Містобудування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Містобудува́ння — комплексна багатогранна діяльність суспільства, спрямована на створення матеріально-просторового середовища життєдіяльності людини в поселеннях та районах розселення.

Галузь науки і техніки, яка веде дослідження інженерно-технічних, соціально-економічних та екологічних проблем формування життєвого середовища, що включає конструювання систем населених місць, їх планування й забудови.

В межах спеціальності проводиться: розроблення методології аналізу та синтезу різноманітних типів містобудівних об'єктів (регіонів, міст, сіл та їх структурних елементів), створення теоретичних підстав сучасного містобудування, обґрунтування державної містобудівної політики, інформаційного забезпечення містобудівної діяльності.

Результати досліджень мають сприяти забезпеченню процесів управління розвитком населених місць та територій, планування забудови, реконструкції та експлуатації населених місць та регіонів відповідно до потреб населення й виробництва.

Основні визначення[ред. | ред. код]

Київ. Миколаївська вулиця
Хмарочоси Києва

Містобудівна діяльність охоплює дослідження, проєктування та управління процесами реалізації заходів, що визначають формування і розвиток функціональної та архітектурно-планувальної структури населених місць і районів згідно з демографічними, соціальними, економічними вимогами та природно-екологічними умовами; розвиток інженерної та транспортної інфраструктури; збереження і збагачення оточуючого середовища. Засобами вирішення містобудівних завдань є раціональна планувальна організація території та узгоджене взаєморозташування житлових районів, виробничих комплексів, рекреаційних зон, громадських центрів тощо.

Містобудування спрямоване на створення міських ансамблів, що поєднують споруди з природним оточенням. Масштаб та характер об'єктів визначають особливості архітектурної творчості в містобудуванні, заснованої на принципах історичної спадкоємності, що віддзеркалює об'єктивні умови безперервного процесу розвитку населених місць.

Завдання містобудування[ред. | ред. код]

  • Наукове визначення територіально-містобудівних об'єктів і систем міського господарства, їх функціональних, планувальних параметрів та критеріїв оцінки, розроблення основ їх типології.
  • Теорія, методологія, прийоми інженерно-планувального та об'ємно-просторового формування й реконструкції містобудівних об'єктів різних типів.
  • Інженерно-технічні, соціально-економічні, екологічні, технологічні чинники, що впливають на формування життєвого середовища.
  • Методи оптимізації архітектурно- та інженерно-планувальних рішень населених місць і регіонів з урахуванням особливостей соціально-демографічних, економічних, екологічних процесів, природних умов на базі сучасних інформаційних технологій.
  • Технологія комплексу проєктно-планувальних робіт, управління процесами функціонування й розвитку регіонів, міст і сіл з використанням методів та засобів прикладної інформатики, евристичних методів творчості у містобудівному проєктуванні.
  • Методи багатофакторної оцінки якостей містобудівних рішень на різних фазах та стадіях проєктування.
  • Методи створення та ведення містобудівного кадастру населених пунктів, містобудівних банків даних, інших територіальних інформаційних систем (ТІС).
  • Закономірності й тенденції розселення, організації виробничої діяльності, функціонування об'єктів міського господарства, соціальної сфери, міських транспортних систем, вулично-шляхової мережі та їх елементів, систем інженерного обладнання й інженерної підготовки території, благоустрою, ландшафтної архітектури.
  • Урбоекологія, ресурсозбереження.
  • Економіка містобудування, оцінка території.

Головними напрямами містобудівної діяльності є:

  • розробка і реалізація містобудівної документації;
  • визначення територій, вибір, вилучення (викуп) і надання земель для містобудівних потреб;
  • розміщення будівництва житлово-цивільних, виробничих та інших об'єктів, формування містобудівних ансамблів і ландшафтних комплексів, зон відпочинку та оздоровлення населення;
  • створення соціальної, інженерної і транспортної інфраструктур територій та населених пунктів;
  • захист життєвого та природного середовища від шкідливого впливу техногенних і соціально-побутових факторів, небезпечних природних явищ;
  • збереження пам'яток архітектури і містобудування, історичного середовища, природного ландшафту;
  • розвиток національних і культурних традицій в архітектурі і містобудуванні;
  • забезпечення високих архітектурно-планувальних, функціональних і конструктивних якостей об'єктів містобудування;
  • розробка правових актів, державних стандартів, норм і правил, пов'язаних з містобудуванням;
  • контроль за дотриманням містобудівного законодавства;
  • підготовка кадрів для містобудування, підвищення їх кваліфікації.

Проблеми: безпланова, скупчена забудова, незадовільне санітарне забезпечення, шумове та світлове забруднення, забруднення повітря.

Вирішення проблем: раціональне планування забудови, обмеження росту дуже великих міст, натомість розвиток малих, правильний вибір території, її розподіл на зони (житлова, промислова, комунально-складська, зовнішнього транспорту, приміська).

Враховуючи всі види благоустрою для житлової зони найкраща забудова — мікрорайони — краще організовувати водогін, каналізацію, мережу закладів медичного, побутового, фізкультурного обслуговування населення. Треба враховувати відстані до місця роботи, проживання, шляхи пересування.

