Дослідження Марса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Місії на Марс)
Перейти до: навігація, пошук
Марсохід Curiosity, який здійснив посадку на Марс у 2012.

Дослідження Марса — вивчення Марса космічними апаратами. Зонди відправляються із Землі починаючи з 20 століття, що призвело до значного збільшення знань людства щодо марсіанської системи, перш за все — у розумінні геології й потенційної придатності до життя.

Діючі місії на Марсі починаючи з 2001 до сучасності
Рік Місії
2017 8 8
 
2016 8 8
 
2015 7 7
 
2014 7 7
 
2013 5 5
 
2012 5 5
 
2011 4 4
 
2010 5 5
 
2009 5 5
 
2008 6 6
 
2007 5 5
 
2006 6 6
 
2005 5 5
 
2004 5 5
 
2003 3 3
 
2002 2 2
 
2001 2 2
 
Активні космічні апарати на Марсі 1971—2000
Рік Космічний апарат
2000 1 1
 
1999 1 1
 
1998 1 1
 
1997 2 2
 
1990—1996 0
1989 1 1
 
1983—1988 0
1982 1 1
 
1981 1 1
 
1980 3 3
 
1979 3 3
 
1978 4 4
 
1976 4 4
 
1975 4 4
 
1974 3 3
 
1973 0
1972 3 3
 
1971 5 5
 

Поточний статус[ред.ред. код]

Проектування міжпланетних подорожей — складний процес, а дослідження Марса апаратами має високий рівень невдач, особливо під час перших місій. Приблизно 2/3 всіх космічних місій до Марса зазнали невдач ще до початку наукової роботи. Деякі місії досягли значного успіху, зокрема, два марсоходи з програми Mars Exploration Rover працювали тривалий час після завершення гарантованого строку роботи.[1] 24 жовтня 2016 на поверхні Марса діяло два ровери (Марсохід «Оппортьюніті» програми Mars Exploration Rover та Марсохід «К'юріосіті» програми Марсіанська наукова лабораторія), а також на орбіті перебували шість орбітальних апаратів: Марс Одіссей, Марс-експрес, Mars Reconnaissance Orbiter, Мангальян, Mars Atmosphere and Volatile Evolution, ExoMars Trace Gas Orbiter, які надали науковцям великий обсяг інформації щодо Марса. Не здійснено жодної місії з повернення зразків з Марса на Землю, місія з повернення зразків з супутника Марса — Фобоса (Фобос-Ґрунт) — зазнала невдачі.[2]

24 січня 2014 року, NASA звітувала про поточний стан вивчення Марса ровареми «Оппортьюніті» і «К'юріосіті». Було зазначено, що ровери будуть шукати докази існування життєздатних форм, включаючи автотрофів, хемотрофів або літотрофів, а також докази існування води, включаючи озерні рівнини, в яких могли існувати форми життя.[3][4][5][6] Пошук доказів існування життя, органічого вуглецю на Марсі — це на сьогодні основне завдання NASA.[3]

Місця посадки апаратів для дослідження Марса.

Марсіанська система[ред.ред. код]

Людство тривалий час цікавиться Марсом. Ранні спостереження за допомогою телескопа виявили зміни кольору на поверхні, що було ідентифіковано як зміна сезонів. Подальші спостереження у телескоп виявили два супутники — Фобос і Деймос, полярні льодяні шапки і місцевість, відому як Гора Олімп — найвища відома гора Сонячної системи. Відкриття пожвавили інтерес до вивчення і дослідження червоної планети. Марс — кам'яна планета, така ж як і Земля, він утворився у той самий час, проте має вдвічі менший діаметр, набагато тоншу атмосферу та холодну, пустельну поверхню[7].

Стартове вікно[ред.ред. код]

Щоб витрачати якомога менше палива для перельоту від Землі до Марса, запуски здійснюються раз на 2 роки та 2 місяці (приблизно через 780 днів)[8]. Найменші витрати палива для перельоту можливі раз на 16 років[8]. Наприклад, це було у 1969 і 1971 стартових вікнах, досягнувши мінімуму в 1970-х, наступний цикл припав на 1986 і 1988 роки[8].

Минулі і діючі місії[ред.ред. код]

Марсіанський схід Сонця, фото ровера Спіріт, 2005.
Північний полюс, сфотографований спускним апаратом Фенікс, 2008.

