Мірошниченко Ірина Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мірошниченко Ірина Петрівна
Irina Miroshnichenko.jpg
Народилася 24 липня 1942(1942-07-24) (79 років)
Барнаул, РРФСР, СРСР
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність акторка, співачка
Alma mater Школа-студія МХАТ (1965)
Роки діяльності з 1959 — тепер. час
IMDb nm0592510
Нагороди та премії
орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня орден Пошани орден Дружби (Російська Федерація) орден «Знак Пошани»
Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР

CMNS: Мірошниченко Ірина Петрівна у Вікісховищі

Ірина Петрівна Мірошниченко (* 24 липня 1942, Барнаул, Російська РФСР) — радянська і російська актриса театру і кіно, театральний педагог. Заслужена артистка РРФСР (1976). Народна артистка РРФСР (1988).

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Народилася 24 липня 1942 року в Барнаулі, куди на початку Німецько-радянської війни її батько, молодший політрук Петро Ісаєвич Вайнштейн, був направлений з Москви у складі 22-го запасного стрілецького полку Сибірського військового округу. У 1944 році повернулася з матір'ю до Москви (батько був переведений до штабу Сибірського військового округу і приєднався до сім'ї після демобілізації в серпні 1945 року).

Навчаючись у школі, займалася у студії при театрі Ленінського комсомолу. Там познайомилася з драматургом Михайлом Шатровим, який був старший за неї на дев'ять років. У 1960 році вони одружилися.

У 1961 році вступила до Школи-студії МХАТ (курс В. П. Маркова). На третьому курсі дебютувала у кіно у фільмі Георгія Данелії «Я крокую по Москві».

Після закінчення школи-студії Ірину прийняли до МХАТу. Ролі актриси — Маша у виставі «Чайка», місіс Чівлі в «Ідеальному чоловікові», Женя у виставі «Валентин і Валентина», Ольга у виставі «Три сестри», Даша у «Соло для годинника з боєм», Ася у «Вдівці», Інга в «Першому дні свободи», Серафіна делла Роза в «Татуйованій троянді», Аркадіна в «Чайці», Раневська у «Вишневому саду» А. П. Чехова та багато інших.

Першою великою роботою актриси у кіно стала роль розвідниці Галини Ортинської у фільмі «Їх знали тільки в обличчя» (1966). В «Андрії Рубльові» А. А. Тарковського Ірина Мірошниченко зіграла роль Марії Магдалини. Також знялася у фільмах «Дядя Ваня», «Кремлівські куранти», «Прийшов солдат з фронту», «...та інші офіційні особи», «Вам і не снилося…», «Рудий, чесний, закоханий», «Таємниці мадам Вонг», «Зимова вишня» (2 та 3 частини), «Журавлина в цукрі».

1972 року на зйомках фільму «Це солодке слово — свобода!» познайомилася із режисером Вітаутасом Жалакявічусом, який став її другим чоловіком. Шлюб протримався кілька місяців. Через кілька років вийшла втретє заміж за колегу по театру Ігоря Васильєва. Через п'ять років вони розлучилися.

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Батько — Петро Ісаєвич (Ісаакович) Вайнштейн (1915—1984, уродженець містечка Дунаївці Ушицького повіту Подільської губернії. Повернувшись після війни інвалідом, працював завгоспом у поліклініці, потім до кінця життя у Санаторії імені Артема в Хімках. Батьки розлучилися, коли їхня донька закінчила театральне училище.
  • Мати — Катерина Антонівна Мірошниченко (1912—2005), вчилася акторської професії у О. Я. Таїрова, але після арешту її першого чоловіка (і батька брата Ірини — Рудольфа) Івана Ігнатовича Толпєжнікова (1900—1937) її кар'єра припинилася назавжди. Працювала в Москонцерті, де познайомилася зі своїм третім чоловіком (з 1965 року), акомпаніатором Яковом Пінхусовичем Розенкером (нар. 1937).
  • Перший чоловік (1960—1972) — Михайло Пилипович Шатров (1932—2010), драматург, сценарист, лауреат Державної премії СРСР (1983).
  • Другий чоловік (1972) — Вітаутас Пранович Жалакявічюс (1930—1996), кінорежисер, народний артист РРФСР (1980), народний артист Литовської РСР (1981), лауреат Державної премії СРСР (1967).
  • Третій чоловік (1975—1980) — Ігор Олексійович Васильєв (1938—2007), актор, народний артист РФ (2003).
  • 1994 року на першоквітневому жартівливому випуску капітал-шоу «Поле чудес» було оголошено про «весілля» ведучого програми Леоніда Якубовича та Ірини Мірошниченко. В одному з наступних випусків Ірина Петрівна заявила, що її тривалий час завалювали питаннями, не вірячи в те, що це першоквітневий розіграш.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «Знак Пошани» (1971)
  • Орден Пошани (23.10.1998, в зв'язку з 100-річчям МХАТ)
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (24.04.2008)
  • Орден «За внесок в розвиток культури Росії» (2013)

Творчість[ред. | ред. код]

Ролі у театрі[ред. | ред. код]

Студія Ленкома[ред. | ред. код]

  • 1959 — «Гліб Космачов приймає бій», за п'єсою М. Ф. Шатрова, реж. Михайло Шатров, О. Я. Ремез, В. О. Андрєєв, В. Ворошилов
  • 1959 — Лариса Огудалова — «Безприданниця», за п'єсою О. М. Островського, реж. В. Ворошилов

