Міст Золота Брама

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Міст «Золота Брама»
Міст «Золота Брама»
37°49′10″ пн. ш. 122°28′42″ зх. д. / 37.81972222222199775° пн. ш. 122.47861111110999843° зх. д. / 37.81972222222199775; -122.47861111110999843Координати: 37°49′10″ пн. ш. 122°28′42″ зх. д. / 37.81972222222199775° пн. ш. 122.47861111110999843° зх. д. / 37.81972222222199775; -122.47861111110999843
Офіційна назва англ. The Golden Gate Bridge
Країна Flag of the United States.svg США
Розташування Сан-Франциско
Галузь застосування автомобільний, пішохідний
Перетинає протока Золота Брама
Тип конструкції підвісний міст
Матеріал сталь
Основний проліт 1 280 м
Загальна довжина 2 737,4 м
Ширина 27 м
Висота конструкції 227,4 м
Висота склепіння над водою 67 м
Кількість смуг руху 6 смуг
Початок будівництва 5 січня 1933
Відкрито 27 травня 1937
Конструктор, архітектор Joseph Strauss[d]
Веб-сайт goldengatebridge.org
Ідентифікатори і посилання
Structurae 20000029
GeoNames 5352844

Міст Золота Брама is located in США
Міст Золота Брама
Міст Золота Брама
Міст Золота Брама (США)
San Francisco Bay Bridges map en.svg
Міст «Золота Брама» у Вікісховищі?
Автомобільний рух по мосту. Посередині видно розділову смугу з жовтих стовпчиків

Міст «Золота Брама» (англ. Golden Gate Bridge) — підвісний міст через протоку Золота Брама. Він з'єднує місто Сан-Франциско на півночі півострова Сан-Франциско і південну частину мису округи Марін, поруч із містом Сосаліто. Місцева визначна пам'ятка й один із символів США. Довжина мосту — 2 737,4 метрів, ширина мосту — 27 метрів, довжина основного прольоту — 1280, висота опор — 227,4 метрів над водою, товщина головного несучого тросу — 90 см. Від проїжджої частини до поверхні води — 67 метрів. Конструкція моста має 1 млн. 200 тис. заклепок.

Історія[ред.ред. код]

Місце майбутнього будівництва знаходилося в сейсмічній області в 20 км від розлому Сан-Андреас і було відкрито хвилям і вітрам Тихого океану, тому до міцності мосту були висунути жорсткіші вимоги, ніж зазвичай.

Проект мосту підготував інженер Джозеф Строусс, а консультантом був архітектор Ірвінг Морроу, що використовував у дизайні елементи стилю арт-деко. Усі математичні обчислення зробив Чарльз Альтон Еліс, який мешкав у Нью-Йорку, але через погані відносини між ним та Джозефом Строуссом, ім'я Еліса не фігурує в будівництві мосту і не згадується на табличці будівельників мосту на південній вежі.

Будівництво мосту почалося 5 січня 1933 року й тривало більше 4 років. В питанні пофарбування були розглянуті наступні варіант: було запропановано пофарбувати міст чорною або сірою фарбою; представники бази ВМС наполягали на смугастому чорно-жовтому варіанті — щоб військові кораблі в непогоду і туман могли побачити міст і не зіткнутися з ним. Але будівельники вирішили, що найкраще буде лишити такий же колір як і антикорозійне покриття — червоно-помаранчевий колір, що зветься International orange. Червоний і жовтогарячий — кольори, які завжди використовуються при зведенні сталевих конструкцій, тому що дані фарби містять свинцеву компоненту, яка захищає сталь від корозії. Крім того, завдяки цьому кольору міст добре видно в тумані, який часто буває в цій місцевості. Але в мрячну погоду фарба розкладається на елементи, шкідливі для навколишнього середовища. Тому у 1990-х роках міст перефарбували акриловими фарбами

Автомобільний рух[ред.ред. код]

Автомобільний рух мостом здійснюється по шести смугах. Кількість смуг у кожен бік змінюється в залежності від потоку машин. В будні дні ранком можна побачити чотири смуги на південь (у місто) і дві смуги на північ (з міста). У вечірню годину пік — навпаки. Уночі відкрито по дві смуги в кожен бік. Розділова смуга — яскраві жовті пластмасові стовпчики, які дуже легко збити і виїхати на зустрічну смугу. Через це обмеження швидкості на мосту — 45 миль на годину (~72 км/год). У середньому раз на рік трапляються аварії, коли машина виїжджає на зустрічну смугу і зіштовхується з зустрічним рухом. У наш час продовжуються розмови про будівництво пересувної розділової смуги, яка б захистила обидві частини мосту від таких аварій.