Починаючи з 1960 року, СРСР здійснив серію запусків зондів до Марса, зокрема перший проліт повз Марс і важку посадку (Марс 1962B).[9] Перший успішний проліт Марса відбувся 14-15 липня 1965 року, апаратом Марінер-4 (НАСА).[10] 14 листопада 1971 року КА Марінер-9 став першим космічним апаратом на орбіті іншої планети.[11] Кількість даних, отриманих від зондів різко збільшилась з поліпшенням технологій.[9]

Перший контакт з поверхнею був здійснений радянськими зондами: Спускним апаратом Марс-2 — 27 листопада 1971 і апаратом Марс-3 — 2 грудня 1971. Марс-2 зазнав аварії під час спуску, а Марс-3 перестав працювати приблизно після 20 секунд після посадки.[12] Марс-6 зазнав невдачі під час приземлення, проте зумів передати деякі дані щодо атмосфери 1974 року[13] У 1975 році NASA запустила Програму «Вікінг», яка складається з двох орбітальних апаратів, обидва мали спускні апарати, вони успішно здійснили м'яку посадку 1976 року. Вікінг-1 передавав дані впродовж 6 років, Вікінг-2 — три роки. Спускні апарати Вікінг передали перші кольорові світлини Марса[14].

Радянські зонди Фобос-1 і Фобос-2 були відправлені до Марса 1988 року для вивчення його супутників із фокусуванням на Фобосі. Зв'язок із Фобосом-1 було втрачено під час подорожі до Марса. Фобос-2 зробив світлини Фобоса й Марса, проте до початку від'єднання посадкових платформ зв'язок із ним було втрачено[15].

Приблизно 2/3 всіх космічний апаратів зазнали невдачі і не виконали своїх місій, тому система Марса має статус складної цілі для досліджень[16].

Місії, які зазнали невдач після Фобоса-1 і 2 (1988):

Після невдачі апарату Mars Observer orbiter, NASA запустила місію Mars Global Surveyor, яка досягла орбіти Марса 1997 року. Ця місія була повністю успішна, і завершила картографування планети на початку 2001 року. Зв'язок з апаратом було втрачено в листопаді 2006 під час третьої розширеної місії апарата, орбітальний апарат відпрацював 10 років у космосі. Місія NASA Mars Pathfinder мала у складі апарату дослідницький марсохід Sojourner, який приземлився у місцевості Ares Vallis на Марсі влітку 1997 року і відправив на Землю багато світлин[17].

Апарат Фенікс приземлився біля північного полюса Марса 25 травня 2008 року.[18] Його роботизована рука занурилась у марсіанський грунт, в результаті чого 20 червня 2008 року було підтверджено наявність водяного льоду[19][20]. Місію було завершено після того, як 10 листопада 2008 року зв'язок було втрачено[21]. 2008 року ціна транспортування матеріалів з поверхні Землі до поверхні Марса становила приблизно $309 000 за кілограм[22].

Розетта пролетіла Марс приблизно на відстані 250 км 2007 року[23]. Dawn пролетів повз Марс у лютому 2009 для здійснення гравітаційного маневру для досягнення Вести й Церери[24].

Діючі місії[ред.ред. код]

Апарат NASA Mars Odyssey вийшов на орбіту Марса 2001 року[25]. Спектрометр гамма променів цього апарата виявив значну кількість водню у верхньому прошарку реголіту Марса. Цей водень може свідчити про великі запаси водяного льоду під поверхнею[26].

Місія Mars Express (ЄКА) досягла Марса 2003 року. Апарат мав на борту спускний апарат Бігль-2, але після приземлення апарат на зв'язок не вийшов і його визнали втраченим у лютому 2004 року. У січні 2005 камера Mars Reconnaissance Orbiter знайшла Бігль-2: апарат здійснив м'яку посадку, проте сонячні панелі й антени не розгорнулись[27][28]. На початку 2004 спектрометр апарата Mars Express знайшов у марсіанській атмосфері метан. ЄКА у червні 2006 оголосила про відкриття явища полярного сяйва на Марсі[29].

У січні 2004 два марсоходи NASA з програми Mars Exploration Rover — Марсохід «Спіріт» і Марсохід «Оппортьюніті» здійснили посадку на поверхню Марса. Обидва марсоходи досягли своїх цілей. Серед наукових досягнень — докази того, що рідка вода існувала деякий час у минулому в обох місцях посадки. Піщані бурі чистили сонячні панелі роверів, це підвищувало їх працездатність, збільшуючи вироблення енергії[30]. Марсохід «Спіріт» працював до 2010 року, коли припинив передавати дані через падіння в піщану дюну[2].

