Дослідження Марса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Місії на Марс)
Перейти до: навігація, пошук
Марсохід Curiosity, який здійснив посадку на Марс у 2012.

Дослідження Марса — вивчення Марса космічними апаратами. Зонди відправляються із Землі починаючи з 20 століття, що призвело до значного збільшення знань людства щодо марсіанської системи, перш за все — у розумінні геології й потенційної придатності до життя.

Діючі місії на Марсі починаючи з 2001 до сучасності
Рік Місії
2017 8 8
 
2016 8 8
 
2015 7 7
 
2014 7 7
 
2013 5 5
 
2012 5 5
 
2011 4 4
 
2010 5 5
 
2009 5 5
 
2008 6 6
 
2007 5 5
 
2006 6 6
 
2005 5 5
 
2004 5 5
 
2003 3 3
 
2002 2 2
 
2001 2 2
 
Активні космічні апарати на Марсі 1971—2000
Рік Космічний апарат
2000 1 1
 
1999 1 1
 
1998 1 1
 
1997 2 2
 
1990—1996 0
1989 1 1
 
1983—1988 0
1982 1 1
 
1981 1 1
 
1980 3 3
 
1979 3 3
 
1978 4 4
 
1976 4 4
 
1975 4 4
 
1974 3 3
 
1973 0
1972 3 3
 
1971 5 5
 

Поточний статус[ред.ред. код]

Проектування міжпланетних подорожей — складний процес, а дослідження Марса апаратами має високий рівень невдач, особливо під час перших місій. Приблизно 2/3 всіх космічних місій до Марса зазнали невдач ще до початку наукової роботи. Деякі місії досягли значного успіху, зокрема, два марсоходи з програми Mars Exploration Rover працювали тривалий час після завершення гарантованого строку роботи.[1] 6 листопада 2017 на поверхні Марса діють два ровери (Марсохід «Оппортьюніті» програми Mars Exploration Rover та Марсохід «К'юріосіті» програми Марсіанська наукова лабораторія), а також на орбіті перебувають шість орбітальних апаратів: Марс Одіссей, Марс-експрес, Mars Reconnaissance Orbiter, Мангальян, Mars Atmosphere and Volatile Evolution, ExoMars Trace Gas Orbiter, які надали науковцям великий обсяг інформації щодо Марса. Не було здійснено жодної місії з повернення зразків з Марса на Землю, місія з повернення зразків з супутника Марса — Фобоса (Фобос-Ґрунт) — зазнала невдачі.[2]

24 січня 2014 року, NASA звітувала про поточний стан вивчення Марса ровареми «Оппортьюніті» і «К'юріосіті». Було зазначено, що ровери будуть шукати докази існування життєздатних форм, включаючи автотрофів, хемотрофів або літотрофів, а також докази існування води, включаючи озерні рівнини, в яких могли існувати форми життя.[3][4][5][6] Пошук доказів існування життя, органічого вуглецю на Марсі — це на сьогодні основне завдання NASA.[3]

Місця посадки апаратів для дослідження Марса.

Марсіанська система[ред.ред. код]

Людство тривалий час цікавиться Марсом. Ранні спостереження за допомогою телескопа виявили зміни кольору на поверхні, що було ідентифіковано як зміна сезонів. Подальші спостереження у телескоп виявили два супутники — Фобос і Деймос, полярні льодяні шапки і місцевість, відому як Гора Олімп — найвища відома гора Сонячної системи. Відкриття пожвавили інтерес до вивчення і дослідження червоної планети. Марс — кам'яна планета, така ж як і Земля, він утворився у той самий час, проте має вдвічі менший діаметр, набагато тоншу атмосферу та холодну, пустельну поверхню[7].

Стартове вікно[ред.ред. код]

Щоб витрачати якомога менше палива для перельоту від Землі до Марса, запуски здійснюються раз на 2 роки та 2 місяці (приблизно через 780 днів)[8]. Найменші витрати палива для перельоту можливі раз на 16 років[8]. Наприклад, це було у 1969 і 1971 стартових вікнах, досягнувши мінімуму в 1970-х, наступний цикл припав на 1986 і 1988 роки[8].

Минулі і діючі місії[ред.ред. код]

Марсіанський схід Сонця, фото ровера Спіріт, 2005.
Північний полюс, сфотографований спускним апаратом Фенікс, 2008.

Починаючи з 1960 року, СРСР здійснив серію запусків зондів до Марса, зокрема, перший проліт повз Марс і важку посадку (Марс 1962B).[9] Перший успішний проліт Марса відбувся 14-15 липня 1965 року апаратом Марінер-4 (НАСА).[10] 14 листопада 1971 року КА Марінер-9 став першим космічним апаратом на орбіті іншої планети.[11] Кількість даних, отриманих від зондів різко збільшилась з поліпшенням технологій.[9]

Перший контакт з поверхнею був здійснений радянськими зондами: Спускним апаратом Марс-2 — 27 листопада 1971 і апаратом Марс-3 — 2 грудня 1971. Марс-2 зазнав аварії під час спуску, а Марс-3 перестав працювати приблизно після 20 секунд після посадки.[12] Марс-6 зазнав невдачі під час приземлення, проте зумів передати деякі дані щодо атмосфери.[13] У 1975 році NASA запустила Програму «Вікінг», яка складається з двох орбітальних апаратів, обидва мали спускні апарати, вони успішно здійснили м'яку посадку 1976 року. Вікінг-1 передавав дані впродовж 6 років, Вікінг-2 — три роки. Спускні апарати Вікінг передали перші кольорові світлини Марса[14].

Радянські зонди Фобос-1 і Фобос-2 були відправлені до Марса 1988 року для вивчення його супутників із фокусуванням на Фобосі. Зв'язок із Фобосом-1 було втрачено під час подорожі до Марса. Фобос-2 зробив світлини Фобоса й Марса, проте до початку від'єднання посадкових платформ зв'язок із ним було втрачено[15].

Приблизно 2/3 всіх космічний апаратів зазнали невдачі і не виконали своїх місій, тому система Марса має статус складної цілі для досліджень[16].

Місії, які зазнали невдач після Фобоса-1 і 2 (1988):

Після невдачі апарату Mars Observer orbiter, NASA запустила місію Mars Global Surveyor, яка досягла орбіти Марса 1997 року. Ця місія була повністю успішна, і завершила картографування планети на початку 2001 року. Зв'язок з апаратом було втрачено в листопаді 2006 під час третьої розширеної місії апарата, орбітальний апарат відпрацював 10 років у космосі. Місія NASA Mars Pathfinder мала у складі станції дослідницький марсохід Sojourner, який приземлився у місцевості Ares Vallis на Марсі влітку 1997 року і відправив на Землю багато світлин[17].

Апарат Фенікс приземлився біля північного полюса Марса 25 травня 2008 року.[18] Його роботизована рука занурилась у марсіанський грунт, в результаті чого 20 червня 2008 року було підтверджено наявність водяного льоду[19][20]. Місію було завершено після того, як 10 листопада 2008 року зв'язок було втрачено[21]. 2008 року ціна транспортування вантажу з поверхні Землі до поверхні Марса становила приблизно $309 000 за кілограм[22].

Розетта пролетіла Марс приблизно на відстані 250 км 2007 року[23]. Dawn пролетів повз Марс у лютому 2009 для здійснення гравітаційного маневру для досягнення Вести й Церери[24].

Діючі місії[ред.ред. код]

Апарат NASA Mars Odyssey вийшов на орбіту Марса 2001 року[25]. Спектрометр гамма променів цього апарата виявив значну кількість водню у верхньому прошарку реголіту Марса. Цей водень може свідчити про великі запаси водяного льоду під поверхнею[26].

Місія Mars Express (ЄКА) досягла Марса 2003 року. Апарат мав на борту спускний апарат Бігль-2, але після приземлення апарат на зв'язок не вийшов і його визнали втраченим у лютому 2004 року. У січні 2005 камера Mars Reconnaissance Orbiter знайшла Бігль-2: апарат здійснив м'яку посадку, проте сонячні панелі й антени не розгорнулись[27][28]. На початку 2004 спектрометр апарата Mars Express знайшов у марсіанській атмосфері метан. ЄКА у червні 2006 оголосило про відкриття явища полярного сяйва на Марсі[29].

У січні 2004 два марсоходи NASA з програми Mars Exploration Rover — Марсохід «Спіріт» і Марсохід «Оппортьюніті» здійснили посадку на поверхню Марса. Обидва марсоходи досягли своїх цілей. Серед наукових досягнень — докази того, що рідка вода існувала деякий час у минулому в обох місцях посадки. Піщані бурі чистили сонячні панелі роверів, це підвищувало їх працездатність, збільшуючи вироблення енергії[30]. Марсохід «Спіріт» працював до 2010 року, коли припинив передавати дані через падіння в піщану дюну[2].

10 березня 2006 року зонд NASA Mars Reconnaissance Orbiter досяг орбіти Марса для виконання дворічної наукової місії. Апарат розпочав фотографування марсіанської поверхні й спостереження за погодними умовами, щоб знайти придатні для посадки майбутніх місій місця. Цей зонд зробив перші світлини активних лавин на північному полюсі 3 березня 2008[31].

Місія Марсіанська наукова лабораторія була запущена 26 листопада 2011, вона транспортувала Марсохід «К'юріосіті» на поверхню Марса 6 серпня 2012 року. Марсохід більший і сучасніший, ніж ровери програми Mars Exploration Rover і має швидкість до 90 м/год.[32] Наукові дослідження, що проводились — це дистанційний хімічний аналіз гірських порід на відстані 7 м.[33] Наступна місія, що була відправлена до Марса — MAVEN.

Індійська організація космічних досліджень і розробок відправила до Марса орбітальний апарат Мангальян 5 листопада 2013. Апарат був успішно виведений на орбіту Марса 24 вересня 2014. Це четверте космічне агентство, яке успішно відправило апарат до Марса поряд з СРСР, NASA і ЄКА[34]. Індія — перша країна, яка змогла вивести космічний апарат на орбіту Марса з першої спроби[35].

Апарат ExoMars Trace Gas Orbiter прибув до системи Марса 2016 року й доправив тестовий спускний апарат Скіапареллі. Посадка визнана частково успішною через зіткнення з поверхнею, хоча апарат передавав дані під час спуску.[36]

Огляд місій[ред.ред. код]

Нижче наведений огляд місій, орієнтованих переважно на орбітальні апарати і пролітні КА. Дивись також Приземлення на Марс, а також Марсохід.

Ранні радянські місії[ред.ред. код]

1960-ті[ред.ред. код]

Між 1960 і 1969 роками СРСР запустив для дослідження Марса 9 зондів. Всі вони зазнали невдачі: три під час запуску; три не вийшли на навколоземну орбіту; один під час коригування траекторії до Марса і два під час міжпланетної подорожі.

Перша програма СРСР з дослідження Марса — 1M — непілотована космічна міжпланетна дослідницька програма, що складалась з двох зондів, що були запущені у жовтні 1960: Марс-1М №1 і Марс-1М №2. Після запуску насоси третього ступеня на обох пускових установках не змогли створити достатній тиск, щоб почати запалювання, тому орбіта Землі не була досягнута. Космічний зонд досяг висоти 120 км до початку падіння.

