Місяцехід
Місяцехі́д (англ. Lunar rover) — космічний апарат, планетохід, призначений для дослідження Місяця[1]. Даним терміном прийнято називати як і автоматичні станції з дистанційним керуванням з Землі, так і звичайні транспортні засоби, які використовують астронавти для переміщення по поверхні Місяця.
В Україні місяцехід асоціюється з більш відомою Радянською космічною програмою по виготовленню планетоходів «Луноход» під час так званих «космічних перегонів» з США.
До серії радянських місяцеходів входили:
- «Луноход-0» — місяцехід, який міг стати першим апаратом на Місяці. Але, внаслідок невдалого старту ракети-носія 19 лютого 1969 року, цього не відбулося. Причина аварії — руйнування обтікача корисного вантажу ракети-носія;
- «Луноход-1» — перший місячний самохідний апарат. Доставлений на поверхню Місяця 17 листопада 1970 року радянською міжпланетною станцією «Луна-17».
- «Луноход-2» — другий місячний самохідний апарат. Доставлений на поверхню Місяця 16 січня 1973 року радянською міжпланетною станцією «Луна-21».
- «Луноход-3» — третій місячний самохідний апарат. Планувалося, що його буде доставлено на поверхню Місяця 1977 року радянською міжпланетною станцією «Луна-25» (запуск не відбувся). Сьогодні перебуває у музеї НВО ім. С. О. Лавочкіна.
Технічно Місячний автомобіль відрізняється місяцеходів, але за змістом це місяцехід. Lunar Roving Vehicle (LRV) — чотириколісний транспортний засіб, що живиться від двох неперезаряджуваних батарей. LRV міг перевозити одного або двох астронавтів, їх обладнання та місячні зразки. Впродовж 1971 і 1972 років LRV використовувалися на Місяці для американської програми «Аполлон» — «Аполлон 15», «16» і «17».
Small Pressurized Rover являє собою невеликий всюдихід з 6 провідними колісними осями. Апарат працює від акумуляторів, що дозволяють в умовах місячної гравітації і поверхні розвивати йому швидкість до 10 км/год. У герметичній кабіні влаштовані місця для двох астронавтів і невеликий відсік для вантажів. Розрахункова автономність: до 2 тижнів або 1000 км.
All-Terrain Hex-Legged Extra-Terrestrial Explorer (ATHLETE) — автоматичний шестиногий транспортний всюдихід, що розробляється Jet Propulsion Laboratory (JPL), Каліфорнійським технологічним інститутом і NASA.
.png)
- «Юйту» — перший китайський місяцехід, який є частиною Китайської програми дослідження Місяця. Автоматична станція «Чан'е-3» здійснила посадку на поверхню Місяця 14 грудня 2013 року, у Морі Дощів на схід від Затоки Веселки.
- «Юйту-2» — китайський місяцехід, який став першим місяцеходом на зворотньому боці Місяця. В рамках місії «Чан'є-4», однойменна автоматична станція здійснила посадку на Місяць 3 січня 2019 року у кратер Фон Кармана, що розташований у Басейні Південного полюсу — Ейткен.
У грудні 2019 року «Юйту-2» побив місячний рекорд довголіття, який раніше належав радянському марсоходу «Луноход-1»[2], який працював на поверхні Місяця одинадцять місячних днів (321 земний день) і подолав загальну відстань 10,54 км (6,55 миль)[3].
Японський місяцехід планувалося запустити в 2017 році, його призначення — пошук на місячній поверхні корисних копалин. За створення місяцеходу відповідає компанія HAKUTO, яка уклала контракт з японським аерокосмічним відомством JAXA[4].
19 січня 2024 року, в ході місії SLIM, на Місяць було доставлено функціонально спарені місяцеходи LEV-1[5] та LEV-2[6] (англ. Lunar Excursion Vehicle 1, Місячний екскурсійний транспортний засіб). Особливістю LEV-1 є спосіб пересування — стрибками (при вазі 2,1 кг та розмірах 26x40x30 см), а LEV-2 — вагою 250 г (англ. Palm-Sized Lunar Excursion Vehicle 2) у вигляді сфери, що здатна змінювати форму та містить 2 камери на борту[6]. LEV-1 "вистрілював" LEV-2 і кулеподібний маленький місяцехід повертався заданим маршрутом до LEV-1.
В червні 2025 року на «Паризькому авіасалоні 2025» (Paris Air Show) був презентований європейський місяцехід «Mona Luna», створений компанією Venturi Space у Франції, Монако та Швейцарії. Місяцехід має приземлитися на Місяць орієнтовно у 2030 році. «Mona Luna» – це автономний космічний апарат з живленням від сонячних акумуляторних батарей, що дозволяє виконувати тривалі місії протягом тривалих періодів світлового дня на Місяці. Він має вагу 750 кг, максимальну швидкість руху 20 км/год та цілком здатний перевозити різноманітні корисні вантажі по поверхні Місяця[7].
- ↑ МІСЯЦЕХІД - тлумачення, орфографія, новий правопис онлайн. slovnyk.ua. Процитовано 25 січня 2023.
- ↑ China's Farside Moon Rover Breaks Lunar Longevity Record. Leonard David, Space.com. 12 December 2019
- ↑ Howell, Elizabeth (December 19, 2016). "Lunokhod 1: 1st Successful Lunar Rover", Space.com. Retrieved May 31, 2018
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 21 грудня 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ 小型プローブ LEV (Lunar Excursion Vehicle) (PDF). Процитовано 26 серпня 2023.
- 1 2 Hirano, Daichi (7 жовтня 2022). Palm-Sized Lunar Excursion Vehicle 2 (LEV-2). JAXA. Процитовано 22 жовтня 2022.
- ↑ Mona Luna – на Паризькому авіасалоні показали новий європейський місяцехід (ВІДЕО). 09.08.2025
- Lunar and Planetary Department Moscow University [Архівовано 25 березня 2018 у Wayback Machine.]
- Exploring the Moon (1969—1976) [Архівовано 19 лютого 2018 у Wayback Machine.] — a diary of significant events in Soviet lunar exploration, including those associated with the Lunokhod programme
- Don P. Mitchell's catalog of Soviet Moon Images [Архівовано 16 вересня 2009 у Wayback Machine.] including many from the Lunokhod programme
- Lunakhod article at Lunarpedia
- Tests of breadboard models of lunokhods on moonodrome(лунодром — moondrome in Russian) near Simferopol in 1969
- Довгань В.Г. Дистанционное управление луноходами и планетоходами // Земля и Вселенная. — 2005. — Вип. 2. — С. 76-81. Архівовано з джерела 12 серпня 2020. Процитовано 18.10.2010.(рос.).
- Кайдаш В. Г., Шкуратов Ю. Г. «ЛУНОХО́Д» // ЕСУ
- Экипажи «луноходов» [Архівовано 18 листопада 2020 у Wayback Machine.] (рос.).
 |
Це незавершена стаття з космонавтики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
