Міські Млини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Міські Млини
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Зіньківський район
Рада/громада Опішнянська селищна рада
Код КОАТУУ 5321355405
Locator Dot2.gif
Розташування села Міські Млини
Міські Млини на карті Зіньківського району
Основні дані
Населення 231
Площа 1,04 км²
Густота населення 222,12 осіб/км²
Поштовий індекс 38165
Телефонний код +380 5353
Географічні дані
Географічні координати 49°56′57″ пн. ш. 34°38′11″ сх. д. / 49.94917° пн. ш. 34.63639° сх. д. / 49.94917; 34.63639Координати: 49°56′57″ пн. ш. 34°38′11″ сх. д. / 49.94917° пн. ш. 34.63639° сх. д. / 49.94917; 34.63639
Середня висота
над рівнем моря
119 м
Водойми річка Ворскла
Відстань до
обласного центру
47 км
Відстань до
районного центру
42 км
Місцева влада
Адреса ради 38164, Полтавська обл., Зіньківський р-н, смт Опішня, вул. Перемоги, 3, тел. 4-28-04
Карта
Міські Млини is located in Україна
Міські Млини
Міські Млини
Міські Млини is located in Полтавська область
Міські Млини
Міські Млини
Міські Млини is located in Зіньківський район
Міські Млини
Міські Млини

Міські́ Млини́ — село в Україні, в Зіньківському районі Полтавської області. Населення становить 231 особу. Орган місцевого самоврядування — Опішнянська селищна рада.

Географія[ред.ред. код]

Село розташоване на правому березі річки Ворскли. Вище за течією, на відстані близько 2 км, — село Яблучне, нижче за течією, на відстані 1,5 км, — село Карабазівка, на протилежному березі — село Вільхове. Прилягає до смт Опішні.

Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, заболочені озера.

Міські Млини.JPG GES Opishnya.jpg
Річка Ворскла перед Опішнянською ГЕС
Опішнянська ГЕС

Територією села проходить автомобільний шлях Н12 (Т 1701).

Історія[ред.ред. код]

На території села ще за часів Княжої доби (12 століття) існувало невелике городище. Про це свідчать залишки ровів та земляних валів з південного боку пагорба, який місцеві жителі називають Мигдіємою горою[1]

Саме село виникло з козацької слободи біля переправи через річку Ворскла. Свою назву воно отримало завдяки чималій кількості млинів у цій місцевості.[1]

Перша дерев'яна церква в ім'я святого Василія Великого існувала вже 1733 року, коли Павло Колодяжний подарував церкві срібний напрестольний крест із дарчим написом. Церкву було розібрано із-за аварійного стану її, а натомість 1812 року, коштом поміщиків Корицьких[2] та Луб'яновського (священницького роду) була зведена нова мурована. 1838 року, дякуючи поміщиці Корицькій, до церкви прибудована мурована дзвіниця[3].

Зруйновано було храм у роки Радянсько-німецької війни, а цеглу використано для будівництва жител. Так само було зруйновано двоповерховий панський будинок.[1]

Станом на 1885 рік у власницькому селі Зіньківського повіту Полтавської губернії, мешкала 1638 осіб, існувала православна церква, поштова станція, один завод.[4]

За переписом 1897 року кількість мешканців становила 995 осіб (491 чоловічої статі та 504 — жіночої), з яких 981 — православної віри.[5]

У січні 1918 року була встановлена радянська влада. У березні село окупували австро-німецькі війська, у листопаді того ж року — війська Директорії. Наприкінці червня 1919 року в село вступили денікінці, у грудні радянська влада відновилась.

Жертвою голодомору 1932—1933 років стало 11 осіб. Місцева жителька, яка потім іммігрувала до Канади, так згадувала діяльність радянської влади:

« Нас було п'ятеро дітей, але нас тільки двоє в живих осталося […] Дід мав 60 десятин землі. Я мала вісім років у […] 1928 році розкуркулювання прийшло й мого діда забрали. Забрали двох синів — Петра й Гната […] Вивезли на Сибір. Дядьки ніколи не вернулися і дід. Дітей, старшого брата, дядька Петра, вивезли дітей[6]  »

За звинуваченням у веденні націоналістичної пропаганди серед односельців у 1944 році були заарештовані Михайло Семенович і Гордій Семенович Шараї та Іван Іванович Безрук.[7]

Економіка[ред.ред. код]

У селі розміщена Опішнянська ГЕС. Руслове водосховище розташоване на р. Ворскла. ГЕС введена в експлуатацію в 1958 року. Загальна потужність становить 225 кВт. Площа руслового водосховища  становить 95 га, об'єм при НПР — 1,52 млн м³.[8]

Соціальна сфера[ред.ред. код]

У селі розташований обласний дитячо-юнацький оздоровчий табір «Еколог».

У 1973 році була побудована Міськомлинянська загальноосвітня школа. Протягом 30 років у ній навчалися діти з села та поряд розташованих населених пунктів.

У 2003 році Опішнянською селищною радою через демографічну ситуацію було прийняте рішення про переведення школярів із с. Міські Млини до Опішнянської загальноосвітньої школи. Згодом Полтавська обласна рада передала будівлю для реконструкції під дитячий оздоровчий заклад, підпорядкований обласному управлінню освіти і науки.

У оздоровчому таборі відпочивають школярі з усієї області — вихованці гуртків, переможці олімпіад, юні дослідники Малої академії наук, переможці та призери Всеукраїнських, обласних та районних конкурсів.

Туризм[ред.ред. код]

У Міських Млинах знаходиться Меморіальний музей-садиба Леоніда Сморжа. Експозиція налічує близько 500 унікальних авторських гончарних робіт відомих опішнянських гончарів — Івана Білика, Михайла Китриша, Гаврила та Явдохи Пошивайлів, Григорія Тягуна, Василя Омеляненка, Трохима Демченка, Олександри Селюченко. Розмальовані вироби славетними малювальницями Зінаїдою Линник, Параскою Біляк, Мотроною Назарчук. З-поміж них і твори самого власника колекції — Леоніда Сморжа[9].

Визначні місця[ред.ред. код]

  • Братська могила радянських воїнів, 1957 року спорудження, — історична пам'ятка місцевого значення
Братська могила радянських воїнів, с. Міські Млини.jpg
Пам'ятник на братській могилі

Персоналії[ред.ред. код]

Також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Інформація про Міські Млини на сайті Національного музею-заповідника українського гончарства
  2. Нащадок Корицького Якова, опішнянського сотника (1681—1684) та гадяцького полкового обозного (1687). Корицькі були дідичами с. Міські Млини.
  3. Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква. — Полтава: «Полтавський літератор», 2009.— С. 403
  4. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с.
  5. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с.
  6. Свідчення очевидців Голоду: Матеріали комісії Конгресу США - Том II - History LH66
  7. Державний архів Полтавської області, ф. П-15, оп.1, спр.255, арк.6
  8. Полтавське обласне управління водних ресурсів
  9. Інформація про Меморіальний музей-садибу філософа й колекціонера опішнянської кераміки Леоніда Сморжа на сайті музею

Джерела[ред.ред. код]

  1. Інформація про табір «Еколог»
  2. Василенко В. И. Местечко Опошня Зеньковского уезда Полтавской губернии: Статистико-экономический очерк — Полтава: Типография Губернского правления, 1889. — 40 с.
  3. Історія села Міські Млини: [Машинопис]
  4. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. — С.189. ISBN 978-966-8250-50-7
  5. Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12: Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009.