10 березня 2006 року зонд NASA Mars Reconnaissance Orbiter досяг орбіти Марса для виконання дворічної наукової місії. Апарат розпочав фотографування марсіанської поверхні й спостереження за погодними умовами, щоб знайти придатні для посадки майбутніх місій місця. Цей зонд зробив перші світлини активних лавин на північному полюсі 3 березня 2008[31].

Місія Марсіанська наукова лабораторія була запущена 26 листопада 2011, вона транспортувала марсохід Марсохід «К'юріосіті» на поверхню Марса 6 серпня 2012 року. Марсохід більший і сучасніший, ніж ровери програми Mars Exploration Rover і має швидкість до 90 м/год.[32] Наукові дослідження, що проводились — це дистанційний хімічний аналіз гірських порід на відстані 7 м.[33] Наступна місія, що була відправлена до Марса — MAVEN.

Індійська організація космічних досліджень і розробок відправила до Марса орбітальний апарат Мангальян 5 листопада 2013. Апарат був успішно виведений на орбіту Марса 24 вересня 2014. Це четверте космічне агентство, яке успішно відправило апарат до Марса поряд з СРСР, NASA і ЄКА[34]. Індія — перша країна, яка змогла вивести космічний апарат на орбіту Марса з першої спроби[35].

Апарат ExoMars Trace Gas Orbiter прибув до системи Марса 2016 року й доправив тестовий спускний апарат Скіапареллі. Посадка визнана частково успішною через зіткнення з поверхнею, хоча апарат передавав дані під час спуску.[36]

Огляд місій[ред.ред. код]

Нижче наведений огляд місій, орієнтованих переважно на орбітальні апарати і пролітні КА. Дивись також Приземлення на Марс, а також Марсохід.

Ранні радянські місії[ред.ред. код]

1960-ті[ред.ред. код]

Між 1960 і 1969 роками СРСР запустив для дослідження Марса 9 зондів. Всі вони зазнали невдачі: три під час запуску; три не вийшли на навколоземну орбіту; один під час коригування траекторії до Марса; і два під час міжпланетної подорожі.

Перша програма СРСР з дослідження Марса — 1M — непілотована космічна міжпланетна дослідницька програма, що складалась з двох зондів, що були запущені у жовтні 1960: Марс-1М №1 і Марс-1М №2. Після запуску насоси третього ступеня на обох пускових установках не змогли створити достатній тиск, щоб почати запалювання, тому орбіта Землі не була досягнута. Космічний корабель досяг висоти 120 км до початку падіння.

Космічний апарат Марс 1962А мав здійснити проліт повз Марс, він був запущений 24 жовтня 1962 року. Апарат Марс 1962B мав стати першою місією з приземлення на поверхню Марса, був запущений пізніше у 1962 році. Обидва апарати зазнали невдачі або під час виходу на орбіту Землі або під час ввімкнення двигуна, щоб вийти на траєкторію до Марса.[2]

Перші успіхи[ред.ред. код]
Обрані радянські марсіанські зонди
Космічний
апарат
Орбітальний або
політний результат
Результат
приземлення
Марс-1 Невдало Невдало
Марс-2 Успіх Невдало
Марс-3 Частковий успіх Частковий успіх
Марс-4 Невдало N/A
Марс-5 Частковий успіх N/A
Марс-6 Успіх Невдало
Марс-7 Успіх Невдало
Фобос-1 Невдало Невдало
Фобос-2 Частковий успіх Невдало

Марс-1 — автоматичний міжпланетний апарат був запущений до Марса — 1 листопада, 1962, був першим зондом Радянської програми з дослідження Марса. Апарат був призначений для прольоту повз Марс на відстані приблизно 11 000 км і зробити світлини поверхні Марса, відправити дані щодо космічної радіації, мікрометеоритних ударів та мігнітного поля, структуру атмосфери і можливі органічні сполуки.[37][38] Було здійснено 62 радіо-передачі, з періодом між ними у два дні, а пізніше у 5 днів, було зібрана значний масив даних. У результаті пошкодження системи орієнтації 21 березня 1963 року на відстані близько 106 млн км був отриманий останній сигнал, після чого «Марс-1» замовк.[37][38]

У 1964 році, обидва радянські зонди — Зонд 1964А (4 червня) і Зонд-2 (30 листопада) за програмою Зонд зазнали невдачі: Зонд 1964А під час запуску, а Зонд-2 на шляху до Марса на початку травня 1965.[2]

У 1969 році, за радянською програмою Марс були підготовлені два однакових 5-тонних апарати, названі М-69 — Марс 1969А та Марс 1969В. Обидва зонди були втрачені під час запуску, вони запускались, новою ракетою-носієм Протон.[39]

