Міська рада
Міська́ ра́да (міськрада) — орган місцевого самоврядування в містах України та в багатьох країнах світу.[1]
Рада міська за магдебурзьким правом — орган станового міщанського самоврядування в українських містах, створюваний на засадах магдебурзького права. Складалася з виборних райців, чисельність яких у різних містах була неоднаковою, а також одного або двох бурмістрів, котрі очолювали цей орган.
У польських містах, устрій яких слугував зразком для українських міст, мало місце підпорядкування війта міській раді: протягом XIV–XV сторічь міста різним шляхом, зокрема через викуп, прибрали до своїх рук спадкові війтівства, а потім стали призначати на кожен рік свого судового війта, який виконував передбачені магдебурзьким правом функції.
У великих містах міська рада призначала також лавників і цехових старшин. Вона була наділена адміністративною і судовою компетенцією, а також встановлювала певні правові норми.
Міські ради вперше були створені у Росії після Лютневої революції 1917 р. Тоді вони називалися радами робітничих та солдатських депутатів.
Після приходу більшовиків до влади міські ради стали основними представницькими органами влади у СРСР.
Виконавчими органами міських рад стали виконавчі комітети (виконкоми) міських рад.
Міська рада в Україні згідно з Конституцією та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» є представницьким органом міських територіальних громад, представляє територіальну громаду міста та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.
Під час роботи керується внутрішнім Регламентом. Складається з трьох головних гілок: міського голови, виконавчого комітету та депутатського корпусу. Також до місцевої ради входять всі виконавчі органи та комунальні організації.
Міською радою (івр. עִירִיָּה, ірія) офіційно позначають місто в системі місцевого самоврядування Ізраїлю.
Статус міста може бути наданий міністром внутрішніх справ муніципалітету, зазвичай місцевій раді, характер якої є міським, визначеним як території, зоновані для окремого використання землі, як житлові, комерційні та промислові райони.
Мери міст та члени міських рад обираються кожні п’ять років.[2]
В Англії після ухвалення Закону про місцеве самоврядування 1972 року «міська рада» є специфічною назвою для ради цивільної парафії, яка оголосила себе резолюцією міською радою. Якщо інший тип місцевої ради, наприклад районна влада, охоплює одне місто (таке як Лутон чи Стівенідж), то рада часто є «боро‑радою»; статус боро, однак, надається на розсуд Корони.
Цивільні парафії є найнижчим рівнем у системі місцевого самоврядування. Вищими рівнями є район, унітарна та графство. Проте міські ради не є підпорядкованими у демократичній підзвітності цим вищим рівням, а лише виборцям своєї цивільної парафії.
Голова міської ради має право титулуватися як «міський мер». Цей термін відрізняється від просто «мер», що означає мера боро чи міста. Однак часто скорочується просто до «мер», особливо там, де місто історично було боро чи містом, як напр. Ілі.
У Шотландії термін «провост» зазвичай використовується для позначення керівника міської ради.
Історично термін «міська рада» використовувався для керівного органу муніципального боро до акту 1972 року.
У Велзі, де найнижчий рівень місцевого самоврядування відомий як громадська рада, яка може самостійно оголосити себе міською радою, але це має той самий статус, що й громадська рада.
Міські ради у містечках Онтаріо виконують подібну роль до міських рад у містах для менших або низового рівня муніципалітетів. Обираються безпосередньо кожні 4 роки; кількість радників варіюється залежно від розміру муніципалітету.
Члени міських рад Манітоби головним чином виконують функції дорадчого та політичного органу для громади. Вони складаються з п’яти до семи членів, а головою ради є мер.
 | Цей розділ не містить посилань на джерела. |
Через відмінності в законодавстві між штатами Австралії, точне визначення міської ради варіюється. Деякі з великих міських районів Австралії регулюються в основному, як єдине ціле, у той час як інші, можливо, контролюються безліччю дрібніших міських рад.
Крім того, деякі суттєві міські райони можуть перебувати під юрисдикцією інших органів місцевого самоврядування. За допомогою періодичної переоцінки кордонів намагаються раціоналізувати ситуацію на місцях і коригувати розгортання активів і ресурсів.
Місцеві ради в Новій Зеландії різняться структурою, але під контролем державного департаменту місцевого самоврядування Нової Зеландії. Протягом багатьох десятиліть, поки в реформі місцевого самоврядування 1989 року, містечко з більш ніж 20 000 населенням могло бути проголошено містом.
Структурні механізми місцевого самоврядування Нової Зеландії значно реформовані Урядовою комісією в 1989 р, коли близько 700 рад та органів спеціального призначення були об'єднані, щоб створити 87 нових місцевих органів влади. В результаті, термін «місто» почало приймати два значення. Слово «місто» став використовуватися в менш формальному сенсі для опису великих міст. Відповідно до чинного законодавства мінімальне населення нового міста має становити 50 тисяч людей.
У ґерманосфері міська рада — колегіальний орган, призначений для представництва чи управління містом, або член такого органу. Подібні терміни використовуються в Італії, Нідерландах, Бельгії, Франції, Іспанії, Швеції та інших демократичних країнах.
У деяких землях Німеччини міська рада також означає керівника департаменту в міській адміністрації.
В Австрії міська рада означає міську управу або члена Муніципальна рада. У статутних містах (напр., Відень) міська рада називається міським сенатом як колегіальний орган міста.
У Швайцарії, залежно від кантону, міська рада означає або муніципальну раду, або, частіше, міську управу.
- ↑ Громадська мерія Києва. Архів оригіналу за 18 травня 2019. Процитовано 7 червня 2016.
- ↑ System of Government, Israel
- Мерія [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Міська рада [Архівовано 22 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.