Космічний апарат Марс 1962А мав здійснити проліт повз Марс, він був запущений 24 жовтня 1962 року. Апарат Марс 1962B мав стати першою місією з приземлення на поверхню Марса, був запущений пізніше у 1962 році. Обидва апарати зазнали невдачі або під час виходу на орбіту Землі або під час ввімкнення двигуна, щоб вийти на траєкторію до Марса.[2]

Перші успіхи[ред.ред. код]
Обрані радянські марсіанські зонди
Космічний
апарат
Орбітальний або
політний результат
Результат
приземлення
Марс-1 Невдало Невдало
Марс-2 Успіх Невдало
Марс-3 Частковий успіх Частковий успіх
Марс-4 Невдало N/A
Марс-5 Частковий успіх N/A
Марс-6 Успіх Невдало
Марс-7 Успіх Невдало
Фобос-1 Невдало Невдало
Фобос-2 Частковий успіх Невдало

Марс-1 — автоматичний міжпланетний апарат був запущений до Марса — 1 листопада, 1962, був першим зондом Радянської програми з дослідження Марса. Апарат був призначений для прольоту повз Марс на відстані приблизно 11 000 км і зробити світлини поверхні Марса, відправити дані щодо космічної радіації, мікрометеоритних ударів та мігнітного поля, структуру атмосфери і можливі органічні сполуки.[37][38] Було здійснено 62 радіо-передачі, з періодом між ними у два дні, а пізніше у 5 днів, був зібраний значний масив даних. У результаті пошкодження системи орієнтації 21 березня 1963 року на відстані близько 106 млн км був отриманий останній сигнал, після чого «Марс-1» замовк.[37][38]

У 1964 році, обидва радянські зонди — Зонд 1964А (4 червня) і Зонд-2 (30 листопада) за програмою Зонд зазнали невдачі: Зонд 1964А під час запуску, а Зонд-2 на шляху до Марса на початку травня 1965.[2]

У 1969 році, за радянською програмою Марс були підготовлені два однакових 5-тонних апарати, названі М-69 — Марс 1969А та Марс 1969В. Обидва зонди були втрачені під час запуску, вони запускались, новою ракетою-носієм Протон.[39]

1970-ті[ред.ред. код]

СРСР мав наміри щодо запуску першого штучного супутника Марса, випередивши американські апарати, що планувалось запустити — Марінер-8 і Марінер-9. У травні 1971 на наступний день після того, як Марінер-8 не зміг вийти на орбіту, апарат Космос-419 — важкий апарат радянської марсіанської програми М-71 також зазнав невдачі. Космічний апарат був сконструйований як орбітальний, в той час як наступні два зонди програми М-71, Марс-2 і Марс-3 були багатозадачними і складались з орбітального і спускного апарату з маленькими роверами, які мали б стати першими роверами за межами Місяця. Апарати були успішно запущені у середині травня 1971 року і досягли орбіти Марса після семи місяців польоту. 27 листопада 1971 року, спускний апарат зонду Марс-2 невдало приземлився на поверхню Марса через помилку комп'ютера і став першим зробленим людиною апаратом, що досяг поверхні Марса. 2 грудня 1971, спускний апарат зонда Марс-3 став першим космічним апаратом, що здійснив м'яку посадку на поверхню Марса, проте передача сигналів була припинена після 14,5 с після початку.[40]

Орбітальні апарати Марс-2 і Марс-3 відправили на Землю значну кількість даних з грудня 1971 до березня 1972, дані також передавались до серпня. 22 серпня 1972 року після відправлення 60 світлин, Марс-2 і Марс-3 закінчили свою місію. Зі світлин науковці склали перші карти рельєфу Марса, отримали дані щодо гравітації і магнітного поля.[41]

У 1973 році СРСР здійснив запуск ще чотирьох апаратів до Марса: орбітальні апарати:Марс-4 і Марс-5 і пролітні/спускні апарати: Марс-6 і Марс-7. Всі місії, окрім Марс-7 надіслали корисні дані на Землю, найуспішнішою виявилась місія Марс-5. Апарат Марс-5 перестав функціонувати через три тижні після виходу на орбіту. Марс-5 передав лише 60 світлин до того, як його передавач розгерметизувався, що й припинило місію. Спускний апарат Марс-6 передавав дані під час спуску, проте зазнав невдачі під час приземлення. Марс-4 пролетів Марс на відстані 2200 км відправивши на Землю кілька світлин та дані про затримку радіозв'язку, а також вперше виявив іоносферу Марса.[42]. Спускний апарат станції Марс-7 передчасно відділився від зонду, що його транспортував, внаслідок проблеми, що виникла в одній із систем. В результаті спускний апарат пролетів повз планету на відстані 1300 км.

Програма «Марінер»[ред.ред. код]

Перші знімки Марса з близької відстані, зроблені у 1965 році Марінером-4, розмір приблизно 330 км × 1200 км.
Кратер Марінер, сфотографований апаратом Марінер-4.

У 1964 році Лабораторія реактивного руху зробила дві спроби досягти Марса. Ідентичні космічні апарати Марінер-3 і Марінер-4 були спроектовані, щоб здійснити перші обльоти Марса. Марінер-3 був запущений 5 листопада 1964, але обтічник ракети не розкрився належним чином і місія була провалена. Три тижні пізніше — 28 листопада 1964 року, Марінер-4 був успішно запущений у подорож до Марсу.

Марінер-4 пролтів повз Марс 14 липня 1965, забезпечивши науковців першими крупноплановими світлинами іншої планети. Світлини поступово були передані через невеликий рекодер зонду, який також виявив ударні кратери. Це забезпечило науковців більш точними даними щодо планети. Зонд виміряв атмосферний тиск — 1 % від земного, були виміряні денні температури −100 °C (−148 °F). Дані щодо магнітного поля[43][44] або марсіанських радіаційних поясів — не було виявлено. Нові дані потрібно було врахувати для проектування марсіанських спускних апаратів і показали, що життя на Марсі могло існувати в більш суворих умовах, ніж передбачалось раніше.[45][46][47][48]

NASA продовжила програму Марінер, запустивши ще два апарати до Марса — Марінер-6 і 7. Вони були запущені у наступне пускове вікно і досягли Марса 1969 року. Під час подорожі один з апаратів був втрачений. Марінер-9 став першим апаратом, що успішно вийшов на орбіту Марса. Коли Марінер-9 досяг Марса 1971 року, то разом із двома радянськими орбітальними апаратами (Марс-2 і Марс-3) спостерігав на планеті пилову бурю.

Поки тривала буря, керівники місії зробили світлини Фобоса. Коли буря на поверхні Марса вщухла, апарат зробив світлини, які дозволили зробити припущення про існування рідкої води на поверхні планети в минулому. Ці світлини засвідчили суттєвий прогрес у порівнянні з попередніми місіями. Вони також остаточно визначили справжню сутність марсіанських альбедо.[джерело?]

Наприклад, місцевість Nix Olympica була однією з місцевостей, яку можна було побачити навіть під час піщаної бурі і вважається найвищою горою в Сонячній системі.

Програма «Вікінг»[ред.ред. код]

Програма Вікінг запустила апарати Вікінг-1 і Вікінг-2 до Марса 1975 року. Програма складалась з двох орбітальних апаратів і двох спускних — це були перші два космічні апарати, які успішно приземлились і працювали на Марсі.

Посадковий майданчик Вікінга-1 (21 липня 1976).
Посадковий майданчик Вікінга-2 (5 вересня 1976).
Посадковий майданчик Вікінга-2 (25 вересня 1977).
Сніг на посадковому майданчику Вікінга-2 (18 травня 1979).
Схід сонця на Марсі на Золотій рівнині Chryse Planitia (20 серпня 1976).

Головні наукові цілі спускних апаратів — пошук біосигнатур і спостереження за метеорологічними, сейсмічними й магнітними змінами на Марсі. Результати біологічних експериментів на борту спускних апаратів показали, що в зразках є ознаки мікробного життя[49][50].

Ерозія поверхні кратеру
Острови, що утворились від ерозії Oxia Palus.
Острови у Lunae Palus.
Місцевість у Квадранглі Lunae Palus.

Орбітальні апарати Вікінгів виявили, що великі повені з води утворили глибокі долини і рухались по ним тисячі кілометрів. Області розгалужених струмків у південній півкулі показують, що в цій місцевості раніше йшов дощ.[51][52][53]

Mars Pathfinder[ред.ред. код]

Докладніше: Mars Pathfinder
Соджорнер здійснює вимірювання спектрометром каменю Йогі.

Програма «Mars Pathfinder» була створена та запущена США. Космічний апарат приземлився на Марс 4 липня 1997 року. Він складався зі спускного апарата й невеликого 10,6 кг ровера, названого «Соджорнер», який був першим марсоходом[54][55]. Щодо наукових цілей, то ровер випробував різні технології, такі як система приземлення за допомогою повітряної подушки та автоматичне ухилення від перешкод. Обидві ці технології пізніше були використані у програмі Mars Exploration Rover[54].

Mars Global Surveyor[ред.ред. код]

Докладніше: Mars Global Surveyor
This image from Mars Global Surveyor spans a region about 1500 meters across. Gullies, similar to those formed on Earth, are visible from Newton Basin in Sirenum Terra.
Яри, які схожі на яри на Землі, сфотографовані станцією Mars Global Surveyor.
This color-coded elevation map was produced from data collected by Mars Global Surveyor.It shows an area around Northern Kasei Valles, showing relationships among Kasei Valles, Bahram Vallis, Vedra Vallis, Maumee Vallis, and Maja Valles. Map location is in Lunae Palus quadrangle and includes parts of Lunae Planum and Chryse Planitia.
Кольорова мапа, зроблена на основі даних апарату Mars Global Surveyor, на якій можна побачити результати повенів на Марсі.

Космічний апарат «Mars Global Surveyor» був запущений 7 листопада 1996 року і вийшов на орбіту 12 вересня 1997 року. У березні 1999 року, після півтора року зміни орбіти з еліптичної до кругової, апарат почав виконувати свою головну місію з картографування. Апарат досліджував планету з низької висоти і в районі полюсів один марсіанський рік (приблизно два земних роки). Свою головну роботу апарат завершив 31 січня 2001 року, його роботу було подовжено ще кілька разів.

Орбітальний апарат вивчав марсіанську атмосферу й структуру й надав науковцям більше даних про червону планету, ніж усі попередні місії разом. Дані були оброблені й опубліковані[56].

Серед ключових знахідок апарату слід відзначити створення світлин потоків і поверхневих утворень, які вказують на наявність джерел рідкої води, подібних до водоносного горизонту на або близько поверхні планети. Схожі канали на Землі формуються за допомогою проточної води, проте на Марсі температура доволі низька і атмосфера тонка для утворення рідкої води. Не дивлячись на це, багато науковців передбачають, що рідка вода колись текла на поверхні Марса, утворивши канали і долини, вона утворила басейни, на дні яких вода спочатку застигла, а потім випарувалася.