1970-ті[ред.ред. код]

СРСР мав наміри щодо запуску першого штучного супутника Марса, випередивши американські апарати, що планувалось запустити — Марінер-8 і Марінер-9. У травні 1971 на наступний день після того, як Марінер-8 не зміг вийти на орбіту, апарат Космос-419 — важкий апарат радянської марсіанської програми М-71 також зазнав невдачі. Космічний апарат був сконструйований як орбітальний, в той час як наступні два зонди програми М-71, Марс-2 і Марс-3 були багатозадачними і складались з орбітального і спускного апарату з маленькими роверами, які мали б стати першими роверами за межами Місяця. Апарати були успішно запущені у середині травня 1971 року і досягли орбіти Марса після семи місяців польоту. 27 листопада 1971 року, спускний апарат зонду Марс-2 невдало приземлився на поверхню Марса через помилку комп'ютера і став першим зробленим людиною апаратом, що досяг поверхні Марса. 2 грудня 1971, спускний апарата зонда Марс-3 став першим космічним апаратом, що здійснив м'яку посадку на поверхню Марса, проте передача сигналів була припинена після 14,5 с після початку.[40]

Орбітальні апарати Марс-2 і Марс-3 відправили на Землю значну кількість даних з грудня 1971 до березня 1972, дані також передавались до серпня. 22 серпня 1972 року після відправлення 60 світлин, Марс-2 і Марс-3 закінчили свою місію. Зі світлин науковці склали перші карти рельєфу Марса, отримали дані щодо гравітації і магнітного поля.[41]

У 1973 році СРСР здійснив запуск ще чотирьох апаратів до Марса: орбітальні апарати:Марс-4 і Марс-5 і пролітні/спускні апарати: Марс-6 і Марс-7. Всі місії, окрім Марс-7 надіслали корисні дані на Землю, найуспішнішою виявилась місія Марс-5. Апарат Марс-5 перестав функціонувати через три тижні після виходу на орбіту. Марс-5 передав лише 60 світлин до того, як його передавач розгерметизувався, що й припинило місію. Спускний апарат Марс-6 передавав дані під час спуску, проте зазнав невдачі під час приземлення. Марс-4 пролетів Марс на відстані 2200 км відправивши на Землю кілька світлин та дані про затримку радіозв'язку, а також вперше виявив іоносферу Марса.[42]. Спускний апарат станції Марс-7 передчасно відділився від зонду, що його транспортував, внаслідок проблеми, що виникла в одній із систем. В результаті спускний апарат пролетів повз планету на відстані 1300 км.

Програма «Марінер»[ред.ред. код]

Перші знімки Марса з близької відстані, зроблені у 1965 році Марінером-4, розмір приблизно 330 км × 1200 км.
Кратер Марінер, сфотографований апаратом Марінер-4.

У 1964 році Лабораторія реактивного руху зробила дві спроби досягти Марса. Ідентичні космічні апарати Марінер-3 і Марінер-4 були спроектовані, щоб здійснити перші обльоти Марса. Марінер-3 був запущений 5 листопада 1964, але обтічник ракети не розкрився належним чином і місія була провалена. Три тижні пізніше — 28 листопада 1964 року, Марінер-4 був успішно запущений у подорож до Марсу.

Марінер-4 пролтів повз Марс 14 липня 1965, забезпечивши науковців першими крупноплановими світлинами іншої планети. Світлини поступово були передані через невеликий рекодер занду, який також виявив ударні кратери. Це забезпечило науковців більш точними даними щодо планети. Зонд виміряв атмосферний тиск — 1 % від земного, були виміряні денні температури −100 °C (−148 °F). Дані щодо магнітного поля[43][44] або марсіанських радіаційних поясів — не було виявлено. Нові дані потрібно було врахувати для проектування марсіанських спускних апаратів і показали, що життя на Марсі могло існувати в більш суворих умовах, ніж передбачалось раніше.[45][46][47][48]

NASA продовжила програму Марінер, запустивши ще два апарати до Марса — Марінер-6 і 7. Вони були запущені у наступне пускове вікно і досягли Марса 1969 року. Під час подорожі один з апаратів був втрачений. Марінер-9 став першим апаратом, що успішно вийшов на орбіту Марса. Коли Марінер-9 досяг Марса 1971 року, то разом із двома радянськими орбітальними апаратами (Марс-2 і Марс-3) спостерігав на планеті пилову бурю.

