Міські голови Харкова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Міський голова Харкова)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мерія Харкова

Міський голова Харкова — головна посадова особа Харкова, що представляє його інтереси, обирається на 4 роки та здійснює свої повноваження на постійній основі. Очолює виконавчий комітет міської ради, головує на засіданнях міської ради.

Міські голови до 1918 року[ред. | ред. код]

  • 17671768 рр. — Гуковський Павло — виходець зі слобідської козацької старшини, абшитований сотник. До призначення виконував обов'язки помічника сотника, відповідав за боротьбу з пожежами в місті. Володів шинком.
  • 17681778 рр. — Афанасьєв Федір — підпрапорний, двічі обирався головою місцевого самоврядування (1768 і 1771 роках). Уперше змінив свого попередника на тимчасовій посаді, удруге був обраний уже на постійну посаду.
  • 17791784 рр. — Артюхов Петро Іванович — був посадовцем як за самоврядування Слобідських козацьких полків, так і після ліквідації автономії Слобідської України. Після закінчення терміну перебування міським головою обіймав відповідальні посади в органах місцевого самоврядування (бургомістра, засідателя губернського магістрату).
  • 17841789 рр. — Карпов Артемій — перебував на посаді два трирічні виборні терміни, належав до еліти харківського купецтва (купець 2-ї гільдії). Вступав у конфлікт із губернським магістратом, судився з ним і вигравав. У 1787 році на чолі депутації городян вітав Катерину II під час її приїзду до Харкова.
  • 17901791 рр. — Павлов Олександр — один з небагатьох представників дворянства, а не купецтва в керівництві міського самоврядування до реформи 1870 року. Колезький реєстратор.
  • 17911793 рр. — Тамбовцев Олексій — купець. Обіймав посади бургомістра міського магістрату, старости зі складання міської обивательської книги. З посади старости через місяць попросився у відставку, за що був тимчасово виключений з міської громади.
  • 17931796 рр. — Анікєєв Андрій — виходець з купців (2-га гільдія). Був одним з ініціаторів клопотання харківських купців про заборону різночинцям торгувати в місті. Удруге обіймав посаду міського голови в 18051808 роках.
  • 17961799 рр. — Бутенко (Бутенков) Михайло — харківський купець. Обіймав посади ратмана першого Харківського міського магістрату, міського старости. Був удостоєний звання іменитого громадянина міста (1793 р.). Після відставки з посади міського голови володів шинком.
  • 17991805 рр. — Урюпін Єгор Єгорович — купець. Обіймав високі посади в системі місцевого самоврядування. Зробив великий внесок у справу заснування Харківського університету. Вступав у конфлікти з губернаторами. У 1803 році його силоміць поклали в божевільню. Проте зумів відстояти свої права, подавши прохання найвищій особі, і ​​домігся звільнення губернатора з посади.
  • 18051808 рр. — Анікєєв Андрій (знов).
  • 18081811 рр. — Карпов Федот Дорофійович — старообрядець, один з найбільших власників і землевласників Харкова, що володів фабрикою та лавками в центрі міста, Родоначальник відомого купецького роду. На своїх ділянках поселяв відставних солдатів — «москалів», через що згодом цей район Харкова набув назву Москалівка, яку носить досі.
  • 18111823 рр. — Ламакін Василь Михайлович — багатий харківський купець, що чотири рази обирався міським головою, великий меценат. Відрізнявся лояльністю до губернської адміністрації: організував масштабний збір пожертвувань на потреби армії в міській думі.
  • 18231828 рр. — Криворотов Григорій — представник купецтва в Харківському міському самоврядуванні. У 1807 році був єдиним на той час у місті купцем 1-ї гільдії (у 40-х роках XIX століття був записаний в 3-тю гільдію).
  • 18291834 рр. — Мотузков Антон — двічі очолював харківське самоврядування, боровся з холерної епідемією 18301831 років. Пожертвував велику суму грошей на утримання лікарні для хворих на холеру. Під час другого терміну Мотузкова Харків придбав ділянку, на яку згодом перевели центральний (нині Благовіщенський) ринок.