Магнітометр апарата показав, що магнітне поле планети генерується не по всій планеті ядром, а розміщене в окремих ділянках кори. Нові температурні дані й більш детальні світлини Фобоса показали, що його поверхня складається з порошкового матеріалу товщиною не менше 1 метра, внаслідок мільйонів років бомбардувань метеоритами. Дані від альтиметра космічного апарата надали науковцям 3-D краєвиди марсіанської північної полярної шапки. Контакт з апаратом було втрачено 5 листопада 2006 року[57]. NASA полишила спроби зв'язатись з апаратом 28 січня 2007 року[58].

Mars Odyssey та Mars Express[ред.ред. код]

24 жовтня 2001 року «Одіссей» прибув на довколомарсіанську орбіту. Апарату вдалося отримати дані, що свідчать про великі запаси води на Марсі. Мабуть, на деяких ділянках на глибині 45 см залягає порода, що на 70 % (за обсягом) складається з замерзлої води.

2 червня 2003 «Марс-експрес» стартував з космодрома «Байконур». Космічний апарат складається з орбітальної станції — штучного супутника Марса і спускного апарату з автоматичною марсіанської станцією «Бігль-2». Автоматична марсіанська станція Бігль-2 мала буровий механізм, маленький спектрометр, прилади для виявлення слідів життєдіяльності мікроорганізмів.

Орбітальний апарат вийшов на орбіту Марса 25 грудня 2003 року, Бігль-2 ввійшов в атмосферу Марса того ж дня. Однак зв'язок з апаратом обірвався. Спроби зв'язатись з апаратом тривали до січня, однак у середині лютого Бігль-2 було оголошено втраченим. Орбітальний апарат Mars Express підтвердив наявність водяного льоду й вуглекислого осаду на південному полюсі планети, до того NASA підтвердила їх наявність на північному полюсі Марса.

У грудні 2005 року при аналізі знімків поверхні Марса, зроблених міжпланетним апаратом Mars Global Surveyor учені виявили ймовірне місце посадки модуля «Бігль-2».[59] Вивчивши фотографії, вчені заявили, що зонд приземлився майже неушкодженим. На фотографії можна побачити кілька темних плям, які, ймовірно, є повітряними подушками і парашутами апарату. Це означає, що всі системи безпеки спрацювали вірно і до зіткнення з поверхнею модуль залишався справним. Основною причиною виходу з ладу визнано відмову обладнання зв'язку.

MER та Фенікс[ред.ред. код]

Краєвид полярної поверхні, сфотографований апаратом «Фенікс».

Програма «Mars Exploration Rover» (NASA) розпочалася у 2003 році і триває досі. Програма має у складі два марсохіди — «Спіріт» та «Оппортьюніті» для дослідження геології поверхні Марса. Наукові цілі місії: пошук і аналіз широкого спектру порід і ґрунтів, які містять підказки щодо дій води на Марсі у минулому. Це частина програми Дослідження Марса, яка складається з трьох успішних попередніх спускних апаратів: два апарати Вікінг у 1976 та апарату Mars Pathfinder у 1997 році.

Mars Reconnaissance Orbiter[ред.ред. код]

Докладніше: Mars Reconnaissance Orbiter

Апарат Mars Reconnaissance Orbiter (MRO) — це багатофункціональний космічний апарат, створений для розвідування і дослідження Марса з орбіти. $720-ти мільйонний апарат був побудований компанією Lockheed Martin під керівництвом Лабораторії реактивного руху і запущений 12 серпня 2005 року, він вийшов на орбіту Марса 10 березня 2006 року.[60]

Апарат MRO нає на борту такі наукові інструменти, як камера HiRISE, радіолокатор SHARAD, камеру CTX, інструмент CRISM. Камера HiRISE використовується для аналізу марсіанського ландшафту, CRISM та SHARAD створені для виявлення води, льоду і мінералів на та під поверхнею. До того ж, апарат прокладає шлях для наступних поколінь космічних апаратів, аналізуючи погоду і явища на поверхні планети, відшукуючи посадкові майданчики і тестуючи нові телекомунікаційні системи, що мають здатність надсилати і отримувати інформацію зі значним бітрейтом у порівнянні з попередніми апаратами. Дані надсилаються і отримуються апаратом швидше, ніж в усіх попередніх міжпланетних місіях разом і дозволяє апарату слугувати важливим ретранслятором для інших місій.

«Розетта» та «Світанок»[ред.ред. код]

Апарат ЄКА — «Розетта», який був запущений до комети Чурюмова — Герасименко пролетів повз Марс на відстані 250 км — 25 лютого 2007 року, гравітаційний маневр скоригував треєкторію космічної місії.[61]

Місія NASA «Світанок» використала гравітацію Марса у 2009 році для зміни напряму руху і швидкості на шляху до Вести і протестувала камеру апарата та інші інструменти на Марсі.[62]

«Фобос-Ґрунт»[ред.ред. код]

Докладніше: Фобос-Ґрунт

8 листопада 2011 року апарат був запущений Роскосмосом (РФ), місія мала амбіційні цілі з дослідження супутника Марса — Фобоса. Вона складалась з спускного апарата, який мав би доправити зразки ґрунту з поверхні Фобоса на Землю і доправити китайський апарат Інхо-1 на орбіту Марса. При виведенні станції «Фобос-Ґрунт», запущеної 9 листопада, на траєкторію відльоту склалася нештатна ситуація.[63] Причиною невдачі стало те, що не спрацювала маршова рухова установка, яка мала забезпечити рух «Фобос-Ґрунт» після його відділення від ракети-носія. Це могло статися внаслідок збою програмного забезпечення або через поломку датчиків чи приладів безпосередньо на борту апарата.

Запустити маршовий двигун так і не вдалося, і космічний апарат «Фобос-Ґрунт» 15-го січня 2012 р. на 1097 витку увійшов у верхні шари земної атмосфери і перестав існувати внаслідок аеродинамічного перегріву і механічного руйнування. Припускають, що поверхні Землі (а точніше Тихого океану, приблизно 1000 км західніше чилійського острова Веллінгтон) досягнули тільки деякі фрагменти з тугоплавких матеріалів загальною масою 200 кг. Всі інші компоненти включно з паливними баками із високотоксичним паливом та окисником згоріли в атмосфері ще на висоті приблизно 100 км.

Марсохід «К'юріосіті»[ред.ред. код]

Світлина Aeolis Mons («Mount Sharp») зроблена 9 серпня 2012 року марсохідом «К'юріосіті».

Місія NASA — «Марсіанська наукова лабораторія» з марсохідом «К'юріосіті» була запущена 26 листопада 2011 року,[64][65] і здійснила посадку на Марс 6 серпня 2012 року в місцевості Aeolis Palus у кратері Ґейл. Ровер має інструменти для дослідження інуючих або минулих форм життя на Марсі.[66][67][68][69]

MAVEN[ред.ред. код]

MAVEN — орбітальна місія для вивчення верхньої атмосфери Марса.[70] Також слугуватиме передавачем для морсоходів і спускних апаратів на поверхні Марса. Апарат був запущений 18 листопада 2013 року і досяг планети 22 вересня 2014 року.

«Мангальян»[ред.ред. код]

Докладніше: Мангальян

Місія Мангальян була запущена 5 листопада 2013 року Індійською організацією космічних досліджень і розробок[71]. Апарат успішно вийшов на орбіту Марса 24 вересня 2014 року. Ця місія протестує технології для подальших запусків місій, а також має змогу досліджувати марсіанську атмосферу. Це перша місія Індії до Марса, Індія стала четвертою країною, яка успішно відправила космічний апарат до Марса після СРСР, НАСА, ЄКА, а також перша азійська країна, яка успішно здійснила запуск місії до Марса. Бюджет місії склав $71 млн дол — це найдешевша місія до Марса за весь час.[72][73][74]

«ExoMars Trace Gas Orbiter» та «Скіапареллі»[ред.ред. код]

ExoMars Trace Gas Orbiter — орбітальний апарат, побудований спільно ЄКА і Роскосмосом. Апарат вийшов на орбіту Марса 19 жовтня 2016 року. Космічний апарат дослідить і з'ясує природу виникнення в атмосфері Марса домішок метану, водяної пари і інших газів, про вміст яких на червоній планеті відомо з 2003 року[75].

Спускний апарат «Скіапареллі» під час посадки на Марс 19 жовтня 2016 року розбився. Наприкінці листопада було повідомлено, що попередньою причиною катастрофи є помилка в блоці, система якого неправильно розрахувала висоту апарату. У той час, коли посадковий модуль увійшов в атмосферу Марса, блок, що вимірює кутові швидкості, видав системі управління некоректні дані про висоту, на якій знаходиться апарат. У результаті чого програмне забезпечення модуля раніше часу розкрило парашут, включило гальмівні двигуни і активувало систему посадки.[76].

Майбутні місії[ред.ред. код]

Докладніше: Mars Sample Return Mission
Комп'ютерна модель майбутнього марсохіда NASA 2020 Mars Rover.
  • У серпні 2012 року NASA обрала місію InSight вартістю $425 млн, яка складається зі спускного апарата, запуск планувалось здійснити у 2016 році з дриллю і сейсмометром для визначення структури Марса.[77][78][79] З апаратом будуть запущені два мініатюрні супутники — Mars Cube One для забезпечення телеметрії у реальному часі під час спуску і приземлення апарату InSight. Міні-супутники відділяться від ракети Атлас-5 після запуску і будуть подорожувати окремим маршрутом.[80][81][82] Запуск місії було перенесено з березня 2016 на травень 2018.[83]
  • ЄКА і Роскосмос в якості частини програми ЕкзоМарс планують відправити на Марс ровер — Екзомарс у 2020 році для дослідження існуючих мікроскопічних життєвих форм на Марсі.[84]
  • У 2020 році NASA планує відправити на Марс місію Mars 2020, вона буде базуватись на місії ровера «К'юріосіті». Наукові інструменти будуть сфокусовані на астробіології.[85]
  • У 2020 році КНР планує здійснити запуск місії для дослідження Марса, яка матиме у складі орбітальний апарат, спускний апарат і ровер.
  • ОАЕ планують відправити у 2020 році орбітальний апарат до Марса, місія названа — Emirates Mars Mission.[86][87]
  • Індійська організація космічних досліджень і розробок планує відправити місію Мангальян-2 у 2021—2022 роках. Місія може складатися зі спускного апарата та ровера.[88]

Пропозиції[ред.ред. код]

  • Фінсько-російська місія до Марса — MetNet має використовувати багато маленьких метеорологічних станцій на Марсі, щоб створити широкомасштабну мережу для дослідження атмосферної структури планети.[89]
  • Марс-ґрунт — концепт місії Роскосмоса для повернення зразків з марсіанської поверхні на Землю.[90]
  • Команди ЄКА та NASA запропонували місію з трьох запусків для повернення зразків ґрунту з Марса, концепт передбачає використання маленького ровера для зброру зразків, модуль для підйому зразків на орбіту та орбітальний модуль для доставки зразків на Землю.[91] Двигун на електричній тязі може дозволити здійснити всю місію за допомогою одного запуску замість трьох.[92]
  • Місія Sample Collection for Investigation of Mars, яка пропонувалась в рамках програми Mars Scout передбачала збір частинок з верхньої атмосфери Марса і повернення їх на Землю.[93]
  • 10 листопада 2014 року Китайська аерокосмічна науково-технологічна корпорація оприлюднила інформацію щодо прототипу марсіанського ровера, який базується на місячному ровері Юйту. Корпорація додала, що місія, яка складатиметься з орбітального апарата, спускного апарата та ровера може бути запущена у 2020 році (Mars Global Remote Sensing Orbiter and Small Rover).[94]
  • Японія розробляє концепт місії MELOS з запуску ровера на Марс для пошуку біосигнатур і присутнього життя на Марсі.[95]

Інші концепти мають у складі полярні зонди, марсіанський літальний апарат і невеликі метеорологічні станції.[91] Довготривалі місцевості для вивчення можуть включати: лавові тоннелі, використання ресурсів.[96][97] Також можливі мікромісії, їх відправка можлива за допомогою ракети Аріан-5 і гравітаційного меневру навколо Місяця.[98]

Пропозиції пілотованого польоту на Марс[ред.ред. код]

Концепт пілотованої місії NASA до Марса (2009).