Поки тривала буря, керівники місії зробили світлини Фобоса. Коли буря на поверхні Марса вщухла, апарат зробив світлини, які дозволили зробити припущення про існування рідкої води на поверхні планети в минулому. Ці світлини засвідчили суттєвий прогрес у порівнянні з попередніми місіями. Вони також остаточно визначили справжню сутність марсіанських альбедо.[джерело?]

Наприклад, місцевість Nix Olympica була однією з місцевостей, яку можна було побачити навіть під час піщаної бурі і вважається найвищою горою в Сонячній системі.

Програма «Вікінг»[ред.ред. код]

Програма Вікінг запустила апарати Вікінг-1 і Вікінг-2 до Марса 1975 року. Програма складається з двох орбітальних апаратів і двох спускних — це були перші два космічні апарати, які успішно приземлились і працювали на Марсі.

Посадковий майданчик Вікінга-1 (21 липня 1976).
Посадковий майданчик Вікінга-2 (5 вересня 1976).
Посадковий майданчик Вікінга-2 (25 вересня 1977).
Сніг на посадковому майданчику Вікінга-2 (18 травня 1979).
Схід сонця на Марсі на Золотій рівнині Chryse Planitia (20 серпня 1976).

Головні наукові цілі спускних апаратів — пошук біосигнатур і спостереження за метеорологічними, сейсмічними й магнітними змінами на Марсі. Результати біологічних експериментів на борту спускних апаратів показали, що в зразках є ознаки мікробного життя[49][50].

Ерозія поверхні кратеру
Острови, що утворились від ерозії Oxia Palus.
Острови у Lunae Palus.
Місцевість у Квадранглі Lunae Palus.

Орбітальні апарати Вікінгів виявили, що великі повені з води утворили глибокі долини і рухались по ним тисячі километрів. Області розгалужених струмків у південній півкулі показують, що в цій місцевості раніше йшов дощ.[51][52][53]

Mars Pathfinder[ред.ред. код]

Докладніше: Mars Pathfinder
Соджорнер здійснює вимірювання спектрометром каменю Йогі.

Програма «Mars Pathfinder» була створена та запущена США. Космічний апарат приземлився на Марс 4 липня 1997 року. Він складався зі спускного апарата й невеликого 10,6 кг ровера, названого «Соджорнер», який був першим марсоходом[54][55]. Щодо наукових цілей, то ровер випробував різні технології, такі як система приземлення за допомогою повітряної подушки та автоматичне ухилення від перешкод. Обидві ці технології пізніше були використані у програмі Mars Exploration Rover[54].

Mars Global Surveyor[ред.ред. код]

Докладніше: Mars Global Surveyor
This image from Mars Global Surveyor spans a region about 1500 meters across. Gullies, similar to those formed on Earth, are visible from Newton Basin in Sirenum Terra.
Яри, які схожі на яри на Землі, сфотографовані станцією Mars Global Surveyor.
This color-coded elevation map was produced from data collected by Mars Global Surveyor.It shows an area around Northern Kasei Valles, showing relationships among Kasei Valles, Bahram Vallis, Vedra Vallis, Maumee Vallis, and Maja Valles. Map location is in Lunae Palus quadrangle and includes parts of Lunae Planum and Chryse Planitia.
Кольорова мапа, зроблена на основі даних апарату Mars Global Surveyor, на якій можна побачити результати повенів на Марсі.

Космічний апарат «Mars Global Surveyor» був запущений 7 листопада 1996 року і вийшов на орбіту 12 вересня 1997 року. У березні 1999 року, після півтора року зміни орбіти з еліптичної до кругової, апарат почав виконувати свою головну місію з картографування. Апарат досліджував планету з низької висоти і в районі полюсів один марсіанський рік (приблизно два земних роки). Свою головну роботу апарат завершив 31 січня 2001 року, його роботу було подовжено ще кілька разів.

Орбітальний апарат вивчав марсіанську атмосферу й структуру й надав науковцям більше даних про червону планету, ніж усі попередні місії разом. Дані були оброблені й опубліковані[56].

Серед ключових знахідок апарату слід відзначити створення світлин потоків і поверхневих утворень, які вказують на наявність джерел рідкої води, подібних до водоносного горизонту на або близько поверхні планети. Схожі канали на Землі формуються за допомогою проточної води, проте на Марсі температура доволі низька і атмосфера тонка для утворення рідкої води. Не дивлячись на це, багато науковців передбачають, що рідка вода колись текла на поверхні Марса, утворивши канали і долини, вона утворила басейни, на дні яких вода спочатку застигла, а потім випарувалася.