27 травня 1937 року о шостій годині ранку міст «Золоті Ворота» відкрили для пішоходів. Перші 12 годин він належав тільки їм. Наступного дня за сигналом президента Франкліна Рузвельта з Білого дому на міст в'їхали перші автомобілі.

У 1987 році, коли мосту сповнилося 50 років, відбулося спеціальне святкування. З такої нагоди хотіли перекрити рух по мосту, щоб всі учасники свята могли по ньому пройтися. У неділю, 24 травня 1987 р. під час святкування по мосту пройшло приблизно 300 тис. осіб.

З 1 вересня 2002 року плата за перетин мосту автомобілями у південному напрямку була підвищена з 3 до 5 доларів. Рух у північному напрямку безкоштовний. Пішоходи і велосипедисти можуть перетинати міст безкоштовно.

18 травня 2004 року, мостом перший раз перебігло оленя, затримавши рух на 20 хвилин. Оленя не заплатило за пробіг по мосту і швидше за все одержить штрафну квитанцію на 273 долара. Фото.

Самогубства[ред.ред. код]

Туман вранці на мосту

Міст «Золота Брама» також відомий як «міст самогубців». У середньому, кожні два тижні хтось кінчає там життя самогубством. За більш ніж сім десятиліть його існування понад 1300 чоловік покінчили з життям, кинувшись з нього у воду (офіційний підрахунок було припинено у 1995, коли кількість самогубців досягло 1000). 1995 рік виявився свого роду рекордним (45 самогубців — більше, ніж за будь-які три попередні роки з моменту відкриття). Міст дуже високий, і якщо навіть людина добре плаває і в польоті передумає топитися, усе рівно в неї не буде шансів, тому що вона все одно загине від удару об поверхню води. За даними на 2003 рік, із усіх хто стрибнув з мосту вижило лише 26 чоловік, отримавши при цьому багато внутрішніх ушкоджень та переломів [1].

«Золота Брама» — одна з найпопулярніших споруд у світі, де люди вирішують покінчити з життям [2]. Поки психологи шукають відповіді на питання про «суїцидальну популярність» мосту, батьки міста прийняли практичне рішення: організувати посилене патрулювання. Уночі, при невеликому русі, для спостереження за пішоходами вистачає і звичайних поліцейських нарядів, але вдень, щоб устежити за тисячами потенційних «клієнтів», організоване приховане патрулювання поліцейських без уніформи. У результаті за 1996 рік було попереджено кілька десятків самогубств. Багато з врятованих стверджували, що «навіжена думка» ступити в безодню прийшла їм у голову буквально в останню хвилину.

Після терактів 11 вересня 2001 року у відношенні мосту «Золота Брама», який є місцевою визначною пам'яткою й одним із символів США, були введені підвищені заходи безпеки з залученням Національної гвардії. Однак у квітні 2004 року губернатор Каліфорнії Арнольд Шварценегер з економічних міркувань розпорядився зняти охорону бійців Національної гвардії з мосту «Золоті ворота». Пункти охорони Національної гвардії, які були розміщені на мосту і довкола нього, були ліквідовані. Зараз міст патрулює місцева поліція й охоронні структури, що співпрацюють з нею.

Утім, патрулювання не зняло проблеми: кількість самогубств знизилася, але вони не припинилися. Утім, повністю запобігти самогубствам неможливо, тому що міст відкритий для автомобілів і пішоходів, які завжди можуть уникнути патруля. У зв'язку з цим, 24 лютого 2005 адміністрація мосту почала будівництво бар'єра, який би перешкоджав самогубцям стрибати з нього. Вартість спорудження бар'єру оцінюється в 2 млн доларів. Суспільна думка поділяється на прихильників бар'єру та тих, хто вважає це пустою тратою грошей.

Галерея[ред.ред. код]

Схема мосту
Загальний вигляд мосту

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]