Місячниця гірська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Місячниця оживаюча
Vaste Judaspenning plant Lunaria rediviva (1).jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Капустоцвіті (Brassicales)
Родина: Капустяні (Brassicaceae)
Рід: Місячниця (Lunaria)
Вид: Місячниця оживаюча
Біноміальна назва
Lunaria rediviva
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Lunaria rediviva
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Lunaria rediviva
EOL logo.svg EOL: 583862
IPNI: 286670-1
ITIS logo.svg ITIS: 23239
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 283746

Мі́сячниця гірсьќа[1], або луна́рія ожива́юча (Lunaria rediviva)[2] — багаторічна рослина родини капустяних. Вид занесений до Червоної книги України у статусі «Неоцінений». Лікарська, технічна, медоносна[3] та декоративна культура.

Опис[ред.ред. код]

Трав'яниста рослина 30-150 см заввишки, гемікриптофіт. Кореневище повзуче. Стебла висхідні або прямостоячі, у верхній частині розгалужені. Листки на довгих черешках, великі, темно-зелені, глибокосерцеподібні (верхні — ланцетні), нерівномірно-гострозубчасті. Кінці нижніх листків заокруглені, верхніх — дещо загострені.

Суцвіття — зонтикоподібна негуста китиця. Квітки запашні, розташовані на горизонтально відхилених квітконіжках завдовжки 10-14 мм, які при цвітінні видовжуються. Чашолистиків 4, вони 5-6 мм завдовжки, зовнішні мішкоподібні, ширші за внутрішні. Пелюсток 4, вони світло-лілові, фіолетові або білі, 15-20 мм завдовжки. Нектарники розташовані при основі тичинок. Плід — еліптичний стручечок, на верхівці і при основі гострий, завдовжки 3-9 см, завширшки 1,5-3,5 см, щільно стиснутий, напівпрозорий. Часто стручечки залишаються на рослині до весни. Насінини ниркоподібні, 7-10 мм завдовжки, 4-6 мм завширшки.

Число хромосом 2n = 30.[4]

Хімічний склад[ред.ред. код]

Загальний вміст вологи в тканинах лунарії оживаючої становить 84,6%, що менше, ніж у близької до неї місячниці однорічної. Водночас, вміст зв'язаної вологи у першого виду вищий, ніж у другого, що можна розглядати як пристосування до посушливого клімату. Про це ж свідчить і вищий (у 1,5 рази) вміст мінеральних та органічних речовин, які рослина запасає для розвитку у несприятливий період року.[5]

Вид багатий на олію, до складу якої входять ерукова та нервонова кислоти, причому вміст останньої речовини значно вищий, ніж в інших представників родини Капустяних.

Екологія[ред.ред. код]

Рослина тіньовитривала, помірно вологолюбна, відносно більш посухостійка в порівнянні з місячницею однорічною, але не жаростійка.[5] На рівнинах вид приурочений до перезволожених багатих ґрунтів, у горах лунарія оживаюча зростає у тінистих листяних лісах на збагачених карбонатами ґрунтах, в тому числі на змитих і кам'янистих осипах, у ярах.

Цвітіння триває з квітня по липень, плодоносить у серпні-жовтні. Розмножується насінням, рідше вегетативно (кореневищами). Квіти цього виду, ймовірно, є самостерильними. Запилювачами виступають бджоли і метелики, яких місячниця приваблює сильним ароматом, схожим на запах бузку. Лунарія оживаюча має однакове число хромосом з місячницею однорічною, тому здатна утворювати з нею гібриди.[4]

Поширення[ред.ред. код]

Центр розповсюдження знаходиться у Центральній і континентальній частині Західної Європи. Південна межа ареалу доходить до Піренейських гір й острова Сардинія, північна охоплює Балтію та південь Скандинавії. На теренах Східної Європи місячниця гірська також трапляється, але в невеликій кількості. Занесена до Великої Британії, Північної Америки, Нової Зеландії, де натуралізована.

В Україні ця рослина зростає переважно у Карпатах, Закарпатті, Розточчі, Опіллі, Покутті, на заході Поділля. Крім того, ізольовані популяції знайдені у центральному Поділлі і на Середньоруській височині.

Значення і статус виду[ред.ред. код]

Рослина охороняється в заповідниках «Ґорґани», «Медобори», Карпатському біосферному, в національних парках «Синевир», «Сколівські Бескиди», «Подільські Товтри», Ужанському, Вижницькому, Яворівському, Карпатському, заказнику «Гайдамацька Балка».[6] За межами України охороняється в Чехії.

Місячницю гірську здавна використовували в народній медицині як заспокійливий і сечогінний засіб. Лікарською сировиною слугувало насіння, водний настій якого застосовували при епілепсії, судомах у дітей тощо. Сучасна офіційна медицина цю рослину не використовує.

Олія місячниці слугує сировиною для виготовлення лаків та фарб.

Завдяки добре помітним уночі суцвіттям і приємному запаху вид придатний для вирощування у садках, а надто у тінистих. Для культивування місячниці гірської придатна ділянка з пухким, помірно вологим, поживним ґрунтом. Пересадки рослини не люблять, при вирощуванні на одному місці декілька років поспіль дають щедрий самосів і можуть навіть дичавіти.

Синоніми[ред.ред. код]

  • Crucifera rediviva E.H.L.Krause
  • Lunaria alpina Bergeret[2]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Lunaria rediviva // Ю. Кобів. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин (Серія «Словники України»). — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б The Plant List.(англ.)
  3. Определитель высших растений Украины / Д. Н. Доброчаева, М. И. Котов, Ю. Н. Проскудин и др. — Киев.: Наук. думка, 1987. — 548 с. (рос.)
  4. а б Числа хромосом цветковых растений СССР: Семейства Aceraceae — Menyanthaeceae/ Под ред. акад. А. Л. Тахтаджяна. — Л.:Наука, 1990. — 509 с. (рос.)
  5. а б Сравнение лунарий оживающей и однолетней по некоторым морфологическим и физиологическим показателям / Е. А. Бойкая, В. А. Лях // Физиология и биохимия культурных растений. — 2010. — Т. 42, № 2. — С. 169–173. — PDF. (рос.)
  6. Нові місцезнаходження рідкісних видів рослин Центрального Поділля та прилеглих територій / Я. П. Дідух, Ю. А. Вашеняк, М. М. Федорончук // Укр. ботан. журн. — 2010. — Т. 67, № 1. — С. 93-99. — PDF.

Посилання[ред.ред. код]

Місячниця оживаюча в Червоній книзі України. — Переглянуто 21 січня 2015