Магнітометр апарата показав, що магнітне поле планети генерується не по всій планеті ядром, а розміщене в окремих ділянках кори. Нові температурні дані й більш детальні світлини Фобоса показали, що його поверхня складається з порошкового матеріалу товщиною не менше 1 метра, внаслідок мільйонів років бомбардувань метеоритами. Дані від альтиметра космічного апарата надали науковцям 3-D краєвиди марсіанської північної полярної шапки. Контакт з апаратом було втрачено 5 листопада 2006 року[57]. NASA полишила спроби зв'язатись з апаратом 28 січня 2007 року[58].

Mars Odyssey та Mars Express[ред.ред. код]

24 жовтня 2001 року «Одіссей» прибув на довколомарсіанську орбіту. Апарату вдалося отримати дані, що свідчать про великі запаси води на Марсі. Мабуть, на деяких ділянках на глибині 45 см залягає порода, що на 70 % (за обсягом) складається з замерзлої води.

2 червня 2003 «Марс-експрес» стартував з космодрома «Байконур». Космічний апарат складається з орбітальної станції — штучного супутника Марса і спускного апарату з автоматичною марсіанської станцією «Бігль-2». Автоматична марсіанська станція Бігль-2 мала буровий механізм, маленький спектрометр, прилади для виявлення слідів життєдіяльності мікроорганізмів.

Орбітальний апарат вийшов на орбіту Марса 25 грудня 2003 року, Бігль-2 ввійшов в атмосферу Марса того ж дня. Однак зв'язок з апаратом обірвався. Спроби зв'язатись з апаратом тривали до січня, однак у середині лютого Бігль-2 було оголошено втраченим. Орбітальний апарат Mars Express підтвердив наявність водяного льоду й вуглекислого осаду на південному полюсі планети, до того NASA підтвердила їх наявність на північному полюсі Марса.

У грудні 2005 року при аналізі знімків поверхні Марса, зроблених міжпланетним апаратом Mars Global Surveyor учені виявили ймовірне місце посадки модуля «Бігль-2».[59] Вивчивши фотографії, вчені заявили, що зонд приземлився майже неушкодженим. На фотографії можна побачити кілька темних плям, які, ймовірно, є повітряними подушками і парашутами апарату. Це означає, що всі системи безпеки спрацювали вірно і до зіткнення з поверхнею модуль залишався справним. Основною причиною виходу з ладу визнано відмову обладнання зв'язку.

MER та Фенікс[ред.ред. код]

Краєвид полярної поверхні, сфотографований апаратом «Фенікс».

Програма «Mars Exploration Rover» (NASA) розпочалася у 2003 році і триває досі. Програма має у складі два марсохіди - «Спіріт» та «Оппортьюніті» для дослідження геології поверхні Марса. Наукові цілі місії: пошук і аналіз широкого спектру порід і ґрунтів, які містять підказки щодо дій води на Марсі у минулому. Це частина програми Дослідження Марса, яка складається з трьох успішних попередніх спускних апаратів: два апарати Вікінг у 1976 та апарату Mars Pathfinder у 1997 році.

Mars Reconnaissance Orbiter[ред.ред. код]