Школа-студія МХАТ[ред. | ред. код]

  • 1962 — Гітель Моска — «Двоє на гойдалках», за п'єсою У. Гібсона
  • 1965 — Марія Олександрівна — «Дядечків сон», по повісті Ф. М. Достоєвського — дипломний спектакль

МХАТ[ред. | ред. код]

  • 1965 — Чорна людина (масовка) — «Синій птах», за п'єсою М. Метерлінка
  • 1966 — Вчителька Бєлобородова — «Тяжке звинувачення», за п'єсою Л. Шейніна, реж. Борис Ліванов
  • 1967 — Зіна — «Будні та свята», за п'єсою О. Галича та І. Грекової
  • 1968 — Фея Бірюліна [введення] — «Синій птах», за п'єсою М. Метерлінка
  • 1968 — Ася — «Вдівець», за п'єсою А. Штейна
  • 1968 — Ольга — «Три сестри», за п'єсою А. П. Чехова, реж. Вл. І. Немирович-Данченко, Ніна Литовцева, Йосип Раєвський
  • 1968 — Маша Шамраєва — «Чайка», за п'єсою А. П. Чехова, реж. Борис Ліванов
  • 1969 — Інга — «Перший день свободи», за п'єсою Л. Кручковського
  • 1970 — Коліненко — «Єдиний свідок», за п'єсою Л. і П. Турів
  • 1971 — Місіс Чівлі [введення] — «Ідеальний чоловік», за п'єсою О. Уайльда, реж. Віктор Станіцин
  • 1971 — Женя — «Валентин і Валентина», за п'єсою М. Рощина, реж. Олег Єфремов
  • 1973 — Клава Полуорлова — «Старий Новий рік», за п'єсою М. Рощина, реж. Олег Єфремов
  • 1973 — Даша Висоцька — «Соло для годинника з боєм», за п'єсою О. Заградника, реж. Анатолій Васильєв
  • 1974 — Пушкіна — «Останні дні», за п'єсою М. Булгакова
  • 1975 — Карамзіна — «Мідна бабуся», за п'єсою Л. Зоріна, реж. Анатолій Васильєв, Олег Єфремов
  • 1975 — Іва — «Ешелон», за п'єсою М. Рощина, реж. А. Ефрос
  • 1976 — Любов Крохіна — «Ідучи, озирнися!», за п'єсою Е. Володарського — програма, преса
  • 1976 — Маша — «Три сестри», за п'єсою А. П. Чехова [нова редакція]
  • 1977 — Спірідонова — «Шосте липня», за п'єсою М. Шатрова
  • 1977 — Анна Петрівна — «Іванов», за п'єсою А. П. Чехова, реж. Олег Єфремов
  • 1977 — Тетяна Олексіївна — «Чеховські сторінки», за творами А. П. Чехова
  • 1977 — Раєвська — «Зворотний зв'язок», за п'єсою О. Гельмана
  • 1977 — Фікельмон [введення] — «Мідна бабуся», — «Мідна бабуся», за п'єсою Л. Зоріна, реж. Анатолій Васильєв, Олег Єфремов
  • 1982 — Серафіна делла Роза — «Татуйована троянда», за п'єсою Т. Вільямса, реж. Роман Віктюк
  • 1982 — Анна — «Вкрадене щастя», за п'єсою І. Франка, реж. Роман Віктюк
  • 1984 — Аркадіна — «Чайка», за п'єсою А. П. Чехова, реж. Олег Єфремов
  • 1987 — Актриса — «Перламутрова Зінаїда», за п'єсою М. Рощина, реж. Олег Єфремов
  • 1988 — Катя — «Срібне весілля», за п'єсою О. Мішаріна, реж. Олег Єфремов, Роза Сирота
  • 1988 — Олена Андріївна — «Дядько Ваня. Сцени з сільського життя», за п'єсою А. П. Чехова
  • 1988 — Естер — «Еквус», за п'єсою П. Шеффера, реж. М. Скорик
  • 1989 — Лідія Павлівна — «Варвари», за п'єсою М. Горького
  • 1990 — Катя — «Московський хор», за п'єсою Л. Петрушевської, реж. Олег Єфремов, Роза Сирота
  • 1991 — Раневська — «Вишневий сад», за п'єсою А. П. Чехова, реж. Олег Єфремов
  • 2000 — Катя — «Мішин ювілей», за п'єсою А. Гельмана та Р. Нельсона, реж. Олег Єфремов
  • 2001 — Аркадіна — «Чайка», за п'єсою А. П. Чехова — нова редакція — програмка, преса
  • 2003 — П'єра — «Трохи ніжності», за п'єсою А. Ніколаї, реж. Аркадій Кац (Мала сцена) — преса
  • 2004 — Пані Пернель, мати Оргона — «Тартюф», за п'єсою Мольєра, реж. Ніна Чусова
  • 2011 — Матильда — «Моя люба Матильда», за п'єсою Ізраеля Горовиця (англ.) рос., МХТ ім. Чехова
  • 2015 — Корольова — «Мушкетери. Сага. Частина перша», реж. Костянтин Богомолов, МХТ імені Чехова

Фільмографія[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Актеры советского кино. Вьш. 9-й. М., 1973;
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.269;
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.499.