  • 1835 р. — Кузін Кузьма Микитович (обраний, але не займав посади) — купець 1-ї гільдії, що торгував горілкою та винами та володів золотими копальнями в Сибіру. Один з найбільших власників нерухомості в Харкові. Активний благодійник, побудував на свої гроші церкву на Холодногірському кладовищі. Першим з жителів Харкова був удостоєний звання радника комерції. Почесний громадянин.
  • 18351837 рр. — Ковальов Дмитро — купець 3-ї гільдії, який до обрання міським головою був гласним міської шестигласної думи. Перебував на посаді протягом двох років.
  • 1838 р. — Карпов Сергій Федотович — cин міського голови Федота Дорофійовича Карпова. Навчався бухгалтерії у Данциґу, був одним з найосвіченіших підприємців міста. Після смерті батька — найбагатший купець, найбільший власник нерухомості та підприємств. Заснував одну з перших у Харкові сукняних фабрик. Почесний громадянин. Відмовився від посади невдовзі після обрання.
  • 18381839 рр. — Базилевський Федір Васильович — купець 3-ї гільдії. Очолив самоврядування після відмови попередника від посади, оскільки посів друге місце за кількістю голосів. Через рік подав прохання про відставку, мотивуючи це станом здоров'я і потребою зосередитися на веденні комерційних справ після смерті сина.
  • 18391840 рр. — Климов Андрій Павлович — купець 3-ї гільдії. Не приділяв достатньо уваги виконанню своїх службових обов'язків. Під час його відсутності Харківським міським громадським управлінням керував старший бургомістр П. Д. Грановський.
  • 1841 р. — Котляров Михайло Петрович — купець 3-ї гільдії, меценат. Відомий тим, що підтримував низькі ціни під час неврожаїв. Удостоєний подяки імператриці Марії Федорівни, подяки харківських військових і цивільних губернаторів, звання потомственого почесного громадянина і «монаршого благовоління» Миколи I. Добровільно подав у відставку.
  • 18411843 рр. — Грінченко (Грінченков) Гавриїл — купець, підприємець. Обраний на посаду «міським товариством» у 1841 році. Під час його перебування на посаді, за оцінкою істориків Дмитра Багалія та Дмитра Міллера, «…міське господарство настільки занепало, що звернуло на себе увагу губернського начальства, який призначив з цього приводу особливе слідство».
  • 18441846 рр. — Рудаков Федір Михайлович — купець 3-ї гільдії. У 1841 році заміщав Грінченка під час його хвороби. У 1844 році обраний на посаду міського голови.
  • 18461847 рр. — Котляров Михайло Петрович (знов).
  • 18471849 рр. — Рижов Іван Іванович — купець, власник заводу, один з найактивніших меценатів, опікун кафедрального Успенського собору. Удостоєний благословення Святійшого Синоду та золотої медалі «За похвальні на користь Батьківщини вчинки». Двічі обирався міським головою, першого разу відмовлявся від посади.
  • 18501852 рр. — Рудаков Олексій Михайлович — купець, конфліктував з генерал-губернатором: був знятий з посади, потім відновлений, повторно обраний, удруге зміщений і засланий до Уфи. Після заслання повернувся до громадської діяльності, став гласним першої пореформеної Харківської міської думи.
  • 18531858 рр. — Костюрін Сергій Кіндратович — купець, що торгував винами, благодійник, удостоєний різних нагород. На свої кошти на вулиці Мироносицькій спорудив будинок для 1-го міського початкового училища.
  • 18591861 рр. — Северин Олександр Матвійович — купець 2-ї гільдії, торговець металевими виробами та галантерейними товарами; був старшим гласним Харківської міської думи, кілька разів виконував обов'язки міського голови (у цілому 7 місяців), потім обіймав цю посаду на постійній основі. Нагороджений трьома золотими медалями.
  • 18621867 рр. — Скринник Олексій Олександрович — купець 1-ї гільдії, спадковий почесний громадянин. Обирався на посаду міського голови двічі. Ініціатор утворення першого на території України міської купецького банку, який згодом став взірцем муніципальної підприємницької діяльності.
  • 18671870 рр. — Шатунов Микола Дмитрович — купець 2-ї гільдії, один з наймолодших міських голів (32 роки) в історії дореволюційного Харкова. Серед досягнень у період його правління відкриття Олександрівської лікарні.
