Мірошниченко Микола Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Іванович Мірошниченко
Народився 25 травня 1934(1934-05-25) (87 років)
Криловська
Alma mater Всесоюзний юридичний інститут
Партія КПРС
Нагороди Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1982Ленінська премія

Микола Іванович Мірошниче́нко (нар. 25 травня 1934, Криловська) — російський радянський письменник, драматург.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 25 травня 1934 року в станиці Криловській (тепер Криловський район Краснодарського краю). 1964 року закінчив Всесоюзний юридичний інститут.

У 19621965 роках — заступник завідувача відділу пропаганди ЦК ВЛКСМ; у 19661968 роках — відповідальний секретар, у 19681972 роках заступник головного редактора журналу «Молодая гвардия», з 1972 року заступник головного редактора журналу «Театр».

Творчість[ред. | ред. код]

Друкуватися почав 1957 року. Автор:

  • повістей з життя України:
    • «Таращанские зори» (1963);
    • «Когда отзвенел малиновый звон» (1966, у співавторстві);
    • «Исповедь усопшего монаха» (1970);
  • роману «Человек, сын человеческий» (1971);
  • п’єс:
    • «Берегите белую птицу» (1973);
    • «Жизнелюб» (1974);
    • «Третье поколение» (1977);
    • «Непоклонов» (1977);
    • «Мгновение над пропастью» (1978);
    • «Андрей Колобов» (1978);
    • «Искушение» (1980);
    • «Целина» (1981);
    • «Возрождение» (1981; за книгою Л. І. Брежнєва).

Відзнаки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]