Об'єкти містобудування[ред. | ред. код]

Об'єктами містобудування є:

Вивчення та дослідження містобудування[ред. | ред. код]

У 1981–1983 рр. на УТ-1 транслювалася передача (ділова телегра) «Урбаністика», де на прикладі Києва генерувалися ідеї, яким бути місту майбутнього.

Спеціалізації[ред. | ред. код]

Практичне втілення[ред. | ред. код]

На процеси практичного формування міського простору за часів СРСР вплинула централізація містобудування і архітектури. Склався тип радянського міста зі своєрідністю забудови, планування, архітектурного обличчя, якістю міського середовища та ін. Будівництво велося на підставі канонів функціоналізму, що призвело до перетворення міст на безликі стандартизовані поселення поблизу підприємств. Держава виходила з мінімізації витрат на розвиток соціальної інфраструктури і гарантій забезпечення підприємств робочою силою. Це призвело до продовження екстенсивного зростання міст до початку 1990-х рр., що відповідало тенденціям, притаманним для країн, що тільки почали розвиватися, тоді як у Європі вже почалися відцентрові процеси у містобудуванні і розселенні.

Зелені насадження позитивно впливають на психологічний стан, психічне та соматичне здоров'я, покращують мікроклімат (затримуючи пил і сонячне проміння), зменшують шумове забруднення. Озеленення проводять вздовж вулиць, створюючи сквери, районні сади, міські парки, лісопаркові зони. 50 % житлової території повинні займати зелені насадження, на 1 жителя(-ку) міста повинно припадати не менше 30 — 50 м² насаджень.

Проєктування[ред. | ред. код]

Ієрархія об'єктів і рівнів містобудівного проєктування:

№ п/п Об'єкти проєктування і територія охоплена об'єктом Види проєктних робіт
1. Єдина система розселення країни — територія України Генеральна схема розселення України
2. Регіональні системи розселення Регіональні схеми розселення: М 1:2500 000; М 1:500 000
3. Субрегіональні системи розселення — території областей, автономної республіки Крим і локальні — адміністративні райони і їх групи, агломерації і групові системи населених місць Схеми і проєкти районного планування: М 1:300 000; М 1:100 000; М 1:25 000
4. Міста, селища, промислові вузли, групи сільськогосподарських підприємств Генеральний план: М 1:25 000; М 1:5 000
5. Житлові і промислові комплекси, громадські центри, зони відпочинку та інші елементи міста Проєкт детального планування (ПДП) проєкт забудови: М 1:5 000; М 1:2 000

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Дьомін М. Містобудування // Архітектура: Короткий словник-довідник (за ред. А. Мардера).— Київ: «Будівельник», 1995.— С. 77.
  • Дідик В., Павлів А. Планування міст.— Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2006.— 412 с.
  • Довідник облаштування міста. Правила поведінки в історичному середовищі / М. Енгель, К. Юнгганс, Л. Онищенко та ін. ; Львівська міська рада. – Львів : Львів. міська рада, 2011. – 74 c. : іл., фот. – (Львів відкритий для світу).
  • Закон України «Про основи містобудування».
  • 05.23.20 — містобудування та територіальне планування. Паспорт спеціальності

Література[ред. | ред. код]

  • Архітектурний образ міста: навч. посіб. / Б.С. Посацький, Є.І. Король, Г.Є. Кознарська. - Львів: Львівська політехніка, 2019. - 140 с. - ISBN 978-966-941-322-2
  • Креативний урбанізм: до століття містобудівної освіти у Львівській політехніці: монографія / М-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Львів. політехніка" ; за заг. ред.: Б. Черкеса, Г. Петришин. – Львів : Вид-во Львів. політехніки, 2014. – 796 с.: іл. – Тит. арк., текст парал. укр, англ. – Бібліогр. в кінці розділів. – ISBN 978-617-607-677-3
  • Осітнянко А.П. Планування розвитку міста: Монографія. - Київ: КНУБА, 2005. - 385 с.
  • Основи урбаністики: Навч. посіб. для студ. У 2-х ч. Ч. 2. Розпланування та забудова міст / Б. С. Посацький; Нац. ун-т "Львів. політехніка". - Л., 2001. - 243 c. - Бібліогр.: 24 назви.
  • Основи урбаністики. Територіальне та просторове проектування: навч. посіб. [для студентів баз. напряму "Архітектура"] / Б. С. Посацький; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Львів. політехніка". – 2-ге вид., доповн. – Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2011. – 368 с.: іл.
  • Підвищення ефективності містобудівних рішень в організації приміських територій: монографія / М. М. Габрель; Львів. нац. аграр. ун-т. – Львів: Сполом, 2014. – 272 с.: іл., табл. – Бібліогр.: с. 260-270 (123 назви). – ISBN 978-966-665-968-5
  • Соціальна мобільність у просторі великого міста: монографія / О. В. Сенюра; Приват ВНЗ "Львів. ун-т бізнесу та права". - Львів, 2015. - 214 c. - Бібліогр.: с. 161-180.
  • Стратегічне планування розвитку міста: монографія / О. І. Карий. – 2-ге вид., переробл. і доповн. – Л.: ЗУКЦ, 2007. – 318 с.: іл. – Бібліогр.: с. 303-314 (199 назв). – ISBN 978-966-8445-63-7

Додаткова література[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

Журнали[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]