Багато людей вже давно виступають за пілотовану місію на Марс, це, можливо, в кінцевому підсумку, призведе до постійної колонізації Марса, як наступного логічного кроку дослідження космосу людиною після вивчення Місяця.[99]

NASA[ред.ред. код]

Дослідження людиною космосу за допомогою пілотованих місій було визначено планом Vision for Space Exploration, який був анонсований у 2004 році президентом Джорджем Вокером Бушем.[100] Космічний корабель Оріон буде використаний для відправлення пілотованої місії до Місяця у 2020 році, як ще один крок до пілотованої місії на Марс. 28 вересня 2007 року, адміністратор NASA Майкл Дуґлас Ґріффін оголосив, що мета NASA — відправити людину на Марс до 2037 року.[101]

8 жовтня 2015 року, NASA опублікувала офіційний план дослідження космосу людиною і колонізацію Марса. Вона назвала план «Подорож до Марса». План визначає три фази, які призведуть до колонізації.[102]

  • Перша стадія вже розпочалась — це подовження роботи МКС до 2024 року, перевірка технологій для дослідження глибокого космосу і вивчення ефектів довготривалих місій на людський організм.
  • Друга стадія — рух досліджень від Землі до навколомісячного простору. NASA планує місію з захоплення астероїда (2020 рік), тестування засобів довготривалого перебування екіпажу місій у глибокому космосі і вивчення можливостей для дослідження Марсу людиною.
  • Третя стадія — незалежність місій на Марсі від ресурсів з Землі.
  • Остання стадія передбачає довготривалі місії до місячної поверхні, які потребують лише планових технічних обслуговувань. Дослідники мають використовувати марсіанські ресурси для створення палива, води і будівельних матеріалів. NASA планує здійснити місії до Марса у 2030-х, незалежність від ресурсів з Землі може відбутись десятиліття потому.[103]
Подорож до Марса - Наука, Дослідження, Технології.

8 серпня 2015 року, NASA профінансувала однорічний проект для дослідження довготривалих ефектів одного року марсіанської місії на шістьох науковців. Вони жили в біо-будинку на горі Мауна Лоа на Гаваях з мінімальними контактами з зовнішнім світом, їм дозволялось виходити тільки одягнувши скафандри.[104][105]

Плани NASA з дослідження Марса еволюціонували, це можна відстежити у розвитку програми Mars Design Reference Mission.

Роберт Зубрін[ред.ред. код]

Проект Mars Direct, запропонований Робертом Зубріним — це пропозиція з пілотованого польоту на Марс, яка направлена на економічність і можливе його здійснення з існуючими технологіями. Науковець пропонує використати для проекту ракети-носії надважкого класу Сатурн V, наприклад Арес V. Модифікований проект «Mars to Stay» передбачає відправку астронавтів на Марс без повернення на Землю (Колонізація Марса).[100][101][106][106][107]

Проблеми дослідження Марса[ред.ред. код]

Технологія Deep Space 2
Mars Spacecraft 1988—1999
Spacecraft Outcome
Фобос 1 Невдача
Фобос 2 Невдача
Mars Observer Невдача
Марс-96 Невдача
Mars Pathfinder Успіх
Mars Global Surveyor Успіх
Mars Climate Orbiter Невдача
Mars Polar Lander Невдача
Deep Space 2 Невдача
Нозомі Невдача

Виклики, складності і тривалість місій до Марса призвели до багатьох невдач.[108] Велика кількість аварій місій, запущених з Землі для дослідження Марса неформально називають «Прокляття Марса».[109] Вислів «Галактичний упир»[110] або «Великий Галактичний упир» відсилає до неіснуючого космічного монстра, що живиться марсіанськими зондами, вислів був застосований вперше в 1997 році в журналі «Тайм», журналістом Дональдом Нефом, який іноді використовував вислів, щоб пояснити труднощі з запуском зондів до Марса.[111][112][113][114]

За програмою «Фобос» СРСР відправив два зонди до Марса у 1988 році. Фобос-1 стабільно надсилав сигнали до 2 вересня 1988 року, після чого від нього не було отримано жодних даних. Проблема була спричинена помилкою програмного забезпечення, яка дезактивувала двигуни, що коригували сонячні панелі апарата для забезпечення живленням, коли енергія в батареях апарату закінчилась, він перестав функціонувати. Апарат Фобос-2 стабільно функціонував до моменту виходу на орбіту Марса 29 січня 1989 року. Зонд зібрав дані щодо Сонця, міжпланетного середовища, Марса, Фобоса. Незадовго до фінальної стадії місії, під час якої апарат пролітав на відстані 50 м від поверхні Фобоса і повинні були від'єднатись два спускних апарати, зв'язок з зондом був втрачений. Місія була завершена, коли зв'язок не вдалось поновити до 27 березня 1989 року. Причина — помилка у бортовому комп'ютері.

Кілька років потому, у 1992 році апарат Mars Observer, запущений NASA не вийшов на зв'язок під час наближення до Марса. Орбітальний апарат Марс-96, запущений 16 листопада 1996 року Росією, також зазнав невдачі, коли не відбулось повторне запалення блоку Д-2 четвертої ступені.[115]

Після успішних місій Mars Global Surveyor і Mars Pathfinder, невдачі з різних причин спідкали апарати, запущені у 1998 і 1999 роках — японський зонд Нозомі, апарат NASA Mars Climate Orbiter, Mars Polar Lander і Deep Space 2. Апарат NASA Mars Climate Orbiter швидше за все згорів під час входження в атмосферу Марса.[116]

ЄКА також мали невдалі місії — два спускних апарати: Бігль-2, побудований Великою Британією не зміг розкласти свої сонячні панелі після приземлення у грудні 2003 року і Скіапареллі, який був частиною програми ЕкзоМарс, він був запущений разом з орбітальним апаратом ExoMars Trace Gas Orbiter. Посадку «Скіапареллі» на поверхню було заплановано на 19 жовтня 2016 року[117]. Проте, при здійсненні посадки, Скіапареллі розбився. Він впав на поверхню Марса з більшої висоти, ніж планувалося, від двох до чотирьох кілометрів. Припускається, що модуль впав на швидкості близько 300 кілометрів на годину[118]. Наприкінці листопада було повідомлено, що попередньою причиною катастрофи є помилка в блоці, система якого неправильно розрахувала висоту апарату. У той час, коли посадковий модуль увійшов в атмосферу Марса, блок, що вимірює кутові швидкості, видав системі управління некоректні дані про висоту, на якій знаходиться апарат. У результаті чого, програмне забезпечення модуля раніше часу розкрило парашут, включило гальмівні двигуни і активувало систему посадки.[119]

Хронологія дослідження Марса[ред.ред. код]

Джерело:[120]

Загальна таблиця[ред.ред. код]

Тип місії  %
Успішних
Всього
спроб
Успішні Частково
успішні
Аварія
під час запуску
Аварія
під час подорожі
Аварія під час
виходу на орбіту/
приземлення
Пролітні 45 % 11 5 0 4 2 0
Орбітальні апарати 50 % 23 10 2 5 3 3
Спускні апарати 53 % 15 7 1 0 3 4
Марсоходи 66 % 6 4 0 0 0 2
Разом 53 % 55 26 3 9 8 9

Рання статистика[ред.ред. код]

Цей графік дозволяє прослідкувати запуски до Марса. Наприклад, у кінці 1970-х було запущено не так багато місій, проте в цей час була реалізована програма «Вікінг»: були запущені два орбітальних апарата і працювали ще два спускних, інший апарат працював до 1982 року.

1
2
3
4
5
1960
1965
1970
1975
1980
1985
1990
1995
2000
2005
2010
2015
2020
  •   Невдача
  •   Частковий успіх
  •   Успіх
  •   У польоті
  •   Заплановано

Хронологія[ред.ред. код]