Докладніше: Mars Reconnaissance Orbiter

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Society, National Geographic. Mars Exploration, Mars Rovers Information, Facts, News, Photos – National Geographic. National Geographic. Процитовано 2016-03-04. 
  2. а б в г A Brief History of Mars Missions | Mars Exploration. Space.com. Процитовано 2016-03-04. 
  3. а б Grotzinger, John P. (24 January 2014). Introduction to Special Issue – Habitability, Taphonomy, and the Search for Organic Carbon on Mars. Science 343 (6169). с. 386–387. Bibcode:2014Sci...343..386G. PMID 24458635. doi:10.1126/science.1249944. Процитовано 24 January 2014. 
  4. Various (24 January 2014). Special Issue - Table of Contents - Exploring Martian Habitability. Science 343 (6169). с. 345–452. Процитовано 2014-01-24. 
  5. Various (24 January 2014). Special Collection – Curiosity – Exploring Martian Habitability. Science. Процитовано 2014-01-24. 
  6. Grotzinger, J.P. (24 January 2014). A Habitable Fluvio-Lacustrine Environment at Yellowknife Bay, Gale Crater, Mars. Science 343 (6169). с. 1242777. Bibcode:2014Sci...343A.386G. PMID 24324272. doi:10.1126/science.1242777. Процитовано 2014-01-24. 
  7. Sheehan, William (1996). The Planet Mars: A History of Observation and Discovery. The University of Arizona Press, Tucson. Процитовано 2009-02-15. 
  8. а б в David S. F. Portree, Humans to Mars: Fifty Years of Mission Planning, 1950—2000, NASA Monographs in Aerospace History Series, Number 21, February 2001. Available as NASA SP-2001-4521
  9. а б NASA PROGRAM & MISSIONS Historical Log. Mars.jpl.nasa.gov. Retrieved on 2012-08-14.
  10. Mariner 4. NSSDC Master Catalog. NASA. Процитовано 2009-02-11. 
  11. Mariner 9: Overview. NASA. Архів оригіналу за 2012-07-31. 
  12. Mars 2 Lander — NASA. Nssdc.gsfc.nasa.gov. Retrieved on 2012-05-10.
  13. Mars 6 — NASA. Nssdc.gsfc.nasa.gov. Retrieved on 2012-05-10.
  14. Other Mars Missions. Journey through the galaxy. Процитовано 2006-06-13. 
  15. Sagdeev, R. Z.; Zakharov, A. V. (October 19, 1989). Brief history of the Phobos mission. Nature 341 (6243). с. 581–585. Bibcode:1989Natur.341..581S. doi:10.1038/341581a0. 
  16. Dinerman, Taylor (September 27, 2004). Is the Great Galactic Ghoul losing his appetite?. The space review. Процитовано 2007-03-27. 
  17. Mars Global Surveyor. CNN- Destination Mars. Архів оригіналу за 2006-04-15. Процитовано 2006-06-13. 
  18. Mars Pulls Phoenix In. University of Arizona Phoenix mission Website. Процитовано 2008-05-25. 
  19. Phoenix: The Search for Water. NASA website. Процитовано 2007-03-03. 
  20. Frozen Water Confirmed on Mars. UANews.org. Процитовано 2008-08-24. 
  21. Amos, Jonathan (November 10, 2008). NASA Mars Mission declared dead. BBC. Процитовано 2008-11-10. 
  22. "Living in Space". Mitchell, Cary L.; Purdue University. The Universe. No. 307, season 2008–09.
  23. Space probe performs Mars fly-by. BBC News (2007-02-25). Retrieved on 2012-08-14.
  24. Agle, D. C. (February 12, 2009). NASA Spacecraft Falling For Mars. NASA/JPL. Процитовано 2009-12-27. 
  25. NASA's Mars Odyssey Shifting Orbit for Extended Mission. NASA. October 9, 2008. Процитовано 2008-11-15. 
  26. Britt, Robert (March 14, 2003). Odyssey Spacecraft Generates New Mars Mysteries. Space.com. Архів оригіналу за 2006-03-15. Процитовано 2006-06-13. 
  27. Pearson, Michael (16 January 2015). UK's Beagle 2 lander spotted on Mars. CNN. Процитовано 2015-01-17. 
  28. ESA Media Relations Division (February 11, 2004). UK and ESA announce Beagle 2 inquiry. ESA News. Процитовано 2011-04-28. 
  29. Bertaux, Jean-Loup (June 9, 2005). Discovery of an aurora on Mars. Nature 435 (7043). с. 790–4. Bibcode:2005Natur.435..790B. PMID 15944698. doi:10.1038/nature03603. 
  30. Mars Exploration Rovers- Science. MER website. NASA. Процитовано 2006-06-13. 
  31. Photo shows avalanche on Mars. CNN. Архів оригіналу за April 19, 2008. Процитовано 2008-03-04. 
  32. Mars Science Laboratory — Homepage. NASA. 
  33. Chemistry and Cam (ChemCam). NASA. 
  34. Majumder, Sanjoy (5 November 2013). India launches spacecraft to Mars. BBC News. Процитовано 2014-01-26. «If the satellite orbits the Red Planet, India's space agency is the fourth in the world after those of the US, Russia and Europe to undertake a successful Mars mission» 
