Артема в Хімках. Батьки розлучилися, коли їхня донька закінчила театральне училище.
  • Мати — Катерина Антонівна Мірошниченко (1912—2005), вчилася акторської професії у О. Я. Таїрова, але після арешту її першого чоловіка (і батька брата Ірини — Рудольфа) Івана Ігнатовича Толпєжнікова (1900—1937) її кар'єра припинилася назавжди. Працювала в Москонцерті, де познайомилася зі своїм третім чоловіком (з 1965 року), акомпаніатором Яковом Пінхусовичем Розенкером (нар. 1937).
  • Перший чоловік (1960—1972) — Михайло Пилипович Шатров (1932—2010), драматург, сценарист, лауреат Державної премії СРСР (1983).
  • Другий чоловік (1972) — Вітаутас Пранович Жалакявічюс (1930—1996), кінорежисер, народний артист РРФСР (1980), народний артист Литовської РСР (1981), лауреат Державної премії СРСР (1967).
  • Третій чоловік (1975—1980) — Ігор Олексійович Васильєв (1938—2007), актор, народний артист РФ (2003).
  • 1994 року на першоквітневому жартівливому випуску капітал-шоу «Поле чудес» було оголошено про «весілля» ведучого програми Леоніда Якубовича та Ірини Мірошниченко. В одному з наступних випусків Ірина Петрівна заявила, що її тривалий час завалювали питаннями, не вірячи в те, що це першоквітневий розіграш.

Ролі у театрі[ред. | ред. код]

Студія Ленкома[ред. | ред. код]

Школа-студія МХАТ[ред. | ред. код]

МХАТ[ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Академия кинематографического и театрального искусства Н.С. Михалкова: Выражаем соболезнования родным и близким Ирины Петровны Мирошниченко (03.08.2023) (рос.)
  2. Іван МОЗГОВИЙ (3 серпня 2023). Відома радянська кіноакторка Ірина Мірошниченко померла на 82-му році життя (укр.). «Факти та коментарі». Процитовано 3 серпня 2023. 

Література[ред. | ред. код]

  • Актеры советского кино. Вьш. 9-й. М., 1973
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.269
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.499

Джерела[ред. | ред. код]