Місії (1960—1969) Запуск Прибуття на Марс Кінець місії Тип місії Результат Бюджет місії, млрд $ Пускова маса, метричних тонн Маса апарата,
метричних тонн
Радянська космонавтика Марс-1М №1 10 жовтня 1960 10 жовтня 1960 Обліт Аварія під час запуску 0.66[121]
Радянська космонавтика Марс-1М №2 14 жовтня 1960 14 жовтня 1960 Обліт Аварія під час запуску 0.66[121]
Радянська космонавтика Марс 1962А 24 жовтня 1962 24 жовтня 1962 Обліт Аварія невдовзі після запуску 0.88[121]
Радянська космонавтика Марс-1 1 листопада 1962 21 березня 1963 Обліт Частковий успіх: отримані деякі дані, але контакт був втрачений до досягнення Марса, обліт приблизно 193,000 км 0.89[121]
Радянська космонавтика Марс 1962B 4 листопада 1962 19 січня 1963 Спускний апарат Невдача (не зміг вийти на орбіту Землі) 0.90[121] 0.26[121]
Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Марінер-3 5 листопада 1964 5 листопада 1964 Обліт Аварія під час запуску 0.26[121]
Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Марінер-4 28 листопада 1964 14 липня 1965 21 грудня 1967 Обліт Успішно (21 світлина була передана на Землю)[9] 0.08[122] 0.26[121]
Радянська космонавтика Зонд-2 30 листопада 1964 травень 1965 Обліт (передбачався посадковий модуль) Невдача (зв'язок втрачений за три місяці до виходу на орбіту Марса) 0.98[121]
Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Марінер-6 25 лютого 1969 31 липня 1969 серпень 1969 Обліт Успішно 0.41[121]
Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Марінер-7 27 березня 1969 5 серпня 1969 серпень 1969 Обліт Успішно 0.41[121]
Радянська космонавтика Марс 1969А 27 березня 1969 27 березня 1969 Орбітальний Аварія під час запуску 3.55[121] 2.10[121]
Радянська космонавтика Марс 1969В 2 квітня 1969 2 квітня 1969 Орбітальний Аварія під час запуску 3.55[121] 2.10[121]
Місії (1970—1989) Запуск Прибуття на Марс Кінець місії Тип місії Результат Бюджет місії, млрд $ Пускова маса, метричних тонн Маса апарата,
метричних тонн
Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Марінер-8 8 травня 1971 8 травня 1971 Орбітальний Аварія під час запуску 1.00[121] 0.60[121]
Радянська космонавтика Космос-419 10 травня 1971 12 травня 1971 Орбітальний Аварія під час запуску 3.80[121] 2.50[121]
Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Марінер-9 30 травня 1971 14 листопада 1971 27 жовтня 1972 Орбітальний Успішний (перший успішний обліт орбіти) 1.00[121] 0.52[121]
Радянська космонавтика Марс-2 19 травня 1971 27 листопада 1971 22 серпня 1972 Орбітальний Успішно 4.65[121] 2.50[121]
27 листопада 1971 Спускний апарат, ровер[54] Невдача, апарат розбився на поверхні Марса 0.85[121]
Радянська космонавтика Марс-3 28 травня 1971 2 грудня 1971 22 серпня 1972 Орбітальний Успішно 4.65[121] 2.50[121]
2 грудня 1971 Спускний апарат, ровер[54] Частковий успіх. Перше вдале приземлення; відбулась м'яка посадка, проте, через 15 секунд зв'язок був втрачений 0.85[121]
Радянська космонавтика Марс-4 21 липня 1973 10 лютого 1974 10 лютого 1974 Орбітальний Частковий успіх (не вийшов на орбіту, здійснив близький обліт) 3.55[121] 2.40[121]
Радянська космонавтика Марс-5 25 липня 1973 2 лютого 1974 21 лютого 1974 Орбітальний Частковий успіх. Апарат вийшов на орбіту і надіслав дані, проте був втрачений через 9 днів.[123] 3.55[121] 2.40[121]
Радянська космонавтика Марс-6 5 серпня 1973 12 березня 1974 12 березня 1974 Спускний апарат Частковий успіх. Отримані дані під час спуску, проте не після приземлення на Марс 4.55[121] 0.85[121]
Радянська космонавтика Марс-7 9 серпня 1973 9 березня 1974 9 березня 1974 Спускний апарат Невдача. Передчасне відокремлення спускного апарата 4.55[121] 0.85[121]
Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Вікінг-1 20 серпень 1975 20 липень 1976 17 серпень 1980 Орбітальний Успішно 0.5[124] 3.53[121] 2.33[124]
13 листопада 1982 Спускний апарат Успішно 0.61[124]
Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Вікінг-2 9 вересня 1975 3 вересня 1976 25 липня 1978 Орбітальний Успішно 0.5[124] 3.53[121] 2.33[124]
11 квітня 1980 Спускний апарат Успішно 0.61[124]
Радянська космонавтика Фобос-1 7 липня 1988 2 вересня 1988 Орбітальний Частковий успіх. Отримані деякі дані. Контакт втрачений на шляху до Марса[125] 6.22[124]
Спускний апарат Невдача. Апарат не від'єднався 0.09[124]
Радянська космонавтика Фобос-2 12 липня 1988 29 січня 1989 27 березня 1989 Орбітальний Частковий успіх: вийшов на орбіту і передав деякі дані. Контакт був втрачений до від'єднання спускних апаратів 6.22[124]
Спускні апарати Невдача. Не від'єднались спускні апарати 0.07[124]
Місії (1990—1999) Запуск Прибуття на Марс Кінець місії Тип місії Результат Бюджет місії, млрд $ Пускова маса, метричних тонн Маса апарата,
метричних тонн
Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Mars Observer 25 вересня 1992 24 серпня 1993 21 серпня 1993 Орбітальний Невдача. Втрачений контакт перед виходом на орбіту 0.8[126] 2.5[121]
Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Mars Global Surveyor 7 листопада 1996 11 вересня 1997 5 листопада 2006 Орбітальний Успішно 1.1[121] 0.74[121]
Роскосмос Марс-96 16 листопада 1996 17 листопада 1996 Орбітальний, спускний апарат Аварія під час запуску 6.83[121] 2.59[121]
Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Mars Pathfinder 4 грудня 1996 4 липня 1997 27 вересня 1997 Спускний апарат Успішно 0.89[121] 0.36[121]
National Aeronautics and Space Administration, USA «Соджорнер» Ровер Успішно
Агентство аерокосмічних досліджень Японії Нозомі 3 липня 1998 9 грудня 2003 Орбітальний Невдача. Складності під час подорожі. Не вийшов на орбіту.[127] 0.54[121] 0.26[121]
Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Mars Climate Orbiter 11 грудня 1998 23 вересня 1999 23 вересня 1999 Орбітальний Невдача 0.63[121] 0.54[121]
Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Mars Polar Lander 3 січня 1999 3 грудня 1999 3 грудня 1999 Спускний апарат Невдача. Розбився під час спуску. 0.58[121] 0.29[121]
Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Deep Space 2 (DS2) Спускні апарати
Місії (2000—2009) Запуск Прибуття на Марс Кінець місії Тип місії Результат Бюджет місії, млрд $ Пускова маса, метричних тонн Маса апарата,
метричних тонн
Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Марс Одіссей 7 квітня 2001 24 жовтня 2001 Діючий Орбітальний Успішно 0.3[128] 0.73[129] 0.33[129]
ЄКА Марс-експрес 2 червня 2003 25 грудня 2003 Діючий Орбітальний Успішно 0.3[130] 1.12[131] 0.60[131]
ЄКА Бігль-2 6 лютого 2004 Спускний апарат Невдача. Приземлився, проте не зміг передати дані на Землю.[132] 0.06[131]
Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Марсохід «Спіріт» 10 червня 2003 4 січня 2004 22 березня 2011 Ровер Успішно
Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Марсохід «Оппортьюніті» 7 липня 2003 25 січня 2004 Діючий Ровер Успішно 0.4[133]
ЄКА Розетта 2 березня 2004 25 лютого 2007 30 вересня 2016 Обліт/Гравітаційний маневр на шляху до комети Чурюмова — Герасименко Успішно (успішний обліт Марса). 1.8[134]
Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Mars Reconnaissance Orbiter 12 серпня 2005 10 березня 2006 Діючий Орбітальний Успішно 0.7[135]
Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Фенікс 4 серпня 2007 25 травня 2008 10 листопада 2008 Спускний апарат Успішно 0.4[136]
Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Dawn 27 вересня 2007 17 лютого 2009 Діючий Обліт/Гравітаційний маневр на шляху до Вести Успішно (успішний обліт Марса). 0.4[137]
Місії (2010—2019) Запуск Прибуття на Марс Кінець місії Тип місії Результат Бюджет місії, млрд $ Пускова маса, метричних тонн Маса апарата,
метричних тонн
Роскосмос Фобос-Ґрунт 8 листопада 2011 8 листопада 2011 Спускний апарат, повернення зразків на Землю з Фобоса Невдача. Не вийшов на орбіту Землі.[138][139] 0.2[140] 13.5[141] 2.30[141]
Інхо-1 8 листопада 2011 Орбітальний 0.12[141]
Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Марсохід «К'юріосіті» 26 листопада 2011 6 серпня 2012 Діючий Ровер Успішно 2.5[142] 3.89[143] 2.91[143]
Індійська організація космічних досліджень і розробок Мангальян 5 листопада 2013 24 вересня 2014 Діючий Орбітальний Успішно[144] 0.07[145] 1.34[146] 0.50[147]
Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору MAVEN 18 листопада 2013 22 вересня 2014 Діючий Орбітальний Успішно[71] 0.7[148] 2.45[149] 0.81[149]
ЄКА Роскосмос ExoMars TGO 14 березня 2016 19 жовтня 2016 Діючий Орбітальний Успішно[150] 1.2[151] 4.33[152] 1.43[153]
ЄКА Скіапареллі 19 жовтня 2016 Спускний апарат Частковий успіх. Руйнація під час приземлення, були передані деякі дані.[154][152][155] 0.60

Заплановані місії[ред.ред. код]

Назва Запропонована дата запуску Тип місії Нотатки
Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору InSight 5 травня 2018[83] Спускний апарат Вивчення внутрішньої структури Марса.
Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Mars Cube One 2 зонди, проліт Забезпечення телеметрії під час спуску та посадки.
Європейське космічне агентство Russian Federal Space Agency ЕкзоМарс 2020 Посадкова платформа Метеорологічні випробування та розгортання ровера.
ЕкзоМарс Ровер Пошук існування минулого або існуючого життя на Марсі.
Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Mars 2020 2020 Ровер Астробіологічні цілі; ровер базується на ровері «К'юріосіті»[156]
Emirates_Institution_for_Advanced_Science_and_Technology, UAE Mars Hope 2020 Орбітальний Вивчення атмосфери; буде пешим арабським зондом відправленим на Марс.[87]
Mars Global Remote Sensing Orbiter and Small Rover 2020 Орбітальний, ровер Тестування технологій;наукові цілі[157][158]

Запропоновані проекти[ред.ред. код]

Назва Пропонована дата запуску Тип місії Notes
Finnish Meteorological Institute Попередник місії Mars MetNet 2018 або пізніше[89] Одиночне тестове зіткнення з поверхнею Попередник місії для мережі спускних апаратів.[159]
Finnish Meteorological Institute Mars MetNet після запуску попереднього зонда[89] Мережа спускних апаратів Метеорологічні вимірювання у багатьох точках поверхні.[89][159]
National Aeronautics and Space Administration, USA Mars Geyser Hopper 2018 Спускний апарат Буде мати здатність літати або «стрибати» принаймні двічі, від місця розташування до нового місця поблизу виділення CO2 марсіанських гейзерів.
Канада Northern Light 2018 Спускний апарат, ровер Місія проектується канадськими компаніями і Thoth Technology Inc.[160]
Indian Space Research Organisation Мангальян-2 2018–2020[161] Орбітальний і спускні апарати Марсіанські орбітальний і спускний апарати планується запустити за допомогою ракети GSLV.[162][163]
National Aeronautics and Space Administration, USA Icebreaker Life 2018 або 2020 Стаціонарний спускний апарат Базується на спускному апараті Фенікс, має здійснити астробіологічні тести з підповерхневим льодом.[164]
National Aeronautics and Space Administration, USA PADME 2020 Орбітальний Вивчення Фобоса і Деймоса[165][166]
США Inspiration Mars Foundation 2021 Пілотований обліт Приватна місія, яка має відправити двох пасажирів здійснити обліт довколо Марса і повернутись на Землю без приземлення.[167]
Japan Aerospace Exploration Agency Martian Moons Explorer 2022[168] Спускний апарат, повернення зразків на Землю Повернення зразків на Землю з Фобоса і дистанційне зондування Деймоса;апарат також дослідить Атмосферу Марса[169]
США Mars 2022 2022 Орбітальний[170] Здійснить картографування і слугуватиме для зв'язку КА на Марсі з Землею
European Space Agency Phootprint 2024 Спускний апарат і повернення зразків Повернення зразків з супутників Марса на Землю.[171][172]
Russian Federal Space Agency Фобос-Грунт 2 2024 Спускний апарат, повернення зразків на Землю Повернення зразків з Фобоса.[173]
Південна Корея Mars Orbiter 2027 Орбітальний Перший зонд Південної Кореї для дослідження Марса.
Japan Aerospace Exploration Agency MELOS 2020-ті Ровер Ровер може мати невеликий літальний апарат[174]
Russian Federal Space Agency Марс-Ґрунт 2020-ті Орбітальний, спускний апарат, повернення зразків на Землю Повернення зразків з Марса на Землю.
National Aeronautics and Space Administration, USA BOLD 2020-ті 6 спускних апаратів Астробіологічні тести з підповерхневими ґрунтами.[175][176]
Південна Корея Mars Lander 2030 Спускний апарат Перша місія Південної Кореї з приземленням апарату на поверхню Марса.[177][178]

Нереалізовані концепти[ред.ред. код]

1970-ті[ред.ред. код]

  • Марс-4НМ та Марс-5НМ — проекти з відправки СРСР важких марсоходів і повернення зразків на Землю ракетою-носієм Н-1, яка так і не була запущена жодного разу.[179]
  • Марс-79 — подвійна місія СРСР з повернення зразків, що планувалась у 1979 році, проте була відмінена через технічні проблеми.
  • Космічна програма «Вояджер» (Марс) — космічна програма NASA, за якою планувалось відправити два орбітальних і два спускних апарата, мала бути запущена ракетою-носієм Сатурн V.