  • 18711873 рр. — Гордієнко Єгор Степанович (18121897 рр.) — професор, доктор медицини, суспільно-політичний діяч. З посади міського голови пішов у відставку за станом здоров'я.
  • 18741875 рр. — Чепелкін Олексій Дмитрович — почесний громадянин, гласний за першим розрядом Харківської міської думи, почесний мировий суддя, голова з'їзду мирових суддів. Після відставки попередника перебував на посаді міського голови до закінчення терміну повноважень органів харківського міського самоврядування скликання 18711875 рр.
  • 18751884 рр. — Ковальов Олександр Євгенович — виходець із дворян. Закінчив Харківський університет. Після завершення кар'єри чиновника працював мировим суддею. Тричі обирався міським головою.
  • 18841891 рр. — Фесенко Іван Йосипович — спадковий дворянин, обраний міським головою після смерті Ковальова.
  • 18921893 рр. — Щелков Володимир Петрович — виходець з купецької сім'ї, засновник однієї з перших нотаріальних контор. У період його роботи діяльність міської думи ускладнили сильна повінь, епідемія тифу і проблеми в стосунках з губернською владою. Відповідно до нового міського положення, повноваження органів місцевого самоврядування Харкова було достроково припинено в 1893 р.
  • 18931900 рр. — Голенищев-Кутузов Іван Тимофійович — засновник великих банківських установ. Під його керівництвом випустили першу міську позику, організував створення муніципальних дохідних підприємств (електростанції і боєнь), сприяв виникненню паровозобудівного заводу.
  • 19001912 рр. — Погорілко Олександр Костянтинович — учений, громадський діяч. Зробив значний внесок у створення міського електричного освітлення.
  • 1913 р. (січень — лютий) — Будберг Роман Юлійович — дворянин. Був головою Харківського товариства поширення в місті письменності, членом губернської земської управи. Обраний на посаду рішенням «прогресистської» міської думи. Відмовився від посади на знак протесту проти демонстративного нехтування з боку міністерства внутрішніх справ.
  • 19131914 рр. — Дорофєєв Микола Євдокимович — викладач університету. Належав до ліберально-демократичного крила думи. З 1912 року фактично керував міським самоврядуванням, у зв'язку з важкою хворобою Погорілка, потім був виконувачем обов'язків і «виконувачем посади» міського голови. Потім обіймав посаду заступника міського голови аж до Лютневої революції 1917 р.
  • 1914 р. (вересень — жовтень) — Бич-Лубенський Іван Михайлович — дворянин. Був одним з лідерів правого крила міської думи і найбільш войовничих реакціонерів у складі міського самоврядування. Двічі висувався на посаду міського голови від консервативно-монархічної партії. Був обраний 18 вересня 1914 р., проте відмовився від посади ще до затвердження від міністра внутрішніх справ.
  • 19141917 рр. — Багалій Дмитро Іванович (26.10 (7.11) 1857 — 9.02.1932) — відомий науковець і громадський діяч, українофіл.
  • 19171918 рр. — Стефанович Сергій Григорович — у 1917 р. на перших демократичних виборах у Харкові більшість здобувають есери і С. Г. Стефанович, як активний діяч цієї партії, обраний міським головою. Незабаром його відсторонила від обійманої посади муніципальна рада, яку створили харківські більшовики. Після припинення діяльності радянської влади в Харкові знову очолював міське самоврядування.

Радянський період[ред. | ред. код]

Міські голови та їхні вибори з 1990[ред. | ред. код]

На посаду голови претендувало 16 осіб. На виборах 2002 р. В. А. Шумілкін набрав майже 36,5 % голосів. Друге та третє місця зайняли І секретар обкому КПУ Алла Александровська та голова Харківської обласної організації Народного Руху України Анатолій Семенченко. На четвертому місці — «проти всіх» (жодного з 14 претендентів на крісло голови не підтримали трішки більше, ніж 17 %).[1]

На виборах 2006 р. за нього проголосували 309.413 харків'ян. Слідом за ним — Володимир Шумілкін, за якого віддали свої голоси 167.386 харків'ян. Алла Александровська отримала 57.978 голосів, «проти всіх» — 49.479[3]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]