Міссісіпська компанія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міссісіпська компанія
фр. Compagnie du Mississippi
Тип підприємство
Галузь торгівля
Засновано 1684
Закриття (ліквідація) 1721
Штаб-квартира Північна Америка і Вест-Індія

Міссісіпська компанія (від фр. Compagnie du Mississippi, також Західна компанія[1]) — торгова корпорація, що працювала у французьких колоніях у Північній Америці та Вест-Індії.

Заснована в 1684, з 1717 називалася «Західною компанією» (фр. Compagnie d'Occident), з 1719 - "Компанія Індій" (фр. Compagnie des Indes)[2]. Мала монополію на торгівлю та видобуток корисних копалин. Коли освоєння земель і спекуляція в Америці стали відірваними від економічної реальності, ця компанія стала одним із ранніх прикладів економічної бульбашки.

Історія[ред. | ред. код]

У травні 1716 Джон Ло заснував у Франції Banque Générale Privée, який розвивав використання паперових грошей; це був приватний банк.

У серпні 1717 Ло купив Міссісіпську компанію, щоб допомогти французькій колонії у Французькій Луїзіані. У тому року він перетворив їх у акціонерну торгову компанію під назвою Compagnie d'Occident (Company of the West). Сам став директором цієї компанії, якій з боку французького уряду було надано торговельну монополію у Вест-Індії та Північній Америці.

У 1718 банк став називатися Banque Royale, гарантом якого був Людовік XV. Міссісіпська компанія поглинула Compagnie des Indes Orientales та Compagnie de Chine, а також інші конкуруючі компанії, а банк продовжив випускати нічим не забезпечені банкноти.

Табір Джона Ло в Білоксі, Міссісіпі

У 1718 у Французькій Луїзіані проживало лише 700 європейців. Міссісіпська компанія організувала кораблі для переміщення з Європи ще близько 800 осіб, які висадилися в Луїзіані цього ж року, подвоївши її європейське населення. Джон Ло запрошував до Америки німців і швейцарців, які тоді потрапили під французьке правління. Цікаво, що з Парижа Джон Ло привозив ув'язнених, за умови, що вони одружуються з повіями і з ними приїдуть до Америки[3]. Таким чином у 1719-1720 до Луїзіани приїхало дві партії ув'язнених, але в травні 1720 французький уряд заборонив такі депортації. Незважаючи на це, в 1721 прибула остання, третя партія ув'язнених[4].

Компанія займалася спекуляціями своїми акціями. Популярність її акцій була така, що виникла потреба у великій кількості паперових банкнот, якими інвесторам виплачували дивіденди[5]. Банк Banque Royale, що випускає банкноти, процвітав, поки французький уряд не визнав, що кількість паперових грошей, ним випущених, не забезпечувалася золотом та сріблом, що є у банку.

Бульбашка лопнула наприкінці 1720, Ло втік із Франції до Брюсселя, потім перебрався до Венеції, де й помер.

Діяльність Міссісіпської компанії закінчилася в 1721.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Миссисипи, штат // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  2. The French Period. Jewell's Crescent City Illustrated. Cultural Center of the Inter-American Development Bank. Архів оригіналу за 9 жовтня 2012. Процитовано 1 липня 2013. 
  3. When Parisian Prisoners Were Offered Freedom if they Agreed to Marry Prostitutes and Move to Mississippi. Архів оригіналу за 20 червня 2019. Процитовано 20 червня 2019. 
  4. [1] [Архівовано 2023-01-14 у Wayback Machine.] Cat Island: The History of a Mississippi Gulf Coast Barrier Island, by John Cuevas
  5. Beattie, Andrew. "What burst the Mississippi Bubble?" [Архівовано 2023-05-13 у Wayback Machine.] on Investopedia.com (June 17, 2009)

Література[ред. | ред. код]

  • Bennett H. Wall and John C. Rodrigue. Louisiana, A History. — New York : John Wiley & Sons, Inc, 2014. — 552 p. — ISBN 978-1-118-61929-2.

Посилання[ред. | ред. код]