  35. Isro's Mars mission successful, India makes history. Процитовано 13 December 2014. 
  36. ExoMars TGO reaches Mars orbit while EDM situation under assessment. ESA press release. 19 October 2016. Процитовано 19 October 2016. 
  37. а б Robbins, Stuart (2008). "Journey Through the Galaxy" Mars Program: Mars ~ 1960–1974. SJR Design. Процитовано 2014-01-26. 
  38. а б Mihos, Chris (11 January 2006). Mars (1960–1974): Mars 1. Department of Astronomy, Case Western Reserve University. Архів оригіналу за 2013-10-13. Процитовано 2014-01-26. 
  39. NASA A Chronology of Mars Exploration. Процитовано 2007-03-28. 
  40. Perminov, V.G. (July 1999). The Difficult Road to Mars – A Brief History of Mars Exploration in the Soviet Union. NASA Headquarters History Division. с. 58. ISBN 0-16-058859-6. 
  41. NASA (NSSDC) Master Catalog Display Mars 3. Процитовано 2007-03-28. 
  42. NASA (NSSDC) Master Catalog Display Mars 4. Процитовано 2007-03-28. 
  43. O'Gallagher, J.J.; Simpson, J.A. (September 10, 1965). Search for Trapped Electrons and a Magnetic Moment at Mars by Mariner IV. Science, New Series 149 (3689). с. 1233–1239. Bibcode:1965Sci...149.1233O. PMID 17747452. doi:10.1126/science.149.3689.1233. 
  44. Smith, Edward J.; Davis, L.; Coleman, Paul; Jones, Douglas (September 10, 1965). Magnetic Field Measurements Near Mars. Science, New Series 149 (3689). с. 1241–1242. Bibcode:1965Sci...149.1241S. PMID 17747454. doi:10.1126/science.149.3689.1241. 
  45. Leighton, Robert B.; Murray, Bruce C.; Sharp, Robert P.; Allen, J. Denton; Sloan, Richard K. (August 6, 1965). Mariner IV Photography of Mars: Initial Results. Science, New Series 149 (3684). с. 627–630. Bibcode:1965Sci...149..627L. PMID 17747569. doi:10.1126/science.149.3684.627. 
  46. Kliore, Arvydas; Cain, Dan L.; Levy, Gerald S.; Eshleman, Von R.; Fjeldbo, Gunnar; Drake, Frank D. (September 10, 1965). Occultation Experiment: Results of the First Direct Measurement of Mars's Atmosphere and Ionosphere. Science, New Series 149 (3689). с. 1243–1248. Bibcode:1965Sci...149.1243K. PMID 17747455. doi:10.1126/science.149.3689.1243. 
  47. Salisbury, Frank B. (April 6, 1962). Martian Biology. Science, New Series 136 (3510). с. 17–26. Bibcode:1962Sci...136...17S. PMID 17779780. doi:10.1126/science.136.3510.17. 
  48. Kilston, Steven D.; Drummond, Robert R.; Sagan, Carl (1966). A Search for Life on Earth at Kilometer Resolution. Icarus 5 (1–6). с. 79–98. Bibcode:1966Icar....5...79K. doi:10.1016/0019-1035(66)90010-8. 
  49. Bianciardi, Giorgio; Miller, Joseph D.; Straat, Patricia Ann; Levin, Gilbert V. (March 2012). Complexity Analysis of the Viking Labeled Release Experiments. IJASS 13 (1). с. 14–26. Bibcode:2012IJASS..13...14B. doi:10.5139/IJASS.2012.13.1.14. Архів оригіналу за 2012-04-15. Процитовано 2012-04-15. 
  50. Klotz, Irene (12 April 2012). Mars Viking Robots 'Found Life'. DiscoveryNews. Процитовано 2012-04-16. 
  51. Matthews, Mildred S. (1 October 1992). Mars. University of Arizona Press. ISBN 978-0-8165-1257-7. Процитовано 14 August 2012. 
  52. Raeburn, P. (1998) «Uncovering the Secrets of the Red Planet Mars». National Geographic Society. Washington D.C. (ISBN 0792273737).
  53. Moore, Patrick; Hunt, Garry (1 January 1997). The Atlas of the Solar System. Chancellor Press. ISBN 978-0-7537-0014-3. Процитовано 2012-08-14. 
  54. а б Anderson, Charlene (August 1990). The First Rover on Mars – The Soviets Did It in 1971. The Planetary Report. Архів оригіналу за 2011-06-05. Процитовано 2012-04-05. 
  55. December 4, 1996 — First successful Mars Rover — Sojourner — was launched. Todayinspacehistory.wordpress.com (2007-12-04). Retrieved on 2012-08-14.
  56. PDS Geosciences Node Data and Services: MGS. Процитовано 2006-08-27. 
  57. David, Leonard. Mars Global Surveyor Remains Silent, Feared Lost. Процитовано 2007-04-01. 
  58. Mars Global Surveyor Operations Review Board. Mars Global Surveyor (MGS) Spacecraft Loss of Contact. Процитовано 2012-02-15. 
  59. ESA — Mars Express — Possible evidence found for Beagle 2 location — images