1990-ті[ред.ред. код]

  • Mars Aerostat — Російсько-французька частина спочатку скасованої місії «Вести», а пізніше невдалої Марс-96, на початку планувалось запустити місію у 1992 році, потім у 1994, 1996 після чого була скасована.[180][181]
  • Mars Together — спільна місія США і РФ, планувалась до запуску у 1990-ті. Мала бути запущена ракетою-носієм «Молнія» з американськими спускним і орбітальними апаратами.[182][183]
  • MESUR — відправка 16 спускних апаратів, що планувалась на 1999—2009 роки.
  • Марс-98 — концепт місії РФ, що складався з орбітального, спускного апаратів і ровера і планувався до запуску у 1998 році замість невдалої місії Марс-96 і був скасований за браком коштів.

2000-ні[ред.ред. код]

  • Mars Surveyor 2001 Lander — спускний апарат NASA, який планувалось запустити у 2001 році.
  • Kitty Hawk — концепт невеликого літального апарату для дослідження Марса, запуск планувався 17 грудня 2003 року на честь сторіччя Братів Райт.[184] Фінансування надали проекту «Mars Network».[185]
  • NetLander — концепт марсіанських спускних апаратів, що планувалось запустити у 2007—2009 роках.
  • Бігль-3 — концепт британської місії 2009 року для пошуку життя на Марсі.
  • Mars Telecommunications Orbiter — концепт марсіанського телекомунікаціного орбітального апарату, планувалось запустити у вересні 2009 року.

2010-ті[ред.ред. код]

