Мітрідат I Ктіст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Мітридат I Ктіст)
Перейти до: навігація, пошук


Мітрідат I Ктіст
Mιθριδάτης Α' Kτίστης
Цар Понту
Початок правління: 302 до н. е.
Кінець правління: 266 до н. е.
Попередник:
Наступник: Аріобарзан II
Дата народження: невідомо
Дата смерті: 266 до н. е.
Місце смерті: Амазія
Батько: Мітрідат Кіоський

Мітрідат I Ктіст (*д/н —266 до н. е.) — володар Понту у 302 до н. е.266 до н. е. роках, з 281 року — цар, засновник Понтійського царства.

Походження[ред.ред. код]

Мітрідат I Ктіст є представником династії Мітрідатідів, які ведуть свій рід від одного із «семи персів», що вбили мага Гаумату[en] при Дарії I Гістаспі. Безпосередні предки Мітрідата правили в Кіосі і Мірлеї в Місії. Вони декларували себе нащадками сатрапа Аріобарзана[en], правителя Геллеспонтійської Фрігії і Даскілеї.

Цим одним із «семи персів» Мітрідатіди називають Отана, брата Артаксеркса II Мнемона. Отан відігравав провідну роль в заколоті проти Гаумати, за що був нагороджений царем Дарієм I володіннями в Каппадокії. Саме на це спадкове право не раз посилатимуться царі Понту для виправдання своїх територіальних захоплень.

Заснування Понтійського царства[ред.ред. код]

Вперше в історичних джерелах Мітрідат I Ктіст згадується у світлі таких подій. У 302 році до н. е. через підозру у зраді був убитий сатрап Кіосу[en] і Аррін Мітрідат[en], син Аріобарзана[en]. Його спадкоємцем став Мітрідат I Ктіст, якому довелося рятуватися втечею від переслідування. Утік він у родові володіння своїх предків в Пафлагонії. Відповідно до даних Плутарха, Мітрідат заволодів великою і багатою країною, ставши засновником династії понтійських царів. Аппіан оповідає, що Мітрідат втік до Каппадокії з шістьма вершниками і укріпився там у якомусь містечку. Оскільки македонці були зайняті міжусобицями, то до Мітрідата долучилося багато народу і це дозволило йому швидко заволодіти не лише Каппадокією, а й сусідніми територіями і племенами, що жили біля Понту Евксинського. Влада Мітрідата в цих районах була дуже міцною, що сприяло закріпленню на престолі його дітей.

З 302/301 по 297 роки до н. е. Мітрідат I здійснив великі територіальні надбання. Страбон каже, що укріпившись в Кіміаті Мітрідат був «володарем Понту». Цим грецьким терміном у Понтійській і Селевкідській державах називали намісника-правителя області царства, який хоч і підпорядковувався царю, але фактично користувався великою часткою самостійності[1]. Очевидно, до отримання царського титулу Ктіст за юридичним статусом прирівнювався до сатрапа, правителя Понтійської Каппадокії при Ахеменідах і македонцях. Після проголошення Мітрідата царем, сатрапом продовжував себе вважати якийсь час лише Аріарат II[en], а тому він займав нижче положення, ніж Мітрідат I.

Прийняття царського титулу[ред.ред. код]

У 297 році до н. е. разом із царем сусіднього Віфінського царства Зіпойтом Мітрідат I Ктіст прийняв титул царя. Оголошення себе царем через п'ять років після появи в Кіміаті мало на меті показати, що Мітрідат I Ктіст став найбільш популярною фігурою серед каппадокійців і пафлагонців. У ньому бачили хранителя споконвічних іранських традицій на противагу грекомакедонським, людину, що мала законні права на ці області як представник роду Отана, який отримав тут владу від самого Дарія I Гістаспа. Царя Мітрідата сприймали і як безпосереднього спадкоємця Дарія III, останнього царя Персії, який боровся з Александром Македонським, в особі якого всіх македонців розглядали як противників. Варто зазначити, що серед населення Каппадокії панували дуже сильні антимакедонські настрої.

Північна Ліга[ред.ред. код]

Антимакедонські настрої Мітрідата I стали причиною загострення відносин з Селевком I Нікатором. Цар Віфінії Зіпойт перебував у поганих відносинах з Селевком I, який, не бажаючи посилення Мітрідата I, послав у Каппадокію війська на чолі з полководцем Діодором. Останній був розбитий і повернувся ні з чим. Майже одночасно з експедицією Діодора на північний захід Малої Азії був направлений інший полководець Афродісій. Для створення потужної сили, здатної чинити опір Селевкідам була створена Північна Ліга – союз грецьких міст півночі Малої Азії і деяких елліністичних монархів. Серед засновників є і Мітрідат I Ктіст.

Між 280 і 278 роками до н. е. Мітрідат I вийшов зі складу Північної Ліги, що сталося, ймовірно, після укладення в 279 році до н. е. миру і союзу Антіоха I і Антигона Гоната і у зв'язку із посиленням в Малій Азії пергамського правителя Філетера, прихильника Селевкідів. Іншою причиною розриву з Лігою було те, що Мітрідат Ктіст не досяг своїх цілей. У ті роки Понтійське царство не мало виходу до моря, тому, налагодивши зв'язки з грецькими містами узбережжя Чорного моря, понтійський цар розраховував, що зуміє зміцнити позиції на малоазійському березі Понту Евксинського[2]. Однак після утворення Північної Ліги стало ясно, що у надбанні територій на узбережжі зацікавлена Гераклея Понтійська. Це могло призвести до зіткнення з Понтом, цар якого, не псуючи відносин з членами Ліги, переорієнтувався на досягнення згоди із Селевкідами і їх союзниками.

І все ж при Мітрідаті Ктісті царство отримало вихід до моря. На драхмах Аміса родоського зустрічаються скорочення імен монетних магістратів, аналогічні тим, які засвідчені на золотих статерах Мітрідата Ктіста[3].

Підсумки правління[ред.ред. код]

Мітрідат I Ктіст помер у 266 році до н. е., залишивши після себе державу, що простягалася на сході до ріки Фермодонт, на півдні до рік Іріс і Галіс, на заході охоплювала узбережжя Пафлагонії.

Попередник:
Цар Понту
281266 до н. е.
Наступник:
Аріобарзан Понтійський


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Wörrle М. Antiochos I, Achaios der Älter und die Galater: Eine neue Inschrift in Denizli // Chiron. 1975. Bd. 5. S. 59. u. folg. (нім.)
  2. Молев Е. Л. Митридат Евпатор. Саратов, 1976. С. 8, 9. (рос.)
  3. Malloy A.G. The Coinage of Amisus. N. Y., 1970. P. 7. (англ.)

Література[ред.ред. код]

  • Сапрыкин С. Ю. Понтийское царство: Государство греков и варваров в Причерноморье. — М. : Наука, 1996. — 348 с.
  • Hazel, John; Who's Who in the Greek World, «Mithridates I» (1999)