Мітрідат, цар Понтійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мітрідат, цар Понтійський
9374 - Milano - San Bartolomeo - Giuseppe Franchi (1731-1806) - Monumento a Carlo Di Firmian - Foto Giovanni Dall'Orto 22-Apr-2007.jpg
Композитор Вольфганг Амадей Моцарт
Автор(и)
лібрето
Vittorio Amadeo Cigna-Santi[d]
Мова лібрето італійська
Жанр опера
Перша постановка 26 грудня 1770
Інформація у Вікіданих

«Мітрідат, цар Понтійський» (італ. Mitridate, re di Ponto) — драма на музиці (іт. dramma per musica)KV 87 [74a] Вольфганга Амадея Моцарта в 3 діях, італійське лібрето Ст. А. Чинья-Санті по трагедії Ж. Расина «Мітрідат» в перекладі Дж. Паріні. Прем'єра: Мілан, театр «Реджо дукале», 26 грудня 1770 року під керуванням автора.

Історія Мітрідата VI, царя Понтійського, мужнього борця з Римом, після того як трагедію про нього написав Расін, надихнула безліч композиторів. П'єса лягла в основу опер Ф. Араї, А. Кальдари, Н. Порпори, Д. Террадельяса, А. Саккіні, К. Гаспаріні та ін. Опера була поставлена 26 грудня 1770 року у Мілані і мала величезний успіх.

Дійові особи та перші виконавці[ред. | ред. код]

Персонаж Співочий голос Прем'єра, 26 грудня 1770

(Диригент: Вольфганг Амадей Моцарт)

Мітрідат, цар Понту тенор Ґульєльмо д'Етторе
Сифар, син Мітрідата сопрано (кастрат) П'єтро Бенедетті (Сарторіно)
Фарнак, старший син Мітрідата альт (кастрат) Джузеппе Чіконьяні
Аспазія, кохана Мітрідата сопрано Антоніна Бернасконі
Ісмена, парфянська принцеса сопрано Анна-Франческа Варезе
Арбат, губернатор Німфеї сопрано (кастрат) П'єтро Мускетті
Марцій, римський трибун тенор Ґаспар Бассано

Короткий зміст опери[ред. | ред. код]

Мітрідат бореться з Римом за незалежність батьківщини. Він доручає своїм синам Сифару і Фарнаку турботу про Аспазію, на якій хоче одружитися. Приходить помилкова звістка про загибель Мітрідата. Обидва сина вступають у суперечку за Аспазію, яка любить Сіфара. Мітрідат повертається і дізнається про зраду Аспазія і синів. Фарнак до того ж подвійний зрадник: він вів таємні переговори з Римом. Мітрідат ув'язнює його у в'язницю, Аспазія повинна померти від отрути. Звільнений з ув'язнення Фарнак спокутує свою провину, борючись пліч-о-пліч з батьком проти римлян. Мітрідат здійснює самогубство, щоб уникнути поразки. Помираючи, він віддає Аспазія Сифару. Жителі Понта клянуться продовжувати війну з римлянами.

Музика[ред. | ред. код]

«Мітрідат», написаний 14-річним Моцартом в Італії і розрахований на постановку в італійському театрі носить всі риси опери-серіа. Майстерність юного композитора, який за два місяці створив складну і багату партитуру, ні в чому не поступається творам прославлених майстрів.

Склад оркестру[ред. | ред. код]

Постановки опери[ред. | ред. код]

Опера знову з'явилася на сцені через двісті років після створення — на Зальцбурзькому фестивалі 1971 року. В останні десятиліття слід зазначити вистави в Екс-ан-Провансі (1983), Цюріху (1985) та Лондоні (1992).

Вибрана дискографія[ред. | ред. код]

Виконавці представлені в такому порядку: Мітрідат/Аспазія/Сифар/Фарнак/Ісмена.

  • Kolik Stanley/Meredith Zara /Edith Gabry /Brigitte Fassbaender /Ileana Cotrubas, Mozarteum Orchester Salzburg, con. Leopold Hager, 1970. Memories
  • Giuseppe Sabbatini/Natalie Dessay/Cecilia Bartoli/Brian Asawa/Sandrine Piau, Orchestra: Les Talens Lyriques, con. Christophe Rousset, 1998. Decca

DVD:

  • Геста Winbergh/Yvonne Kenny/Ann Murray/Anne Gjevang/Joan Rodgers, Concertus Musicus Wien, con. Nikolaus Harnoncourt, 1985. Deutsche Grammophon
  • Richard Croft/Netta Or/Miah Persson/Bejun Metha/Ingela Bohlin, Orchestra: Les Musiciens du Louvre, con. Mark Германа Маньківського, 2006. Decca (074 3168)

Посилання[ред. | ред. код]