  • Sky-Sailor — літальний апарат, планувалось запустити у 2014 році, розроблений Швейцарією для детального фотографування Марсіанської поверхні.
  • Mars Astrobiology Explorer-Cacher — ровер, планувався до запуску у 2018 році.
  • Red Dragon — апарат, похідний від капсули Dragon 2, розробленої компанією SpaceX з аеродинамічним гальмуванням. Планувалось запустити у 2018 році, пізніше у 2020 році.
  • Марсохід «перекотиполе».[186]
  • Mars One — запуск орбітальних апаратів, спускного модулю і ровера.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Society, National Geographic. Mars Exploration, Mars Rovers Information, Facts, News, Photos – National Geographic. National Geographic. Процитовано 2016-03-04. 
  2. а б в г A Brief History of Mars Missions | Mars Exploration. Space.com. Процитовано 2016-03-04. 
  3. а б Grotzinger, John P. (24 January 2014). Introduction to Special Issue – Habitability, Taphonomy, and the Search for Organic Carbon on Mars. Science 343 (6169). с. 386–387. Bibcode:2014Sci...343..386G. PMID 24458635. doi:10.1126/science.1249944. Процитовано 24 January 2014. 
  4. Various (24 January 2014). Special Issue - Table of Contents - Exploring Martian Habitability. Science 343 (6169). с. 345–452. Процитовано 2014-01-24. 
  5. Various (24 January 2014). Special Collection – Curiosity – Exploring Martian Habitability. Science. Процитовано 2014-01-24. 
  6. Grotzinger, J.P. (24 January 2014). A Habitable Fluvio-Lacustrine Environment at Yellowknife Bay, Gale Crater, Mars. Science 343 (6169). с. 1242777. Bibcode:2014Sci...343A.386G. PMID 24324272. doi:10.1126/science.1242777. Процитовано 2014-01-24. 
  7. Sheehan, William (1996). The Planet Mars: A History of Observation and Discovery. The University of Arizona Press, Tucson. Процитовано 2009-02-15. 
  8. а б в David S. F. Portree, Humans to Mars: Fifty Years of Mission Planning, 1950—2000, NASA Monographs in Aerospace History Series, Number 21, February 2001. Available as NASA SP-2001-4521
  9. а б в NASA PROGRAM & MISSIONS Historical Log. Mars.jpl.nasa.gov. Retrieved on 2012-08-14.
  10. Mariner 4. NSSDC Master Catalog. NASA. Процитовано 2009-02-11. 
  11. Mariner 9: Overview. NASA. Архів оригіналу за 2012-07-31. 
  12. Mars 2 Lander — NASA. Nssdc.gsfc.nasa.gov. Retrieved on 2012-05-10.
  13. Mars 6 — NASA. Nssdc.gsfc.nasa.gov. Retrieved on 2012-05-10.
  14. Other Mars Missions. Journey through the galaxy. Процитовано 2006-06-13. 
  15. Sagdeev, R. Z.; Zakharov, A. V. (October 19, 1989). Brief history of the Phobos mission. Nature 341 (6243). с. 581–585. Bibcode:1989Natur.341..581S. doi:10.1038/341581a0. 
  16. Dinerman, Taylor (September 27, 2004). Is the Great Galactic Ghoul losing his appetite?. The space review. Процитовано 2007-03-27. 
  17. Mars Global Surveyor. CNN- Destination Mars. Архів оригіналу за 2006-04-15. Процитовано 2006-06-13. 
  18. Mars Pulls Phoenix In. University of Arizona Phoenix mission Website. Процитовано 2008-05-25. 
  19. Phoenix: The Search for Water. NASA website. Процитовано 2007-03-03. 
  20. Frozen Water Confirmed on Mars. UANews.org. Процитовано 2008-08-24. 
  21. Amos, Jonathan (November 10, 2008). NASA Mars Mission declared dead. BBC. Процитовано 2008-11-10. 
  22. "Living in Space". Mitchell, Cary L.; Purdue University. The Universe. No. 307, season 2008–09.
  23. Space probe performs Mars fly-by. BBC News (2007-02-25). Retrieved on 2012-08-14.
  24. Agle, D. C. (February 12, 2009). NASA Spacecraft Falling For Mars. NASA/JPL. Процитовано 2009-12-27. 
  25. NASA's Mars Odyssey Shifting Orbit for Extended Mission. NASA. October 9, 2008. Процитовано 2008-11-15. 
  26. Britt, Robert (March 14, 2003). Odyssey Spacecraft Generates New Mars Mysteries. Space.com. Архів оригіналу за 2006-03-15. Процитовано 2006-06-13. 
  27. Pearson, Michael (16 January 2015). UK's Beagle 2 lander spotted on Mars. CNN. Процитовано 2015-01-17. 
  28. ESA Media Relations Division (February 11, 2004). UK and ESA announce Beagle 2 inquiry. ESA News. Процитовано 2011-04-28. 
  29. Bertaux, Jean-Loup (June 9, 2005). Discovery of an aurora on Mars. Nature 435 (7043). с. 790–4. Bibcode:2005Natur.435..790B. PMID 15944698. doi:10.1038/nature03603. 
  30. Mars Exploration Rovers- Science. MER website. NASA. Процитовано 2006-06-13. 
  31. Photo shows avalanche on Mars. CNN. Архів оригіналу за April 19, 2008. Процитовано 2008-03-04. 
  32. Mars Science Laboratory — Homepage. NASA. 
  33. Chemistry and Cam (ChemCam). NASA. 
  34. Majumder, Sanjoy (5 November 2013). India launches spacecraft to Mars. BBC News. Процитовано 2014-01-26. «If the satellite orbits the Red Planet, India's space agency is the fourth in the world after those of the US, Russia and Europe to undertake a successful Mars mission» 
  35. Isro's Mars mission successful, India makes history. Процитовано 13 December 2014. 
  36. ExoMars TGO reaches Mars orbit while EDM situation under assessment. ESA press release. 19 October 2016. Процитовано 19 October 2016. 
  37. а б Robbins, Stuart (2008). "Journey Through the Galaxy" Mars Program: Mars ~ 1960–1974. SJR Design. Процитовано 2014-01-26. 
  38. а б Mihos, Chris (11 January 2006). Mars (1960–1974): Mars 1. Department of Astronomy, Case Western Reserve University. Архів оригіналу за 2013-10-13. Процитовано 2014-01-26. 
  39. NASA A Chronology of Mars Exploration. Процитовано 2007-03-28. 
  40. Perminov, V.G. (July 1999). The Difficult Road to Mars – A Brief History of Mars Exploration in the Soviet Union. NASA Headquarters History Division. с. 58. ISBN 0-16-058859-6. 
  41. NASA (NSSDC) Master Catalog Display Mars 3. Процитовано 2007-03-28. 
  42. NASA (NSSDC) Master Catalog Display Mars 4. Процитовано 2007-03-28. 
  43. O'Gallagher, J.J.; Simpson, J.A. (September 10, 1965). Search for Trapped Electrons and a Magnetic Moment at Mars by Mariner IV. Science, New Series 149 (3689). с. 1233–1239. Bibcode:1965Sci...149.1233O. PMID 17747452. doi:10.1126/science.149.3689.1233. 
  44. Smith, Edward J.; Davis, L.; Coleman, Paul; Jones, Douglas (September 10, 1965). Magnetic Field Measurements Near Mars. Science, New Series 149 (3689). с. 1241–1242. Bibcode:1965Sci...149.1241S. PMID 17747454. doi:10.1126/science.149.3689.1241. 
  45. Leighton, Robert B.; Murray, Bruce C.; Sharp, Robert P.; Allen, J. Denton; Sloan, Richard K. (August 6, 1965). Mariner IV Photography of Mars: Initial Results. Science, New Series 149 (3684). с. 627–630. Bibcode:1965Sci...149..627L. PMID 17747569. doi:10.1126/science.149.3684.627. 
  46. Kliore, Arvydas; Cain, Dan L.; Levy, Gerald S.; Eshleman, Von R.; Fjeldbo, Gunnar; Drake, Frank D. (September 10, 1965). Occultation Experiment: Results of the First Direct Measurement of Mars's Atmosphere and Ionosphere. Science, New Series 149 (3689). с. 1243–1248. Bibcode:1965Sci...149.1243K. PMID 17747455. doi:10.1126/science.149.3689.1243. 
  47. Salisbury, Frank B. (April 6, 1962). Martian Biology. Science, New Series 136 (3510). с. 17–26. Bibcode:1962Sci...136...17S. PMID 17779780. doi:10.1126/science.136.3510.17. 
  48. Kilston, Steven D.; Drummond, Robert R.; Sagan, Carl (1966). A Search for Life on Earth at Kilometer Resolution. Icarus 5 (1–6). с. 79–98. Bibcode:1966Icar....5...79K. doi:10.1016/0019-1035(66)90010-8. 
  49. Bianciardi, Giorgio; Miller, Joseph D.; Straat, Patricia Ann; Levin, Gilbert V. (March 2012). Complexity Analysis of the Viking Labeled Release Experiments. IJASS 13 (1). с. 14–26. Bibcode:2012IJASS..13...14B. doi:10.5139/IJASS.2012.13.1.14. Архів оригіналу за 2012-04-15. Процитовано 2012-04-15. 
  50. Klotz, Irene (12 April 2012). Mars Viking Robots 'Found Life'. DiscoveryNews. Процитовано 2012-04-16. 
  51. Matthews, Mildred S. (1 October 1992). Mars. University of Arizona Press. ISBN 978-0-8165-1257-7. Процитовано 14 August 2012. 
  52. Raeburn, P. (1998) «Uncovering the Secrets of the Red Planet Mars». National Geographic Society. Washington D.C. (ISBN 0792273737).
  53. Moore, Patrick; Hunt, Garry (1 January 1997). The Atlas of the Solar System. Chancellor Press. ISBN 978-0-7537-0014-3. Процитовано 2012-08-14. 
  54. а б в г Anderson, Charlene (August 1990). The First Rover on Mars – The Soviets Did It in 1971. The Planetary Report. Архів оригіналу за 2011-06-05. Процитовано 2012-04-05. 
  55. December 4, 1996 — First successful Mars Rover — Sojourner — was launched. Todayinspacehistory.wordpress.com (2007-12-04). Retrieved on 2012-08-14.
  56. PDS Geosciences Node Data and Services: MGS. Процитовано 2006-08-27. 
  57. David, Leonard. Mars Global Surveyor Remains Silent, Feared Lost. Процитовано 2007-04-01. 
  58. Mars Global Surveyor Operations Review Board. Mars Global Surveyor (MGS) Spacecraft Loss of Contact. Процитовано 2012-02-15. 
  59. ESA — Mars Express — Possible evidence found for Beagle 2 location — images
  60. "Spaceflight Now" MRO Mission Status Center. Процитовано 23 October 2016. 
  61. Europe set for billion-euro gamble with comet-chasing probe. PhysOrg.com. 2007-02-23. Архів оригіналу за 2007-02-25. 
  62. Malik, Tariq (February 18, 2009). Asteroid-Bound Probe Zooms Past Mars. Space.com. Процитовано 2015-08-20. 
  63. Відправлена на Марс космічна станція «зависла» над Землею
  64. Mars Science Laboratory Launch. 26 November 2011. Процитовано 2011-11-26. 
  65. Associated Press (26 November 2011). NASA Launches Super-Size Rover to Mars: 'Go, Go!'. New York Times. Процитовано 2011-11-26. 
  66. USGS (16 May 2012). Three New Names Approved for Features on Mars. USGS. Процитовано 28 May 2012. 
  67. 'Mount Sharp' on Mars Compared to Three Big Mountains on Earth. NASA. 27 March 2012. Процитовано 31 March 2012. 
  68. Agle, D. C. (28 March 2012). 'Mount Sharp' On Mars Links Geology's Past and Future. NASA. Процитовано 31 March 2012. 
  69. NASA's New Mars Rover Will Explore Towering 'Mount Sharp'. Space.com. 29 March 2012. Процитовано 30 March 2012. 
  70. NASA Selects 'MAVEN' Mission to Study Mars Atmosphere. Nasa. Процитовано 2009-09-20. 
  71. а б Mars Atmosphere and Volatile Evolution mission – MAVEN. NASA. Процитовано 12 June 2015. 
  72. India Successfully Launches First Mission to Mars; PM Congratulates ISRO Team. International Business Times. 5 November 2013. Процитовано 13 October 2014. 
  73. Bhatt, Abhinav (5 November 2013). India's 450-crore mission to Mars to begin today: 10 facts. NDTV. Процитовано 13 October 2014. 
  74. Vij, Shivam (5 November 2013). India's Mars mission: worth the cost?. Christian Science Monitor. Процитовано 13 October 2014. 
  75. Robert Naeye (2004-09-28). Mars Methane Boosts Chances for Life. Sky & Telescope. 
  76. В ЄКА назвали причину аварії Schiaparelli при посадці на Марсу. УНІАН. 23.11.2016. Процитовано 27.11.2016. 
  77. NASA will send robot drill to Mars in 2016, Washington Post, By Brian Vastag, Monday, August 20
  78. Concepts and Approaches for Mars Exploration — LPI — USRA (2012). Lpi.usra.edu. Retrieved on 2012-05-10.
  79. InSight: Mission. Mission Website. NASA's Jet Propulsion Laboratory. Процитовано 7 December 2011. 
  80. NASA Prepares for First Interplanetary CubeSat Mission. Процитовано 2015-06-12. 
  81. The CubeSat Era in Space. Процитовано 2015-08-20. 
  82. InSight. Процитовано 2015-06-12. 
  83. а б Clark, Stephen (9 March 2016). InSight Mars lander escapes cancellation, aims for 2018 launch. Spaceflight Now. 
  84. Money Troubles May Delay Europe-Russia Mars Mission. Agence France-Presse (Industry Week). 15 January 2016. Процитовано 2016-01-16. 
  85. NASA Announces Mars 2020 Rover Payload to Explore the Red Planet as Never Before. July 31, 2014.
  86. UAE to explore Mars' atmosphere with probe named 'Hope'. Adam Schreck, Excite News 0 May 2015.
  87. а б Tharoor, Ishaan 2014/16/07. «U.A.E. plans Arab world's first mission to Mars».
  88. India eyes a return to Mars and a first run at Venus. Science. 17 February 2017. Процитовано 1 May 2017. 
  89. а б в г Harri, A. M.; Schmidt, W.; H., Guerrero; Vasquez, L. (2012). Future Plans for MetNet Lander Mars Missions. Geophysical Research Abstracts 14 (EGU2012-8224). Bibcode:2012EGUGA..14.8224H. Процитовано 18 February 2014. 
  90. Day, Dwayne A. (2011-11-28). Red Planet blues. The Space Review. Процитовано 2012-01-16. 
  91. а б Planetary Science Decadal Survey Mission & Technology Studies. Sites.nationalacademies.org. Retrieved on 2012-05-10.
  92. Oh, David Y. et al. (2009) Single Launch Architecture for Potential Mars Sample Return Mission Using Electric Propulsion. JPL/Caltech.
  93. Jones, S.M. et al. Mars Sample Return at 6 Kilometers per Second: Practical, Low Cost, Low Risk, and Ready. Ground Truth from Mars: Science Payoff from a Sample Return Mission, held April 21–23, 2008, in Albuquerque, New Mexico. LPI Contribution No. 1401, pp. 39–40.
  94. China unveils its Mars rover after India's successful 'Mangalyaan'. The Times of India. 2014-11-10.  Проігноровано невідомий параметр |access-date= (можливо, |accessdate=?) (довідка)
  95. Miyamoto, Hirdy (ред.). Current plan of the MELOS, a proposed Japanese Mars mission (PDF) MEPAG meeting 2015. 
  96. Decadal Survey Document Listing: White Papers (NASA)
  97. Balloons — NASA. Mars.jpl.nasa.gov. Retrieved on 2012-05-10.
  98. Oliver Morton — '''MarsAir''' (January 2000) — Air & Space magazine[недоступне посилання з 01.09.2017]. Airspacemag.com. Retrieved on 2012-08-14.
  99. Lupisella, ML. «Human Mars Mission Contamination Issues.» NASA.
  100. а б Britt, Robert. When do we get to Mars?. Space.com FAQ: Bush's New Space Vision. Архів оригіналу за 2006-02-09. Процитовано 2006-06-13. 
  101. а б NASA aims to put man on Mars by 2037. AFP. 
  102. Mahoney, Erin. NASA Releases Plan Outlining Next Steps in the Journey to Mars. NASA. Процитовано 2015-10-12. 
  103. NASA's Journey To Mars: Pioneering Next Steps in Space Exploration. www.nasa.gov. NASA. October 8, 2015. Процитовано October 10, 2015. 
  104. CNN, James Griffiths. Mars simulation crew 'return to Earth' after 365 days in isolation. CNN.  Проігноровано невідомий параметр |access-date= (можливо, |accessdate=?) (довідка)
  105. Slawson, Nicola; agencies (2016-08-28). Mars scientists leave dome on Hawaii mountain after year in isolation. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077.  Проігноровано невідомий параметр |access-date= (можливо, |accessdate=?) (довідка)
  106. а б The Mars Homestead Project—Arrive, Survive, & Thrive!. Marshome.org. Процитовано 2009-09-20. 
  107. Liftoff for Aurora: Europe’s first steps to Mars, the Moon and beyond. October 11, 2002. Процитовано 2007-03-03. 
  108. The «Mars Curse»: Why Have So Many Missions Failed?. Universetoday.com (2008-03-22). Retrieved on 2012-08-14.
  109. Knight, Matthew. Beating the curse of Mars. Science & Space. Процитовано 2007-03-27. 
  110. Bothwell, William (2008-10-23). Looking to Mars. Orangeville Citizen. Архів оригіналу за 2012-07-03. Процитовано 2008-10-29. 
  111. «The Depths of Space: The Story of the Pioneer Planetary Probes (2004)» from The National Academies Press. URL accessed April 7, 2006.
  112. «Uncovering the Secrets of Mars» (first paragraph only). Time July 14, 1997 Vol. 150 No. 2. URL accessed April 7, 2006.
  113. Matthews, John & Caitlin. «The Element Encyclopedia of Magical Creatures», Barnes & Noble Publishing, 2005. (ISBN 0-7607-7885-X)
  114. Dinerman, Taylor (2004-09-27). Is the Great Galactic Ghoul losing his appetite?. The space review. Процитовано 2007-03-27. 
  115. Igor Lissov, with comments from Jim Oberg (1996-09-19). What Really Happened With Mars-96?. Federation of American Scientists. Процитовано 2012-08-20. 
  116. CNN – Metric mishap caused loss of NASA orbiter – September 30, 1999. cnn.com. Процитовано 9 February 2017. 
  117. ExoMars Trace Gas Orbiter and Schiaparelli Mission (2016) (en). ЄКА. 14 марта 2016. Процитовано 2016-03-16. 
  118. Модуль «Schiaparelli» розбився при здійсненні посадки на Марс. УНІАН. 21.10.2016. Процитовано 21.10.2016. 
  119. В ЄКА назвали причину аварії Schiaparelli при посадці на Марсу. УНІАН. 23.11.2016. Процитовано 27.11.2016. 
  120. Mars Exploration Program: Historical Log. Mars.jpl.nasa.gov. Retrieved on 2012-08-14.
  121. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш ащ аю ая ба бб Таблица запусков автоматических межпланетных танций [Table of launches of automatic interplanetary stations]. airbase.ru. Процитовано 9 February 2017. 
  122. NASA – NSSDCA – Spacecraft – Details. nasa.gov. Процитовано 9 February 2017. 
  123. Siddiqi, Asif A. (2002). 1973. Deep Space Chronicle: A Chronology of Deep Space and Planetary Probes 1958–2000. Monographs in Aerospace History, No. 24. NASA History Office. с. 101–106. 
  124. а б в г д е ж и к л ch8-6. solarviews.com. Процитовано 9 February 2017. 
  125. Phobos 1 & 2 computer failures. Процитовано 5 August 2012. 
  126. NASA – NSSDCA – Spacecraft – Details. nasa.gov. Процитовано 9 February 2017. 
  127. NASA NSSDC Master Catalog – Spacecraft Details – Nozomi. Процитовано 4 November 2013. 
  128. http://www.jpl.nasa.gov/news/press_kits/odysseyarrival.pdf
  129. а б NASA, JPL,. Spacecraft – Mars Odyssey. nasa.gov. Процитовано 9 February 2017. 
  130. http://library.cqpress.com/cqpac/hsdcp03p-229-9844-633819[недоступне посилання з 01.11.2016]
  131. а б в esa. Mars Express mission facts. esa.int. Процитовано 9 February 2017. 
  132. Lost Beagle2 probe found 'intact' on Mars. Процитовано 16 January 2015. 
  133. Economist's View: Mars Opportunity Cost. typepad.com. Процитовано 9 February 2017. 
  134. Gibney, Elizabeth. Duck-shaped comet could make Rosetta landing more difficult. nature.com. doi:10.1038/nature.2014.15579. Процитовано 9 February 2017. 
  135. SYN ONLY: Get to Know MRO: Top 10 Facts About NASA’s Mars Reconnaissance Orbiter. space.com. Процитовано 9 February 2017. 
  136. NASA – NASA's Phoenix Mars Mission Gets Thumbs Up for 2007 Launch. nasa.gov. Процитовано 9 February 2017. 
  137. NASA – NSSDCA – Spacecraft – Details. nasa.gov. Процитовано 9 February 2017. 
  138. Data beamed from Russian probe 'indecipherable'. RIA Novosti. 2011-11-24. Процитовано 2011-11-28. «the last 'window of opportunity' for sending the probe to Mars [is closed]» 
  139. Clark, Stephen. ESA shutting down Phobos-Grunt listening campaign. Spaceflight Now. 
  140. Hand, Eric (4 November 2011). Russia takes aim at Phobos. doi:10.1038/news.2011.630. Процитовано 9 February 2017 — через www.nature.com. 
  141. а б в Конструкция АМС "Фобос-Грунт". galspace.spb.ru. Процитовано 9 February 2017. 
  142. MSL Readings Could Improve Safety for Human Mars Missions - SpaceNews.com. spacenews.com. 10 August 2012. Процитовано 9 February 2017. 
  143. а б http://solarsystem.nasa.gov/docs/MSL_Landing_20120724.pdf
  144. India's mission to Mars successfully completes first stage. Процитовано 5 November 2013. 
  145. Reporter, IBTimes Staff. India Successfully Launches First Mission to Mars; PM Congratulates ISRO Team [PHOTOS]. ibtimes.co.in. Процитовано 9 February 2017. 
  146. Mars Orbiter Mission Spacecraft – ISRO. isro.gov.in. Процитовано 9 February 2017. 
  147. Mars Orbiter Mission (MOM, "Mangalyaan"). skyrocket.de. Процитовано 9 February 2017. 
  148. With NASA Probe's Arrival, International Mars Invasion Gets Under Way. nationalgeographic.com. 20 September 2016. Процитовано 9 February 2017. 
  149. а б MAVEN » Spacecraft. colorado.edu. Процитовано 9 February 2017. 
  150. esa. ExoMars TGO reaches Mars orbit while EDM situation under assessment. esa.int. Процитовано 9 February 2017. 
  151. ESA Approves Collaborative Mars Program with NASA. space.com. Процитовано 9 February 2017. 
  152. а б ExoMars Trace Gas Orbiter (TGO). esa.int. Процитовано 9 February 2017. 
  153. El estado de ExoMars – Astronáutica. naukas.com. 14 September 2014. Процитовано 9 February 2017. 
  154. Greicius, Tony (26 October 2016). Further Clues to Fate of Mars Lander, Seen From Orbit. nasa.gov. Процитовано 9 February 2017. 
  155. The Space Review: Why ESA’s Schiaparelli Mars can still be considered an overall success. thespacereview.com. Процитовано 9 February 2017. 
  156. Brown, Dwayne; DeWitt, Sarah (4 December 2012). NASA Announces Robust Multi-Year Mars Program; New Rover to Close Out Decade of New Missions. NASA. Процитовано 5 December 2012. 
  157. China says it plans to land rover on Mars in 2020[недоступне посилання з 01.09.2017]. Shen Lu. CNN, 3 November 2015
  158. China's 2020 Mars probe unveiled. GB Times, 3 November 2015.
  159. а б Mars MetNet Mission. Finnish Meteorological Institute. April 2012. Процитовано 2012-05-01. 
  160. Canadians aim to send micro-rover and lander to Mars in 2018. cbc.ca. Процитовано 9 February 2017. 
  161. Chandrayaan-II in full progress: Isro ex-chief – The Asian Age. 14 February 2015. Архів оригіналу за 14 February 2015. Процитовано 9 February 2017.  Проігноровано невідомий параметр |dead-url= (довідка)
  162. India plans another Mars mission in 2017–20. The Times of India. Jul 18, 2014. Процитовано Jul 30, 2014. 
  163. Srikanth, B.R. (2014-09-22). Another Mars mission to be launched 2018. The Asian Age. Архів оригіналу за 2014-10-08.  Проігноровано невідомий параметр |dead-url= (довідка)
  164. Christopher P. McKay; Carol R. Stoker, Brian J. Glass, Arwen I. Davé, Alfonso F. Davila, Jennifer L. Heldmann, Margarita M. Marinova, Alberto G. Fairen, Richard C. Quinn, Kris A. Zacny, Gale Paulsen, Peter H. Smith, Victor Parro, Dale T. Andersen, Michael H. Hecht, Denis Lacelle, and Wayne H. Pollard.; Glass; Davé; Davila; Heldmann; Marinova; Fairen; Quinn; Zacny; Paulsen; Smith; Parro; Andersen; Hecht; Lacelle; Pollard (April 5, 2013). The Icebreaker Life Mission to Mars: A Search for Biomolecular Evidence for Life. Astrobiology 13 (4). с. 334–353. Bibcode:2013AsBio..13..334M. PMID 23560417. doi:10.1089/ast.2012.0878. Процитовано 2013-06-30. 
  165. Lee, Pascal; Bicay, Michael; Colapre, Anthony; Elphic, Richard (March 17–21, 2014). Phobos And Deimos & Mars Environment (PADME): A LADEE-Derived Mission to Explore Mars's Moons and the Martian Orbital Environment. (PDF) 45th Lunar and Planetary Science Conference (2014). 
  166. Reyes, Tim (1 October 2014). Making the Case for a Mission to the Martian Moon Phobos. Universe Today. Процитовано 2014-10-05. 
  167. griffincg.com. Inspiration Mars. Inspiration Mars. Процитовано 2013-09-22. 
  168. JAXA、火星衛星「フォボス」探査…22年に. The Yomiuri Shimbun (Japanese). January 4, 2016. Архів оригіналу за January 4, 2016. Процитовано 2016-02-04.  Проігноровано невідомий параметр |dead-url= (довідка)
  169. Miyamoto, Hirdy (17 March 2016). Japanese mission of the two moons of Mars with sample return from Phobos (PDF). NASA MEPAG.  Проігноровано невідомий параметр |access-date= (можливо, |accessdate=?) (довідка)
  170. Stephen, Clark (March 3, 2015). NASA eyes ion engines for Mars orbiter launching in 2022. Space Flight Now. Процитовано 2015-03-05. 
  171. Barraclough, Simon; Ratcliffe, Andrew; Buchwald, Robert; Scheer, Heloise; Chapuy, Marc; Garland, Martin (June 16, 2014). Phootprint: A European Phobos Sample Return Mission (PDF) 11th International Planetary Probe Workshop. Airbus Defense and Space. 
  172. Koschny, Detlef; Svedhem, Håkan; Rebuffat, Denis (August 2, 2014). Phootprint – A Phobos sample return mission study. ESA. Процитовано 2015-12-22. 
  173. Rhian, Jason (13 May 2015). With failures piling up, Roscosmos looking to retry Phobos-Grunt mission. Spaceflight Insider. Процитовано 2015-05-14. 
  174. T. Satoh — MELOS — JAXA Архівовано 2013-02-16 у en:Wayback Machine. source Архівовано 2012-04-13 у en:Wayback Machine.
  175. Anderson, D. et al. The Biological Oxidant and Life Detection (BOLD) Mission: An outline for a new mission to Mars. (PDF) . Retrieved on 2012-08-14.
  176. Wall, Mike (7 May 2012). Space Probe Fleet Idea Would Search for Mars Life. Space.com. Процитовано 2012-05-10. 
  177. Korean Mars Mission Design Using KSLV-III. Young-Joo Song, Sung-Moon Yoo, Eun-Seo Park, Byung-Kyo Kim. January 2006.
  178. Design Study of a Korean Mars Mission. International Journal of Aeronautical and Space Sciences Volume 5, Issue 2; 2004, pp.54–61; Publisher : The Korean Society for Aeronautical & Space Sciences; DOI : 10.5139/IJASS.2004.5.2.054
  179. Советский грунт с Марса (рос.). www.novosti-kosmonavtiki.ru Архівовано November 26, 2005, у en:Wayback Machine.
  180. C. Tarrieu, «Status of the Mars 96 Aerostat Development», Paper IAF-93-Q.3.399, 44th Congress of the International Astronautical Federation, 1993.
  181. P.B. de Selding, «Planned French Balloon May Be Dropped», Space News, 17–23 April 1995, pp. 1, 20
  182. Mars Together Update. nasa.gov. Процитовано 9 February 2017. 
  183. "Mars Together: An Update". nasa.gov. Процитовано 9 February 2017. 
  184. Oliver Morton in To Mars, En Masse, pp. 1103–04, Science (Magazine) vol. 283, 19 February 1999, ISSN 0036-8075
  185. MIT Mars Airplane Project. Marsnews.com. Retrieved on 2012-08-14.
  186. Exploring Mars: Blowing in the Wind? Jpl.nasa.gov (2001-08-10). Retrieved on 2012-08-14.